Історія знеболювання

Тема: «Знеболювання в діяльності медичної сестри».

Біль –вид чутливості, що сигналізує про наявність патологічного процесу в організмі або дію сильного зовнішнього подразника.

Знеболювання –сукупність заходів, які проводяться під час хірургічних операцій з метою усунення больових відчуттів.

Анестезіологія – розділ клінічної медицини, який вивчає методи захисту організму від операційної травми та її наслідків, контролю та керування життєво важливими функціями організму під час оперативного втручання. Вона тісно пов’язана з реаніматологією та інтенсивною терапією.

Залежно від показань операції проводять під загальною анестезією або наркозом, і місцевою анестезією.

У стародавні часи для зняття болю застосовували корінь мандрогори, дурман, індійську коноплю, екстрат беладони, алкоголь, опій, цикуту. Ці засоби вживали всередину, втирали в шкіру, вводили за допомогою клізми, наркозних губок.

Паре застосовував для знеболювання при операціях на кінцівках джгут, холод.

У 1844р. зубний лікар Усне почав використовувати під час нетривалих операцій закис азоту.

В 1846р. Уоррен вперше здійснив видалення пухлини шиї під ефірним наркозом.

У Росії першим ефірним наркозом застосував М.І. Пирогов в 1847р.

У 1847р. англійський акушер і хірург Сімпсон використав хлороформ.

Вітчизняний вчений М.П. Кровкоі у 1902р. запропонував для в/в наркозу гедоналі експериментально вивчив цей вид наркозу.

У 1910р. С.П. Федоров використав гедонал для наркозу в клініці.

Розвиток місцевої анестезії почався після відкриття Ейнгорномь в 1905р. новокаїну і особливо після розробки. О.В. Вишневським методу місцевої анестезії 0.25% розчином новокаїну.

У 1897р. німецький хірург Бір запропонував спинномозкову анестезію.

А пізніше в 1925р. Діліотті – перидуральну при якій настає повне знеболювання нижньої половини тулуба і кінцівок.

Особливо великих успіхів у галузі знеболювання було досягнуто після використання курареподібних речовин для ендотрахіального (інкубаційного) наркозу.

Для наркозу були запропоновані: гіпотермія.

Механізм дії наркотичних засобів складний. Вони пригнічують і блокують механізми, які забезпечують передачу больових імпульсів у ЦНС.

Існує декілька теорій механізму виникнення наркозу.

1) Ліпідна теорія

2) Адсорбційна теорія

3) Теорія порушення окисно-відновних процесів

4) Нейрогенна теорія

5) Мембранна теорія (Поверхневого натягу теорія Траубе)

Нині багато спеціалісті підтримують ретикулярну теорію наркозу, згідно з якою анестетики вправляють гальмівний вилив переважно на ретикулярну формацію мозку, унаслідок чого її активуюча дія на розташовані вище відділи мозку значно зменшується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Документація пов’язана з переливанням гемотрансфузійних рідин.	\|	Стадії і рівня наркозу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.