Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

ТЕМА: «АНАТОМІЯ КІСТОК ЧЕРЕПА ТА ЇХ З’ЄДНАННЯ»

Загрузка...

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Череп (cranium)поділяється на два відділи: мозковий та лицевий. Топографічно до кісток мозковогочерепа відносяться непарні кістки: потилична, клиноподібна, лобова, решітчаста — та парні: скронева, тім'яна.

До кісток лицевого черепа відносяться парні кістки: верхньощелепна, вилична, піднебінна, сльозова, носова, нижня носова раковина — та непарні кістки: леміш, нижньощелепна, під'язикова кістки.

Мал. Череп: а– вигляд спереду; б – вигляд збоку; 1 – лобова кістка; 2 – носова кістка; 3 – верхня щелепа; 4 – вилична кістка; 5 – нижня щелепа; 6 – надочноямковий отвір; 7 – підочноямковий отвір; 8 – підборідний отвір; 9 – тім'яна кістка; 10 – потилична кістка; 11 – скронева кістка; 12 – клиноподібна кістка.

Потилична кістка (os оссіріtale) має чотири частини: основну, луску й дві парні бічні, які обмежовують великий потиличний отвір. На верхній внутрішній поверхні визначається схил, на середині нижньої (зовнішньої) поверхні міститься глотковий горбок. Потилична луска — найбільша частина потиличної кістки. Вона має опуклу зовнішню й вгнуту внутрішню поверхні. У середньому відділі зовнішньої поверхні луски визначається зовнішній потиличний виступ, в обидва боки від якого відходять верхні каркові лінії. Униз від зовнішнього потиличного виступу до потиличного отвору розміщується зовнішній потиличний гребінь, від середини якого в обидва боки відходять нижні каркові лінії.

На внутрішній поверхні луски знаходиться хрестоподібне підвищення, середина якого визначається як внутрішній потиличний виступ. Униз від хрестоподібного підвищення відходить внутрішній потиличний гребінь, в обидва боки і вгору відходять борозни, де залягають венозні пазухи.Перераховані борозни поділяють внутрішню поверхню луски на чотири ямки, до яких прилягають потиличні частки великого мозку та півкулі мозочка. Бічні частини мають потиличні виростки, які зчленовуються з І шийним хребцем. Крізь товщу потиличних виростків, приблизно посередині, проходить канал під'язикового нерва, в якому проходить однойменний нерв. На зовнішній поверхні бічної частини є яремна вирізка, яка разом з однойменною вирізкою кам'янистої частини скроневої кістки утворює яремний отвір.



Интернет реклама УБС

> Зверніть увагу на те, що:

спереду основна частина потиличної кістки з'єднується з тілом клиноподібної;

бічні частини — зі скроневими;

потилична луска — з тім'яними кістками;

потиличний отвір є місцем переходу хребтового каналу в порожнину черепа.

Мал. Потилична кістка: а – внутрішня поверхня, б – зовнішня поверхня: 1 – великий отвір; 2 – потилична луска; 3 – основна частина; 4 – бічна частина; 5 – внутрішній потиличний виступ; 6 – зовнішній потиличний виступ; 7 – найвища каркова лінія; 8 – верхня каркова лінія; 9 – нижня каркова лінія; 10 – потиличний виросток; 11 – глотковий горбок; 12 – під’язиковий канал; 13 – яремний відросток.

Тім'яна кістка (os parietale). Кістка має форму чотирикутника, у ній розрізняють дві поверхні: зовнішню і внутрішню; чотири краї: потиличний, стріловий, лобовий і лускоподібний; чотири кути: потиличний, соскоподібний, лобовий і клиноподібний.

На внутрішній поверхні можна визначити пальцеподібні втиснення — відбитки рельєфу мозку і розміщених тут артеріальних борозенок. Зовнішня поверхня опукла, на ній визначається тім'яний горб, нижче від якого є дві скроневі лінії.

> Зверніть увагу на те, що:

обидві кістки з'єднуються між собою й утворюють стріловий шов;

передні лобові краї з'єднуються з лускою лобової кістки, утворюючи вінцевий шов;

лускоподібні краї сполучаються з лускоподібною частиною скроневої кістки, утворюючи лускоподібний шов;

потиличний край — з лямбдоподібним краєм потиличної луски, утворюючи лямбдоподібний шов.

Мал. Тім’яна кістка (права): а – внутрішня поверхня; б– зовнішня поверхня: 1 – лобовий край; 2 – стріловий край; 3 – потиличний край; 4 – лусковий край; 5 – соскоподібний кут; 6 – потиличний кут; 7 – лобовий кут; 8 – клиноподібний кут; 9 – нижня скронева лінія; 10 – верхня скронева лінія.

Лобова кістка (os frontale) утворює передні відділи склепіння черепа. У ній розрізняють чотири частини: дві орбітальні, носову, лобову луску.

Найбільша частина — лобова луска, яка на зовнішній опуклій поверхні має два лобових горби. Спереду луска переходить у надочноямковий (надорбітальний) край, який латеральніше продовжується у виличний відросток і з'єднується з однойменною кісткою. Вище і зовні від виличного відростка помітна скронева лінія. Вище від надочноямкового краю визначаються надбрівні дуги. Поміж ними розміщується ділянка надперенісся.

Носова частина має форму дуги. У середньому відділі цієї частини виступає вниз і вгору носова ость. Носова частина з'єднується з носовими кістками й лобовим відростком верхньощелепної кістки.

Орбітальна (очноямкова) частина кістки обернена в порожнину орбіти й утворює її стінку. У її бічному відділі, біля основи виличного відростка, розміщена ямка сльозової залози. Між очноямковими частинами є глибока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кістки. Внутрішня поверхня лобової кістки вгнута, на ній визначаються артеріальні борозни, пальцеподібні втиснення.

У товщі лобової кістки розміщується лобова пазуха, яка може бути розділена кістковою перегородкою на дві (або більше) різні за розміром частини. За допомогою отвору, який відкривається у середній носовий хід, пазуха сполучається з порожниною носа.

> Зверніть увагу на те, що:

запалення слизової оболонки лобової (фронтальної) пазухи має назву «фронтит».

Мал. Лобова кістка: а– вигляд спереду, б– вигляд знизу: 1 – лобова луска; 2 – надочноямковий край; 3 – виличний відросток; 4 – очноямкова частина; 5 – носова частина; 6 – надбрівна дуга; 7 – ямка сльозової залози; 8 – надперенісся; 9 – отвір лобової пазухи.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) розміщується у центральному відділі черепа. У цій кістці розрізняють: тіло, великі крила, малі крила та крилоподібні відростки.

Тіло має форму куба з шістьма поверхнями. На верхній поверхні, яка обернена в порожнину черепа, знаходиться турецьке сідло, у його середній частині є заглибина — гіпофізарна ямка, де міститься гіпофіз. У тілі клиноподібної кістки є клиноподібна пазуха, яка містить повітря і за допомогою двох отворів сполучається з носовою порожниною, відкриваючись у верхній носовий хід. Від верхньої поверхні тіла клиноподібної кістки відходять малі крила, в основі яких є зоровий канал. В основі крил виділяють три отвори: круглий, овальний і остистий. У великих крилах розрізняють такі краї: лобовий, тім'яний, виличний і лускоподібний. Між малими й великими крилами розташована верхня очноямкова щілина, яка з'єднує порожнину черепа з порожниною орбіти. Крізь усі отвори, щілини й канали клиноподібної кістки проходять судинно-нервові пучки.

Мал. Клиноподібна кістка: а– вигляд зверху; б– вигляд спереду: 1 – зоровий канал; 2 – верхня очноямкова щілина; 3 – круглий отвір; 4 – овальний отвір; 5 – остистий отвір; 6 – гіпофізарна ямка; 7 – спинка сідла; 8 – мале крило; 9 – велике крило; 10 – крилоподібний відросток; 11 – отвір клиноподібної пазухи.

> Зверніть увагу на те, що:

крізь отвори, щілини й канали проходять судинно-нервові пучки;

пазуха клиноподібної кістки сполучається з порожниною носа;

запалення слизової оболонки пазухи клиноподібної кістки має назву «сфеноідит».

Решітчаста кістка (оs ethmoidale) розміщується у верхніх відділах порожнини носа і за формою нагадує неправильний куб. У кістці виділяють решітчасту і перпендикулярну пластинки та решітчастий лабіринт. Решітчаста пластинка залягає в горизонтальній площині в ділянці решітчастої вирізки лобової кістки й утворює верхню стінку носової порожнини, яка нараховує до 30—40 невеликих отворів, через які проходять волокна нюхових нервів і судини. Перпендикулярна пластинка має дві частини — верхню і нижню. Верхня частина утворює півнячий гребінь, а нижня — передньоверхню частину перегородки носа. З обох боків від перпендикулярної пластинки розміщується решітчастий лабіринт, який складається з решітчастих комірок, що містять повітря. Решітчасті комірки поділяють на передні та середні, які відкриваються у середній носовий хід, задні — у верхній носовий хід. Бічна стінка решітчастого лабіринту представлена тонкою, гладенькою очноямковою пластинкою, яка утворює більшу частину присередньої стінки орбіти. На присередній стінці решітчастого лабіринту є два відростки, які звисають у носову порожнину: верхня і середня носові раковини.

> Зверніть увагу на те, що:

• з обох боків від перпендикулярної пластинки розміщується решітчастий лабіринт, який складається з великої кількості решітчастих комірок;

комірки містять повітря і сполучаються між собою;

слизова оболонка лабіринту переходить у слизову оболонку носової порожнини;

решітчасті клітини поділяють на передні, які відкриваються в середній носовий хід, середні й задні — у верхній носовий хід.

запалення слизової оболонки решітчастого лабіринту має назву «етмоідит».

Мал. Решітчаста кістка: а – вигляд знизу; б – вигляд зверху: 1 – перпендикулярна пластинка; 2 – решітчасті комірки; 3 – півнячий гребінь; 4 – решітчастий лабіринт; 5 – решітчаста пластинка; 6 – очноямкова пластинка; 7 – середня носова раковина; 8 – верхня носова раковина.

Скронева кістка (оs temporale) бере участь в утворенні основи черепа і латеральної стінки його склепіння. На зовнішній поверхні кістки є зовнішній слуховий отвір, навколо якого розташовані три частини кістки: лускова, кам'яниста, або піраміда, і барабанна.

Мал. Скронева кістка (права): а– зовнішня поверхня, б – внутрішня поверхня: 1 – лускова частина; 2 – виличний відросток; 3 – зовнішній слуховий отвір; 4 – соскоподібний відросток; 5 – шилоподібний відросток; 6 – нижньощелепна ямка; 7 – внутрішній слуховий отвір; 8 – кам’яниста частина; 9 – покрівля барабанної порожнини.

Лускова частина має форму пластинки із заокругленим краєм, який накладається на відповідний край тім'яної кістки у вигляді луски риби, звідки й пішла назва. Вона бере участь в утворенні бічних стінок черепа. Зовнішня (скронева) поверхня гладенька, і від неї відходить у горизонтальному напрямку виличний відросток, який з'єднується зі скроневим відростком виличної кістки й утворює виличну дугу. На нижній поверхні виличного відростка є нижньощелепна ямка, в яку заходить головка суглобового відростка нижньощелепної кістки, а попереду від ямки — суглобовий горбок, який запобігає вивиху головки нижньої щелепи наперед у разі значного відкривання рота.

Барабанна частина має форму зігнутого кільця й утворює передню, нижню та частково задню стінки зовнішнього слухового ходу, що веде в середнє вухо, яке розміщене в товщі кам'янистої частини. Слід зауважити, що в новонародженого зовнішній слуховий хід ще відсутній, і барабанна частина має форму барабанного кільця.

Кам'яниста частина має форму трикутної піраміди. Вона має три поверхні: передню, задню і нижню, між якими розрізняють верхній, передній і задній краї. Передня поверхня широка й гладенька, на середині цієї поверхні визначається дугоподібне підвищення, поруч знаходиться невелика плоска ділянка — покрівля барабанної порожнини, під нею у глибині кістки знаходиться барабанна порожнина, в якій розташовуються слухові кісточки – молоточок, коваделко, стремінце. Барабанна порожнина має кубоподібну форму і шість стінок – верхню, нижню, передню, задню, зовнішню та внутрішню. Верхня, або покрівельна стінка, відділює барабанну порожнину від середньої черепної ямки; вона утворена тонкою кістковою пластинкою передньої поверхні кам’янистої частини скроневої кістки.

Мал. Скронева кістка (права); вертикальний розпил піраміди: 1- соскоподібний відросток; 2 – соскоподібна печера; 3 – соскоподібні комірки; 4 – піраміда; 5 – дугоподібне підвищення.

Біля верхівки кам'янистої частини розміщене добре виражене втиснення трійчастого нерва, де міститься трійчастий вузол. На задній поверхні кам'янистої частини є внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де проходить присінково-завитковий і лицевий нерви. На нижній поверхні кам'янистої частини розміщується яремна ямка, в якій знаходиться верхня цибулина внутрішньої яремної вени. На задньому краї яремної ямки є яремна вирізка, яка разом з однойменною вирізкою потиличної кістки утворює яремний отвір. Спереду від яремної ямки е отвір, який веде у сонний канал, де проходить внутрішня сонна артерія. Назовні від яремної ямки міститься шилоподібний відросток. Назад і назовні від нього знаходиться масивний соскоподібний відросток (processus mastoideus), до якого прикріплюється груднинно-ключично-соскоподібний м'яз. У соскоподібному відростку є повітроносні порожнини - соскоподібні комірки. Найбільша з них — соскоподібна печера, яка сполучається з барабанною порожниною. Між шилоподібним і соскоподібним відростками розміщений шило-соскоподібний отвір, через який із порожнини черепа виходить лицевий нерв. У товщі кам'янистої частини знаходиться барабанна порожнина зі слуховими кісточками і лабіринт (присінково-завитковий орган) – середнє та внутрішнє вуха.

Уздовж заднього краю кам'янистої частини проходить борозна нижньої кам'янистої пазухи. Передній край утворює гострий кут з лускоподібною частиною, в якому знаходиться отвір м'язово-трубного каналу, що веде у барабанну порожнину. У цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби.

> Зверніть увагу на те, що:

за допомогою швів скронева кістка з'єднується з потиличною, тім'яною, клиноподібною та виличною кістками;

запалення слизової оболонки барабанної порожнини має назву «середній отит» (від грец. назви вуха – «s. otos»);

при середньому отиті гній з барабанної порожнини може проникати у середню черепну ямку через прорив верхньої стінки барабанної порожнини;

при середньому отиті гній з барабанної порожнини може проникати у соскоподібну печеру, що призводить до запалення її слизової оболонки;

запалення слизової оболонки соскоподібної печери має назву «мастоідит»;

зовнішня передня частина соскоподібного відростка трикутної форми служить місцем оперативного втручання на соскоподібній печері при мастоїдиті.

Верхня щелепа (maxilla) розміщується у верхньо-передньому відділі лицевого черепа. У ній розрізняють тіло і чотири відростки. Тіло кістки має чотири поверхні: передню, носову, підскроневу, очноямкову (орбітальну). На передній поверхні визначається підочноямковий отвір, нижче від якого знаходиться іклова ямка. Передня поверхня переходить у загострений край у вигляді носової вирізки, нижче від якої помітна передня носова ость.

Носова поверхня має верхньощелепний розтвір, який веде у верхньощелепну (гайморову) пазуху і сполучає носову порожнину з вищезгаданою пазухою. Спереду на носовій поверхні є сльозова борозна, яка бере участь в утворенні нососльозового каналу.

Очноямкова поверхня утворює нижню стінку орбіти. Передній край цієї поверхні позначається як підочноямковий край, який медіально переходить у лобовий відросток. На очноямковій поверхні є підочноямкова борозна, яка переходить у підочноямковий канал, що відкривається на передній поверхні тіла підочноямковим отвором, через який проходять однойменні судини і нерв.

Від зовнішнього кута тіла верхньої щелепи відходить виличний відросток, який з'єднується за допомогою шва з виличною кісткою.

Альвеолярний, або комірковий, відросток відходить униз у формі дуги від нижнього краю тіла кістки. Нижня поверхня має зубні комірки, які віддалені одна від одної міжкомірковими перегородками.

Лобовий відросток, спрямований догори, доходить до лобової кістки і бере участь в утворенні присередньої стінки орбіти і грушоподібного отвору носа.

Піднебінний відросток має вигляд товстої короткої пластинки, яка відходить медіально, з'єднуючись з однойменним відростком другої верхньої щелепи, утворює більшу частину твердого піднебіння. Між обома піднебінними відростками, близько від їхнього переднього краю, є різцевий отвір, що веде до різцевого каналу.

> Зверніть увагу на те, що:

запалення слизової оболонки верхньощелепної (гайморової) пазухи має назву «гайморит».

Мал. Верхня щелепа (ліва): а– зовнішня поверхня, б– внутрішня поверхня: 1 – передня поверхня; 2 – лобовий відросток: 3 – носова вирізка; 4 – альвеолярний відросток; 5 – піднебінний відросток; 6 – зуби; 7 – носова поверхня; 8 – верхньощелепна пазуха; 9 – передня носова ость; 10 – підочноямкова борозна; 11 – підочноямковий канал; 12 – підочноямковий отвір; 13 – очноямкова поверхня.

Нижня щелепа (оs mandibula) має форму підкови, у ній розрізняють тіло і дві гілки. На тілі виділяють основу і коміркову частину (альвеолярний відросток). На середині зовнішньої поверхні міститься підборідний виступ, зовні від якої є підборідний горбок, а трохи вище і латеральніше — підборідний отвір, крізь який проходять однойменні судини і нерви. Поруч і трохи ззаду від отвору розміщується коса лінія. Посередині внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи знаходиться виступ — підборідна ость, трохи нижче і латеральніше від неї розміщена двочеревцева ямка. На бічних частинах внутрішньої поверхні тіла нижньощелепної кістки проходить щелепно-під'язикова лінія.

Коміркова частина має форму дуги. У ній містяться зубні комірки (альвеоли), в яких розміщуються корені зубів. На зовнішній поверхні коміркової частини розрізняють коміркові підвищення. Гілка нижньої щелепи утворює разом з тілом кут, із зовнішнього боку якого є добре виражена жувальна горбистість, а на внутрішній поверхні — крилоподібна. Гілка нижньої щелепи у верхньому відділі має два відростки: передній, вінцевий, і задній, суглобовий. Між ними є глибока вирізка нижньої щелепи. Суглобовий відросток закінчується головкою нижньої щелепи, яка зчленовується з відповідною ямкою скроневої кістки, утворюючи скронево-нижньощелепний суглоб. Нижче від головки знаходиться шийка нижньої щелепи. На середині внутрішньої поверхні гілки нижньощелепної кістки є отвір нижньої щелепи, який прикривається язичком цієї кістки і веде в канал нижньої щелепи, в якому містяться судини і нерви, які іннервують ясна і зуби нижньої щелепи.

> Зверніть увагу на те, що:

у людини добре виражений підборідний виступ, що є суто людською ознакою і пов'язане з мовою.

Мал. Нижня щелепа: а– верхньобічний вигляд, зовнішня поверхня; б– вигляд ззаду, внутрішня поверхня: 1 – гілка нижньої щелепи; 2 – вінцевий відросток; 3 – суглобовий відросток; 4 – головка суглобового відростка; 5 – крилоподібна горбистість; 6 – жувальна горбистість; 7 – коса лінія; 8 – підборідний отвір; 9 – підборідний виступ; 10 – отвір нижньощелепного каналу; 11 – кут нижньої щелепи; 12 – двочеревцева ямка; 13 – підборідна ость; 14 – тіло нижньої щелепи.

Під'язикова кістка (os hyoideum) розміщена між нижньощелепною кісткою та щитоподібним хрящем гортані і має тіло, великі та малі роги, до яких прикріплюються над- і підпід'язикові м'язи. Ця кістка за допомогою зв’язок та м’язів «підвішена» до кісток черепа.

Мал. Під’язикова кістка: 1 – великий ріг; 2 – малий ріг; 3 – тіло кістки.

Піднебінна кістка (оs palatinum) розміщена назад від верхньої щелепи і разом з нею бере участь в утворенні носової та ротової порожнин. У ній розрізняють горизонтальну й перпендикулярну пластинки. На обох пластинках піднебінної кістки є кілька відростків, отворів, борозен і гребенів.

> Зверніть увагу на те, що:

• якщо в період внутрішньоутробного розвитку дитини не відбувається зростання альвеолярних та піднебінних відростків верхньої щелепи та горизонтальних пластинок піднебінної кістки, утворюється наскрізна щілина твердого піднебіння, яка з’єднує ротову порожнину з носовою. Ця вада розвитку призводить до порушення функцій прийняття їжі та мови.

Вилична кістка (оs zygomaticum) за формою нагадує чотирикутник. На ній розрізняють: три поверхні — бічну, скроневі й очноямікову та два відростки — лобовий і скроневий. Кістка заповнює простір між виличними відростками верхньої щелепи, лобової і скроневої кісток і разом з останньою утворює виличну дугу.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) має три відростки; верхньощелепний, сльозовий і решітчастий. Ця кістка бере участь в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Носова кістка (оs nasale) має чотирикутну форму, в якій виділяють передню та задню поверхні. Вгорі носова кістка з'єднується з лобовою кісткою, а з боків — з лобовими відростками верхньої щелепи. Нижні краї беруть участь в утворенні грушоподібного отвору.

Сльозова кістка (оs lacrimale) має вигляд тонкої пластинки, яка розміщена в передній частині медіальної стінки орбіти і зчленовується з лобовою і решітчастою кістками та з верхньощелепною кісткою. На передній частині зовнішньої поверхні кістки є сльозова борозна, яка з однойменною борозною верхньощелепної кістки утворює нососльозовий канал, який відкривається у нижній носовий хід.

Леміш (vоmеr) утворює задній відділ носової перегородки і має вигляд чотирикутної пластинки. Зверху вона товща і розділена на дві частини — крила, які з'єднуються з тілом основної кістки. Задній край леміша гладенький, вільний і відокремлює один від одного задні носові отвори — хоани.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.