Відмінкові форми іменників. Правопис закінчень іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини

Розглянемо лише ті відмінкові форми, які мають слабку норму, що часто призводить до помилок.

Хитання щодо норм спостерігаємо в родовому відмінкуодниниіменників ІІвідміни. Ці іменники мають закінчення -а(я), -у(ю); однак вони не взаємозамінні.

Щоб з’ясувати, які саме іменники мають закінчення -а, а які -у,вивчіть таблицю.

а(я)	-у(ю)
назви міст та інших населених пунктів: Києва, Львова, Парижа, Лондона.	назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Лиману.
географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дністра, Пслава, Тетерева;	назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених) на –а, -я:Амуру, Єнісею, Рейну, Кавказу, Сибіру, Криму;
назви осіб, власні імена та прізвища: студента, хлопця, Андрія, Франка;	назви явищ природи: вітру, туману, землетрусу;
назви чітко окреслених предметів: автобуса, стола, гвинта, автобуса, олівця;	назви установ та організацій: клубу, університету, інституту, універмагу;
наукові терміни іншомовного походження: атома, сегмента, квадрата, конуса; а також україн- ські суфіксальні слова-терміни: чисельника, відмінка, займенника (але: роду, виду, складу).	літературознавчі терміни: сюжету, роману, фейлетону, памфлету; іменники на позначення місця, простору: абзацу, краю, лиману, рову, світу (але: берега, горба, хутора, майданчика, ставка).
назви тварин і дерев: вовка, коня, клена, дуба, ясена, явора;	назви рослин, кущів, плодових дерев: барвінку, щавлю, ковилю, очерету, ренклоду, ячменю (але: вівса, чагаря ).
назви грошових одиниць, мір довжини, площі, ваги, часу: карбованця, долара, грама, місяця (але: віку, кварталу, року).	назви збірних понять: капіталу, хору, лісу, ансамблю, взводу, оркестру (але: кросворда, табуна).
назви днів тижня, місяців, числові назви: понеділка, вівторка, серпня, липня, мільйона;	назви речовини, матеріалу: водню, азоту, піску, сиру; але хліба.
назви машин та їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, кузова, трактора;	назви, почуттів, процесів, станів, властивостей, ознак: болю, страху, ідеалу, принципу, інтересу, винятку, імпульсу, синтезу;
назви частин тіла, органів: пальця, хребта, нігтя, шлунка (але: стравоходу, мозку).	назви суспільно-політичних формацій, явищ суспільного життя: капіталізму, прогресу, руху, феодалізму;
	назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: будинку, поверху, вокзалу, метрополітену (але: бліндажа, куреня, млина, гаража).
	більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, родоводу, живопису;
	назви видів спорту й танців: баскетболу, боксу, тенісу, футболу, вальсу, танцю (але: гопака, козачка, тропака).

Деякі іменники мають паралельні закінчення, причому значення слів не змінюється: полка – полку, стола – столу, моста – мосту, гурта – гурту.

У ряді іменників зміна флексій впливає на значення: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), елемента (конкретне) – елементу (абстрактне), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк). Сплутування цих закінчень впливає на зміст висловлення, наприклад:Інженер з техніки безпеки зупинився біля апарату, норма:Інженер з технікибезпеки зупинився біля апарата.

Слід запам’ятати і правильно використовувати форми давальноговідмінкаоднини іменників чоловічого роду, які можуть мати паралельні закінчення -ові (-еві, -єві)та -у (-ю).У діловому стилі перевага надається закінченням -у (-ю): документу, ректору, менеджеру (хоча форма документові, ректорові, менеджерові не є порушенням морфологічної норми), оскільки закінчення -ові, -еві, -євінайчастіше вживаються в розмовній мові, у художній літературі, особливо в іменниках – назвах людей і тварин. При нанизуванні однакових відмінкових форм допустима варіантність закінчень у іменників: ректорові Іваненку Валентинові Миколайовичу. Щоб уникнути двозначності в тексті при використанні збірних та абстрактних іменників, які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (-у), слід вживати в давальному відмінку закінчення -ові, -еві, -єві: допомога заводу (коли допомагає завод) і допомога заводові (коли допомагають заводу).

Вважається, що в іменниках – власних назв на -ів, -їв, -ов (-ев, -єв), -ин (-ін, -їн)у формі давального відмінка можливим є тільки закінчення –у:Харкову, Києву, Ільїну.

Двозначності при використанні в одному документі іменників жіночого роду родового і давального відмінків можна уникнути такою побудовою речення, при якій відмінкова форма набуває однозначності: контроль бухгалтерії –бухгалтерський контроль та контроль бухгалтерії – бухгалтерію контролюють.

Форма знахідного відмінкаможе збігатися із формою називного або родового. Це пов’язано із граматичним розрізненням категорії істот / неістот, наприклад:побачив викладача, однокурсника, монтажника, але показувати приклад, уміння тощо. Однак деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах – спільних із формами називного і родового відмінків: купити олівець / олівця, написати лист / листа, перев’язати палець / пальця, заточити ніж / ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже, вживаються без будь-яких обмежень. Сфера вживання форм із закінченням -а(я) – розмовне мовлення і художня література.

Утворюючи форми орудного відмінка,слідпам’ятати про групи іменників. Тому маємо: викладачем, каменярем, виконавцем, професором, плечем, площею, а також: інженером, вчителем, токарем, лікарем, господарем. Але: Гончаром, Плющом (хоч: гончарем, плющем).

Закінчення у формах місцевого відмінкав іменниках ІІ відміни залежить від прийменника, порівняймо: по Дніпру, на Дніпрі,у Дніпрі, по мосту, на мості, поселу, на селі, уселі.

При звертанні до особи вживається кличний відмінок (Андрію, колего). В усному мовленні перевага, як правило, віддається кличному відмінку. Цей відмінок надає звертанню теплоти, ласкавості. У випадках спілкування людей, не пов’язаних ні родинними стосунками, ні близькими відносинами, кличний відмінок також вживається.

Іменники-звертання, вжиті в кличному відмінку, сприймаються як вираз поваги. В офіційному листуванні також прийнято вживати форму кличного відмінка: Шановний Петре Васильовичу, Шановна Тетяно Іванівно…

При звертанні до старшої за віком або офіційної особи її ім’я та по батькові вживається й у формі називного відмінка (Ірина Володимирівна), і в кличному відмінку (Ірино Володимирівно). Перша з форм несе відтінок офіційності, друга – ознаку приязності. Але в обох випадках треба вживати офіційно визнану форму імені. Суперечать загальноприйнятій нормі такі поєднання Ліда Іванівна чи Лідо Іванівно, Кость Михайлович чи Костю Михайловичу. Треба: Лідія Іванівна чи Лідіє Іванівно, Костянтин Михайлович чи Костянтине Михайловичу.

Іменники I відміни твердої групи мають у кличному відмінку закінчення -о:Світлано, весно, Миколо, а м’якої та мішаної – -е (-є):земле, праце, Софіє. У пестливих назвах вживаються закінчення -у (-ю):бабусю, дідусю, Галю.

Іменники ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення -у (-ю), -е (-є): Сергію, друже, краю, батьку, юначе.

Іменники III відміни мають закінчення -е: радосте, мудросте, любове. Уживаються такі слова переважно у поетичному мовленні.

Контрольні запитання:

1. Що називається іменником?

2. Які граматичні ознаки іменника як частини мови?

3. Яку роль у реченні виконують іменники?

4. Що впливає на віднесення назв неістот до того чи іншого роду?

5. Чи правомірно іменники на зразок сирота, каліка називати іменниками спільного роду?

6. Як визначити рід невідмінюваних іменників?

7. Як розподіляються іменники за формами числа?

8. Що впливає на вибір закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку однини?

9. Які особливості використання паралельних закінчень іменників у давальному відмінку однини?

10. Як визначаються закінчення іменників у кличному відмінку?

Практичні завдання: Доберіть 5 прикладів багатозначних іменників, що в родовому відмінку однини мають дві форми закінчення (-а,-я; -у,-ю) та поясніть їх значення.

Тема 2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.