МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Санаторії та заклади відпочинку
Україна має найбільші й найрізноманітніші в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування. Послуги санаторно-курортних закладів в Україні становлять майже 40 % від загального обсягу діяльності галузі туризму. Ресурсна база представлена такими бальнеологічними типами мінеральних вод: вуглекислі (Закарпаття), радонові (Вінницька, Черкаська області), сульфідні (Львівщина, Закарпаття, Крим), залізні (Донбас), бромні, йодо-бромні та йодні (Причорномор'я), кремнисті (Харківщина), води з підвищеним вмістом органічних речовин типу «Нафтуся» (Львівська, Хмельницька області), води без специфічних компонентів (Харьківська, Полтавська, Одеська області). Грязеві курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах та лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької областей. Кліматичні курорти охоплюють як узбережжя Чорного та Азовського морів, так і унікальні ландшафти практично по всій країні. Відомі спелеокурорти в соляних шахтax Донбасу та Закарпаття. Caнaтopно-курортна справа в Україні спирається на діючий Закон України «Про курорти», прийнятий у жовтні 2000 р., та відповідну нормативно-правову базу, які регламентують діяльність даної сфери, економне та раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорону забезпечуючи доступність санаторно-курортного лікування для всіх громадян, і в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, хворих на туберкульоз тощо. В Україні протягом ХХ ст. система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров’я, її послуги були соціально орієнтованими і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при високій кваліфікації персоналу і досконалості методик профілактики та лікування, робила санаторно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення. Тому в період розвитку масового туризму в країні (60-80-ті роки ХХ ст.) курорти, особливо кліматичні, заповнювались неорганізованими відпочиваючими, які користувались переважно приватним житлом. Така традиція масової рекреації сформувала в основних курортно-рекреаційних зонах достатньо розвинений ринок пропозиції послуг розміщення на основі приватного житла. В ринкових умовах сьогодення санаторно-курортна справа України зазнає структурних змін. В першу чергу вони торкнулися організаційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності, вихід на ринок санаторно-курортної пропозиції, подальша сегментація даного ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності (зокрема, розширилась колективна та приватна складові) та управлінської структури. Серед громадських організацій, що діють у туристичній і курортній сферах найбільш впливовими є Асоціація санаторіїв та курортів України (до неї входять курорти Трускавець, Моршин, Миргород, Хмільник, Східниця, БерМінВоди, курорти Закарпаття і Криму), Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів і курортологів (ВАФК), Асоціація сільського та екологічного (зеленого) туризму, Асоціацію навчальних закладів, що займаються підготовкою менеджерів туризму тощо. Існують також об'єднання санаторно-курортних закладів - зокрема, Кримське санаторно-курортне об'єднання «ПБК», яке включає пансіонати «Таврида» і «Північна Двіна» в Алушті, «Мрія» в Понизівці, «Казка» в Євпаторії. Мережа оздоровчих закладів країни (2008 р.) налічує 2998 санаторно-курортних закладів всіх форм перебування загальною місткістю цілорічного використання 448 тис. ліжок, з них понад 95 % - це заклади тривалого перебування, розраховані на санаторне лікування, профілактику та відпочинок. До мережі входять санаторії та пансіонати з лікуванням - 518 (17,3 %), санаторії-профілакторії - 262 (8,7%), будинки і пансіонати відпочинку - 302 (10,1%), бази та інші заклади відпочинку - 1916 (63,9%). Більшість оздоровчих закладів становлять різноманітні заклади відпочинку переважно сезонної дії, розраховані на відпочинок протягом відпустки, але за кількістю оздоровлених (З4 %) вони поступаються санаторіям (39 %), які працюють цілорічно. Останніми роками на ринку санаторно-курортної пропозиції позначилась цікава тенденція: загальна чисельність закладів зменшується, а чисельність осіб, які оздоровилися, зростає, що частково можна пояснити скороченням терміну відпочинку в середньому до двох тижнів. За кількістю санаторіїв і пансіонатів із лікуваннямпершість належить АР Крим (145 закладів), Львівській (71) та Одеській (33) областям, на які припадає 45,7% Їх загального числа і 59,4% місткості в масштабі України. Натомість у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській областях і Севастополі Їх кількість не перевищує 10, а загальна місткість становить менше 5% від загальноукраїнської. На чотири регіони України - Крим, Донеччину, Херсонщину та Миколаївщину - припадає 83,4% загального числа і 8б,3% місткості будинків і пансіонатів відпочинку.Наслідком реорганізації матеріальної бази рекреації стало зменшення кількості таких об'єктів, і у 2003 році у Вінницькій, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях вони взагалі не значились. 48% кількості і 20% фонду розміщення в дитячих оздоровчих таборах припадає на Хмельницьку (1204), Полтавську (1030), Харківську (815), Черкаську (744), Сумську (723) та Луганську (715) області. Традиційно високою є їх кількість у Донецькій, Херсонській та Одеській і низькою - в Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській областях і Севастополі. Географія санаторно-курортних закладів України значною мірою відповідає територіально-компонентній структурі рекреаційних ресурсів та рекреаційних потреб. При цьому слід акцентувати увагу на двох групах областей: > лідери:- АР Крим (16,7 % санаторно-курортних закладів України), Донецька (14,6%), Одеська (11,6%), Дніпропетровська (7,1%), Миколаївська (5,6%), Запорізька (5,3%) області; > аутсайдери - Кіровоградська, Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області та Севастополь (менше 1,0%). Щороку послугами санаторіїв країни користуються більш 3 млн. осіб. Найбільша кількість рекреантів оздоровлюється на базах відпочинку в Криму (30%), Донецькій (майже 12%), Одеській (до 10%), Львівській (8,0%) Запорізькій (7%) та Херсонській областях. Спеціалізована мережа дитячих санаторних закладів (місткістю понад 27,0 тис ліжок з можливістю розгортання в місяць максимального завантаження до З7,0 тис ліжок) розрахована переважно на тривале лікування та оздоровлення дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 250 тис дітей і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської областей. Ще понад 55 тис дітей щорічно проходять профілактично-санаторне лікування у позаміських санаторно-оздоровчих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській областях. Зростає частка іноземних туристів, які відпочивають на курортах України (в середньому на 1,1 % щорічно). Зростання кількості іноземних рекреантів на вітчизняних курортах свідчить про певні здобутки на шляху просування вітчизняного санаторно-курортного продукту на європейський ринок. Більшість іноземних відпочиваючих становлять громадяни сусідніх країн: росіяни (в середньому 70,0 %), білоруси (16 %), молдовани (10%), поляки (0,1 %), литовці (0,7 %) та інші. Найбільшою популярністю серед іноземців користуються санаторно-курортні заклади Криму, Одеської та Львівської областей. В Україні діють понад 100 курортів та курортних місцевостей і санаторно-курортні заклади є практично в кожній області. За сполученням ресурсів і напрямками спеціалізації діючих курортів територію країни умовно можна поділити на три великі регіони: Південний, Західний та Центральний. Для Південного регіону характерно переважання кліматичних приморських курортів У поєднанні з грязями та мінеральними водами. В Західному регіоні основою курортної справи є використання бальнеологічних мінеральних вод та грязей у поєднанні з кліматичними (переважно ландшафтними) ресурсами. У Центральному регіоні переважають курорти, які розвиваються на основі використання мінеральних вод та ландшафтних кліматичних ресурсів. В той же час, незважаючи на зростання обсягів діяльності, про що свідчить позитивна динаміка оздоровлених вітчизняних і зарубіжних туристів, санаторно-курортна справа в Україні має ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Перш за все, це недостатність фінансування, необхідного для реорганізації застарілої матеріально-технічної бази, розвідки та освоєння нових родовищ та розбудови курортів за європейськими стандартами. Потребують пильної уваги питання раціонального використання ресурсів і територій курортів, нагальною є розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації. Державний кадастр природно-лікувальних ресурсів та курортних територій України, створений з метою інформаційного забезпечення моніторингу природних територій курортів та прогнозування можливих змін під впливом господарської діяльності, дозволить створити інноваційний курортно-лікувальний продукт на основі як діючих марок, які вже зарекомендували себе як в Україні, так і за її межами, так і нових курортів (за відповідного матеріально-технічного забезпечення та інформаційно-рекламної підтримки), просувати цей продукт як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичних ринках. Саме тому розвиток санаторно-курортної справи в Україні потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих і перспективних видових туристичних ринків.
Переглядів: 1205 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|