Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Короткий конспект лекцій з дисципліни «Інвестування»

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиції мають фінансове та економічне визначення. За фінансовим визначенням, інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

За об’єктами вкладення інвестиції класифікуються як реальні, фінансові та інтелектуальні. Реальні інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних коштів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інших об’єктів інвестування, пов’язаних зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшення умов праці і побуту персоналу.

Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу.

Групи фінансових інвестицій:

а) вкладення в цінні папери – як державні, так і корпоративні;

б) вкладення в банківські депозити і сертифікати.

За характером участі інвесторів в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на:

прямі, що допускають пряму участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладення капіталу в статутний фонд підприємства з метою одержання довгострокового прибутку, забезпеченого внаслідок придбання права власності або управлінського контролю над об’єктом;

портфельні (непрямі), які характеризують вкладення капіталу через представника або посередника в особі інвестиційних фондів, страхових і консалтингових компаній, банків і довірчих товариств, та дають їх власнику право на прибуток без права власності або управлінського контролю над об’єктом.

За характером використання капіталу в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на первинні інвестиції, реінвестиції та дезінвестиції. Первинні інвестиції характеризують використання капіталу, сформованого за рахунок як власних, так і позикових фінансових ресурсів, для інвестування в основні фонди та нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Реінвестиції являють собою повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови вивільнення в процесі реалізації інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів інвестування. Дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без наступного його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства) та характеризуються як негативні інвестиції підприємства.

За організаційними формами інвестиції розрізняють на:

інвестиційний проект, що допускає інвестування у визначений об'єкт інвестиційної діяльності і реалізацію, як правило, однієї форми інвестицій;

інвестиційний портфель господарюючого суб'єкта, який включає різні форми інвестицій одного інвестора і являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність об'єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства.

За відтворювальною спрямованістю інвестиції поділяються на валові, чисті та реноваційні. Валові інвестиції (ВІ) характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів у певному періоді.

Поняття «валових інвестицій» в економічній теорії пов’язується із вкладенням капіталу в реальний сектор економіки, тоді як на рівні підприємства – загальний обсяг інвестованого капіталу. Чисті інвестиції (ЧІ) характеризують обсяг капіталу, що інвестується в розширене відтворення основних коштів і нематеріальних активів, й в кількісному виразі являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань (А) за всіма видами капітальних активів, що амортизуються підприємством в певному періоді. Реноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних коштів і нематеріальних активів, що амортизуються, й в кількісному виразі являють суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

За джерелами формування інвестицій поділяються на:

власні, що становлять суму прибутку і амортизаційні відрахування підприємств;

позикові – комерційні і державні кредити, облігаційна позика, лізинг;

залучені – дотації, внески (пайові і благодійні), емісія акцій.

За формами власності капіталу інвестиції поділяються на приватні, державні, комунальні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції – вкладення засобів, які здійснюються громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед – колективної. Державні інвестиції – вкладення, які здійснюються центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок засобів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових засобів. Комунальні – інвестиції, призначені для будівництва споруд соціального, культурного призначення, системи охорони здоров'я та освіти, житлових будинків. Іноземні інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами. Спільні інвестиції – вкладення, які здійснюються суб'єктами даної країни й іноземних держав.

За таксономічним рівнем інвестиції розподіляються на макрорівневі, які характеризують вкладення капіталу, що здійснює держава, або що вкладаються у цінні папери державної позики; мезорівневі – вкладення в певний регіон чи вид економічної діяльності (галузь), або в цінні папери регіональної позики; мікрорівневі – інвестиції в суб’єкт підприємництва, тобто конкретне підприємство.

За періодом інвестування інвестиції поділяються на довгострокові, період інвестування яких понад п’ять років; середньострокові – від одного до п’яти років; короткострокові – до одного року. Така градація більшою мірою стосується реальних інвестицій, життєвий цикл яких є набагато довшим, ніж фінансових, що відрізняються динамічністю і значною оборотністю інструментів.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є отриманий від них прибуток. Ці два процеси – вкладення капіталу та отримання прибутку – можуть відбуватися в різній часовій послідовності. Так, якщо ці процеси здійснюються послідовно, прибуток отримується одразу після завершення інвестицій у повному обсязі, якщо паралельно– отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування, а якщо інтервально– після завершення інвестицій до отримання прибутку минає певний час (тривалість цього часового лагу залежить від форм інвестування та особливостей конкретних інвестиційних проектів).

Інвестиційний клімат країни– це сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, які забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має захистити інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачених фінансових втрат капіталу та прибутків (доходів). Сукупність інвестиційних ризиків всебічно характеризує інвестиційний клімат (від несприятливого до сприятливого).

Інвестиційний цикл це комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту: науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), прийняття інвестиційних рішень, планування і проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності вкладень.

Інвестиційний цикл складається з трьох основних періодів: передінвестиційна фаза; фаза інвестицій – вкладення коштів; експлуатаційна фаза – відшкодування вкладених коштів.

Отже, можна виділити такі стадії інвестиційного процесу:

1) державне регулювання інвестиційного процесу – податкові пільги, субсидії, амортизаційні пільги, кредитна політика НБУ тощо;

2) планування – визначення державних пріоритетів, індикативне планування;

3) фінансування – фінансування різних джерел, особливо з бюджету державних підприємств, соціальних програм, високотехнологічні виробництва, тощо;

4) проектування – розроблення проектів приватними інжиніринговими та консалтинговими фірмами, проектно-будівельно-промисловими фірмами (девелоперами). Розроблення проектів на конкурсній основі та їх реалізація через тендери;

5) забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами – оптові поставки через товарно-сировинні біржі. Комплексне постачання за прямими комерційними угодами;

6) освоєння інвестицій – будівництво об'єкта під ключ девелоперами за контрактом з інвестором;

7) кінцева здача об'єкта в експлуатацію – здача об'єкта інвестору.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвесторисуб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора.

Об'єктомінвестиційної діяльностіможе бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх сферах національної економіки та видах економічної діяльності, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності та майнові права.

Інвестиційний проект– це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи з установленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів і ресурсів й специфічною організацією його розроблення та реалізації.

Цілями проекту можуть бути економічні та соціальні результати: збільшення виробничих потужностей підприємства, ство­рення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічних і соціальних проблем тощо.

Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів проекту.

Ініціатор проекту– сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ініціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту.

Замовник проекту– головна сторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і користуватиметься його результатами. Замовник висуває основні вимоги до проекту, визначає його масштаб, здійснює фінансування проекту за кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор (и) – сторона (и), що вкладає (ють) інвестиції в проект і зацікавлена (і) у максимізації вигод від своїх вкладень. Якщо інвестор і замовник не одна й та сама особа, то інвесторами найчастіше виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами в міру виконання проекту.

Найчастіше на практиці інвестиційний проект – це об’єкт реального інвестування, який може бути представленим у вигляді:

1. Інвестицій у підвищення ефективності виробництва, їх метою є, перш за все, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок більш досконалого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.

2. Інвестицій у розширення виробництва, завданням якого є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках уже існуючих виробництв.

3. Інвестицій у створення нових підприємств, що забезпечують створення зовсім нових підприємств, які будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі вжити спробу виходу з товарами, що раніше вже випускалися, на нові для неї ринки.

4. Інвестицій заради задоволення вимог державних органів управління, який стає необхідним у тому разі, коли фірма опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги властей в частині або екологічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту.

Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може існувати у формі:

а) нульового проекту, який передбачає утворення нового виробництва;

б) реконструкції– впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;

в) розширення або реабілітація(перепрофілювання) діючого підприємства.

Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу.

Перша стадія: народження проекту. Передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій. Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих у борг. На цій стадії проект наражається на різноманітні ризики. Прибуток відсутній.

Друга стадія:початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває велику потребу у банківських позичках чи венчурному капіталі. Зазвичай він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує й велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі проценти.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує кредити. Високий рівень конкуренції не дає змогу диктувати ціни, але невисокі витрати уможливлюють отримання середніх по галузі прибутків. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позичок та реалізації акцій, добре диверсифікований великий інвестиційний портфель. Сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду.

П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або відновлення). На цій стадії продукція підприємства перестає користуватися попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, а якщо й дають кредит, то під високі проценти. Перестають користуватись попитом акції компанії. Через поступове зниження доходів треба зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не було розроблено стратегію відродження, та не здійснено солідних інвестицій, на компанію очікують занепад і банкрутство.

До системи показників, які характеризують економічну ефективність інвестицій на підприємстві, входять наступні:

1. Чиста поточна вартість (чистий приведений дохід) (NPV) дає загальну характеристику результату інвестування, тобто абсолютну величину ефекту від реалізації інвестиційного проекту, та розраховується за формулою:

  , (4.1)

де CF – чистий грошовий дохід за період експлуатації об’єкта інвестування, грн; PV – поточна вартість майбутніх надходжень від інвестування, грн; I – витрати на інвестування, грн; E – дисконтна ставка, %; t – тривалість розрахункового періоду, рік.

Для прийняття рішення щодо реалізації інвестиційного проекту NPV має перевищувати нуль. В іншому випадку, інвестиційний проект не забезпечить інвестору отримання очікуваного доходу від вкладеного капіталу. Якщо ж NPV = 0, то інвестиційний проект ані прибутковий, ні збитковий.

2. Індекс дохідності (PI) є відносним показником, який характеризує рівень прибутковості на одиницю витрат інвестиційного проекту та розраховується наступним чином:

  , (4.2)

де CF – чистий грошовий дохід за період експлуатації об’єкта інвестування, грн; I – витрати на інвестування, грн; E – дисконтна ставка, %; t – тривалість розрахункового періоду, рік.

Критерій зручний при комплектуванні портфелю інвестицій для максимізації сумарного значення чистої поточної вартості (NPV). Якщо PI>1, то інвестиційний проект доцільно реалізовувати, якщо PI < 1 – відхилити, якщо PI = 1, то інвестиційний проект ні прибутковий, ні збитковий. При цьому, чим більше PI перевищує 1, тим вище інвестиційна привабливість проекту.

3. Період окупності (PB) відображає необхідний для відшкодування інвестицій проміжок часу, за який очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, отриманих від реалізації інвестиційного проекту. Даний показник розраховується на основі показника грошового потоку з приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості:

  , (4.3)

де I0 – початкові інвестиції, грн; – середньорічна величина грошового потоку за певний період, грн.

Приведений метод розрахунку періоду окупності за формулою (3.3) використовується для інвестиційних проектах, в яких грошові надходження однакові за весь період реалізації.

4. Внутрішня норма рентабельності (IRR) характеризує рівень дохідності інвестицій, що виражається дисконтною ставкою (Е), за якої чиста поточна вартість у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю, та розраховується наступним чином:

  . (4.4)

Внутрішня норма рентабельності (IRR) показує очікувану прибутковість проекту та максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути пов’язані з реалізацією даного проекту. Інвестиційне рішення приймається при таких умовах: якщо IRR > ціни капіталу, то проект варто прийняти, якщо IRR < ціни капіталу, то проект варто відхилити, якщо IRR = ціни капіталу, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Фінансові інвестиціїможна трактувати таким чином:

- це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому;

– це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інструменти поділяють на:

- фінансові активи, які включають у себе: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх, еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;

- фінансові зобов'язання - включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу та інші фінансові зобов'язання;

- інструменти власного капіталу - це прості акції, частки та інші види власного капіталу;

- похідні фінансові інструменти - ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.

Основою фінансових інструментів є цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Реальні інвестиції, на відміну від фінансових, повністю спрямовуються на збільшення реального капіталу, тобто в ос­новні фонди і на приріст матеріально-виробничих запасів, а також у нематеріальні активи.

Розрізняють такі види реальних інвестицій:

1. Інвестиції оновлення – здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства.

2. Інвестиції розширення (чисті інвестиції) – здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чис­того нагромадження.

3. Валові інвестиції – інвестиції оновлення і розширення разом. Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиці використовуються такі показники:

обсяг інвестицій, тобто вартісний вимір вкладеного капіталу;

норма інвестицій – відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту або валового внутрішнього продукту;

коефіцієнт приросту капіталомісткості – характеризує ефективність інвестицій та ефективність нагромадження. Визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту або (валового внутрішнього продукту) за той самий період;

нагромадження – вартісний вираз використаної частини національного доходу на розширене відтворення. Являє собою приріст основного капіталу, матеріально-виробничих запасів, невиробничого капіталу і, відповідно, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг.

Капітальні вкладення– це частина інвестицій, спрямована на відтворення основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери (будівництво житла, закладів культури, охорони здоров'я тощо).

Інвестиції, вкладені у запаси сировини, основні матеріли, конструкції, вироби та допоміжні матеріали, пальне, запчастини, тару, малоцінні і швидкозношувані предмети, у незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення та витрати майбутніх періодів, становлять оборотні виробничі фонди. Інвестиції, вкладені у готову продукцію і виконані роботи, призначені для реалізації, кошти на рахунках у банках, у дорозі, розрахунках, касі, становлять фонди обігу.

Інновація– це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів інновацій:

• уведення нового продукту (товарна інновація);

• уведення нового методу виробництва (технологічна інновація);

• створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);

• освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація);

реорганізація структури управління (управлінська інновація).

Інноваційний процес– це послідовність подій, протягом яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується у господарській практиці та суспільній діяльності.

Основа інноваційного процесу – створення та освоєння нових технологій, що потребують фундаментальних досліджень, спрямованих на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання.

Інноваційні інвестиції у формі розроблення нової науково-технічної продукціїмають такі види:

а) розроблення нової науково-технічної продукції у рамках самого підприємств;

б) розроблення нової науково-технічної продукції сторонніми організаціями на замовлення підприємства.

Розрізняють чотири типи інноваційної стратегії підприємства:

1) «Усе нове сам». Така стратегія пов'язана з діяльністю підприємств, які самостійно розробляють і першими впроваджують інновації. У їх діяльності сполучаються два основних напрями підприємництва – комерційний та інноваційний.

2) «Швидкий другий». Суть стратегії полягає в тому, що підприємство не претендує на самостійне розроблення або пріоритету впровадженні інновації, проте уважно спостерігає за інноваційною діяльністю своїх конкурентів і швидко підхоплює і реалізовує здійснені ними інновації, прив'язуючи їх до специфіки своєї виробничої діяльності.

3) Відставання з мінімальними витратами. Цей тип інноваційної стратегії полягає у тому, що підприємство свідомо власними силами не розробляє нову науково-технічну продукцію, а очікує її появи на ринку й у разі успіху інноваційної діяльності будь-якого «ризикового» підприємства намагається використати основні види цієї продукції і технології у своїй діяльності.

4) «Заповнення прогалин». Основу інноваційної стратегії становить реалізація не кардинальних інновацій, що потребують істотної перебудови виробничо-технологічного або господарського процесу, а лише окремих його елементів, які не потребують значного обсягу інвестицій і швидкої їх реалізації.

5) Венчурне підприємництво– це діяльність, спрямована на здійснення «ризикових» проектів з метою отримання прибутків, підприємницького і засновницького доходів. Здійснюється через створення малої наукоємної фірми з подальшим перетворенням її на закриту або відкриту корпорацію, що дає змогу засновникам придбати великий пакет акцій.

Найважливішою складовою управління діяльності підприємства є інвестиційний менеджмент, який представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності.

Основною метою інвестиційного менеджментує забезпечення ефективної реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності на усіх етапах розвитку.

Поняття «інвестиційна стратегія»- формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Формування інвестиційної стратегії –базується на прогнозуванні кон'юнктури інвестиційного ринку та умов проведення інвестиційної діяльності.




Переглядів: 1517

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.