Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Калькуляція в системі бухгалтерського обліку. Методи калькулювання.

В основу оцінки засобів підприємств України покладено фактичну собівартість.

Собівартість продукції - один з головних економічних показників діяльності промислових підприємств, що у грошовій формі виражає всі витрати підприємства пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

У собівартості, як в узагальнюючому економічному показнику, знаходять своє відбиття всі сторони діяльності підприємства: ступені технологічного оснащення виробництва, освоєння технологічних процесів, використання виробничих потужностей; рівень організації виробництва й праці; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів та інші умови й фактори, що характеризують виробничо-господарську діяльність.

Для визначення її величини використовують калькулювання.

Під калькулюванням собівартості продукції розуміють обчислення витрат на одиницю готової продукції за статтями витрат.

Результатом калькулювання є калькуляція.

Калькуляція - спосіб вимірювання собівартості, її розрахунок, визначення величини витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги

Калькуляція є елементом бухгалтерського обліку. Вона передбачає періодичне (щомісячне) узагальнення на рахунках бухгалтерського обліку облікових даних про витрати виробництва та випуск продукції. Відтак, з одного боку, мають бути обліковані всі витрати на виготовлення продукції та виконання робіт, а з другого — повністю оприбутковано продукцію й обраховано вартість робіт, з виконанням яких пов'язані названі витрати. Це є загальним правилом калькулювання собівартості, робіт і послуг у будь-якій галузі народного господарства.

Отже, фактичну собівартість продукції, робіт і послуг підприємство може визначити лише після повного завершення звітного місяця.

Для спрощення техніки калькуляційних розрахунків важливе значення має правильне визначення об'єктів калькуляції та калькуляційних одиниць (рис. 7.2).

Об’єкт калькуляції - окремий вид чи група однорідної продукції, певна робота або вид послуг, за якими розраховується собівартість їх виробництва

Калькуляційні одиниці - є вимірниками даного об'єкта

Рис. 6.2 – Процес формування калькуляційних розрахунків

Вибір об'єкта калькулювання (витрат) залежить від того, чим займається підприємство, а саме: виробляє продукцію, виконує роботи або надає послуги.

Залежно від технології й характеру продукції об'єктами калькулювання можуть бути:

- продукти або комплекси продуктів повної або часткової готовності (за переділами, стадіями, окремими процесами);

- вироби, напівфабрикати, групи однорідних виробів, серії однойменних виробів;

- види робіт і послуг.

У тісному взаємозв'язку з об'єктами калькулювання перебувають калькуляційні одиниці, класифікація яких наведена на рисунку 6.3.

Калькулювання собівартості продукції складається з цілого комплексу робіт, виконання яких і становить основний зміст калькуляції.

По-перше, це визначення кола витрат, що включаються в собівартість продукції, і чітке розмежування їх між виробничою і повною собівартістю; по-друге, економічне обґрунтування класифікації витрат та їх групування для цілей визначення собівартості продукції; по-третє, розробка й обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат, розмежування їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом, методика розподілу непрямих витрат, визначення обсягу продукції, що калькулюється, її об'єктів і калькуляційних одиниць, установлення періодичності (строків) калькулювання; і, нарешті, визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці, включаючи складання калькуляційних листів (калькуляцій), розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції.

Класифікація витрат для цілей визначення собівартості продукції представлена на рис. 6.4.

Рис. 6.4 - Класифікація витрат

В економічній теорії та практиці розглядаються три варіанти побудови калькуляції: за елементами витрат, статтями собівартості, комбінований (рисунок 6.5).

Рисунок 6.5 - Варіанти структурної побудови калькуляції

Серед перелічених калькулювання собівартості продукції, за економічними елементами найбільш зручне для виконання розрахунків передбачуваних витрат при формуванні плану виробництва підприємства і його економічно самостійних структурних підрозділів, а також для укрупненої оцінки економічних результатів виробництва (прибутку) при річному й перспективному плануванні.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.

З метою ефективного управління собівартістю застосовують різні види калькуляцій (рис. 6.6).

Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу.

Індивідуальні калькуляції складаються після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі).

Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).

Попередні калькуляції складаються до початку робіт.

Нормативні калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм.

Позамовні калькуляції застосовують, в основному, в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктами обліку при цьому методі є окремі замовлення. До таких виробництв належать судно-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва.

Планова калькуляція складається до початку планованого періоду або відразу ж при одержанні замовлення в індивідуальному виробництві на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології.

Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука і т.д.).

Проектна калькуляція розробляється на разові замовлення, нові вироби на стадії їх проектування. Особливість цих калькуляцій у тім, що обчислення є приблизним за браком детальної нормативної бази.

Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.

Нормативно-звітні калькуляції показують фактичні витрати на виробництво враховуючи встановлені нормативи.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції в конкретній галузі. Складаються вище стоячою організацією.

Рис. 6.6 – Види калькуляцій

Повні калькуляції показують витрати на виробництво та збут продукції (застосовуються для встановлення ціни на продукцію, визначення беззбитковості виробництва тощо).

Виробничі калькуляції показують виробничу собівартість продукції.

Внутрішньогосподарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного та допоміжного виробництва. Застосовуються для визначення вартості наданих послуг одного цеху іншому.

Технологічні калькуляції складаються на окремі види продукції, вузли, деталі тощо. Вони не включають вартість послуг сторонніх організацій, вартість купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів тощо (визначається технологічна собівартість – власними силами).

Калькуляції змінних витрат включають лише змінні витрати на виробництво.

Загальні калькуляції показують собівартість певного виду продукції по підприємству.

Параметричні калькуляції дають уяву про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра (наприклад, собівартість однієї кінської сили, собівартість однієї машино-години роботи обладнання).

Відзначимо, що розрахунок планової, нормативної й складання звітної калькуляції на кожному підприємстві повинне здійснюватися із застосуванням єдиних статей калькулювання, встановлених для даного виду (моделі, модифікації або групи) продукції (робіт, послуг). При цьому єдиними при складанні всіх видів калькуляції повинні бути способи розподілу загальновиробничих витрат й об'єкти калькулювання.

При складанні калькуляції в очікуваному періоді визначається величина прямих, і непрямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) (рис. 6.7).

Рис. 6.7 –Витрати на виробництво продукції за способом віднесення на собівартість

Зразкова форма планової (звітної) калькуляції наведена в Додатку В.

Сучасні суб’єкти господарювання наведену форму калькуляції можуть доповнювати або спрощувати з урахуванням специфіки виробничого процесу та встановленого переліку калькуляційних статей.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління.

Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

Класичним методом калькулювання за неповними витратами є таз званий метод “ direct-cost” , коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі – на певний період.

Крім того, до основних методів калькулювання можна віднести: позамовний, попередільний та нормативний методи (рис. 6.8).

Рис. 6.8 – Основні методи калькулювання собівартості

Позамовний метод калькулювання передбачає калькулювання виготовлених на замовлення виробів, виконаних робіт або наданих послуг. Застосовується у галузях виробництва - ательє індпошиву, ремонтні або дизайнерські майстерні, СТО тощо.

Попередільний метод включає в себе одно та багато передільний.

Однопередільний метод калькулювання характеризується тим, що виготовлення продукції від першої стадії до останньої складає єдине ціле (наприклад хлібопекарська промисловість: від замісу тіста, безпосередньо випічки, до пакування.

Багатопередільний метод характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприємстві на ряд технологічних процесів, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей або комплектів, які наприкінці останнього процесу перетворюються в готовий продукт.

Нормативний метод використовується з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних, а також для запобігання здійснених надмірних витрат, пов’язаних виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст поняття «оцінка».

2. Дайте визначення поняття «калькуляція».

3. Які методи оцінки передбачені законодавством?

4. Наведіть приклади поєднання різних методів оцінки, які передбачені стандартами обліку.

5. Що таке "справедлива вартість"? Наведіть приклади ситуацій, коли використовується такий спосіб оцінки?

6. Як здійснюється оцінка нематеріальних активів у процесі їх використання?

7. Розкрийте зміст групування витрат за економічними елементами. Які економічні елементи витрат виділяють?

8. Охарактеризуйте групування витрат за статтями калькуляції. Які ще класифікації витрат існують?

9. Які є методи калькулювання собівартості виробництва продукції? В яких випадках вони використовуються?

10. Які існують види калькуляцій ?

&Рекомендована література: 1, , 6, 10, 21

ТЕМА 7: ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ (2 год.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.