Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжособистісні конфлікти

Питання

1. Особливості та причини конфліктів в міжособистісному спілкуванні.

2. Сфери прояву міжособистісних конфліктів.

3. Тактики та стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.

4. Управління міжособистісним конфліктом.

5.1. Основні теоретичні положення

Міжособистісний конфлікт – це зіткнення між окремими індивідами в процесі їх соціальної і психологічної взаємодії. Конфлікти цього типу виникають на кожному кроці і з самих різних приводів. Такі протистояння можуть відбуватися в різних сферах суспільного життя: побутовій, економічній, політичній та ін. Причини, які приводять до виникнення міжособистісного конфлікту, також можуть бути найрізноманітнішими: об’єктивними, тобто не залежними від волі і свідомості людей, і суб’єктивними, залежними від людини; матеріальними і ідеальними, тимчасовими і постійними і т.д.

У будь-якому міжособистісному конфлікті велике значення мають індивідуальні якості людей, їх психічні, соціально-психологічні і етичні особливості. В зв’язку з цим часто говорять про міжособистісну сумісність або несумісність людей, яка грає важливу роль в міжособистісному спілкуванні.

Міжособистісні конфлікти мають свої особливості.

1. В міжособистісних конфліктах протистояння людей відбувається безпосередньо, “тут і тепер”, на ґрунті зіткнення мотивів.

2. Міжособистісні конфлікти відрізняються високою емоційною напруженістю.

3. Міжособистісні конфлікти є своєрідним “полігоном” для перевірки характерів, темпераментів, здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних властивостей особистості.

4. Міжособистісні конфлікти стосуються не тільки безпосередніх конфліктантів, але й людей, які пов’язані з ними або службовими або особистісними стосунками.

Причини і фактори міжособистісних конфліктів за В.Лінкольном.

1) інформаційні фактори – неприйнятність інформації для однієї із сторін;

2) поведінкові фактори – грубість, нетактовність і т. ін.;

3) фактори стосунків – незадоволеність від взаємодії між сторонами;

4) ціннісні фактори – протилежність принципів поведінки;

5) структурні фактори – відносно стабільні об’єктивні обставини, які важко піддаються змінам.

Сфери прояву міжособистісних конфліктів наступні.

1. Колектив (організація) – між керівником і підлеглим, між працівниками одного рангу: службові, позаслужбові;

2. Сім’я – подружні конфлікти, між батьками і дітьми, між подружжям і родичами;

3. Суспільство (заклади соціальної сфери; державні заклади; вулиця; транспорт) – між громадянином і суспільством, між громадянином і чиновником та інше.

Існують наступні принципові можливості управління міжособистісними конфліктами.

1) Профілактика та прогнозування конфлікту – вивчення індивідуально-психологічних властивостей людей, аналіз ранніх симптомів прихованого конфлікту (обмеження стосунків, підкреслено-офіційна форма спілкування, критичні висловлювання та інше).

2) Попередження конфлікту – застосування заходів для нейтралізації конфлікту: педагогічних (бесіда, роз’яснення, формування культури міжособистісних стосунків) та адміністративних (зміна умов праці, переведення конфліктантів в різні місця праці і т. ін).

3) Регулювання конфлікту – отримання визнання конфліктуючими сторонами реальності конфлікту, дотримання коректності поведінки у взаємостосунках, обмеження числа учасників конфлікту.

4) Вирішення конфлікту.

В літературі виділяють три основні моделі поведінки особистості в конфліктній ситуації: конструктивну, деструктивну і конформістську. Кожна з цих моделей зумовлена образом конфліктної ситуації, цінністю міжособистісних стосунків і індивідуально-психологічними властивостями суб’єктів конфліктної взаємодії. Моделі поведінки відображають установки учасників конфлікту щодо динаміки і методу вирішення конфлікту.

1. Конструктивна модель поведінки характеризується намаганням владнати конфлікт, знайти оптимальне рішення, доброзичливим ставленням до суперника, відкритістю, чесністю, небагатослівністю і лаконічністю у спілкуванні.

2. Деструктивна модель поведінки характеризується намаганням розширити і загострити конфлікт, принизити та негативно оцінити партнера, недовірою та порушенням етики у спілкуванні.

3. Конформістська модель поведінки характеризується пасивністю, схильністю поступатися, непослідовністю в оцінках, поведінці і думках, відходом від вирішення гострих питань.

На побутовому рівні розглядають три типи поведінки в конфлікті. Для першого характерним гаслом поведінки є твердження – “кращий захист – напад”. Для іншого типу – “краще поганий мир, ніж хороша війна”; для третього – “хай думає, що він переміг”.

Конфлікт протікає по-різному залежно від типів втягнутих у нього осіб. Деякі фахівці вважають, що існує універсально конфліктний тип особи, для якої стан конфронтації і протиборства так само природній, як для іншої – мирне існування. Це так звані “склочники”, “злі демони”. Їм протистоять “антисклочники”, для яких важливо розряджати будь-які напружені стосунки між людьми. І якщо склочник спеціалізується на роздуванні, то антисклочник – на погашенні, примиренні будь-якими шляхами сварок, конфліктів.

Для опису типів поведінки людей в конфліктах К.Томас застосував двовимірну модель регулювання конфліктів, в основу якої покладені:

1) кооперація, пов’язана з увагою людини до інтересів інших людей, залучених в ситуацію;

2) настирливість, непоступливість, для якої характерним є акцент на власних інтересах чи на інтересах справи.

На основі цієї двовимірної моделі утворюються п’ять стратегій поведінки і виходу з конфліктів:

1. Суперництво, змагання (конкуренція) – прагнення добитися реалізації власних інтересів і цілей, всупереч інтересам іншого.

2. Пристосування – принесення в жертву власних інтересів заради збереження стосунків з іншим.

3. Уникання – відсутність прагнення до кооперації і відсутність тенденції до досягнення власних цілей.

4. Компроміс – угода на основі взаємних поступок; пропозиція варіанту “середнього рішення”, яке знімає суперечність.

5. Співпраця – вироблення альтернативного рішення, яке повністю задовольняє інтереси обох сторін.

5.2. Завдання

1. Опишіть реальний міжособистісний конфлікт із вашого життя і проаналізуйте його з точки зору моделі поведінки опонентів конфліктної взаємодії.

2. Уявіть собі, що до вас за допомогою і порадою звернувся ваш найкращий друг, який конфліктує з колегою по роботі. Як ви будете аналізувати цей конфлікт?

3. Проранжуйте по значущості внутрішні і зовнішні фактори виникнення міжособистісних конфліктів.

4. Порівняйте значущість внутрішніх і зовнішніх факторів у внутрішньоособистісному і міжособистісному конфлікті.

5.3. Контрольні питання

1. Опишіть особливості міжособистісного конфлікту.

2. В яких сферах життєдіяльності проявляються міжособистісні конфлікти?

3. Що може бути причиною міжособистісних конфліктів в організації, сім’ї, суспільстві?

4. Які існують можливості управління міжособистісними конфліктами?

5. В чому полягає зміст управлінської діяльності по прогнозуванню і попередженню конфліктів?

6. В чому полягає зміст управлінської діяльності по регулюванню і вирішенню конфліктів?

7. Дайте характеристику причин і факторів міжособистісних конфліктів за В.Лінкольном?

8. Які існують моделі поведінки особистості в конфліктній ситуації?

9. Опишіть типи поведінки людей в конфліктах за К.Томасом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.