Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

КУРСОВИХ, ДИПЛОМНИХ ТА ВИПУСКНИХ МАГІСТЕРСЬКИХ

РОБІТ

 

 

2.1 Загальні вимоги

 

 

2.1.1 Пояснювальна записка подається державною (українською) мовою.

2.1.2 Пояснювальна записка оформлюють на аркушах формату

А4 (210 х 297 мм).

2.1.3 Пояснювальну записку виконують машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом за одного боку аркуша білого паперу. Для курсових робіт, у виключних випадках, дозволяється оформлювати пояснювальну записку рукописним способом.

Курсова робота готується в одному примірнику, дипломна та випускна магістерська роботи – у двох. Перший примірник дипломної, випускної магістерської роботи переплітається палітуркою або м’якою обкладинкою з твердим корінцем. Другий примірник дипломної, випускної магістерської роботи подається в електронному вигляді, якщо робота виконана у машинний спосіб, або в розброшурованому вигляді у папці, якщо робота виконана у машинописний спосіб.

2.1.4 За умови машинописного способу виконання пояснювальна записка друкується через півтори інтервали, машинним – з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці (оптимальним є значення міжрядкового інтервалу “точно 18 пт”) – за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш, ніж 1,8 мм.

За умови рукописного способу виконання пояснювальна записка оформлюється розбірливим почерком без виправлень чорним чорнилом.

2.1.5 Текст пояснювальної записки слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній – не менш 20 мм, правий – не менш 10 мм.

2.1.6 Помилки, описки допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого машинописним способом або від руки. Виправлене повинне бути чорного кольору.

2.1.7 Обсяг пояснювальної записки, виконаної за умови машинописного або машинного способу, становить:

а) для курсової роботи становить – 25-30 сторінок;

б) дипломної роботи – 50-60 сторінок;

в) випускної магістерської роботи – 75-90 сторінок.



Интернет реклама УБС

Обсяг пояснювальної записки курсової роботи, виконаної за умови рукописного способу, становить 35-50 сторінок (у залежності від щільності почерку).

2.1.8 Заголовки розділів пояснювальної записки слід розташовувати по центру симетрично до тексту і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів пояснювальної записки слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці, не підкреслюючи.

2.1.9 Абзацний відступ повинен дорівнювати 5 знакам.

2.1.10 Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів у заголовку не допускається.

2.1.11 Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом має бути:

а) за умови машинописного способу виконання – не менше, ніж 3 інтервали;

б) за умови машинного, рукописного способів виконання – не менше, ніж 2 рядки.

2.1.12 Не допускається розміщувати назву структурного елементу пояснювальної записки в нижній частині сторінки, якщо після неї буде тільки один рядок тексту.

2.1.13 Сторінки пояснювальної записки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту пояснювальної записки.

Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок пояснювальної записки, номер сторінки на ньому не проставляється.

2.1.14 Розділи основної частини пояснювальної записки повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї роботи і позначатися арабськими цифрами.

Підрозділи розділів основної частини пояснювальної записки нумеруються у межах відповідного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти нумеруються у межах відповідного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

2.1.15 Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А.

Заголовки “Вступ”, “Висновки”, “Перелік посилань” не нумеруються.

2.2 Вимоги до оформлення бібліографічних описів

 

 

2.2.1 Бібліографічний опис здійснюється згідно з чинними стандартами та цієї Методики.

Приклади оформлення бібліографічних описів типових інформаційних джерел наведено у додатку Д.

2.2.2 Бібліографічний опис може здійснюватися в один з двох способів:

а) за заголовком (Автор. Назва роботи. – вихідні дані);

б) за назвою (Назва роботи / Автор. – вихідні дані).

2.2.3 Відомості про автора (авторів) подаються в один з двох способів:

а) перелічуються прізвища всіх авторів (використовується у випадках, коли один автор, два автори, три автори);

б) перелічуються прізвища перших трьох авторів і додаються слова “та ін.” (використовується у випадках, коли чотири і більше авторів).

2.2.4 Відомості про укладачів, редакторів, перекладачів подаються косою після назви.

У відомостях про відповідність наводяться не більш двох прізвищ укладачів, редакторів, перекладачів.

2.2.5 Багатотомні видання у цілому описуються в один з трьох способів:

а) загальний бібліографічний опис (Автор. Назва: Кількість томів. – Вихідні дані);

б) більш повний бібліографічний опис (Автор. Назва: Кількість томів. – Вихідні дані. – Кількість сторінок у кожному томі);

в) бібліографічний опис з розшифруванням томів (Автор. Назва: Кількість томів. – Вихідні дані. – Кількість сторінок у кожному томі і його назва).

2.2.6 Бібліографічний опис статті із збірок та зібрань творів описуються за загальними правилами.

Назва збірки або зібрання творів подається за двома косими (Автор. Назва статті // Назва видання. – Вихідні дані).

2.2.7 При бібліографічному описі конкретної роботи, яка розміщується у загальному джерелі (вибране, зібрання творів), прізвище автора за двома косими не повторюється.

Якщо прізвища автора (авторів) статті не збігаються з прізвищами авторів загального джерела, то опис здійснюється за загальним правилом.

2.2.8 Оформлення цитувань у тексті пояснювальної записки здійснюється за допомогою посилань.

Посилання оформлюються у такій спосіб: після цитованого матеріалу у квадратних дужках вказується порядковий номер джерела, на яке дається посилання, номер сторінки (сторінок), на яких розташовано цей матеріал.


2.3 Вимоги до оформлення таблиць

 

 

2.3.1 Цифровий матеріал, коли його багато, або є необхідність у зіставленні даних, бажано оформляти у вигляді таблиць. Як правило, таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників i сприяють виявленню i формулюванню певних закономірностей. У такому разі після таблиць бажано зробити узагальнення: “дані табл. 1.1 дають змогу зробити висновок, що…”, “ з результатів, наведених у табл. 3.1 видно, що…” та ін.

2.3.2 Таблиці оформлюються відповідно до чинних стандартів та цієї Методики.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Розміщують їх після першого згадування в тексті, або на наступній сторінці, або у додатках.

2.3.3 Усі таблиці нумерують арабськими цифрами у межах розділу або додатку. Номер таблиці складається з номеру розділу (літери додатку) й порядкового номера таблиці в межах розділу (додатку), розділених точкою. Наприклад, 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 4.1, А.1, А.2, Б.1 та ін.

Слово “Таблиця ___” указують один раз зліва над першою частиною таблиці з зазначенням її порядкового номера. Далі через тире розміщують стислу назву, яка повинна відбивати зміст таблиці. Назву друкують малими літерами (крім першої великої).

2.3.4 При перенесенні таблиці на другу сторінку назви графи нумерують і переносять їхню нумерацію на наступну сторінку після слів “Продовження табл. ___”.

2.3.5 Розміри таблиць добирають довільно, у залежності від викладання матеріалу. Висота рядків таблиці повинна бути не менше за 8 мм.

2.3.6 Приклад побудови таблиці.

Таблиця ____ – _________________________________________________

номер назва таблиці

 

  Головка       Заголовки граф
        Підзаголовки граф
             
            рядки
             
             
             

Боковик Графи

(графи для заголовків рядків) (колонки)

 


2.3.7 Заголовки і підзаголовки граф таблиці починають з великої літери.

У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

2.3.8 Числові величини в одній графі повинні мати, як правило, однакову кількість десяткових знаків. Коли цифрові, або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

2.3.9 Якщо при складанні таблиці були використані матеріали інших джерел, то треба після таблиці вказати на це. Відповідні запозичені матеріали в таблиці позначаються зірочками “*”, “**” і т. д. Якщо матеріал таблиці повністю запозичене з одного джерела, то зірочки не ставлять.

Приклади оформлення таблиці наведено у додатку Ж.

 

 

2.4 Вимоги до оформлення ілюстрацій

 

 

2.4.1 Ілюстрації оформлюються відповідно до чинних стандартів та цієї Методики.

На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Розміщують їх після першого згадування в тексті або у додатках.

2.4.2 Усі ілюстрації нумерують арабськими цифрами у межах розділу або додатку. Номер ілюстрації складається з номеру розділу (літери додатку) й порядкового номера ілюстрації в межах розділу (додатку), розділених точкою. Наприклад, 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 4.1, А.1, А.2, Б.1 та ін.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом “Рисунок ___”, його вказують зліва після пояснювальних даних із зазначенням порядкового номера ілюстрації. Далі через тире розміщують стислу назву, яка повинна відбивати зміст ілюстрації. Назву друкують малими літерами (крім першої великої).

2.4.3 В аналітичних роботах найчастіше використовують графіки, тобто умовні зображення величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії. За їхньою допомогою можна подати результати обробки числових даних.

Використовують графіки як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного образу, графік містить обов’язкові допоміжні елементи: загальний заголовок графіка; словесне пояснення умовних знаків і сенсу окремих елементів графічного образу; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величини нанесених на графік показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності викладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні означення, прийняті у тексті. Написи, що стосуються окремих кривих і точок, залишають лише у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підписі.

Якщо крива, зображена на графіку займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в межах яких розглядається функціональна залежність.

Наочним є також діаграми – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах відбивають і аналізують масиви даних.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми лінійні, площинні (стовпчикові або стрічкові) й об’ємні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі викладають час або факторіальні ознаки, на осі ординат – показники аналітичного сигналу на певний момент часу, або розміри ознаки. Вершини ординат з’єднуються відрізками, у результаті чого отримують ломану лінію. На лінійній діаграмі можна одночасно наносити декілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників або стовпчиків однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина прямокутників пропорційна зображеним ними величинам.

При вертикальному положенні прямокутників діаграма зветься стовпчиковою, при горизонтальному – стрічковою.

Якщо при побудові ілюстрації були використані матеріали інших джерел, то треба після пояснювальних даних вказати на це. Відповідні запозичені матеріали в ілюстрації позначаються зірочками “*”, “**” і т. д. Якщо матеріал ілюстрації повністю запозичене з одного джерела, то зірочки не ставлять.

Приклади оформлення ілюстрацій наведено у додатку К.


Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.