Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Теорії споживання. Кейнсіанська модель поведінки споживача

Споживчі витрати населення – одна з головних складових ВВП, а, отже, і чинник, від якого певною мірою залежить стан національної економіки. Тому питання про те, що лежить в основі рішень домогосподарств при визначенні ними величини витрат на споживання, є однією із центральних проблем макроекономіки.

Сучасний макроекономічний інструментарій дослідження домогосподарств, зокрема таких їхніх функцій, як споживання і заощадження, розглянуто у працях І. Фішера, Дж. М. Кейнса,
Дж. Дизенбері, М. Фрідмена, Ф. Модільяні, А. Андо, Р. Брумберга та ін. Причому кожен із них приділяв увагу різним факторам, що впливають на споживчі витрати домогосподарств.

Так, І. Фішер розглядав міжчасовий вибір споживачів, а також ті обмеження, з якими мають справу споживачі при формуванні моделі свого споживання. На його думку, споживання залежить не тільки від поточного доходу, а й визначається тим, які доходи споживачі очікують отримати протягом усього життя, бо економічні суб’єкти можуть позичати кошти або заощаджувати. Кожний конкретний вибір споживачів, на думку Фішера, буде визначатися взаємодією ефектів доходу та заміщення, пов’язаних із рівнем відсоткової ставки. У разі її збільшення ─ поточне споживання скорочуватиметься, а заощадження та споживання зростатимуть у майбутньому. У випадку, коли суб’єкти не в змозі позичити кошти, вони мають справу з обмеженнями по позиках або обмеженням ліквідності. Тоді поточне споживання не перевищуватиме поточного доходу.

На теорію І. Фішера спирається відома гіпотеза життєвого циклу Ф. Модільяні, в якій визначаються основні компоненти, що впливають на рівень споживання: розмір багатства та коливання заощаджень у різні періоди життя людини. Згідно з цією гіпотезою дохід людей впродовж життя змінюється. Але, попри це, люди прагнуть підтримувати рівномірний рівень споживання протягом усіх періодів свого життя. Виходячи з цього, гіпотезою Модільяні передбачається, що люди багато заощаджують, коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають на споживання, коли їхні доходи нижчі за середні протягом життя.

У гіпотезі постійного (перманентного) доходу М. Фрідмена поточний дохід розглядається як складова двох компонентів: постійного та поточного доходів. На думку автора гіпотези, споживання, головним чином, залежить не від поточного доходу, а від постійного. За своїм визначенням постійний дохід – це сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом усього життя за рахунок трудового доходу і нагромадження активів. У математичній інтерпретації він являє собою середньозважену величину або тренд поточних доходів людини за всі роки її життя.

Представники як традиційного (американського), так і сучасного інституціоналізму в аналізі поведінки домогосподарств передусім беруть до уваги їх внутрішню структуру, соціальні норми, цінності, стереотипи, звички, невизначеність, масштабність та складність інформації тощо. Г. Беккер та деякі інші неоінсти-туціоналісти наголошують, що сьогодні не споживання, а виробництво є головною для аналізу функцією домогосподарств.

Згідно із класичною економічною теорією, фактором, який визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка проценту. Якщо вона зростає, то домашні господарства починають відносно більше заощаджувати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощаджень домогосподарств з часом приводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує зростання інвестицій.

Згідно із кейнсіанською економічною теорією, не ставка проценту, а саме поточний післяподатковий дохід домогосподарств, який розподіляється, є тим фактором, що визначає динаміку споживання у кожному періоді. У разі його зростання домашні господарства готові витрачати більше коштів на споживчі товари і послуги у кожному поточному періоді.

Загальновідомо, що Дж. М. Кейнс не заперечував впливу процентної ставки на споживання. Але, на відміну від класиків, він не вважав такий її вплив визначальним. Але сутність її від цього не змінюється: базовою екзогенною змінною кейнсіанської функції споживання є дохід. До речі, Кейнс вважав, що споживання є функцією не номінального, а реального доходу. Якщо ціни зростають, то реальний дохід домогосподарств зменшується, і навпаки. Отже, в кейнсіанській теорії вплив цін на споживання враховується через зміни рівня реального доходу домогосподарств.

Принципову роль в кейнсіанській теорії відіграють показники середньої та граничної схильності до споживання.

Середня схильність до споживання (APC) – це коефіцієнт, що показує відношення обсягу споживання до величини поточного доходу або відношення споживчих витрат до доходу, з якого вони здійснюються:

, (7.6)

де – середня схильність до споживання; – величина споживчих витрат; – величина доходу, який розподіляється (після внесення податків).

Гранична схильність до споживання (MPC) – коефіцієнт, що показує відношення зміни у споживанні до тієї зміни доходу, яка викликала зсув у споживанні:

, (7.7)

де – гранична схильність до споживання; – приріст споживчих витрат; – приріст доходу, який розподіляється (після внесення податків).

Гранична схильність до споживання (МРС) характеризує рівень використання поточного доходу на поточне споживання. Чинники, що впливають на граничну схильність до споживання, Кейнс поділив на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні (табл. 7.1).

Таблиця 7.1.

Чинники, що впливають на граничну схильність до споживання

Об’єктивні чинники	Суб’єктивні чинники
зміни у рівні заробітної плати	намагання домогосподарств створити грошові резерви на „чорний день”
зміни у податковій політиці	нагромадження грошей «на старість»
співвідношення між поточним і майбутнім доходами	нагромадження грошей на освіту
зниження ставки процента	бажання залишити дітям спадщину тощо

Попит на споживчі товари, згідно розміркувань Дж. М. Кейнса, залежить від величини сукупного грошового доходу і від того, як цей доход витрачається. Природно, що зі збільшенням доходів зростає і попит, а це, в свою чергу, приводить до збільшення витрат на споживання, особливо на придбання предметів тривалого користування. Вони відносно дорожчі звичайних споживчих товарів; кошти на їх придбання повинні певний час накопичуватися. Структура споживання населення починає змінюватися: споживання найманих робітників починає нагадувати структуру споживання власників, основною функцією яких є накопичення грошових коштів, примноження капіталу. Як наслідок, гранична норма до споживання у суспільстві спадає (а саме із нею пов’язаний споживчий попит). Надлишкові збереження призводять до надлишкової пропозиції, прибутковість інвестицій скорочується, а обсяг заощаджень не встигає поглинатися попитом на інвестиційні товари. Грошові збереження не спрямовуються у вигляді реальних інвестицій у галузі, що забезпечують економічне зростання.

Тоді проблема, на думку Дж. М. Кейнса, полягає у подоланні розриву між випереджальним ростом збережень і відстаючих від них інвестицій, тобто у забезпеченні ефективного сукупного попиту із врахуванням наступних чинників: по-перше, дії у суспільстві «основного психологічного закону», дію якого відображено на рис. 7.4, і, по-друге, невисокої норми прибутку на капітал внаслідок високого рівня відсотку. Останній спонукає виробників тримати свій капітал у грошовій (ліквідній) формі, що, безумовно, скорочує інвестиції і ще більше урізає сукупний попит.

Кейнс вважав, що усі чинники, які впливають на МРС, реалізуються через основний психологічний закон, сутність якого полягає у наступному: «люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання у зв’язку зі зростанням доходу, але повільніше, ніж зростає дохід».

Або: в міру того як збільшується дохід і зростає багатство, схильність до споживання у людей знижується. Тобто витрачаються ні всі гроші, які отримуються у вигляді доходу, частка їх відкладається у вигляді заощаджень.

Це означає, що у разі зростання доходу на одиницю споживання збільшується менше, ніж на одиницю, тобто ∆С<∆Y. Оскільки решта приросту доходу домогосподарства спрямовують на збільшення заощаджень, то останні визначаються як: ∆S = ∆Y - ∆C (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Дія «основного психологічного закону» Дж. М. Кейнса. Зв’язок функцій доходів, споживання та заощадження

Гранична схильність до заощаджень (МРS) є оберненою стороною граничної схильності до споживання (МРС). Це коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змінюється величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю:

(7.8)

Зі зростанням доходу та його частка, яка споживається, зменшується, а частка доходу, яка заощаджується, збільшується. Але сума середньої схильності до споживання та середньої схильності до заощадження при цьому дорівнює одиниці ( ), тому що вони представляють дві протилежні частини того ж самого доходу.

У короткостроковій перспективі зі зростанням поточного доходу, який розподіляється, АРС скорочується, а АРS зростає, тобто зі збільшенням доходу сім’ї частина витрат на споживання відносно скорочується, а частина заощаджень відносно зростає. У довгостроковій перспективі АРС стабілізується, тому що на розмір споживчих витрат здійснює вплив не тільки розмір поточного доходу сім’ї, який розподіляється, але і розмір загального життєвого добробуту, а також величини очікуваного та постійного доходу.

Цілком природно, що сума граничної схильності до споживання (МРС) та граничної схильності до заощадження (МРS) теж дорівнює одиниці, тому що вони є двома протилежними частинами у зміні (збільшенні або зменшенні) доходу: MPC + MPS = 1.

Якщо МРС = 0, то весь дохід заощаджується. Така ситуація характерна для закритої економіки. Якщо МРС = ½ ─ це ідеальна для економіки ситуація, коли споживання дорівнює заощадженням (МРС = МРS), тому що споживання формує сукупний попит, а заощадження є базою для інвестування, що, в свою чергу, стимулює сукупну пропозицію. Якщо МРС = 1, то все збільшення доходу буде витрачатися на споживання.

Багато хто з економістів вважає, що для економіки в цілому МРС та МРS величини відносно постійні, але за умов, що держава не приймає спеціальних заходів до їх зміни. Стабільність цих показників пов’язана з тим, що на рішення домогосподарств «споживати» або «заощаджувати» впливають традиції. До того ж фактори, які не пов’язані з доходом, різноманітні і зміни в них можуть взаємозрівноважуватися. Визначимо їх.

Недоходні фактори, які впливають на динаміку споживання та заощаджень:

· багатство, яке накопичене у домашньому господарстві у вигляді нерухомості та фінансових активів. Чим воно більше за розміром, тим вище споживчі витрати і тим нижче заощадження населення, тому що слабне стимул до подальшого накопичення;

· рівень цін. Зміна рівня цін обернено впливає на споживання, але прямо – на заощадження, тому що підвищення рівня цін знижує купівельну спроможність фінансових коштів, а значить (при інших незмінних умовах) призводить до зменшення придбань; тоді як зниження цін, навпроти, приводить до їх збільшення;

· економічні очікування домогосподарств, які пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та заощадженнями. Наприклад, очікування зниження цін і доходів, а також очікування удосталь товарів у майбутньому викликає (при інших незмінних умовах) зниження поточного споживання і збільшення заощаджень;

· величина споживчої заборгованості. Значний рівень заборгованості зумовлює скорочення споживчих витрат і підвищення заощаджень для погашення боргів. І, навпроти, низька заборгованість заохочує споживання і може зменшити заощадження;

· рівень оподаткування однаково впливає на споживання та заощадження, тому що у одному напрямку змінює джерело того та іншого, тобто доход після сплати податків: зростання останніх знижує споживання та заощадження, а скорочення ─ підвищує споживання та заощадження.

Цілком зрозуміло, що усі перелічені фактори, які визначають споживання та заощадження, диктуються звичками, діють одночасно, спрацьовують не з однаковою інтенсивністю і в різних напрямках, можуть навіть взаємозрівноважуватися, а тому передбачити їх динаміку дуже важко. Хоча економісти єдині у думці, що графіки споживання та заощадження залишатимуться незмінними, якщо держава не буде намагатись впливати на них.

В умовах ринкової трансформації економіки в Україні домогос-подарства стикаються зі зміною інституціонального середовища, що спричиняє і зміну їхніх функцій. Перш за все, це зростання значення їх виробничої функції при збереженні споживчої, і, як наслідок, зростання неформальних доходів, посилення нерівності розподілу доходів домо-господарств, нові можливості отримання доходів, розширення сфери приватної власності, поширення трудової міграції тощо.

За таких умов, сектор домогосподарств у вітчизняній економіці привласнює найбільшу частку доходів (в середньому на нього припадає 55% валового наявного доходу). На нього ж припадає найбільша частка споживчих видатків, натомість як частка їх заощаджень поки що не є високою порівняно із іншими секторами.

Реальні поточні доходи домогосподарств протягом трансформаційного періоду змінювались у відповідності до змін обсягу національного виробництва. Зміни у структурі доходів сектору домогосподарств свідчать про наступне: по-перше, рівень життя родин із трудовими доходами у вигляді зарплати в середньому знизився; по-друге, чисельність соціально незахищених осіб зросла; по-третє, неформальний сектор вітчизняної економіки розширився; по-четверте, приватизація не стала джерелом зростання добробуту для переважної більшості домогосподарств. Нарешті, відбувається старіння населення.

Грошові доходи міських домогосподарств у середньому перевищують доходи сільських. У структурі доходів найбагатших та найбідніших домогосподарств виявлено дві протилежні тенденції. По-перше, це диверсифікація джерел доходів, особливо в найбідніших сільських родинах, між заробітною платою, трансфертами та доходами від продажу сільськогосподарської продукції. По-друге, збільшення ваги одного джерела доходу – заробітної плати (особливо в найбагатших міських родинах).

Розподіл складників грошових доходів домогосподарств в Україні є нерівномірним. Згідно зі статистичними даними, найвищим ступенем концентрації, починаючи з 2000 р., характеризувався розподіл доходів від продажу нерухомого та особистого майна, самозайнятості, власності та праці. Найрівномірніше серед домогосподарств розподілилися стипендії і соціальні допомоги та доходи від продажу сільськогосподарської продукції. У нерівності розподілу грошового доходу найбільшу вагу займає оплата праці, а збільшення трансфертів її знижує. Тому зміни форм державного регулювання найбільше вимагають оплата праці та трансферти.

Унаслідок зменшення національного доходу на початку транс-формаційного періоду реальні показники споживання та заощадження домогосподарств знижувались. При цьому особливо чутливими до зменшення ВВП були заощадження домогосподарств, бо вони, як і споживання, формуються під впливом одного чинника, а саме поточних доходів домогосподарств. Це свідчить про те, що у більшості вітчизняних домогосподарств формуються адаптивні сподівання.

В умовах ринкової трансформації економіки переважна частка видатків вітчизняних домогосподарств припадає на придбання продуктів харчування, причому у найбідніших із них ця частка є особливо значною. Крім того, поведінка домогосподарств із різним рівнем доходів у сфері споживання неоднакова. Розподіл складників грошових видатків міських та сільських домогосподарств також вказує на значну нерівність між ними. Найвищий ступінь концентрації видатків міських та сільських родин стосується видатків на купівлю нерухомості, а найменший – на купівлю продовольчих товарів (міські), непродовольчих товарів (сільські домогосподарства).

Зі збільшенням кількості осіб у складі домогосподарства подушні видатки зменшуються. Зокрема це стосується видатків на предмети спільного користування, що показує вигоду від ведення спільного господарства. Аналіз видатків на продукти харчування виявив невідповідність фактичних рівнів їх споживання науково обґрунтованим нормам. Крім того, аналіз споживчих видатків домогосподарств з дітьми вказав на тенденцію зниження якості харчування із збільшенням кількості дітей.

Рівень життя багатьох українських родин в умовах ринкової тран-сформації вітчизняної економіки знизився. Але з відновленням економічного зростання простежуються і позитивні тренди, наприклад, підвищується частка особистих заощаджень у поточному доході домогосподарств, зростає споживання благ довготривалого призначення тощо.

Державне регулювання життєдіяльності домогосподарств за рахунок низки соціальних нормативів та податково-трансфертної політики дещо пом’якшило негативні наслідки ринкового розподілу доходів. А подальше підтримання економічного зростання передбачає зрівняння розмірів мінімальної зарплати та неоподатковуваного мінімуму.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття домогосподарства та наведіть його основні ознаки і функції.

2. Охарактеризуйте поняття споживання домогосподарств.

3. Як формуються доходи домогосподарств? Визначте різницю між особистими доходами та доходами у розпорядженні.

4. Назвіть фактори, що визначають динаміку споживання та поясніть їх дію.

5. Проаналізуйте гіпотетично за допомогою кривої Лоренца ступень нерівномірності розподілу доходів у суспільстві.

6. Приведіть та поясніть формулу функції споживання та її графік.

7. Визначте різницю між автономним та індуційованим споживанням. З чим пов’язував Кейнс існування автономного споживання?

8. Які теорії споживання Вам знайомі? Чим вони відрізняються?

9. Дайте характеристику коефіцієнтам середньої та граничної схильності до споживання.

10. Проаналізуйте розподіл складників грошових доходів домогосподарств В Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.