Декларація про державний суверенітет України

Вибори до Верховної Ради та місцевих Рад засвідчили, що населення України пов'язувало з ними свої великі надії на зміни 9 суспільно-політичному житті республіки.

Верховна Рада 16 липня 1990р. прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Декларація проголосила, що суверенна Україна маг розвиватися на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення.

У ній зазначалося, що державна владав республіці поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.

У Декларації були зафіксовані найважливіші положення, що відбивали зміст поняття державного суверенітету, який визначався як верховенство і неподільність влади республіки у межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

На території України маг забезпечуватися верховенство її Конституції та законів, говорилося в Декларації.

Особливого значення набувало положення про те, що викладені в ньому документі принципи мали бути використані для укладення нового союзного договору.

В Декларації було заявлено про право України на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема, в загальносоюзному та валютному фондах, золотому запасі.

Передбачалося створення власної банківської, фінансової, митної та податкової систем, формування власного бюджету, запровадження національної грошової одиниці.

Було проголошено право України мати власні ЗбройніСили, внутрішні війська й органи держбезпеки.

Декларація передбачала, що Україна самостійно здійснюватиме безпосередні зносини з іншими державами, братиме рівноправну участь у міжнародному спілкуванні.

Декларація про державний суверенітет України проголошувала пріоритет республіканських законів над союзними й відкривалатим самим легальну можливість перебирання владнихповноважень республіканськими органами влади.

Щоб зберегти СРСР, покласти край «параду суверенітетів», центральне керівництво вирішує укласти новий союзний договір.

Запропонований проект не визнавав державною суверенітету республік і, більше того, забороняв їм виходити зі складу СРСР.

В Україні прокотилася хвиля протестів, спрямованих проти її участі в підписанні нового договору.

1 жовтня 1990р. було оголошено звернення Асоціації демократичних Рад народних депутатів і демократичних блоків до парламенту й уряду, в якому вимагалося від них відмовитися від підписання пропонованого центральним керівництвом нового союзного договору.

Пропонувалося надати Декларації про державний суверенітет України статусу конституційного акта, розпустити КПРС (КПУ) і націоналізувати її майно.

В ті ж дні в Україні пройшли масові мітинги та маніфестації піл гаслом «Ні – союзному договору» В жовтні 1990р. провели тривале голодування студенти. Це була вражаюча акція, вона не залишила байдужими громадян республіки. В ній взяли участь 157 студентів із 24 міст України.

Голодуючі студенти висунули перед Верховною Радою політичні вимоги, серед яких: проведення нових виборів до парламенту на основі багатопартійності, відмова від підписання союзного договору, повернення в Україну всіх її громадян, що несли строкову військову службу за межами республіки. Студенти вимагали націоналізації майна КПРС і ВЛКСМ на території республіки, відставки уряду та ін.

17 жовтня 1990р. Верховна Рада змушена була прийняти постанову, в якій визнавалася передчасність підписання нового союзного договору до затвердження нової Конституції України.

Ставлення українського народу до Декларації про державний суверенітет України було висловлено на референдумі, проведеному в березні 1991р.

Прагнучи зберегти унітарну державу, консервативна частина депутатів Верховної Ради СРСР домоглася винесення на всесоюзний референдум запитання:«Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?»

Український парламент після тривалих дебатів ухвалив рішення внести до бюлетеня додаткове запитання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна мас бути у складі Союзу радянських Суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?»

У ході референдуму на перше запитанняствердно відповіли 70,2%, на друге – 80,3%. Цим самим громадяни республіки, які взяли участь у референдумі, підтвердили вимоги, викладені в Декларації про державний суверенітет України.

Характерно, що Прибалтійські республіки, Вірменія, Грузія, Молдови взагалі відмовилися брати участь у проведенні всесоюзного референдуму.

На підтримку суверенітету України, досягнення нею повної незалежності висловилися і робітничі колективи.

В Україні наростали вимоги демократичних сил забезпечити реальний суверенітет республіки, надати їй самостійності.

Щоб врятувати країну від розвалу і зберегти свої владні позиції, кремлівське керівництво почало здійснювати окремі маневри.

Верховна Рада СРСР запропонувала зміни в доповнений до союзної Конституції, які унеможливлювали реалізацію права республік не вихід із Союзу, здійснення принципу республіканського госпрозрахунку, перерозподіляли представництво палати Ради національностей на користь Російської Федерації.

Як і раніше, за союзним керівництвом залишалося право визначати головні напрями діяльності республіканських і місцевих органів. запроваджувати в будь-якому регіоні надзвичайний стан і особливі форми правління.

Ще раніше IV З'їзд народних депутатів СРСР (грудень 1990р.) відмовивсяпідтримати рішення республік про державний суверенітет. Звичайно ж, не була підтримана і Декларація про державний суверенітет України.

В Україні такі дії центру викликали хвилю протестів.

Тим часом, в м.Ново-Огарьові (під Москвою) проходили переговори керівників дев’яти республік із Президентом СРСР М.Горбачовим про зміст нового союзного договору. 23 квітня 1991р. була прийнята спільна Заява, яку підписали і представники УРСР.

У травні між лідерами «дев'ятки» продовжилися консультації, внаслідок яких було в основному узгоджено текст союзногодоговору. Він передбачав створення Союзу Суверенних Республік.

Однак Верховна Рада України 27 червня 1991р. відклала розгляд запропонованого проекту договору на вересень, посилаючись на необхідність проаналізувати відповідність його положень Декларації про державний суверенітет республіки.

Україна опинилася перед і вибором: продовжувати шлях до власної незалежності чи залишатися в складі «оновленої федерації».

На таємній зустрічі в кінці липня 1991р. М.Горбачов запропонував президентам Росії та Казахстану розпочати написання союзного договору не в узгоджені строки, а раніше – 20 серпня 1991р.

Керівництво України не змінювало своєї позиціїа отже, й не мало наміру брати участь у призначеній церемонії підписаннясоюзного договору.

Політичні процеси, що розвивалися в республіках, на порядокденний висунули більш важливе питання: «Чи буде й надалі існувати СРСР, чи відцентрові тенденції приведуть його до розпадуй утворення незалежних держав?»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.