МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
БіографіяПубліцистика Філософсько-літературознавчі праці Проза Поезія · Травневий іній (1985) · Диригент останньої свічки (1990) · Автостоп (1994) · Kingdom of Fallen Statues (1996) · Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000) · Друга спроба: Вибране (2005) · · Інопланетянка (1992) · Польові дослідження з українського сексу (1996) · Казка про калинову сопілку (2000) · Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003) · Музей Покинутих Секретів (2009)
Лекція № (2 год.) Тема 13.3 Тарас Прохасько. План 1. Тарас Прохасько. "Від чуття при сутності". 2. Відчуття життя, буттєвої присутності як об'єкт художнього відтворення у творі. 3. Філософія часу, миті, вічності. 4. Ідея самотності як блага існування особистості. Література 1. Гундорова Т. Постмодерністська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання // Сучасність.— 1993.— № 9. 2. Жулинський М. Подих третього тисячоліття.— Луцьк, 2000. 3. Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків.— Львів, 1999.
Тара́с Богда́нович Проха́сько (*16 травня 1968, Івано-Франківськ)— сучасний український письменник, журналіст, один із видатних діячів станіславського феномену. Брат Юрія Прохаська. Народився 16 травня 1968 року в Івано-Франківську. Навчався на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (тепер — Львівський національний університет імені Івана Франка) (1992). За фахом ботанік. Учасник студентського руху 1989—1991 років. Спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом — у рідному місті учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. Співпрацював також із львівськими газетами «Експрес» та «Поступ». У 1992-1994 рр. був мандрівним співредактором журналу «Четвер». Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Член Асоціації українських письменників. Від 1992 року постійно живе в Івано-Франківську. Починаючи від 2 числа постійний автор часопису «Четвер». Тарас Прохасько і його бачення світу Перша книжка Тараса Прохаська, опублікована у видавництві «Смолоскип» Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді. Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. Тарас по-своєму трактує і саму філософію: «Філософія. Завжди при тобі, як частина тіла. Коли більше нема нічого, вона є Всім» (Прохасько Т. ЛЕКСИКОН таємних знань//Четвер. — 1992. — Ч.1 (3). — С.81). Серія внутрішньо-інтимних переживань „FM «Галичина»“ та «Порт Франківськ» мають, дещо, притчевий характер. Написані у формі щоденника, денні переживання на різноманітні теми, свого часу опубліковані в тижневику «Галицький кореспондент» та озвучені в етері радіо FM «Вежа». Проза Тараса Прохаська є чудовим супутником міцної кави з коньяком в зимне надвечір'я. Тарас висловлюється: «Те, що минає не є минулим, поки память шкіри і згинів відчуває минулі дотики..», «Життя ніколи не буває замало…», «Недостатньо часу буває лиш для того, щоб навчитися так відчувати.» Саме ці вирази містять в собі сутність прози Франківського письменника. До болі обпікаюча, красива та велична правда буття. «Вже багато років будь-якої миті зупиненого часу в моїх кишенях не можна знайти жодного предмета, який би відразу вказував на якісь звички. Там нема нічого, крім сиґарет, які курить значна частина українців, кількох банкнот і монет, що перебувають в обігу на всій території України, однолезового складаного ножика, яким можна робити майже все, не порушуючи водночас жодного закону, та ключа від помешкання без вказаної адреси. Жодних фотографій, кредитних карток, записок і записників, олівців, мундштуків, годинників з посвятами й обручок з іменами та датами, медальйонів з портретами, календариків з позначеними днями, портсиґарів, жодних кастетів, отрут, анальгетиків і візитівок, жодної добірки посвідчень… Навіть носити паспорт мені видається принизливою зручністю, зручним приниженням». Тарас Прохасько, «З цього можна було б зробити кілька оповідань». «Кожен чоловік потребує вчителя. Чоловікам взагалі необхідно вчитися. Особливі чоловіки вирізняються не тільки здатністю вчитися і навчитися, але й тим, що завжди знають і пам'ятають — чого саме від кого вони навчилися, навіть випадково. І якщо у жінок пам'ять про вчителів є проявом доброзичливості, то для чоловіків — найнеобхіднішою складовою самого вивченого. Найвидатніші чоловіки не просто вчаться ціле життя (вчитися — усвідомлювати те, що відбувається), а й дуже скоро стають чиїмись вчителями, наполягаючи на усвідомленні прожитого. Власне, так твориться неперервність школи, яка поруч з генеалогічним деревом забезпечує максимальну ймовірність того, що впродовж твого життя світ не мав би змінитися настільки, щоб лише через це цілковито втратити охоту жити.» Тарас Прохасько, «НепрОсті».
Читайте також:
|
||||||||
|