МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||
Ліквідаційна процедура.У випадках, передбачених Законом про банкрутство, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру Під ліквідацією розуміється припинення суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Зауважимо, що має місце неспівпадіння за змістом із ліквідацією юридичної особи відповідно до положень ЦК України Основними завданнями, що підлягають вирішенню під час ліквідаційної процедури є виявлення та консолідація ліквідаційної маси, її продаж та задоволення вимог кредиторів у встановленій законом черговості. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Наслідки визнання боржника банкрутом передбачені ст. 38 Закону про банкрутство. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж п’ятдесят відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника органу, уповноваженого управляти державним майном та за необхідності — органу місцевого самоврядування. Ліквідаційна процедура розпочинається з винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Закон передбачає що постанова виноситься у таких випадках: 1) коли кредитори в особі комітету кредиторів звертаються до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 27 Закону); 2) коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (ч.5, 6, 11 ст. 36 Закону); 3) у випадку банкрутства фермерського господарства (ч.7 ст.93 закону про банкрутство) 4) у випадку банкрутства громадян — суб'єктів підприємницької діяльності (статті 90-92 Закону). 5) коли суд застосовує спрощену процедуру банкрутства (ст. 95 Закону); Виходячи зі змісту зазначених статей, можна зробити висновок про існування декількох порядків процедур банкрутства. Так, можна виокремити: а) загальний порядок провадження у справі про банкрутство передбачає використання стадії розпорядження майном з наступною трансформацією в процедуру санації, ліквідації або мировоїугоди. Він охоплює випадки 1) та 2); б) спеціальний порядок - випадок 3) - передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. в) спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації (випадок 5). Рішення про необхідність ліквідаційної процедури, наслідком якого є прийняття постанови господарським судом про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, залежно від суб'єкта можуть прийняти: — комітет кредиторів (за загальним правилом); — ліквідатор (ліквідаційна комісія) для процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником; - суд у процедурі санації (за умови відсутності жодного з рішень кредиторів) Введення ліквідаційної процедури не обмежується винесенням однієї постанови, вона ще передбачає певні наслідки, необхідність яких є безумовною і виправданою. Такими наслідками відкриття ліквідаційної процедури законодавець передбачив: - господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; - строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав; - у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; - припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; - відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; - продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; - скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; - вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. Для проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Кошти з інших рахунків перераховуються на основний рахунок боржника, а інші рахунки підлягають закриттю ліквідатором. Додатковий наслідок виникає при ліквідації громадянина-підприємця — припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян (ч.5 ст.91 Закону) Для професійних учасників ринку цінних паперів, визнаних банкрутами, передбачається повернення клієнту цінних паперів. За наявності угоди ліквідатора з клієнтом може бути передбачено інше. За умови перевищення вимог клієнтів стосовно повернення належних їм цінних паперів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї категорії, одного типу, однієї серії) над кількістю зазначених цінних паперів, які знаходяться у розпорядженні професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута і протягом п'ятнадцяти днів він має отримати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. Він приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, здійснює інвентаризацію та оцінку майна. Також до його повноважень належать: аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов’язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов’язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов’язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом Виявлення та оцінка ліквідаційної маси Одним із основних завдань, які покладаються на ліквідатора, є інвентаризація та оцінка майнових активів боржника. Закон дає наступне визначення поняттю «ліквідаційна маса» — усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Законом не врегульовано питання про включення до ліквідаційної маси прав інтелектуальної власності. Отже, правомірно постає питання, чи є право інтелектуальної власності частиною ліквідаційної маси боржника? Відповідь на це питання мені дав Господарський кодекс України, а саме ч. 1 ст. 213 встановлює, що з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах, які застосовуються до боржника, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Водночас це питання було врегульоване ще Президією (тоді ще) ВАСУ, відповідно до колишньої редакції Закону України «Про банкрутство» вона обґрунтовувала цю точку зору тим, що права на ці нематеріальні об'єкти мають вартісну оцінку і можуть бути відчужені ліквідаційною комісією. Відносяться також до ліквідаційної маси і залучені кошти (у випадку банкрутства фінансових установ). Так, у випадках банкрутства банків та інших фінансових установ залучені ними кошти та грошові вклади інших осіб потрапляють у ліквідаційну масу. У випадках банкрутства позикоодержувача всі його грошові кошти, де б вони не зберігались, також потрапляють у ліквідаційну масу. Водночас цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в управління професійному учаснику ринку цінних паперів і не перебувають у його власності, не включаються до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси. Так, орендоване майно виключається з ліквідаційної маси (на відміну від самого права оренди, яке може бути включене до ліквідаційної маси). Для стягнення дебіторської заборгованості, ліквідатор діє в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (пред'явлення претензії, подання позову тощо). Тому в цих випадках порушується провадження в окремих справах про стягнення заборгованості за позовами юридичних осіб суб'єктів банкрутства на загальних підставах. Виявивши частку банкрута у спільному майні, ліквідатор з метою задоволення вимог кредиторів, в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки для звернення на неї стягнення та включення її до ліквідаційної маси. Якщо суб'єкт банкрутства є засновником або учасником господарського товариства і відповідно власником частки у статутному фонді товариства, зазначена частка підлягає виділенню або вартість його внеску сплачується цим товариством, а одержані кошти включаються до складу ліквідаційної маси. Акції на пред'явника, що належать суб'єктові банкрутства, потрапляють у ліквідаційну масу і безпосередньо використовуються для розрахунків з кредиторами. Якщо суб'єкт банкрутства є власником іменних акцій, останні мають бути реалізовані. Ліквідатор не включає до складу ліквідаційної маси громадянина-підприємця визнаного банкрутом майно, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. Не включає він і інше майно, яке господарський суд виключив зі складу ліквідаційної маси за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, за умови що майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, але на суму не більше шість з половиною тисяч гривень. Перелік цього майна затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Банкрутство фермерського господарства передбачає перелік майна, яке входить до складу ліквідаційної маси. Враховуючи те, що майно в них знаходиться у спільній власності і власності членів фермерського господарства, законодавець відніс сюди насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів та інше майно. Майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку теж входять до ліквідаційної маси. За умови доведення факту належності того чи іншого майна членам фермерського господарства на праві приватної власності або набутих на доходи, які не є у спільній власності, воно не включаються до складу ліквідаційної маси. Наступною дією, яку має вчинити ліквідатор є оцінка виявленого майна. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим (ліквідатором) у порядку, встановленому законодавством України. В той же час, оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов’язково із залученням суб’єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Визначення вартісної оцінки ліквідаційної маси є підставою для переходу до наступного етапу — продажу майна банкрута. Ст. 44 закону про банкрутство передбачає, що ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: 1) проведення аукціону; 2) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. При цьому вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором самостійно з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Закон встановлює певні особливості продажу майна для окремих категорій боржників, визнаних банкрутами. Такими суб'єктами є: фермерські господарства, нерухоме майно яких, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси, можуть бути продані тільки на аукціоні, обов’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються.; сільськогосподарські підприємства, переважне право на купівлю нерухомого майна, яке використовується для цілей сільськогосподарського виробництва та є у їх власності мають сільськогосподарські підприємства і селянські (фермерські) господарства, розташовані у місцевості знаходження майна. Свої особливості має продаж майна страховика, визнаного банкрутом. Майно, віднесене до ліквідаційної маси, як правило, продається частинами, окрім випадку згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом майно може бути продано як цілісний майновий комплекс. Водночас покупцем комплексу страховика може бути тільки страховик. Усі кошти, отримані під час ліквідаційної процедури господарюючого суб'єкта, визнаного банкрутом, зараховуються на основний (накопичувальний) рахунок боржника і включаються до ліквідаційної маси. З цього рахунку ліквідатором ведуться виплати пов'язані з ліквідаційною процедурою та поточні, комунальні та експлуатаційні платежі. Закон передбачає загальну черговість задоволення вимог кредиторів та особливу для окремих господарюючих суб'єктів, визнаних господарським судом банкрутами. Розподіл виручених сум між кредиторами повинен здійснюватись лише після реалізації майнових активів, достатніх для задоволення повністю або частково вимог усіх кредиторів відповідної за пріоритетом черги (ст. 45 Закону). Відповідно до Закону переходити до задоволення вимог наступної черги можна лише після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги. У випадку недостатності коштів, після продажу майна (віднесеного до ліквідаційної маси), для задоволення вимог кредиторів однієї черги, такі вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, яка належить кожному кредитору цієї черги. У випадку якщо після розрахунку з усіма кредиторами господарюючого суб'єкта, визнаного банкрутом, залишається майно та кошти, вони повертаються власникові або уповноваженому органу, а майно державних підприємств - органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу, а також органу приватизації прийняти таке майно або у випадку неможливості встановити місцезнаходження власника або уповноваженого ним органу, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається безоплатно міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням чи знищується (утилізується). На стадії задоволення вимог кредиторів реально завершується виконання завдання ліквідаційної процедури — повернення коштів кредиторам. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: дані інвентаризації ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням та договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та членів комітету кредиторів або окремих кредиторів, виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів у банкрута не залишилося майна, судом виноситься ухвала про його ліквідацію. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати підприємницьку діяльність, за винятком випадків, коли вартість майнових активів, що залишилися у банкрута, менша ніж та, що вимагається для його функціонування згідно із законодавством.
Переглядів: 2370 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|