Зарубіжний досвід введення податкової політики.

Податкова політика - найбільш активний важіль державного регулювання соціально-економічного розвитку, інвестиційної стратегії, зовнішньо-економічної діяльності

Зарубіжний досвід формування та реалізації фінансової політики як інструменту соціально-економічного розвитку суспільства доводить, що реформування фінансової системи передбачає, в першу чергу, підвищення ефективності державних інституцій. На даний час розвитку фінансової системи та її складових відмічається подальше впровадження методів бюджетування орієнтованих на досягнення конкретних результатів, що сприяє посиленню ефективності використання державних фінансових ресурсів через встановлення взаємозв’язку між затратами та досягнутими результативними показниками .

Разом з тим, фінансова політика розвинутих країн передбачає: вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, які формуються на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу економічних процесів, визначення перспектив розвитку продуктивних сил; здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей [1,7].

При виробленні фінансової політики слід враховувати специфіку кожного етапу розвитку суспільства, вплив як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, економічні і фінансові можливості держави. Зокрема, на даний час в Україні подальша стабілізація державних фінансів передбачає: надання державних гарантій для реалізації інвестиційних проектів, що мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки; вжиття заходів щодо проведення активних операцій, пов’язаних з управлінням державним боргом; підвищення якості та ефективності здійснення витрат розвитку бюджету шляхом спрямування таких коштів на реалізацію пріоритетних інвестиційних проектів з урахуванням результатів оцінки їх економічної ефективності; забезпечення прямого зв’язку між соціальними пільгами та джерелами і механізмом відшкодування їх вартості надавачам, посилення адресності надання всіх видів пільгових послуг на підставі їх обліку та упорядкування переліку їх отримувачів і встановленням економічно та соціально обґрунтованих нормативів споживання відповідних послуг, визначення методики розрахунку обсягу компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; подальше впровадження оцінки ефективності бюджетних програм та врахування її результатів у бюджетному процесі, насамперед для підвищення якості бюджетного планування; удосконалення фінансово-бюджетного законодавства в частині встановлення відносної величини граничних обсягів надання кредитів під державні гарантії та більш жорстких умов їх надання, а також упорядкування переліку головних розпорядників бюджетних коштів відповідно до підсумків проведення адміністративної реформи [29].

Ще Дж.М.Кейнс в 30-тих рр. ХХ ст. висловив думку про те, що активна податкова політика повинна і може впливати на макроекономіку, прискорюючи чи знижуючи темп її розвитку, знижуючи безробіття і стримуючи інфляцію. Податки, на думку сучасних кейнсіанців, дозволяють без додаткових коригувань з боку держави амортизувати спад економіки чи обмежують її підйом, що дозволяє в певній мірі стабілізувати економіку. Активна фіскальна політика неодноразово використовувалася як оздоровлюючий засіб економіки розвинених країн Заходу та США. Періодично знижуючи ставки податків, держави намагалися стимулювати попит, підвищити темпи економічного зростання, спонукати підприємців до інвестицій, а підвищуючи податки – послабити інфляцію, стабілізувати економічний цикл. В США у 80-х роках минулого століття спочатку використовувалися монетаристські методи активної податкової політики (зниження дефіциту держбюджету, жорстка кредитно-грошова політика). Але коли з'ясувалося, що монетаристський курс призвів до спаду виробництва, було визначено іншу стратегію боротьби зі стагфляцією, підтримуючи виробництво за рахунок значного зниження податків. Протягом 80-х років відбулися помітні зміни зниження інфляції. Незважаючи на помітне скорочення ставок, прямі податки в результаті підйому виробництва і, відповідно, збільшення бази оподаткування, не зменшили обсяги податкових надходжень державі [26,2].

Відомо, що чим більший обсяг виробництва, тим більший розмір податкової бази. Тому податкова політика має бути направлена насамперед на створення стимулів для інвестиційної активності підприємств.

Економічна криза змусила замислитися про доцільність реалізації зараз податкової реформи. З одного боку, криза - унікальна можливість реалізувати давно назрілі зміни як заходи із порятунку країни. З іншого боку – криза багаторазово підвищує ризики, властиві глибоким перетворенням: невдача може призвести послаблену економіку до катастрофи.

Успіх європейських країн у проведенні податкових реформ та реалізації податкової політики, що ґрунтується на цінностях демократично-правового суспільства, зумовлює необхідність розгляду зарубіжного досвіду податкових правовідносин. Змістивши акценти із суто фіскального напряму розвитку, країни – члени ЄС побудували таку систему оподаткування, яка стала невід’ємною інтегрованою частиною загальної соціально-економічної політики, спрямованої на максимізацію добробуту всіх громадян [8, С.36].

З метою збільшення сукупного споживання значна кількість країн – членів Європейського Союзу досить широко використовують непрямі податки. Так, у Бельгії зменшено ставку ПДВ з 21 до 6% для будівництва приватного і соціального житла. УФранції з 1 липня 2009 р. зменшено до 5,5% ставку податку для послуг ресторанного сервісу. Максимальна ставка податку на прибуток корпорацій за період з 2000 по 2006 рік знизилася в середньому в розвинутих країнах – членах ЄС з 35,3 до 29,5 відсотка [5, C.39].

Податкова політика України має враховувати всю сукупність прав та обов’язків, що були зібрані ЄС на момент такого приєднання, – acquis communautaire, а структурно-організаційна модель податкової політики бути спроможною взяти на себе зобов’язання, що випливатимуть з членства в ЄС. З метою запобігання процесам ухилення від сплати податків Україна має якнайшвидше укласти міжнародні угоди про обмін податковою інформацією із країнами, які сьогодні ще належать до офшорних зон [18, 26].

Отже, таким чином, процедура створення та реалізація ефективної податкової політики передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх упровадження для економіки та соціальної сфери. Іншими словами, при здійсненні виваженої податкової політики з метою забезпечення фінансових потреб держави та матеріального добробуту населення необхідно подбати про те, щоб податки дійсно стали регулятором, стимулятором прибуткової діяльності, а не примусовими платежами. Саме в такому контексті система оподаткування в Україні матиме сенс і перспективу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.