Чудесна перемога над містом Єрихон

( V, 13 – VI розд. )

V, 13-15. “Вожем війська Господнього”, якого зустрів Ісус Навин, на думку більшості отців і вчителів Церкви був архистратиг Михаїл, небесний покровитель і хранитель єврейського народу (Дан. Х, 21; ХІІ,1). Тому в Православній Церкві на свято святого архистратига Божого Михаїла читається париміясаме з цього місця книги Ісуса Навина. Чудесне явління підбадьорило вождя народу, зміцнивши його віру в промисел Божий над Ізраїлем.

VI розд. Обхід з ковчегом Завіту навколо Єрихона мав на меті вказати Ізраїлю, що Сам Бог іде на чолі Свого народу. Тому сама процесія була схожа більше на священну аніж на військову, так як в цей час сурмили святкові ювілейні труби. Стіни міста впали, як тільки “вигукнув народ гучним і сильним голосом” (VI, 20).

За наказом Божим місто і все, що в ньому знаходилось, окрім родини Рахав, було зроблено закляттям, тобто належало повному знищенню. У цьому випадку закляття було виявом гніву Божого на поган за їх огидні і жахливі вірування і традиції, а юдеї – знаряддям Божого гніву.

VI, 26.Вираз “проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон” слід розуміти в тому сенсі, що Господь забороняє робити укріплення міста в військовому плані, а саме – відбудовувати міські мури. Зруйновані Богом єрихонські стіни мали залишитись віковічним пам’ятником чудесної події. І так як закляття стосувалось саме військових укріплень, а не житлових будівель, то досить скоро Єрихон став заселеним містом Веніамінового коліна, тобто містом у загальному значенні цього слова, а не військовою фортецею (як видно з Іс. Нав. XVIII, 21; Суд. ІІІ, 13; 2Цар. Х, 5). В 3Цар. оповідається, що за часів нечестивого ізраїльського царя Ахава “Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихон, – на первороднім своїм Авірамові він заклав його фундамент, а на наймолодшім своїм Сегівові поставив брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Навинового сина” (XVI, 34; порівн. Іс. Нав. VI, 26).

Усі відомі тлумачення з приводу події падіння Єрихону можна звести до наступного. Яким би чином євреї не отримали цю перемогу – супроводжувався переможний клич ізраїльського табору землетрусом чи ні, – беззаперечним є те, що вони дійсно мали і реально відчували підтримку Єдиного Бога і Його благодатна допомога була головною і єдиною причиною чудесної перемоги. Тому найдоцільніше залишити хід цієї події під завісою тайни Божого Промислу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.