Еврестичне навчання.

Евристичне навчання — навчання, головною метою якого є конструювання учнем особистісного сенсу, цілей та змісту навчання, а також процесу його організації. Праобразом є метод Сократа («Сократівський діалог»), який разом зі співрозмовником шляхом особливих питань і розмірковувань приходив до народження знань. У 60-ті роки Пушкі розробив основи для техн закладів. Тепер Хуторський.

Суть– не стільки в передачі досвіду минулого, сікльки в набутті власного освітнього досвіду, який забезпечує загально-культурне прирощення знань.

За дослідженнями психологів, для реалізації евристичної навчальної діяльності виділяють три групи особистісних якостей учнів: креативні (уява, натхнення, інтуїція, неординарність, винахідливість, відчуття новизни, незалежність, схильність до ризику, прогностичністьтаін.), когнітивні (допитливість, проникливість, захопленість, кмітливість, аналітичність, пошук проблем, здатність до експериментів та ін.), оргдіяльнісні, або методологічні (цілепокладання, стійкість у досягненні мети, планування, гнучкість і варіативність дій, комунікативність, змістове бачення, рефлексивність, самоаналіз, самооцінка та ін.).

Основи організації цілісного процесу виражені в принципах дидактичної евристики:

1. Принцип особистісного цілепокладання учня (навчання кожного учня відбувається з урахуванням його особистих цілей у кожній освітній області).

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії (учень має право на осмислений та погоджений з учителем вибір основних компонентів своєї освіти: сенсу, цілей, задач, темпу, форм, методів навчання, змісту, системи контролю й оцінки результатів).

3. Принцип освітнього приросту учня, або принцип продуктивності навчання (головним орієнтиром навчання є особистісний приріст учня, який складається з його внутрішніх та зовнішніх освітніх продуктів навчальної діяльності).

4. Принцип первинності освітньої продукції учня (створений учнем особистісний зміст навчання випереджає вивчення змісту освітніх стандартів і загальновизнаних досягнень у певній області).

5. Принцип ситуаційності й супроводжуючого навчання (освітній процес будується на ситуаціях, які передбачають самовизначення та евристичний пошук їх рішення учнями, вчитель супроводжує учня в його освітньому русі).

6. Принцип освітньої рефлексії (осмислення результату й методу власної діяльності).

Зміст евристичного навчання має дві частини: інваріантну (яка надходить іззовні й засвоюється учнем) і варіативну (яку створює кожний учень у процесі свого навчання).

Традиційний зміст освіти ускладнює побудову учнями власного світу знань.

Дана проблема в технології евристичного навчання вирішується шляхом зміни методології навчання: спочатку учням у якості освітнього об’єкта пропонують реальні, а не ідеальні об’єкти пізнання (природна або антропогенна місцевість, грунт, ріка, вода, рослини, тварини та ін.).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.