• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види цін

Класифікуються ціни по ряду ознак.

1. Залежно від сфери товарного обігу, що обслуговується:

а) оптові ціни на продукцію промисловості – ціни, по яких реалізується й закупається оптовими партіями продукція промислових підприємств. Діляться на два підвиди:

- оптова ціна підприємства (відпускна ціна) – ціна виробника продукції, по якій підприємство реалізує вироблену продукцію оптово-збутовим організаціям або іншим підприємствам. Відпускна ціна підприємства складається з повної собівартості продукції, прибутку, акцизу (по підакцизних товарах) і податку на додану вартість (ПДВ).

На основі оптових цін підприємства (відпускних цін) проводиться планування, аналіз і розрахунок вартісних показників роботи підприємства.

Різновидом оптової ціни підприємства-виробника є трансферна ціна (внутрішньозаводська ціна).

Трансферна ціна застосовується при здійсненні комерційної операції між підрозділами того самого підприємства. Вона може використовуватися як відносно готових виробів, напівфабрикатів, сировини, так і відносно послуг, у тому числі управлінських платежів і відсотків за кредит.

В останні роки трансферні ціни набувають велике поширення, оскільки внутріфірмова торгівля стає усе більше важливим елементом міжнародної торгівлі. Так внутріфірмова торгівля широко здійснюється між американськими компаніями і їхніми філіями, що перебувають в інших країнах.

Використання трансферних цін може впливати на конкурентоспроможність фірми на ринку. Так, шляхом зниження цін на сировину й матеріали, що поставляються дочірніми підприємствами, можна помітно підвищити конкурентоспроможність кінцевого товару.

Знижені трансферні ціни іноді застосовуються також для зменшення мит, одержання вигід при оподатковуванні тощо. Однак, це суперечить антимонопольному законодавству й може бути покарано.

- оптова ціна промисловості – ціна, по якій підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-збутовим (оптовим) організаціям.

Оптова ціна промисловості крім оптової (відпускної) ціни містить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку або знижку й ПДВ. Постачальницько-збутова (оптова) націнка або знижка – це ціна на послугу з постачання й збуту; як будь-яка ціна вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових або оптових організацій і забезпечити їм прибуток.

Якщо ціни виробників продукції більше тяжіють до виробництва, то оптові ціни промисловості тісніше зв'язані зі сферою обігу (оптовою торгівлею).

б) роздрібні ціни – ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торговельній мережі населенню, підприємствам і організаціям, вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу й споживаються в домашньому господарстві або у виробництві.

Роздрібна ціна включає: оптову ціну промисловості (або ціну виробника), ПДВ і торговельну надбавку роздрібних торговельних організацій. Торговельна надбавка складається з витрат торговельних організацій і їхнього прибутку для продовження своєї діяльності. Торговельна надбавка встановлюється підприємствами роздрібної торгівлі у відсотках до цін придбання товарів (із ПДВ).

Схематично весь процес формування роздрібної ціни можна представити в такий спосіб:

1. Витрати (собівартість) підприємства.

2. Прибуток.

3. Акциз (по підакцизних товарах).

4. ПДВ (20 %).

1-4 – відпускна ціна підприємства.

5. Оптова націнка.

1-5 – оптова ціна.

6. Торговельна націнка.

1-6 – роздрібна ціна.

в) ціни на будівельну продукцію - включають такі підвиди:

- кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта;

- прейскурантна ціна – усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівництва об'єкта (за 1 кв. м. житлової площі, 1 кв. м. корисної площі, 1 кв. м. малярських робіт і т.ін.)

- договірна ціна, установлюється за згодою між замовниками й підрядниками.

г) закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію – це оптові ціни, по яких реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами, населенням. Є договірними (вільними) цінами, вони встановлюються залежно від співвідношення попиту та пропозиції.

За своїм складом закупівельна ціна складається з: по-перше, собівартості, по-друге, розміру прибутку, необхідного для продовження здійснення господарської діяльності в умовах ринкових відносин на основі не тільки простого, але й розширеного відтворення, і, по-третє, ПДВ.

Найважливішим для розвитку сільського господарства є питання забезпечення цінового паритету в обміні продукцією між промисловістю й сільським господарством, еквівалентності цього обміну, недопущення цінового протистояння між містом і селом.

Ціновий паритет протягом тривалого часу постійно порушувався, що приводило до значних втрат у сільському господарстві й негативно позначалося на його економіці, стримувало розвиток цієї галузі.

Найбільш відчутні удари сільське господарство одержує під час інфляційного росту цін. Справа в тому, що результати своєї праці воно реалізує один раз у році – восени після збирання й продажу частини врожаю, а купує необхідні матеріально-технічні ресурси постійно, протягом усього року в умовах безперервного росту цін.

Тому відносно сільського господарства необхідне постійне проведення економічної й соціальної підтримки з боку держави (пільгові кредити, забезпечення матеріально-технічними ресурсами тощо).

д) тарифи вантажного й пасажирського транспорту – плата за переміщення вантажів і пасажирів, що стягується транспортними організаціями з відправників вантажів і населення.

Особливістю формування витрат у цій галузі є те, що витрати вантажного транспорту складаються із двох частин: ставки за початково-кінцеві операції (навантаження й вивантаження) і ставки за операцію руху (транспортування вантажів).

е) тарифи на комунальні й побутові послуги – це плата за різного роду послуги, що надаються населенню побутовими й комунальними службами. До них відносяться: ціни на послуги пралень, перукарень, хімчисток, ціни на ремонт одягу й взуття, а також плата за квартиру, телефон тощо.

2. Залежно від ступеня впливу держави:

а) фіксовані ціни – прямо встановлюються державою в особі певних органів влади й управління (наприклад, Міністерства економіки України). Існують такі форми фіксування цін, як: прейскурантні ціни, "заморожування" ринкових вільних цін, фіксування монопольних цін. Такі ціни встановлюються в екстремальних умовах (у випадку війни, стихійних лих, кризи в економіці, гострого дефіциту соціально значимих товарів і т.ін.);

б) регульовані ціни – складаються під впливом попиту та пропозиції, але при своєму формуванні відчувають певний вплив державних органів, що здійснюється методами прямого обмеженням росту, зниження цін, шляхом регламентації рентабельності, встановлення граничних значень елементів ціни;

в) вільні ціни – вільно складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції без прямого державного впливу. Держава може впливати на ці ціни лише побічно – шляхом впливу на кон'юнктуру ринку доступними йому способами, наприклад, установити "правила гри" на ринку за допомогою заходів, що обмежують недобросовісну конкуренцію й монополізацію ринку. Із цією метою вводиться ряд заборон: на горизонтальне фіксування цін, на вертикальне фіксування цін, цінову дискримінацію, на демпінг, на недобросовісну цінову рекламу.

3. Залежно від території дії:

а) єдині (поясні) ціни – встановлюються й регулюються державними органами на певні види продукції й послуг (наприклад, газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата);

б) регіональні (зональні, місцеві й т.ін.) ціни – регулюються регіональними органами влади й управління. У процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва й реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни й тарифи на переважну більшість комунальних і побутових послуг, що надаються населенню. Регіональними є закупівельні ціни на продукцію сільського господарства.

4. Залежно від ступеня новизни товару:

а) ціни на товари, реалізовані на ринку відносно довгий час:

- ковзна або падаюча ціна – встановлюється майже в прямій залежності від співвідношення попиту та пропозиції. У міру насичення ринку вона знижується (особливо оптова ціна; роздрібна ціна може бути відносно стабільною). Такий метод встановлення ціни застосовується найчастіше стосовно товарів першої необхідності. У цьому випадку тісно взаємодіють ціни на товари й обсяг їхнього виробництва. Чим більше обсяг випуску продукції, тим ширші у фірми можливості для зниження витрат і в остаточному підсумку – ціни.

Однак при такому методі визначення ціни необхідно ускладнити появу на ринку конкурента, постійно підвищувати якість товарів, скорочувати витрати виробництва;

- довгострокова ціна – встановлюється на товари масового попиту. Вона не піддається змінам продовж тривалого часу. Однак залежно від ринкової кон'юнктури можуть вноситися зміни в самі товари (зменшуватися їхній розмір, незначно погіршуватися якість) при незмінній ціні. Використовується в комунальних послугах, ресторанах (вага порції в їдальні, заміна картонного впакування на пластикове тощо);

- ціни споживчого сегмента ринку – на приблизно ті самі види товарів і послуг, які реалізуються різним соціальним групам населення з різним рівнем доходів, встановлюються неоднакові ціни, наприклад, на різні модифікації легкових автомобілів, на авіаквитки, на квитки в театри тощо. Основна проблема в цьому випадку полягає у визначенні правильних співвідношень цін на різні по якості товари й послуги.

- гнучка ціна – міняється залежно від співвідношення попиту та пропозиції на ринку. Використання такої ціни можливо при сильних коливаннях попиту та пропозиції у відносно короткий термін, наприклад, протягом дня при продажі окремих швидкопсувних продуктів (овочів, свіжої риби, молочних продуктів, квітів і т.ін.).

Застосування цієї ціни дає ефект тоді, коли право ухвалення рішення за цінами дано самому нижньому рівню управління (безпосередньо продавцеві).

- переважна ціна. Метод визначення цієї ціни передбачає для фірм, що займають домінуюче положення (частка ринку 70- 80 %) на ринку, певне зниження цін на свої товари. Такі фірми можуть забезпечити значне зниження витрат виробництва за рахунок росту обсягів випуску й скорочення витрат по реалізації товарів.

Головні цілі, які при цьому ставляться фірмою:

- запобігти впровадженню на ринок нових конкурентів;

- змусити конкурентів платити більшу ціну за право впровадження на ринок, а це доступно далеко не кожному конкурентові.

- "психологічна" ціна. Встановлюючи ціну, продавець повинен враховувати психологію сприйняття ціни покупцем. "Психологічна" ціна на товар звичайно трохи нижче круглої суми. Багато маркетологів упевнені, що ціна повинна обов'язково виражатися непарним числом. Наприклад, 99, а не 100 грн., 599, а не 600 грн. і т.д. У результаті в покупця створюється враження: а) дуже точного визначення витрат на виробництво й неможливості обману; б) більш низької ціни, поступки й виграшності покупки. Враховується також і інший психологічний момент: покупці люблять одержувати здачу.

У дійсності у виграші залишається продавець: кількість проданих товарів і відповідно сума отриманого прибутку в нього зростають.

- престижна ціна – встановлюється на високоякісні товари відомої фірми (одяг модельєрів Зайцева, Юдашкіна), що володіють унікальними властивостями (у цьому випадку моделі).

- ціни на вироби, випуск яких припинений. Мова йде не про розпродаж за зниженими цінами, а про продаж знятих з виробництва товарів обмеженому колу споживачів, що потребують саме їх. Ціни на такі товари (наприклад, запасні частини до легкових автомобілів і вантажівок самих різних марок і моделей, випуск яких завершений) вище, ніж на звичайні.

- ціна, встановлена нижче, ніж у більшості підприємств. Така ціна визначається на товари, що доповнюють інший товар, який реалізується за звичайною ціною. Ця ціна використовується як реклама. Наприклад, паровозик з вагончиками від дитячої залізниці продається за зниженою ціною. Покупець ураховує переваги й вигоду покупки товару, оснащеного додатковими пристроями, і придбає його.

- договірна ціна. Суть цього методу визначення ціни полягає в тому, що покупцеві пропонуються певні пільги й знижки в порівнянні зі звичайною ціною. Наприклад, при купівлі двох відеокасет третя дається безкоштовно. У покупця створюється враження, що він одержав значну вигоду, придбавши даний товар у більшій кількості, чим йому необхідно. Фактично ж вигоду одержує продавець, тому що в нього збільшується товарообіг і підвищується прибуток.

б) ціни на нові товари. При випуску на ринок нового товару підприємство або фірма вибирає, як правило, одну із двох альтернативних стратегій – "зняття вершків" або "проникнення на ринок".

- ціна "зняття вершків". Відповідно до цього методу, із самого початку виготовлення й появи нового товару на ринку, на нього встановлюється максимально висока ціна розрахована на споживача, готового купити цей товар за такою ціною.

Ціна знижується лише після того, як попит за максимальною ціною виявляється задоволеним. Зниження ціни дозволяє збільшувати зону продажу – залучити нових покупців.

Переваги методу "зняття вершків":

1) висока ціна забезпечує досить великий розмір прибутку навіть при істотних витратах у перший період випуску товару;

2) висока ціна дозволяє стримувати купівельний попит, тому що при більш низькій ціні підприємство (фірма) не змогло б повністю задовольнити потребу в товарі у зв'язку з обмеженістю своїх виробничих можливостей;

3) висока первісна ціна сприяє створенню "іміджу" якісного товару, що може надалі полегшити його реалізацію при зниженні ціни;

4) підвищена ціна сприяє збільшенню попиту на престижний товар;

5) помилка завищеної ціни може бути виправлена шляхом її зниження – покупці більш прихильно ставляться до зниження ціни, ніж до її підвищення.

Основним недоліком цієї стратегії ціноутворення є те, що висока ціна приваблює конкурентів. Тому ціну "зняття вершків" можна успішно використовувати при певному обмеженні конкуренції. Умовою успіху методу є також достатній попит.

- ціна "проникнення (впровадження) на ринок". За допомогою цього методу підприємство встановлює значно більш низьку ціну в порівнянні із цінами на аналогічні товари конкурентів. Використання такої ціни спрямоване на те, щоб залучити максимальне число покупців і зайняти як можна більшу частку ринку. Така стратегія можлива при більших обсягах випуску товарів, які дозволяють відшкодовувати загальною масою із втрати на окремому виробі. А це, у свою чергу, вимагає значних фінансових витрат, що робить ціну "проникнення на ринок" майже неприйнятної для дрібних і середніх підприємств, що не мають таких фінансових можливостей. Використання цього методу дає ефект при еластичному попиті, а також за умови, що зростання обсягів виробництва забезпечує зниження витрат.

Переглядів: 5036