Види ефектів інноваційно-інвестиційної діяльності

Проблема оцінювання ефективності нововведень завжди була однією з ключових при організації інноваційної діяльності. Однак у сучасних умовах ринкового господарювання при суттєвому скороченні бюджетного фінансування і підвищенні економічної відповідальності за комерційну результативність інноваційного інвестування роль цього етапу значно посилилася.

У загальному вигляді ефективність інновацій визначається співвідношенням результатів і витрат на інноваційну діяльність.

Результатом інноваційно-інвестиційної діяльності стають ефекти різного змісту, масштабу та тривалості. Найбільш поширена така класифікація видів ефектів:

- економічний – враховує у вартісному виразі всі види результатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій;

- науково-технічний – характеризує новизну, простоту, корисність, естетичність, компактність;

- фінансовий – базується на результатах фінансових показників;

- ресурсний – відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу;

- соціальний – враховує соціальні результати реалізації інновацій;

- екологічний – враховує вплив інновацій на оточуюче середовище.

Види ефектів за різними ознаками представлені в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Класифікація ефектів від реалізації інновацій

Класифікаційна ознака	Види ефектів за ознакою
1. Зміст	Економічні, науково-технічні, фінансові, ресурсні, соціальні, екологічні
2. Місце одержання	Локальні, галузеві, регіональні, загальнодержавні, глобальні
3. Окремі стадії інноваційного циклу	Для підприємств-розробників інновацій, для підприємств-виробників, для споживачів
4. Мета визначення	Абсолютні, порівняльні
5. Ступінь збільшення	Одноразові, мультиплікативні
6. Час урахування грошових потоків	За розрахунковий період, річні
7. Період одержання	Поточні, перспективні
8. Ступінь досягнення	Потенційні, очікувані, фактичні

При обґрунтуванні ефективності інноваційно-інвестиційних проектів до складу результатів проекту включають виручку від реалізації продукції, робіт і послуг, виручку від продажу майна і інтелектуальної власності, інші позареалізаційні доходи, прямі та непрямі фінансові результати, соціальні і екологічні результати у вартісному виразі тощо.

До складу інноваційних витрат відносять витрати, що здійснюються впродовж усього періоду життєвого циклу інновації, тобто витрати на НДДКР, виробництво та експлуатацію новини.

Витрати на інновації поділяються на одноразові капітальні і поточні. До перших відносять витрати на науково-дослідні, проектно-конструкторські та технологічні роботи, придбання об’єктів інтелектуальної власності, поповнення обігових коштів, пов’язаних із реалізацією інноваційного проекту, створення нових та розширення діючих виробничих площ, придбання нового обладнання та пов’язані з цим витрати на транспортування, монтаж і наладку, демонтаж обладнання, що замінюється, розвиток об’єктів інфраструктури тощо.

Поточні витрати становлять собівартість інноваційної продукції (проекту). Вони класифікуються за економічними елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Структура інноваційних витрат залежить від стадії інноваційного процесу. Так, на стадії досліджень і проектування переважають витрати на оплату праці і відрахування, значними є амортизаційні відрахування на науково-дослідне обладнання і нематеріальні активи, витрати на відрядження, маркетингові, інформаційні й патентні послуги і т.ін. А на стадії виробничої реалізації інноваційного проекту зростає доля матеріальних витрат при відносному скороченні решти статей.

При плануванні інноваційних витрат використовують такі відомі методи, як нормативний, параметричний, прямого рахунку, аналогів. Вибір конкретного методу залежить від масштабів інноваційного проекту, його стадії, ступеня визначеності змісту планових робіт тощо.

Метод розрахунку прибутковості капітальних вкладень часто використовують для загальної перевірки кошторисних заявок на розробку і реалізацію інновацій. При цьому враховуються очікуваний річний прибуток для компенсації витрат на розробку і реалізацію інноваційних проектів, загальні річні інвестиції на ці цілі, бажана річна норма прибутковості капіталовкладень, сумарні річні витрати на розробку та реалізацію інноваційних проектів. Сутність цього підходу полягає у тому, що очікуваний дохід, який залишився після покриття вартості розробки і реалізації інноваційного проекту, повинен забезпечити хоча б мінімальну норму прибутку на інвестиції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства	\|	Методи оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.