Тема 1. Історія становлення і розвитку європейської інтеграції

1. Реалізації ідеї європейської інтеграції у історичній ретроспективі. Чинники європейської інтеграції.

2. Етапи формування європейських співтовариств (ЄСп) і ЄС.

3. Місце ЄС серед інших європейських міждержавних організацій (Західноєвропейський союз, НАТО, Рада Європи, ОБСЄ).

4. Правове регулювання відносин ЄС (ЄСП) з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ). Правовий статус Європейського економічного простору (ЄЕП).

Чинники, які лежать в основі європейської інтеграції склалися задовго до створення ЄСПТ та ЄС; утворюють комплекс і можуть бути поділені на такі категорії:

1. Соціально-економічні чинники;

2. Політичні чинники;

3. Духовно-культурні чинники;

4. Ідеологічні чинники.

Економічні чинники ЄС полягають в інтернаціоналізації господарських зв’язків: в результаті інтернаціоналізації господарських зв’язків був створений міжнародний ринок (створення ТНК, Міжнародних банків, міжнародна кооперація і розподіл праці,зарубіжні інвестиції і рух капіталів, міжнародні валютні операції, міграція робочої сили).

Рух в бік економічної єдності вступає в протиріччя із політичною роздробленістю Європи у ХІХ ст. (Європа незалежних держав).

Політичні чинники європейської інтеграції можна поділити на дві категорії:

1. Внутрішні політичні чинники - характеризують взаємовідносини європейських країн одна з одною.

2. Зовнішні політичні чинники – визначають положення Європи відносно інших країн (неєвропейських) і регіонів.

Духовно-культурні чинникиєвропейської інтеграції:

1. Християнська релігія (спочатку католицька церква, після реформації – протестантизм, а також східно-слав’янська церква).

2. Більшість країн, які утворюють зараз ЄС, були послідовниками Римського права.

3. Ідеї гуманістів: правова держава, основи конституціоналізму, захист прав і свобод людини і громадянина (надбання європейської цивілізації).

Ідеологічні чинники європейської інтеграції. Кінець ХІХ століття – активізація пан європейського руху – рух до об’єднаної Європи (мав лише ідеологічне значення, а не політичне).

Задачі європейського співтовариства після ІІ світової війни:

1. Відновити позиції у світі.

2. Запобігти виникненню нової війни у Європі.

3. Запобігти комуністичній загрозі з боку СРСР та його союзників.

9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Робер Шуман запропонував створити наддержавну організацію, яка б мала контроль над ключовими галузями економіки.

18 квітня 1951 року у Парижі було підписано договір про Європейське співтовариство з вугілля і сталі. Договір набув чинності 23 липня 1952 року. Укладено його було на 50 років. У 2002 році договір припинив свою дію. Активи і компетенція ЄСВС були передані іншому співтовариству, яке називається ЄЕС (Європейське Економічне Співтовариство). Договір був укладений між 6 державами: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург (Паризький договір).

У 1957 році у Римі було одночасно підписано два договори: Про Європейське Економічне Співтовариство та Про Європейське Співтовариство з Атомної Енергії (Євратом). Обидві договори набули чинності 1 січня 1958 року (Римські договори). Учасниками цих договорів є ті самі 6 держав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науково-технічний прогрес і економіка природовикористання	\|	Розвиток співтовариств у 60-80-х рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.