Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Френсіс Бекон: філософські погляди в медицині

Другої половини ХVІІІ ст.

Французький матеріалізм і Просвітництво

Французький матеріалізм другої половини ХУІІІ ст.. на відміну від англійського матеріалізму XVII століття, опирається на більш розвинені природничі науки (не тільки на механіку і астрономію, але і на медицину, фізіологію, біологію), а також орієнтований на проникнення у суспільну свідомість громадянського суспільства. Французькі матеріалісти викладають

свої філософські погляди в загальнодоступній літературній формі у вигляді словників, енциклопедій, памфлетів, політичних статей.

Жюльєн'офре Ламетрі(1709-1751) – визнавав існування єдиної матеріальної субстанції; дух, свідомість – не що інше як прояв цієї субстанції, людина – природна істота, нічим від іншої природи не відрізняється. Твори: «Трактат про душу», «Людина – машина», «Людина – рослина», «Система Епікура».

Клод Адріан Гельвецій(1715-1771) – матеріаліст, ідеолог французької буржуазії. Головний його твір «Про розум» був заборонений і спалений. Гельвецій критикував ідеї існування бога, створення миру, безсмертя душі.

Поль Анрі Гольбах(1723-1789) у своїй основній праці «Система природи» обґрунтував основні положення і принципи механістичної наукової картини світу, використовуючи при цьому різнобічні природничо-наукові знання.

Дені Дідро(1713-1784) – філософ(матеріаліст, письменник, теоретик мистецтва, організатор і редактор французької «Енциклопедії». Дідро ближче інших матеріалістів підійшов до діалектичної ідеї саморуху матерії, висловлював деякі ідеї еволюційної теорії (людина, як і все інше, має історію свого становлення), сформулював головну ідею теорії відображення, припустивши, що відображення – загальна властивість матерії, розвиваючись разом з нею приводить до появи людської свідомості. Твори: «Філософські думки», «“Алеї, або Прогулянка скептика», «Лист про сліпих в повчання зрячим», «Думки про пояснення природи», «Розмова Д’Аламбера з Дідро», «Черниця», «Пам'ятник Рамо», «Жак Фаталіст і його хазяїн».

В цілому у європейській філософії XVII-XVIII століть переважають матеріалістичні концепції. Вивчаючи проблеми теорії пізнання і методології, філософи внесли суттєвий вклад у розвиток науки свого часу.



Интернет реклама УБС

Мистецтво лікування Бекон зв'язував з тими філософськими навчаннями, на які опирається лікар. Медицина не може бути надійної, якщо не ґрунтується на філософії, вірні загальні положення якої приводять до правильних висновків. Бекон затверджував необхідність для лікаря філософських знань і знань природи, на основі яких лікар може знайти оптимальні шляхи лікування хвороби. Вивчаючи проблему людини, Ф. Бекон особливу увагу приділив співвідношенню в ньому душі й тіла, їх союзу й взаємозв'язку. Під душею він розумів психоемоційні можливості людини, межі їх впливу на тіло як на фізичну основу організму. Медицина їм була розділена на 3 відділу відповідно до практичної ролі: підтримка здоров'я, лікування хвороб, продовження життя.

Бекон писав про те, що немає таких захворювань, які не можна було б попередити відповідним видом фізичних вправ. Філософ наполягав на важливості фіксації всього того, що відбувається із хворим, ведення опису хвороб і об'єднання накопиченого матеріалу в одному зборах. Особливої уваги заслуговує ідея Бекона про те, що борг лікаря полягає не тільки у відновленні здоров'я, але й у полегшенні страждань і мучень хворого. Він затверджував, що зробити саму смерть більш легкої й спокійної дуже важливо, «тому що ця евтаназія сама по собі є чималим щастям». Проблема евтаназії перебуває в центрі уваги сучасної медичної етики й біоетики. Бекон підкреслював, що медицина його часу ґрунтувалася більше на здогадах, чому на міцнім знанні, а ця неміцність підстави медицини, у свою чергу, відкрила широку дорогу не тільки для помилок, але й для прямого обману. Бекон висловлював заклопотаність тим, що за всіх часів в очах юрби знахарі, ворожки й ошуканці були якоюсь мірою суперниками лікарів і могли посперечатися з ними популярністю своїх методів лікування.

Функції організму, за Беконом, можна правильно зрозуміти, осягнути лише за допомогою експериментів на тваринах. Потрібно порівнювати будову тварин з будовою людини, організм здорової людини з організмом хворої.

Інакше кажучи, Бекона можна розглядати як родоначальника матеріалізму в Англії і сучасної експериментальної науки. Не випадково один з основних своїх творів Бекон назвав на противагу «Органону» Арістотеля - «Новий Органон»: якщо філософія Арістотеля - вихолощена схоластикою - була основою і вихідним пунктом наукової діяльності у попереднє тисячоліття, то філософія Бекона слугувала передовій науці епохи Відродження і наступних століть. Наука, за виразом Бекона, «має бути діяльною і слугувати могутності людського роду», повинна оволодіти якомога більшою кількістю таємниць природи, досі ще прихованих від людини. Не бувши лікарем за професією, Бекон виявляв великий інтерес до медицини, висунув і обґрунтував завдання дальшого її розвитку. Попередню медицину, як і сучасну йому, Бекон різко засуджував: «Ми бачимо в ній багато повторень, але мало істинних нових відкриттів». У своїй класифікації він поділяв медицину на три частини, відповідно до трьох її завдань: «Перше полягає у збереженні здоров'я, друге -у виліковуванні хвороб, третє -у подовженні тривалості життя». Досягнення довголіття він вважав «найблагороднішим завданням медицини». У своєму творі «Про гідність і силу наук» (De dignitate et augmentate scientiarum) Бекон передбачливо поставив перед медициною ряд основних завдань. Так, вважаючи недостатньою існуючу описову анатомію, він зазначав: «Слід би в анатомічних дослідженнях ретельно спостерігати за слідами хвороб і результатами їх, за ураженнями і пошкодженнями, які вони спричинюють у внутрішніх частинах. Тим часом цим нехтують». Якщо говорити сучасною мовою, він ставив завдання розробки патологічної анатомії. Бекон вважав за необхідне у процесі лікування хвороб «ретельно записувати все, що відбувається з хворим», і об'єднувати історії хвороби окремих хворих у «медичні описи, які треба докладно складати й обговорювати», тобто, іншими словами, створювати клінічні порадники.

Причини відсутності прогресу в терапії Бекон вбачав у тому, що лікарі визнавали багато хвороб інкурабельними, не бажали поповнювати арсенал лікувальних засобів, вишукувати їх. Він покладав великі надії на хімію, що, на його думку, повинна дати людству особливо цінні лікувальні засоби, вважав перспективними методи лікування за допомогою дієтетики, лікування мінеральними водами і гімнастикою.

Обурюючись проведенням операцій, болісних для хворого, він вимагав розробки й запровадження ефективного знеболювання. У цих вимогах Бекона, по суті, можна вбачати продуману програму наукової роботи в медицині на кілька століть уперед аж до нашого часу.

Можливості майбутньої медичної науки Бекон з дивною прозорливістю показав у фантастичному оповіданні «Nova Atlantis» («Нова Атлантида»), яке він не встиг закінчити. В ньому розповідається про далекий острів в океані, до якого випадково допливають його сучасники. Перш ніж дозволити їм вийти на острів, їх піддають спеціальним заходам, щоб уберегти мешканців острова від можливості занесення епідемічних захворювань. На острові прибульці побачили багато добре обладнаних громадських дослідних, лікувальних установ. В одних провадились досліди над тваринами; за бажанням могли змінювати їх розмір, робити їх багатоплідними й безплідними; в інших установах виготовляли ліки, штучні мінеральні лікувальні води. Прибульці були вражені, побачивши в лікарнях людей, в яких оперативно було видалено важливі органи; раптово померлих уміли оживляти; поживні речовини виробляли такої якості і концентрації, що вже невелика кількість їх робила людину ситою.

Зазначимо, що науково-дослідних громадських закладів у ті часи ще не мала жодна країна. Думку про те, що такі установи потрібні для прогресу науки, в популярній формі вперше висловлено в «Nova Atlantis».


Читайте також:

  1. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
  2. Виникнення капіталізму у Франції. Наукові погляди А. Монкрет’єна
  3. Вчення про світ. Буття людини у філософії і медицині.
  4. Гносеологічні та етичні погляди І. Канта.
  5. Господарський розвиток України та економічні погляди її мислителів у другій половині XVII – першій половині ХІХ ст.
  6. Дидактичні погляди
  7. Дидактичні погляди Я.А.Коменського
  8. Економічний розвиток Запорізької Січі та економічні погляди Б.Хмельницького
  9. Економічні погляди Дж. М. Кейнса.
  10. Економічні погляди Ксенофонта, Платона, і Аристотеля.
  11. Економічні погляди меркантелістів та фізіократів, їх роль у виникненні класичної політичної економії
  12. Економічні погляди Р. Клауєра і П. Давідсона

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц). | Особливості духовних процесів та розвитку філософії ХХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.