Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Функції простих ліпідів

Клас сполук	Функції
Воски	Утворюють водонепроникні шари на поверхні тіла. Входять до складу зовнішнього скелета комах. Використовуються бджолами для будівництва стільників.
Тригліцериди	Виконують структурні й енергетичні. Є основою біологічних мембран.
Стероїди, терпени. Холестерин	Виконують структурні, регуляторні й захисні функції. Відіграють важливу роль в обміні речовин. Входить до складу мембран, є сировиною для утворення надниркових залоз, сім’яників та яєчників; з нього в печінці утворюється жовч, він служить сировиною для синтезу в організмі вітаміну Д.

Складні ліпіди є комплексами простих ліпідів із білками, вуглеводнями або похідними ортофосфатної кислоти. До них відносять фосфоліпіди, гліколіпіди, ліпопротеїди.

Фосфоліпіди складають основу матриксу біологічних мембран. Фосфоліпіди взаємодіють з рядом білків-рецепторів і беруть участь у транспорті деяких речовин крізь мембрану.

Гліколіпіди мають важливу функцію - в мембранах клітин вони утворюють рецепторні структури.

Ліпопротеїди знаходяться в біологічних мембранах, мієлінових оболонках нервів, у плазмі крові.

Функції ліпідів:

- Енергетична. При повному розщепленні 1 г жирів виділяється 38,9 кДж енергії. Також при цьому утворюються 1,1 г води.

- Будівельна. Ліпіди складають основу біологічних мембран, входять до складу нервових волокон.

- Захисна. Ліпіди захищають внутрішні органи від пошкоджень. Накопичуючись у підшкірній жировій клітковині деяких тварин, жири виконують теплоізоляційну функцію.

- Регуляторна. Ліпіди утворюють важливі гормони, які регулюють життєдіяльність організмів.

Заняття №4

Тема. Нуклеїнові кислоти, білки, їх будова і функції.

Мета: ознайомити студентів з різноманіттям і функціями нуклеїнових кислот; звернути увагу на значення нуклеїнових кислот для життєдіяльності живих організмів; вивчити будову і функції білків.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. § 4,5

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл. § 10,12,13.

План

1. Будова білкових молекул, їх функції.

2. Типи нуклеїнових кислот, їх будова

3. Функції нуклеїнових кислот.

1. Білки – це високомолекулярні полімерні молекули, які складаються із залишків амінокислот. У білках амінокислоти з’єднані між собою за допомо-гою пептидного зв’язку, який виникає між карбоксильною групою однієї амінокислоти і аміногрупою іншої.

До складу білків входять20 різних амінокислот, які поділяються на дві групи: незамінні та замінні. Амінокислоти – це органічні сполуки, які входять до складу білків, тобто є мономерами білків. У клітинах і тканинах організму зустрічається більше 170 різних амінокислот. До складу білків входять лише 20 типів амінокислот.

Рослини синтезують всі необхідні їм амінокислоти з більш простих речовин. На відміну від них тварини не можуть синтезувати всі необхідні амінокислоти, тому вони мають одержувати їх з їжею. Амінокислоти, які не синтезуються в організмі, називаються незамінними (однак це не значить, що вони більш важливі за інші).

Молекули амінокислот мають в своєму складі аміногрупу, яка обумовлює лужні властивості, та кислотну групу, яка обумовлює кислотні властивості. Тому, маючи одночасно в складі молекули протилежні за властивостями групи, амінокислоти мають нейтральне середовище. Переважна більшість амінокислот це альфа аміно- кислоти. Амінокислоти – це безбарвні кристалічні речовини, добре розчинні у воді.

При утворенні білків між амінокислотами виникають пептидні зв’язки, водневі зв’язки.

Білки мають складну структуру.

- Первинна структура – це кількість та послідовне сполучення амінокислот у поліпептидному ланцюзі. Амінокислоти з’єднуються між собою за рахунок пептидного зв’язку.

- Вторинна структура – це упорядковане просторове розташування окремих ланок ланцюга. Ця структура тримається за рахунок водневих зв’язків і має вигляд спіралі.

- Третинна структура –це спосіб розташування вторинної структури у просторі у вигляді глобули, яка утримується складноефірними зв’язками.

- Четвертинна структура – виникає внаслідок об’єднання окремих поліпептидних ланцюгів, які у сукупності становлять функціональну одиницю.

Під впливом різних чинників, які порушують вторинну, третинну, четвертинну структури білкової молекули зі збереженням первинної, білок втрачає свої фізико-хімічні властивості, головне біологічні властивості. Це явище називається денатурацією. При цьому розриваються зв’язки, що стабілізують вищі рівні структурної організації білкової молекули. Денатураційні чинники поділяються на фізичні та хімічні. До фізичних чинників належать температура, тиск, ультразвук, механічний вплив, іонізувальна радіація; до хімічних – кислоти, луги, спирт, ацетон, синтетичні миючі засоби, сечовина, важкі метали.

Тривалий час здавалося, що денатураційний агент припиняє свою дію, білок відновлює біологічну активність. Процес відновлення фізико-хімічних та біологічних властивостей білка називається ренатурацією. Якщо денатурований білок знову самоорганізується у вихідну структуру, то відновлюється і його біологічна активність (за умови, що первинна структура білка не була порушена).

Функції білків:

- Будівельна. Білки утворюють основу цитоплазми і входять до складу всіх клітинних органоїдів.

- Каталітична. Біологічні каталізатори називаються ферментами. Всі ферменти є білками, що каталізуються практично будь які біохімічні реакції.

- Рухова. Будь-які форми руху у живій природі здійснюються білковими структурами клітин.

- Транспортна. Транспорт кисню, вуглекислого газу, жирних кислот.

- Захисна. Найважливіші чинники імунітету – антитіла є білками, крім них колаген шкіри, кератин волосся.

- Регуляторна. Ряд гормонів(речовин-регуляторів) за своєю будовою належать до білків(інсулін) .

- Запасна. Білки здатні накопичуватись як запасний матеріал для живлення організму, розвивається.

- Опорна. Сухожилля кістки скелета складаються з білків.

2. Крім білків до складу всіх без винятку живих організмів входять нуклеїнові кислоти. Вони є генетичним матеріалом будь-яких живих систем.

Нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Нуклеотиди – це мономери, з яких складаються нуклеїнові кислоти. Молекула нуклеотида складається з трьох частин – цукру, азотистої основи, і фосфорної кислоти. Цукри мають 5 атомів карбону (пентози). Якщо це рибоза, то утворюються рибонуклеїнові кислоти, а якщо дезоксирибоза то –дезоксирибонуклеїнові кислоти.

Азотисті основи, які входять до складу нуклеїнових кислот, є похідними пурину(має 2 кільця) і піримідину (має 1 кільце). До пуринових сполук належать аденін(А) та гуанін(Г), до піримідинових цитозин (Ц), урацил(У), тимін(Т).

Молекули нуклеїнових кислот - найбільші з молекул живих організмів. Існують два типа цих кислот:

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК), що містить генетичну інформацію, у тому числі інформацію про послідовність амінокислот у білках.

Рибонуклеїнова кислота (РНК), яка бере участь у синтезі білків.

ДНК – належить роль зберігача спадкової інформації в усіх клітинах - тваринних і рослинних. Молекула ДНК являє собою дві спірально закручені одна навколо одної нитки . Ширина такої подвійної спіралі ДНК 2 нм, а довжина сотні тисяч нм. Кожна нитка ДНК – це полінуклеотид . Як розміщуються нитки ДНК коли утворюється подвійна спираль? У розміщенні нуклеотидів, які стикуються, є важлива закономірність, а саме: проти аденіну одного ланцюга завжди опиняється тимін на другому ланцюзі, а проти гуаніну одного ланцюга – завжди цитозін в іншому ланцюзі. При такому розміщенні досягається однакова по всій довжині відстань між ланцюгами, утворення між ланцюгами максимальної кількості водневих зв’язків. У кожному з цих поєднань обидва нуклеотида ніби доповнюють один одного.

З латинської «комплемент» - це доповнення , тому прийнято говорити що, Г є комплементарним до Ц , Т до А. На цьому базується принцип комплементарності, тобто якщо відома послідовність нуклеотидів в одному ланцюзі, то можна визначити нуклеотиди другого ланцюжка.

ДНК міститься в ядрі клітини, а також у мітохондріях і хлоропластах. У ядрі ДНК входить до складу хромосом, де вона перебуває в сполуці з білками.

Принцип комплементарності, що лежить в основі структури ДНК, дає змогу зрозуміти, як синтезуються нові молекули ДНК. Подвійна спираль під дією ферменту дезоксирибонуклеази з одного кінця починає розкручуватися, і на кожному ланцюзі з вільних нуклеотидів клітини складається новий ланцюг. Складання нового ланцюга відповідає принципу комплементарності. Проти кожного А стає Т , проти Г – Ц. В результаті замість однієї молекули ДНК виникають дві молекули такого самого нуклеотидного складу як і початкова. Один ланцюг у кожній новоутвореній молекулі ДНК походить від початкової молекули, а другий синтезується заново.

РНК – полінуклеотид, який складається з одного ланцюга. Як і в ДНК, структура РНК створюється чергуванням чотирьох типів нуклеотидів. Але склад нуклеотидів трохи відрізняється: вуглевод – рибоза. Крім того, до РНК замість азотистої основи тиміну входить близька до неї за будовою основа урацил (У). У клітині є кілька видів РНК. Усі вони беруть участь у синтезі білка.

Перший вид – транспортні РНК (тРНК) – найменші за розмірами, вони зв’язують амінокислоти і транспортують їх до місця синтезу білка.

Другий вид – інформаційні РНК ( іРНК) – розмірами вони у 10 разів більші ніж тРНК. Їх функція полягає в перенесенні інформації про структуру білка від ДНК до місця синтезу білка.

Третій вид – рибосомні РНК (рРНК) – мають найбільші розміри молекул і входять до складу рибосом і відповідають за просторове розміщення іРНК й тРНК на рибосомі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.