Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Щодо забезпечення громадського порядку і безпеки під час масових заходів

5.1. Характеристика і класифікація масових заходів, що проводяться у містах і населених пунктах

 

Протягом усього шляху історичного розвитку нашого суспільства між існуючою політичною владою і такою категорією, як „народ” чи „населення” постійно відбувалися різного роду протиріччя політичного, соціального, економічного чи іншого характеру. За певних умов ці протиріччя різко загострювалися і вимагали свого негайного дозволу, що змушувало „маси” відкрито виражати своє невдоволення в різних формах, у тому числі й насильницьких.

Перед обуреною масою людей на шляху руху її до установ державної влади й управління завжди виставляли „буфер” – заслін із військових, козаків чи поліції, нарешті, міліції. І від того як складалися взаємини між цими сторонами в результаті цього змушеного контакту найчастіше залежав суспільний спокій, а іноді й доля держави в цілому.

Конституція України, прийнята 28 липня 1996 року, окреслила основні принципи та ідеї розбудови демократичної, соціальної, правової держави, закріпивши, зокрема, право громадян України збиратися мирно, без зброї та проводити мітинги, походи, демонстрації. Наслідком цього стало зростання числа масових заходів. У 2006 році згідно з даними Державного комітету статистики України громадськими організаціями було проведено 7 817 мітингів та демонстрацій, із них найбільше у м. Києві – 4 926 та областях: Донецькій – 332, Львівській – 331 відповідно[38].

Однією з найважливіших умов їх успішного проведення є забезпечення належного громадського порядку, тобто комплексу взаємопов’язаних заходів правоохоронної діяльності, в здійсненні яких беруть участь різні державні органи, основним з яких є міліція.

Цей підрозділ призначений розгляду питань організації і забезпечення охорони громадського порядку силами ОВС при проведенні масових заходів у містах і населених пунктах, попередження масових безпорядків.

Розбудова України як правової держави проходить у складних умовах поглиблення економічної кризи, зростання політичної конфронтації, морального занепаду суспільства. У цих умовах різко зростає соціальна активність громадян. Вона проявляється майже в усіх сферах суспільного життя, зокрема в участі громадян у громадських рухах і в різноманітних масових заходах. І це проголошено Конституцією України, у якій права людини визнаються найвищою соціальною цінністю[39].

Як зазначається в преамбулі Закону України „Про об’єднання громадян”, „... держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об’єднань”[40].

Участь громадян у масових заходах є однією з конституційних форм реалізації їх прав і свобод. Тут вони мають можливість проявити особисту та групову ініціативу, виявити ставлення до будь-якого політичного, соціального чи іншого явища, вимагати від компетентних органів вирішення тих чи інших актуальних проблем. Масові заходи широко використовуються партіями, громадськими рухами, громадськими організаціями.

В.Г. Поліщук у своєму дисертаційному дослідженні запропонував основні ознаки масового заходу: а) наявність великої кількості людей; б) організованість дій; в) наявність мети[41].

Масові заходи – це організовані чи санкціоновані компетентними державними органами чи громадськими організаціями дії значних груп людей, що здійснюються на основі звичаїв і проходять у громадських місцях, зазначають О.М. Алоян і В.І. Егліт[42]. Крім цього визначення, найбільш поширеним у спеціальних роботах є формулювання, яке запропонував В.В. Ларін. Масові заходи – це сукупність дій або явищ соціального життя за участі великої кількості громадян, що вчинюються з метою задоволення їхніх політичних, духовних, фізичних та інших потреб і є формою прав і свобод, а також формою соціального спілкування між людьми способом вироблення єдності установок особи, колективу й суспільства в цілому[43].

Вивчення спеціальної літератури та нормативних актів показало, що масові заходи класифікуються переважно великими блоками – громадсько-політичні, спортивні, культурно-масові та інші[44].

З метою більш глибшого та всебічного дослідження сутності, поняття та змісту масових заходів, а також з урахуванням необхідності перебудови роботи служб і підрозділів органів внутрішніх справ В.Г. Поліщук пропонує класифікувати усі масові заходи на шість основних видів[45]: громадсько-політичні; спортивні; культурно-масові; релігійні; спеціальні; змішані.

Кожний із зазначених заходів характеризується цілями, завданнями, проблемами, які слід поставити для їх подальшої реалізації уповноваженими на те суб’єктами.

До громадсько-політичних заходівналежать мітинги, вуличні походи і демонстрації, маївки, масові збори, страйки, вибори у місцеві ради народних депутатів тощо. Для цього виду масових заходів, як правило, характерний високий рівень організації, визначеність складу їх учасників, спільність мотивів і стереотипів поведінки людей. У таких заходах беруть участь групи представників трудових колективів, навчальних закладів і громадських організацій.

До масових спортивних заходівналежать різноманітні змагання (олімпіади, спартакіади, універсіади, матчі, естафети тощо). Характерною рисою багатьох спортивних заходів є присутність великої кількості глядачів (болільників), що являють собою один з видів експресивного натовпу.

Культурно-масові заходивключають у себе фестивалі, народні гуляння, театралізовані вистави, свята пісні, дні міст, дискотеки, рок-концерти відомих естрадних артистів тощо. Ці заходи також характеризуються присутністю великої кількості учасників, і їх також можна розглядати як один із видів експресивного натовпу. Особи, які входять до його складу, перебувають у полоні певних емоцій – танцюють, співають тощо.

До релігійних заходівслід віднести проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів і церемоній, процесій, святкування православного чи єврейського великодня, свята мусульман Ураза тощо.

Спеціальні заходивключають у себе ярмарки, аукціони, спецпроїзди, траурні процесії тощо. Сама назва „спеціальні” говорить про те, що такі заходи переслідують вирішення будь-яких спеціальних цільових завдань окремими групами, посадовими особами, колективами, державними органами чи громадськими організаціями[46].

Змішані заходиорганізуються з метою задоволення пізнавальних, художньо-творчих, спортивно-оздоровчих та інших інтересів і запитів різноманітних груп населення. У програму їх проведення входять мітинги, виставки, ярмарки, театралізовані вистави, концерти, дискотеки, спортивні змагання тощо.

Змішані заходи в основному характерні для загальноміських свят (дні міст тощо). Зазначені заходи проходять одразу в різних куточках міста (на вулицях, площах, парках, спортивних, культурно-видовищних установах) або на одному об’єкті (площі, стадіоні). Вони, як правило, збирають багатотисячні натовпи. Деякі з цих заходів розпочинаються вдень, інші ввечері і продовжуються по декілька годин.

З урахуванням ряду параметрів масових заходів (як санкціонованих, так і несанкціонованих), В.Г. Поліщук класифікує їх також за: змістом, значущістю, періодичністю проведення, місцем проведення, способом виникнення, можливістю участі[47].

За змістом масові заходи поділяються на:

- громадсько-політичні (збори, мітинги, вуличні походи, демонстрації, з’їзди, конференції, вибори до рад народних депутатів тощо);

- культурно-видовищні (фестивалі, карнавали, професійні свята, народні гуляння тощо);

- спортивні (олімпіади, спартакіади, змагання з різних видів спорту тощо);

- інші (похоронні процесії, релігійні свята).

За значущістю загальнодержавні, міжнародні, республіканські (АР Крим), обласні, районні, міські.

За періодичністю проведення:

- разові (відкриття пам’ятника, меморіального комплексу, презентації тощо);

- повторювані (демонстрації, спортивні змагання, вибори, з’їзди, професійні свята, народні гуляння тощо);

- повсякденні.

За місцем проведення – у приміщеннях, спорудах, спортивних комплексах, на відкритій місцевості.

За способом виникнення – організовані, раптові.

За можливістю участі – загальнодоступні, обмежені кількістю учасників чи соціальним статусом, який дозволяє бути в зоні проведення неорганізованому населенню.

Зупинимося більш докладно на заходах соціально-політичного характеру, тому що вони є найбільш актуальні в політичному та соціальному житті сьогодення і потребують великих зусиль правоохоронних органів у забезпеченні безпеки їх проведення.

Окремі види масових заходів, таких як збори, демонстрація, мітинг, вуличний похід, пікетування визначені, наприклад, у Статуті патрульно-постової служби міліції України[48], деяких інших законодавчих і нормативних актах держави та в юридичній літературі[49].

Збори – це організовані дії членів будь-якої організації, групи громадян, об’єднаних загальними поглядами, інтересами, які зібралися у певному місці з метою гласного та публічного обговорення і вирішення питань державного чи громадського значення.

Складовою зборів виступають мітинги (походить від англійського mееting). Мітинг – це масові збори із злободенних, переважно політичних питань, які провадяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, у парках[50]. Неодмінними атрибутами мітингу є масова аудиторія, оратори, гасла, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).

Демонстрації (від латинського demonstratіо) –вид масових заходів, на яких висловлюються з приводу будь-яких громадсько-політичних настроїв, у тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. Учасники демонстрацій нерідко ставлять за мету притягнути увагу громадськості, органів влади до тих чи інших проблем, добитися від них компетентних рішень, задоволення висунутих вимог.

Однією з форм демонстрацій виступають вуличні походи (процесії), на яких велика кількість людей, як правило, проголошують різного характеру лозунги, викрики та супроводжуються несенням факелів, особливо у вечірній час.

Таким чином, поняття „вуличного походу”, можна визначити як форму демонстрації, яка проводиться шляхом пересування громадян по заздалегідь визначеному маршруту.

Пікетування форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками державних органів влади, громадських об’єднань, підприємств, із метою висловлення протесту проти будь-чого, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.

Страйк (від англійського „strikе”) є крайнім засобом вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Проведення страйків супроводжується використанням прапорів, гасел, закликів (усних, письмових, друкованих), наявність ораторів та інших засобів публічного виявлення колективної думки. Право на страйк належить тим, хто працює, і може бути використане ними для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, що порушуються роботодавцем, у тому числі і державою.

Таким чином, враховуючи вище викладене необхідно зазначити, що страйк – це організоване чи стихійне, масове або часткове припинення роботи (діяльності), відмова її продовжувати до задоволення чи виконання визначених вимог.

Крім перелічених, набула поширення й така форма виразу протесту, як спорудження наметового таборуна майданах та біля будинків органів державної влади.

Про проведення масового заходу організатори у відповідності зі ст. 39 Конституції України інформують виконавчий комітет відповідної місцевої ради народних депутатів. У випадку невідповідності мети проведення такого заходу з вимогами Конституції чи погрозі суспільному порядку і безпеці громадян, його проведення забороняється.

Підставами для припинення зборів, мітингів, демонстрацій, вуличних походів є:

- фактичне проведення несанкціонованого місцевими органами влади відповідного заходу;

- рішення про заборону проведення внаслідок порушення порядку його організації і проведення;

- виникнення в ході самого заходу небезпеки для життя і здоров’я громадян чи порушення суспільного порядку;

- заподіяння матеріального збитку державному, колективному чи іншому майну;

- порушення ПДР.

З початком зосередження громадян і в процесі проведення масових заходів працівники міліції, відповідальні за організацію охорони громадського порядку і суспільної безпеки, при постановці завдань особовому складу, на основі оцінки обстановки і наявної інформації повинні враховувати, що в результаті проведення таких заходів можуть бути зроблені правопорушення, у тому числі і злочини, грубі антигромадські прояви надміру збуджених учасників масових заходів, які можуть привести до ускладнення оперативної обстановки.

Зазначені і деякі інші обставини при масовому скупченні громадян, причому на обмеженій території, часом створюють небезпечні ситуації. Нерідко такі ситуації характеризуються, як кризові, тому що при цьому виникає загроза громадському порядку і безпеці багатьох громадян, їх здоров’ю, а іноді й життю.

Кризова ситуація розглядається як наслідок яких-небудь протиправних явищ, часом недбалих, халатних дій (без дій). Іншими словами – це особливий, надзвичайний стан обстановки, що склалася в результаті здійснення конкретною особою (особами) протиправних дій, а також прояв природних сил і інших обставин, небезпечних для життя і здоров’я людей.

Як показало вивчення матеріалів протиправних дій, що виникають при проведенні масових заходів, кризові ситуації складалися не відразу, а проходили відповідні етапи або стадії.

До них можна віднести – початкову стадію, назрівання ситуації, апогей ситуації і заключну стадію. Давайте розглянемо ці стадії окремо.

Початкова стадіявиникають негативні, неприязні почуття, суперечливі думки, зіштовхуються інтереси.

Назрівання ситуації – характерним є формування (розвиток) конфліктних відносин.

Апогей кризової ситуації – відкрите зіткнення конфліктуючих сторін, створюється небезпечна обстановка для учасників масового заходу.

Заключна стадія – відносне вгасання емоцій, пристрастей, дозвіл протиріч, усунення небезпечної обстановки, але це не говорить про те, що в цілому кризова ситуація закінчилася, не виключена можливість повторного спалаху, тобто рецидиву.

Цілком говорити про виключення виникнення кризової ситуації можна лише після того, коли масові заходи були довершені і його учасники цілком розійшлися.

Практика показує, що працівники міліції найчастіше активно вступають у відносини з учасниками масових заходів тільки на другій і третій стадіях, коли емоційні пристрасті досягли розпалу, з метою розв’язання конфлікту.

Однак необхідно, щоб працівники органів внутрішніх справ добре знали процес розвитку кризових ситуацій, за характером обстановки могли визначити будь-яку стадію і вжити відповідних заходів до початку виникнення конфлікту. Це сприяє запобіганню конфліктної ситуації, а також малих емоційних і фізичних витрат.

Необхідно пам’ятати, що приводами до виникнення конфлікту можуть стати як навмисні образливі чи провокуючі дії, так і випадкові: наступив на ногу, штовхнув тощо.

Конфлікт, що відбувся в місцях скупчення громадян при проведенні масових заходів, якщо вчасно не запобігти, може перерости в групове порушення громадського порядку чи в масові безладдя.

Звичайно, в конфлікті беруть участь особи у віці від 16–30 років, раніше суджені, схильні до агресивної поведінки прагнення помститися за заподіяні раніше образи. Часто такі особи знаходяться в нетверезому стані, що обтяжує обставини.

Попередження і припинення розглянутих порушень, а також інших надзвичайних обставин, що несуть за собою створення кризових ситуацій, досягається насамперед за допомогою гарно продуманої та налагодженої системи попередніх організаційно-тактичних мір, що забезпечують своєчасне введення сил і засобів органів внутрішніх справ для запобігання тяжких наслідків.

У разі отримання повідомлення (інформації) про проведення масових заходів та акцій, які не носять мирного характеру, загрожують громадському порядку та національній безпеці, терміново інформувати МВС України та відповідно до ст. 39 Конституції України входити з клопотанням до місцевих органів влади про звернення до суду щодо обмеження реалізації цього права.

 

 

5.2. Порядок організації охорони громадського порядку при проведенні масових заходів

 

У суспільному житті нашої держави з кожним роком зростає кількість проведених суспільно-політичних, культурно-видовищних, спортивних та інших заходів.

Їхньою характерною рисою є значне скупчення людей на відносно обмеженій території. Серед громадян, що беруть участь у подібних заходах складаються різні відносини, які потребують упорядкування і регулювання з боку уповноважених на те суб’єктів.

Відповідно до чинного законодавства такі обов’язки по забезпеченню правопорядку при проведенні масових заходів покладені на організаторів цих заходів, тому основним завданням органів внутрішніх справ є охорона громадського порядку і забезпечення суспільної безпеки, та в цих умовах органи внутрішніх справ зобов’язані вжити заходів, які забезпечують правопорядок в умовах проведення масових заходів.

Відповідно до вимог наказу МВС України № 513 від 01.08.95 не слід допускати необґрунтованого залучення до виконання задач по охороні громадського порядку великої кількості особового складу ОВС, якщо цього не вимагають обставини, необхідно зобов’язувати самих учасників заходів підтримувати належний порядок під час проведення.

Однак не слід виключати, що при проведенні масових заходів можуть виникнути умови цивільної непокори, проведення несанкціонованих заходів чи грубі порушення громадського порядку, що загрожують суспільній безпеці.

При проведенні масових заходів зусилля організаторів, працівників видовищних об’єктів і органів внутрішніх справ мають загальну спрямованість. Їхні цілі і завдання в сфері забезпечення громадського порядку і суспільної безпеки під час проведення масових заходів збігаються, що обумовлює необхідність їхнього тісного контакту і взаємодії.

З боку органів внутрішніх справ забезпечення охорони громадського порядку при проведенні масових заходів у залежності від їхнього значення і масштабу організовуються головними управліннями МВС України в Криму, м. Києві і Київській області, управліннями МВС України в областях, м. Севастополі і управління (відділами) МВС України на транспорті, міськими і районними управліннями і відділами внутрішніх справ.

У період підготовки до забезпечення охорони громадського порядку і суспільної безпеки під час проведення масових заходів керівництвом органів внутрішніх справ і підрозділів повинні проводитися:

вивчення нормативних актів, що регламентують права й обов’язки міліції, відповідальність організаторів і учасників заходів за порушення правопорядку;

тренування по відпрацьовуванню тактичних прийомів несення служби в умовах ускладнення обстановки. Тренування здійснюються напередодні на місці проведення масового заходу.

При цьому уточнюються завдання, розподіл нарядів, перевіряється реальність установлених термінів розгортання задіяних сил, відпрацьовуються питання взаємодії нарядів міліції з притягнутими силами на випадок виникнення надзвичайних обставин.

Для забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів керівник органу внутрішніх справ повинен залучати реально необхідну кількість сил і засобів. Наряди вводяться в дію у міру здійснення заходів, при появі необхідності – відповідно до розпорядження начальника оперативного штабу (начальника сектора, ділянки) вони негайно знімаються і виводяться в резерв.

Основними задачами ОВС у період підготовки проведення масового заходу є:

- забезпечення разом з організаторами заходів необхідних умов безпеки учасникам і глядачам, дотримання встановлених правил поведінки в місцях масового заходу;

- попередження і припинення злочинів, порушень громадського порядку;

- забезпечення безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки;

- недопущення ослаблення охорони громадського порядку на території, де безпосередньо заходи не проводяться.

При виконанні зазначених завдань діяльність органів внутрішніх справ підрозділяється на три етапи: підготовчий, виконавчий (безпосередній) і заключний. Зміст діяльності ОВС у ці періоди детально прописаний у Статуті ПСМ.

У день проведення масового заходу керівник служби громадської безпеки ОВС проводить перевірку наявності особового складу та стан його екіпірування, інструктажі старших самостійних груп і всього особового складу, при цьому повідомляє про можливі зміни в проведенні масового заходу, забезпечує розподіл задіяних працівників міліції і технічних засобів, установлює зв’язок з організаторами масових заходів.

З метою належної організації управління силами та засобами, що залучені до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку під час проведення масового заходу, залежно від чисельності учасників, особливостей місцевості, де відбувається масовий захід, його територія може поділятися на зони, сектори, дільниці.

Зони визначаються, як правило, при забезпеченні одночасного проведення декількох масових заходів або одного заходу при здійсненні учасниками пішого походу територіями декількох адміністративних районів населеного пункту. Начальником зони призначається один із керівників районного (міського) органу внутрішніх справ.

Сектор – складова частина зони.

Дільниця– складова частина сектора.

Основою підготовки до забезпечення правопорядку та громадської безпеки є прогнозування (моделювання) керівником обстановки, яка може скластися під час проведення масового заходу.

Прогнозування обстановки включає в себе вивчення керівником повідомлень організаторів про місце, час і масштаб (чисельність) масового заходу, поведінку та настрій його учасників, ставлення до проведення заходу окремих верств населення, можливі зміни в масштабах і порядку проведення заходу, результатів забезпечення правопорядку під час попередніх аналогічних заходів, інформації про стан криміногенної обстановки тощо.

На основі аналізу прогнозування обстановки, наявності особового складу органу чи підрозділу керівник визначає варіант несення служби (звичайний, посилений, особливий), віддає необхідні розпорядження (вказівки) підлеглим і контролює їх виконання.

Варіанти охорони громадського порядку та безпеки, чисельність особового складу, що залучається, його оснащеність, форма одягу тощо визначаються відповідними рішеннями керівників органів внутрішніх справ, на території обслуговування яких проводяться масові заходи:

- звичайний варіант несення служби – при незначній чисельності учасників заходу та прогнозованому неускладненні оперативної обстановки;

- посилений варіант несення служби – при значній кількості учасників заходу або наявній інформації про можливі ускладнення оперативної обстановки;

- особливий варіант несення служби – при великій кількості учасників масового заходу, а також за участю вищих посадових осіб України, зарубіжних країн або відомих громадсько-політичних діячів, присутність яких може викликати підвищений суспільний інтерес та призвести до різкого ускладнення обстановки.

Керівництво ГУМВС, УМВС, міськрайлінорганів забезпечує проведення за участю керівників органів внутрішніх справ усіх ланок, рекогносцирування місцевості, де відбуватимуться масові заходи, з метою всебічного й ретельного вивчення її особливостей, криміногенної обстановки, наявності та стану мереж автодоріг, можливих шляхів підходу (під’їзду) учасників заходів, їх евакуації, місць стоянки автотранспорту, технічного стану об’єктів, що знаходяться поблизу тощо. У разі необхідності звертатися до місцевих органів влади для внесення тимчасових змін в організацію руху транспорту та пішоходів.

З урахуванням можливого розвитку подій визначати необхідну чисельність сил і засобів, місця розташування нарядів, порядок маневрування ними.

У ході рекогносцирування особливу увагу звертати на виявлення сторонніх предметів, що можуть бути використані як знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень їх учасникам та стороннім особам, протидії працівникам міліції. За результатами цієї роботи складати відповідну довідку, а у разі виявлення недоліків – акт, який негайно подавати до відповідних органів, організацій та установ для усунення цих недоліків.

За результатами рекогносцирувань розробляється план забезпечення охорони громадського порядку та безпеки, який повинен містити десять розділів:

1. Зміст, програма заходу, місце, час його проведення, оперативна інформація.

2. Підготовчі, організаційно-практичні та оперативні заходи.

3. Склад, графік роботи оперативного штабу (робочої групи), виїзних штабів на об’єктах проведення заходів.

4. Загальний розрахунок сил і засобів, що залучаються від конкретного органу, підрозділу внутрішніх справ, вищого навчального закладу МВС України.

5. Території проведення заходу, які, залежно від обсягів місцевості, поділяються на зони, сектори, дільниці та закріплюються за певними нарядами; чисельність нарядів та від яких органів і підрозділів внутрішніх справ, вищих навчальних закладів МВС України вони залучаються; вихідні дані та позивні старших (керівників) нарядів, час виставлення нарядів.

6. Чисельність та місце розташування загальних резервів на випадок нестандартних ситуацій.

7. Дії нарядів міліції при виникненні нестандартних ситуацій.

8. Конкретні завдання начальникам структурних підрозділів, керівництву міськрайлінорганів щодо забезпечення охорони громадського порядку та безпеки під час проведення масового заходу.

9. Організація управління силами і засобами (контроль за дотриманням розрахунку сил та засобів, відповідальна особа, на яку покладається загальне керівництво всіма нарядами; за необхідності визначається порядок проведення загальних інструктажів, тренувань з особовим складом).

10. Заходи контролю.

Витяги з планів надсилаються до органів і підрозділів внутрішніх військ, особовий склад яких залучається до охорони громадського порядку.

До письмового плану додається план-схема, в якому відображаються розстановка сил і засобів, схеми взаємодії нарядів, характеристики місцевості (об’єкта), маршрути слідування та відводу (у т.ч. резервні) учасників заходу, інші необхідні дані з урахуванням особливостей масового заходу. Якщо протягом доби заходи відбуваються в різних місцях населеного пункту (на різних об’єктах), готується загальний план-схема та детальні план-схеми кожного місця (об’єкта).

Зміст схеми: посередині наноситься малюнок із місцями проведення заходу, маршрутами пересування його учасників, вказуються зони та ділянки відповідальності; усі види нарядів, у тому числі резерви; органи управління силами та засобами; місця для розбору з правопорушниками; можливі шляхи евакуації громадян у разі загострення обстановки тощо.

Ліворуч від малюнка:

- характеристика масових заходів, додаткова інформація щодо їх проведення;

- склад оперативного штабу (робочої групи) (посада, звання, П.І.Б., телефони), його завдання;

- загальний розрахунок сил і засобів, які безпосередньо залучаються для забезпечення охорони громадського порядку під час масового заходу;

- розрахунок сил і засобів, які безпосередньо залучаються до забезпечення охорони громадського порядку під час масового заходу по кожному місцю (об’єкту);

- резерви, місця їх знаходження;

- схема зв’язку.

Праворуч від малюнка:

- порядок дій особового складу у разі виникнення групових порушень громадського порядку, масових заворушень тощо.

Під малюнком висвітлюються характеристики місць (об’єктів) проведення заходу.

На основі такої схеми керівник спільно зі старшими зон, ділянок, окремих нарядів і резервів шляхом проведення штабного тренування, а в разі потреби (виходячи з важливості заходу) – тактико-спеціального навчання, відпрацьовує варіанти дій особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ, у тому числі при ускладненні обстановки.

При отриманні повідомлень про проведення резонансного (багатотисячного та тривалого) заходу розгортається діяльність оперативного штабу, організовується переведення керівного та особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ на посилений варіант оперативно-службової діяльності. Забезпечується постійне відслідковування, негайне й ефективне реагування на будь-які зміни в оперативній обстановці, своєчасно інформується з цього питання МВС України.

 

 

5.3. Тактичні дії особового складу ОВС по забезпеченню охорони громадського порядку при проведенні масових заходів

 

Головний зміст діяльності органів внутрішніх справ під час проведення масових заходів складається із створення найбільш сприятливих умов їх проведення. Це завдання вирішується комплексно, на основі узгоджених дій усіх служб органів внутрішніх справ з урахуванням форм і методів їх роботи, розмежування компетенції та відповідальності.

При організації охорони правопорядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів передбачається:

а)на вулицях, площах, у парках, скверах:

- по зовнішньому периметру території проведення заходу – недопущення проходу до місця заходів осіб, які знаходяться в стані сп’яніння, мають предмети, які можна використати для нанесення тілесних ушкоджень; забезпечення безперешкодного проходу місцевих жителів до своїх помешкань, а працівників установ, підприємств, організацій – до місця роботи; створення міліцейських ланцюжків перед шляхами пересування протидіючих груп громадян; проїзд (відведення) автотранспорту;

- охорону важливих об’єктів, що знаходяться поблизу проведення заходу;

- поступову (планомірну) евакуацію визначеними шляхами учасників і глядачів заходу після його завершення, організовану посадку та безпечний проїзд комунальним транспортом;.

Б) під час піших походів:

- завчасне відведення транспорту від маршруту проведення заходу;

- можливість зміни руху учасниками заходу від раніше визначеного маршруту;

- можливість блокування проїжджої частини вулиць.

в) під час проведення масового заходу особовий склад підрозділів патрульно-постової служби зобов’язаний:

- виявляти особливу обачність та витримку при несенні служби, за будь-яких умов діяти спокійно та впевнено, запобігаючи тим самим виникненню паніки та порушенням громадського порядку;

- знаходитись відповідно до плану розставлення особового складу у встановленому місці і без спеціального дозволу не залишати доручену дільницю служби;

- знати та вміло виконувати поставлене завдання;

Громадяни, які проживають або працюють в зоні оточення, пропускаються до місця проживання після пред’явлення паспорта або іншого документа, який посвідчує особу, а до місця роботи — за спеціальними перепустками.

За рішенням начальника оперативного штабу може бути встановлений інший порядок перепустки.

Забороняється пропускати в зону оточення:

- осіб, які мають при собі зброю;

- громадян у стані сп’яніння, які мають при собі спиртні напої. В зону оточення можуть пропускатися особи, які прямують з портфелями, чемоданами або пакунками до місця проживання або роботи.

У цьому випадку вони проходять до місця призначення тільки через контрольно-пропускні пункти, при необхідності — у супроводі працівника міліції.

г )у разі проведення несанкціонованого масового заходу наряди патрульно-постової служби спільно з іншими силами здійснюють такі заходи:

- інформують про початок, кількість учасників та обставини проведення цього заходу оперативного чергового по органу внутрішніх справ;

- проводять попереджувальну роботу з організаторами та учасниками цього заходу до його припинення; роз’яснюють їм положення чинного законодавства з питання їх відповідальності за його порушення;

- в разі не виконання їх законних вимог, з урахуванням обставин, що склалися, вживають заходів до затримання організаторів або активних учасників, які порушують громадський порядок та вчиняють протиправні дії;

- вживають необхідних заходів до фіксації протиправних діянь інших учасників проведення цього заходу та їх документування і встановлення свідків;

- забезпечують охорону державного та іншого майна, залишеного без нагляду.

Обставини, у разі виникнення яких проведення масового заходу та акції повинно бути припинено:

– проведення масового заходу без сповіщення місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування (недотримання ід трибунні 39 Конституції України. Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, тягнуть за собою відповідальність, передбачену статтею 295 Кримінального Кодексу України);

– виникнення під час заходу небезпеки для життя і здоров’я громадян (створення та виникнення обставин, які можуть поставити в небезпеку життя і здоров’я громадян {проведення заходу в ід трибунніу або непридатному місці, значне скупчення людей на обмеженій території та ін.), що є посяганням на найвищу соціальну цінність держави Україна, яку закріплено в статті З Конституції України);

– рішення суду про заборону проведення заходу (припинення) внаслідок порушення порядку його організації та проведення (рішення суду є обов’язковим до виконання зазначеними у ньому суб’єктами. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України);

– порушення громадського порядку (порушення громадського порядку (групові порушення), масові заворушення тягнуть за собою відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення залежно від тяжкості наслідків таких дій);

– блокування автошляхів, захоплення вокзалів, аеропортів, портів, станцій (блокування транспортних комунікацій тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтею 279 Кримінального кодексу України). Уживаючи заходи до припинення злочину міліція діє на підставі ід. 10 Закону України „Про міліцію».

д) дії у разі загрози виникнення групових порушень громадського порядку під час проведення мирних зборів:

- установити постійний моніторинг (виявлення, спостереження, оцінка і прогнозування) явищ, що можуть призвести до виникнення екстремальних ситуацій;

- передбачити своєчасне перекриття працівниками міліції місць можливого загострення оперативної обстановки;

- підготувати особовий склад до дій в умовах групових порушень громадського порядку.

е) при виникненні групових порушень громадського порядку необхідно:

- зажадати від організаторів заходу чи акції негайного припинення правопорушень їх учасниками, попередити про кримінальну відповідальність за їх вчинення та про можливе застосування сили та спеціальних засобів;

- зробити попередження вголос, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей – через гучномовці, не менше двох разів з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення (одночасно організовується й проводиться документування протиправних дій учасників заходу);

- дати команду працівникам міліції негайно блокувати місце події, вимагати від учасників порушень їх припинення, попередити про застосування сили та спеціальних засобів, а в разі невиконання вимог – із застосуванням спеціальних засобів ужити заходів щодо припинення групових порушень громадського порядку шляхом поділу натовпу на дрібні групи та їх розсіювання, відокремлення та затримання активних учасників;

- у разі неможливості припинення групових порушень наявними силами, викликати додаткові сили (резерв), продовжуючи блокувати територію, випускаючи за її межі громадян, які знаходилися там випадково, затримуючи підозрілих осіб;

- у разі прибуття додаткових сил провести повторну спробу припинення групових порушень громадського порядку та затримання правопорушників;

- після припинення порушень слідчо-оперативною групою здійснити огляд місця пригоди з метою виявлення речових доказів, встановлення свідків, злочинців, які втекли, тощо;

- за заздалегідь визначеними маршрутами провести відвід автотранспорту та громадян від місця групових порушень;

- дотримуватися заходів особистої безпеки, виявляти обережність і пересторогу, враховувати можливу негативну реакцію присутніх громадян, щоб своїми діями не викликати ускладнення обстановки;

- виявлених та затриманих організаторів і активних учасників групових порушень громадського порядку негайно відправити до органу внутрішніх справ;

- у ситуаціях, коли негайне їх затримання неможливе або небажане,
обмежитися встановленням їх особи для подальшого затримання;

- у всіх випадках групових порушень громадського порядку вогнепальну зброю повинна мати обмежена кількість працівників міліції та
військовослужбовців внутрішніх військ (група затримання, конвоювання), які
повинні знаходитися на деякій відстані від безпосереднього місця конфлікту.

ж) при виявленні наметів або штучно встановлених споруд:

- установити власників намету та законність його встановлення;

- роз’яснити норми чинного законодавства та відповідальність за його порушення;

- при неправомірному встановленні намету зобов’язати правопорушника демонтувати намет;

- у разі невиконання законних вимог працівника міліції повідомити оперативного чергового МВС, ГУ-УМВС, ужити заходів до затримання та доставки правопорушника до чергової частини для складання адміністративного протоколу за ід.185 КупАП;

- намет демонтується працівниками комунальних служб.

и) проведенні контр-демонстрацій (двох чи більше масових заходів з протилежними цілями та гаслами)

– необхідно не допустити зіткнень їх учасників (в тому числі шляхом виставлення міліцейського кордону між учасниками різних заходів) і забезпечити як учасникам демонстрації, так і контр-демонстрації реалізацію їх права на мирні зібрання.

і) при порушеннях правопорядку за участю народних депутатів України:

- установити особу народного депутата України, роз’яснити йому неправомірність дій та зажадати їх припинення;

- за допомогою технічних засобів задокументувати протиправні дії народного депутата України.

к) при виявленні хуліганських дій:

– зажадати припинити хуліганські дії, роз’яснити правопорушникам неправомірність їх дій, попереджувати загострення ситуації;

– ужити заходів до затримання осіб, які вчинили хуліганські дії;

– виявляти свідків (очевидців) хуліганських дій;

– зафіксувати найактивніших учасників;

– не допустити подальшого зростання кількості учасників протиправних дій;

– при наявності слідів хуліганських дій та знарядь їх вчинення (ножі, каміння, інші предмети), організувати охорону місця події.

л) при застосування організаторами й активними учасниками масових заворушень ємностей із запалювальною рідиною:

- передбачити засоби гасіння одягу та спорядження;

- захист особового складу щитами;

- вилучення й затримання осіб, які застосовують запалювальну рідину проти особового складу та інших осіб;

- підвищення темпу руху груп блокування і розосередження, використовуючи для цього техніку, спеціальні засоби, у тому числі водомети;

- надання екстреної медичної допомоги потерпілим та їх евакуація.

м) у разі загрози або спроби самоспалення:

- провести профілактичну бесіду з громадянином, який погрожує вчинити акт самоспалення, під час якої встановити причини та обставини, що спонукали до вчинення цього діяння. Оцінивши ситуацію, шляхом переконання запропонувати відмовитися від запланованої акції;

- викликати автомобіль швидкої медичної допомоги та обов’язково психолога. У разі необхідності до місця події запросити представника органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування;

- обмежити доступ громадян до місця події;

- забезпечити наявність засобів ід трибунні на місці події;

- працівникам оперативних підрозділів ставляться завдання щодо виявлення кола осіб, причетних до акту самоспалення та очевидців.

н) для попередження вибухів та при виявленні вибухонебезпечних предметів:

- при знаходженні в місцях масового скупчення громадян, особливу увагу звертати на осіб, які проявляють знервованість або неадекватну поведінку, мають при собі сумки, портфелі, пакети, у яких можуть знаходитися вибухонебезпечні предмети та вибухові пристрої;

- звертати увагу на осіб, які залишають речі, що їм належать, у непередбачених для цього місцях або намагаються передати їх іншим громадянам, після чого залишити це місце;

- приділяти підвищену увагу місцям, де можуть бути встановлені вибухові пристрої, звертати увагу на припаркований у місцях з великим скупченням громадян автотранспорт.

У разі надходження будь-якої інформації про виявлення підозрілих осіб та вибухонебезпечних предметів:

- записати установчі дані заявника, а також інші відомості, які мають значення для розкриття злочину, та негайно доповісти черговому МВС, ГУМВС;

- ужити необхідних заходів для встановлення і затримання підозрілих осіб;

- забезпечити безпеку громадян шляхом їх евакуації з небезпечної зони.

При виявленні об’єктів, схожих на вибухонебезпечні предмети і вибухові пристрої, необхідно:

- провести візуальний огляд предмета, не торкаючись його;

- доповісти керівникові заходів та повідомити чергового ГУ-УМВС, МВС про виявлений предмет, його зовнішні ознаки, місцезнаходження, час виявлення та інші обставини, які мають значення для справи;

- ужити додаткових заходів щодо евакуації всіх сторонніх осіб на безпечну від місця виявлення відстань, не допускаючи паніки;

- забезпечити охорону місця виявлення до прибуття оперативної групи та працівників вибухотехнічної служби;

- у разі безпосереднього отримання від громадян знахідок, які викликають підозру щодо їх вибухонебезпечності, необхідно помістити їх в найбільш безпечне, з точки зору наслідків можливого вибуху, місце і виключити доступ до них сторонніх осіб.

Категорично забороняються:

- будь-які дії відносно об’єктів, схожих на вибухонебезпечні предмети і вибухові пристрої;

- спроби самостійного знешкодження вказаних об’єктів, використовуючи отримані раніше (в період проходження служби в збройних силах та ін.) навички поводження з боєприпасами і вибуховими речовинами;

- використовувати допомогу сторонніх осіб для знешкодження вибухонебезпечних об’єктів, включаючи і військовослужбовців.

Після вибуху:

- затримати осіб, які підозрюються в скоєнні цього злочину;

- повідомити чергового ГУ-УМВС, МВС про масштаби і наслідки вибуху, а також іншу інформацію, яка має значення для розкриття злочину по „гарячих слідах»;

- надати першу допомогу потерпілим, а також забезпечити виклик на місце події швидкої допомоги;

- у разі необхідності викликати наряди пожежної охорони, працівників інших аварійних служб;

- забезпечити охорону місця події і вжити заходів щодо встановлення свідків.

Слід зазначити, що міліція згідно з п. 27 ст. 10 ЗУ „Про міліцію” зобов’язана забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять. Ці обов’язки передбачені також у п. 124 Статуту патрульно-постової служби міліції, затвердженого наказом МВС України № 404 від 28 липня 1994 року. Для виконання цього завдання можуть залучатись, крім нарядів патрульно-постової служби, дільничні інспектори міліції, працівники Державної автомобільної інспекції, спеціальні підрозділи, державна служба охорони та інші підрозділи міліції[51].

Для виконання своїх функціональних обов’язків з охорони громадського порядку під час проведення різноманітних масових заходів міліція наділена великим обсягом прав, які закріплені в ст. 11 Закону України „Про міліцію”.

Вимоги працівника міліції – представника виконавчої влади щодо питань охорони громадського порядку є обов’язковими для виконання службовими особами та громадами, які перешкоджають здійсненню їх повноважень. На місці вчинення незначного адміністративного порушення працівники міліції можуть виносити усні попередження (п. 1 ст. 11). До інших порушників громадського порядку застосовуються заходи адміністративного примусу.

Охорона громадського порядку передбачає використання органами внутрішніх справ відпрацьованих і перевірених практикою форм і методів, способів і прийомів діяльності з охорони громадського порядку, що проводяться за певною системою. Таку спеціально розроблену систему називають тактикою.

В юридичній літературі загальне абстрактне поняття тактики визначають як сукупність засобів, прийомів і способів для досягнення поставленої мети.

Закони та відомчі нормативні акти України повинні сприяти працівникам міліції правильно орієнтуватися в різноманітних випадках антигромадських проявів, вибирати найбільш дійові тактичні прийоми їх попередження та припинення при суворому додержанні законності.

Характер масових заходів і їх особливості вимагають оперативності та готовності керівників органів внутрішніх справ щодо прийняття рішень по організації охорони громадського порядку і безпеки при їх проведенні.

Тактичною формою забезпечення охорони громадського порядку і суспільної безпеки при проведенні масових заходів є посилена охорона. Сутність такої форми укладається в організаційно-структурній перебудові, у веденні правового режиму в місцях проведення масових заходів у різкому збільшенні кількості сил і засобів ОВС, а також службового навантаження особового складу підрозділів міліції.

При проведенні масових заходів нарядами міліції застосовуються наступні методи і прийоми несення служби по охороні громадського порядку і суспільної безпеки: – спостереження, супровід, обстеження, регулювання, перешкоджання.

Спостереження – цей прийом використовується усіма видами нарядів, задіяних на охорону громадського порядку. Він призначений для виявлення обставин, що вказують на відхилення в поведінці людей і здатних створити кризову ситуацію, попередити своєчасним утручанням від виникнення такої ситуації і її можливих наслідків.

Супровід – зазначений прийом необхідний для попередження і припинення правопорушень і злочинів на шляху проходження потягів, морських і річкових судів, повітряного транспорту, автоколон. Для забезпечення безпеки офіційних осіб і гостей, що прибувають, учасників масових заходів, а також схоронності їхніх вантажів. Супровід також здійснюється для охорони громадського порядку при проведенні вуличних ходів, демонстрацій, легкоатлетичних пробігів тощо.

Перешкоджання – цей прийом використовується з метою недопущення проникнення окремих осіб (глядачів) на визначену територію. Наряди міліції дислокуються на підступах до місць проведення заходів, особливо на КПП, навколо споруджень для проведення масових заходів, видовищних площадок, спортивних споруджень і не дозволяють входити в ту чи іншу зону неорганізованим глядачам, особам у стані алкогольного сп’яніння, стороннім особам тощо.

Обстеження – подібний прийом здійснюється в обов’язковому порядку перед проведенням, у перервах і по закінченню масового заходу. Перевірці піддаються трибуни і ід трибунні приміщення з метою виявлення й усунення недоліків, що можуть уплинути на забезпечення безпеки учасників і глядачів, а також виявлення радіоактивних, вибухових, отрутних і інших речовин і предметів.

Регулювання –прийом використовується під час пересування громадян прибуваючих до місця проведення масового заходу, в період його проведення і по закінченню його. Наряди регулюють рух глядачів, домагаючись їхнього рівномірного розподілу при вході в будинки, спорудження, особливу увагу, звертаючи при цьому на недопущення скупчення мас у вузьких проходах тощо.

Для вирішення вищевказаних завдань виставляються наряди –спостереження, наряд супроводу, міліцейські (військові) ланцюжки, наряд регулювання. Для забезпечення документування та фіксації протиправних дій під час проведення масових заходів і акцій можуть створюватись: група фіксації, група переслідування, пошуку та затримання правопорушників, група фільтрації, група розбору (документування) і проведення дослідчих перевірок. Після завершення масових заходів та акцій, під час яких відбулися порушення громадського порядку, на місце події прибуває слідчо-оперативна група для здійснення необхідних процесуальних дій.

Крім того, для вирішення завдань з охорони громадського порядку у випадках ускладнення обстановки під час проведення масового заходу створюється резерв. Резерв повинний розташовуватися в місцях, звідки вони можуть бути найближчим часом введені в дію.

До складу резерву, що знаходиться в розпорядженні оперативного штабу, може виділятися до 15% усіх сил і засобів, що притягуються для охорони громадського порядку.

Резерви, що знаходяться в розпорядженні начальників секторів, ділянок і напрямків, складають не менш 15% сил і засобів, використовуваних на службу в даному сектору, ділянці чи напрямку. Задіяні резерви негайно заповнюються за рахунок вивільнення сил і засобів з менш важливих ділянок і напрямків.

Таким чином, можна сказати, що при проведенні масових заходів відбувається організаційно-структурна перебудова роботи органів внутрішніх справ, уводиться визначений правовий режим, різко зростає навантаження на особовий склад підрозділів міліції, що для виконання поставлених завдань по охороні громадського порядку і суспільної безпеки в умовах проведення масових заходів застосовує додаткові види нарядів.




Переглядів: 10920

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.042 сек.