• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Економіка – це сфера життя суспільства, яка охоплює виробництво благ, обмін ними, їх розподіл і споживання.

Тема 1. Основні напрямки економічної теорії

1. Предмет і методи пізнання економіки.

2. Потреби, їх класифікація. Закон зростання потреб.

3. Основні напрямки економічної теорії.

1. В перекладі з грецької мови слово «економіка» означає мистецтво ведення домашнього господарства («oikos» - дім, домашнє господарство; «nomos” – вчення, закон). Зміст цього поняття збагачувався разом з розвитком і ускладненням суспільних і виробничих відносин. Джерела економічної думки слід шукати у вченнях мислителів країн Сходу, Стародавнього Китаю (8-5 стор. до н. е.), в роботах мислителів Стародавньої Греції і Риму. Вперше його вжив Арістотель (ІІІ ст. до н.е.), який тлумачив економіку як виробництво благ для задоволення потреб людей. Таким чином, економіка виникла як прикладна наука в епоху рабовласницьких цивілізацій. В період Середньовіччя з бурхливим розвитком світової торгівлі почали формуватися різноманітні погляди на причини різного рівня добробуту націй.

Економіка є об’єктом вивчення економічної теорії. Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають уявлення про закономірності його розвитку.

- мікроекономіка - вивчає поведінку окремих господарських одиниць: фірм і домогосподарств в умовах ринку;

- макроекономіка - охоплює вивчення господарства в масштабах країни; розглядає результативні показники національної економіки, безробіття, інфляції, розробляє економічну політику на мікрорівні;

- світова економіка – вивчає закономірності розвитку світового господарства в цілому.

Методи економічної теорії:

1. метод наукової абстракції – поглиблене пізнання дійсності з врахуванням лише основних , найбільш стійких ознак об’єкта вивчення, коли не враховують все випадкове чи неістотне;

2. метод системного аналізу (системний підхід) – вивчення об’єкта з врахуванням його цілісної структури та взаємозв’язків його елементів;

3. загальнонаукові принципи:

- аналіз (розчленування цілого на окремі частини, кожну з яких вивчають окремо);

- синтез (зведення отриманих результатів в одне ціле);

- індукція – логічний висновок про явище на підставі окремих явищ;

- дедукція – рух думки від загального до одиничного , більш конкретного явища;

4. статистичний метод – визначення і систематизація кількісних показників розвитку об’єкта вивчення;

5. економіко-математичний метод – визначення порівняльних я5кісних показників розвитку об’єкта;

6. поєднання логічного і історичного методів;

7. метод порівнянь;

8. метод аналогії – перенесення властивостей одного явища на інші за ознакою подібності;

9. гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки явищ, можливість розвитку об’єкта вивчення та причин явищ;

10. суспільна практика – економічні реформи, які здійснюються на переломних етапах розвитку економіки, в періоди криз чи економічного росту.

На основі загальної економічної теорії формуються всі інші економічні науки: фінанси, кредит, статистика, бухгалтерський облік, аудит, маркетинг тощо, а також галузеві економічні науки: економіка промисловості, транспорту, будівництва тощо.

Функції економічної теорії:

- пізнавальна – вивчення та пояснення явища економічного життя;

- теоретична – розкриття законів економіки, механізму їх дії;

- практична – розробка та вдосконалення принципів господарювання, пошук вирішання економічних проблем, розробка концепцій майбутнього розвитку, рекомендацій, економічних програм.

- світоглядна – формування нового типу економічного мислення, розробка наукових прогнозів та перспектив суспільного розвитку;

- методологічна – економічна теорія є основою для вивчення багатьох інших наук: економіки підприємства, фінансів та кредиту, економічного аналізу, менеджменту, тощо.

2. В економічній теорії потреби розглядають як основний чинник поведінки людини.

Потреба – це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо бажання лишається незадоволеним.

Економічна потреба – це недостача будь – чого необхідного для підтримки життєздатності та розвитку особистості, фірми і суспільства в цілому.

Саме економічні потреби виступають як основна мотивація активної діяльності людини

Людину можна розглядати як сукупність її потреб і захоплень.

Широкою популярністю в світі користується класифікація потреб, здійснена американським вченим А.Маслоу. Він поділив потреби на нижчі (або первісні) і вищі ( або вторинні). Первісні потреби не можуть бути замінені одна іншою, вторинні – можуть. До нижчих він відніс потреби, незадоволення яких загрожує життю людини: дихання, їжа, житло, тепло тощо. Після їх задоволення індивід прагне безпеки для себе і своєї сім′ї. До вищих потреб відносять прагнення спілкування, визнання своєї значимості, авторитету. Найвищою потребою є прагнення людини до самореалізації, тобто досягнення певних успіхів в обраному виді діяльності.

Предметом вивчення економіки задоволення потреб переважно нижчого рівня.

Структура потреб:

- потреба в складових природи: повітрі, воді, землі, дарах лісів, морів тощо, вона виражає ставлення до природи;

- потреба в їжі, одязі, житлі, транспорті тощо, виражає ставлення людини до засобів життя;

- потреба в освіті, медичному обслуговуванні, відпочинку, робочому місці тощо, виражає ставлення людини до праці і вільної діяльності.

Класифікація потреб:

І – за характером виникнення: базові (фізіологічні) та такі, що виникли з розвитком цивілізації;

ІІ – за нагальністю: першочергові та предмети розкоші;

ІІІ – за засобами задоволення: матеріальні та нематеріальні;

ІV – за способами задоволення: індивідуальні та колективні.

Потреби наших предків відрізнялися від наших потреб. Така тенденція характерна для людства в цілому. В природі існує закон зростання потреб людини: наступні покоління потребують більше благ і кращої якості, ніж попередні покоління.

Благо – це засіб, за допомогою якого людина задовольняє потребу. Деякі блага існують в необмеженій кількості (повітря), інші – в обмеженій кількості. Саме вони відносяться до економічних благ. Вони складаються з речей та послуг.

В своїй сукупності економічні потреби практично неможливо задовольнити, вони безмежні. Поява нових товарів, їх реклама лише провокують ріст потреб.

Людина

облагородження потреби

праця матеріальні блага

необхідність

Зростання потреб пов’язане з досягненнями людей в сфері виробництва. Закон зростання потреб виражає внутрішню суперечність між досягнутим рівнем виробництва і споживання і прагненням людей мати більше благ в своєму розпорядженні. Усвідомлена потреба спонукає людину до певних дій, вона є мотивацією до праці, пошуку нового, розвитку продуктивних сил. В процесі виробництва нових благ людина досягає більш високого рівня розвитку, але в той же час вона формує потреби більш високого рівня. Ці зв’язки мають безперервний циклічний характер, що свідчить про безперервний характер прогресу людини.

Таким чином, прагнення людини до задоволення потреби є основним чинником її продуктивної економічної діяльності. В процесі праці людина вдосконалює свої вміння, вдосконалює рівень майстерності, здобуває нові знання. Тобто, зростання потреб людини пов'язане з її розвитком, а в процесі розвитку людина формує потреби більш високих рівнів.

3. Основні напрямки економічної теорії:

Протекціонізм – це захист вітчизняного виробника шляхом обмеження ввозу іноземних товарів.

А. Монкретьєн запровадив термін «політекономія» (поліс – держава), що означає державне управління господарством, таким словом він відобразив активне втручання держави в економіку в період формування капіталістичного способу виробництва.

2 – класична політекономія;

Теорія виникла в Англії в ХVІІІ сторіччі.

Засновники теорії: У.Петі, Ф.Буагільберт, найвідоміші представники - А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей.

Класики встановили, що багатство створюється саме в сфері виробництва.

Класична політекономія сформувалася в період становлення великого машинного виробництва і відображала закономірності капіталістичних виробничих відносин та закони функціонування ринку.

Основні досягнення класичної політекономії:

- відкриття закону трудової вартості;

- вивчення руху капіталу в виробництві;

- відкриття закономірностей світової торгівлі;

- вивчення ринкового механізму.

3 – фізіократія;

Теорія виникла в Франції в ХVIІІ сторіччі, основні представники – Ф.Кене, Ж.Тюрго. Вона була варіантом класичної школи політекономії у Франції.

Фізіократи (грец. phisis - природа, kratos - влада) вперше назвали джерелом суспільного багатства не сферу обігу ( на відміну від меркантилістів), а сферу виробництва, природу. Земля, на їхню думку була найвищою цінністю.

Ця теорія вважала ,що основним джерелом прибутку є природна родючість земель, основними видами продуктивної праці – працю землероба і скотаря, а найважливішими класами в суспільстві – селян і землевласників. Основним досягненням меркантилізму є вивчення природи прибутку в сільському господарстві, земельної ренти та ціноутворення.

4 - марксистська політекономія;

Засновник - К.Маркс (XIX ст., Німеччина )

К.Маркс в своїй праці «Капітал» відобразив і розвинув ідеї класиків, запровадив наукові методи в вивчення економічних явищ, розкрив не лише речовий, але і соціальний зміст капіталу.

Основні досягнення теорії:

- запровадження методу діалектичного матеріалізму в вивченні економічних процесів;

- пояснення двоїстого характеру товару та праці в товарному виробництві;

- пояснення сутності капіталу;

- обґрунтування теорії економічних криз;

- розкриття механізму експлуатації і утворення додаткової вартості та прибутку;

- обґрунтування неминучості переходу капіталізму в більш розвинене суспільство, в якому всі пропорції розвитку плануються на рівні держави.

5 – історична школа;

Теорія виникла в Німеччині в кінці ХVІІІ сторіччя.

Найвідоміші представники: В.Рошер, Б.Гільдебранд, В.Зомбарт, М.Вебер. Історична школа заперечувала всі об′єктивні ринкові закони, вважала, що ринок неспроможний забезпечити стійкої рівноваги економічної системи, економічні явища вона пояснювала конкретною історичною обстановкою. Основою економічного розвитку ця теорія вважала традиції, історичний досвід та державне управління, якому відводилася головна роль.

6 – маржиналізм;

Теорія виникла в середині ХІХ сторіччя. Засновники: К. Менгер (австр.), У. Джевонс (англ.), Л. Вальрас (швейц.).

Термін „політекономія” маржиналісти замінили терміном «економікс»,тобто – економіка в множині. Вони зробили спробу об'єднати різні економічні напрямки, залучити в «економікс» все раціональне з всіх відомих економічних теорій . Це була спроба створити єдину теорію , яка б розкривала закономірності економіки у всіх проявах на всіх рівнях діяльності.

Основою маржиналізму є закон граничної корисності, який трактував вартість інакше, ніж це зробили свого часу представники класичної політекономії. Згідно з маржиналістами вартість – це корисність, яку отримує людина від споживання останнього граничного екземпляра товару, який задовольняє останню найменш значущу потребу людини в цьому товарі. Таким чином , вартість значною мірою залежить від обмеженості певного блага, чим більше даного блага є в розпорядженні економічної системи, тим меншу цінність воно має, а отже і меншу вартість; і навпаки: чим більш обмежені запаси блага, тим більшу цінність, а отже і вартість воно має.

Маржиналісти ввели поняття попиту, пропозиції, ринкової рівноваги, розробили основи теорії поведінки споживача тощо. До негативних сторін маржиналізму слід віднести те, що в ньому переважає суб′єктивна оцінка економічної поведінки людей, абстрагована від соціально-економічної системи, тобто від відносин власності та виробничих відносин. На перше місце маржиналісти ставили відношення людини до речей, а не відносини між людьми.

Основні напрямки сучасної економічної думки:

1) неокласична політекономія виникла на базі класичної політекономії,

є основною теорією ринкового господарювання.

Теорія виступає за обмеження державного втручання в економіку, за вільну конкуренцію. Англійський економіст А.Маршалл і український учений М. Туган - Барановський стверджували, що необхідно об'єднати в єдину теорію класичний і маржиналістський підхід до формування вартості. Представники неокласичної економіки також висунули теорію загальної економічної рівноваги, згідно з якою механізм вільної конкуренції забезпечує « справедливу винагороду кожного з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів».

Нині неокласична теорія поділяється на дві течії:

1) монетаризм ( англ. money – гроші) - теорія , яка виступає за обмежене втручання держави в економіку. згідно з цією теорією головну роль в економічній діяльності країни відіграє стан грошового обігу (кількість грошей, їх реальна купівельна спроможність).

Монетаризм виник всередині ХХ ст..в США. Його лідер – глава чіказької школи політекономії М.Фрідмен. Роль держави обмежується контролем за грошовим обігом і збалансованістю бюджету.

2) неолібералізм – теорія, яка заперечує активну роль держави в економіці, пропонує повернення до «вільного» саморегульованого ринку.

2) інституціоналізм (лат. institutum - установа) – виник на базі історичної школи. Засновниками інституціоналізму були американські вчені Т.Веблен, Д.Коммонс, у. Гамільтон, англійський вчений А.Гобсон та інші.

Рушійною силою розвитку ця теорія вважає соціально-правові, психологічні фактори. Інститутами в сучасних умовах вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку – техніку. Науково-технічний прогрес. Головним державним інститутом вважають державу, яка проводить активну соціальну політику. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих в розподілі власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV. Розподіл нервової системи
3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
4. V. Розподільний диктант.
5. А. 5-7 день життя.
6. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
7. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
8. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
9. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
11. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
12. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами

Переглядів: 3401