Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні травми особистості.

Поняття насильства та його види.

Жорстоке ставлення до дітей проявляється в різних формах - від небажання їх доглядати, від байдужості до них дорослих і до фізичних покарань. Жорстоке ставлення до дітей . це всі форми фізичного та психічного насильства, вчинення побоїв або образ, неуважне, недбале або жорстоке ставлення [5,85].

Соціальна педагогіка дає визначення поняття .насильство. та розрізняє фізичне й психічне насильство. Насильство - фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, що порушає конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні) [5,133].

На думку В.М.Зуєва, насильство . це будь яке приниження людини, це панування волі однієї людини над волею іншої людини [6, 257].

Отже, можна сказати, що жорстоке ставлення до дітей - це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні чинники, які впливають на благополуччя сім’ї, соціальні інститути та їх турбота про дітей, характер нашого суспільства в цілому.

Насильство над дітьми існує упродовж усієї історії людства. Особливо ця проблема загострюється коли в суспільстві відбуваються процеси, які не сприяють розвитку моралі, формуванню позитивної самоконцепції, здатності вільно розвиватися й вільно думати, без страху висловлювати власні думки. Саме такий моральний пресинг у майбутньому виявляється у формі антисоціальної, брутальної поведінки, незадовільному навчанні, зневажливому ставленні до інших. У молодих людей може виникнути ворожість, недовіра до педагогів, протистояння, імпульсивні дії. У дорослому віці виявляється наслідування тих самих моделей поведінки (кривдження, ізоляція, недостатня увага тощо) у сім^’і, які створюються ними.

Феномени насильства досліджуються та вивчаються здебільшого в найжорстокіших їх проявах — зґвалтування, вбивство, розбій тощо. Але насильство та образлива поведінка існують і в менш виражених формах, за які не передбачається кримінальне покарання чи інші суспільні санкції. Як стверджують фахівці, насильство може існувати в сім’ї, незалежно від її класового, расового, культурного, релігійного, соціального статусу і справляти руйнівний вплив на особистість. Адже в родині маленька людина розвивається, формуються її цінності та ідеали, які потім транслюються в соціум. В сім’ї людина найбільш „відкрита” і тому найуразливіша до виявів насильства, образливої поведінки, що може призвести до фізичних та нервово-психічних розладів.

Нині насильство — серйозна та поширена проблема, від якої найперше страждають діти, в ситуаціях, коли вони стають чи жертвами, чи свідками насильства. Помилково вважати, що насильство має лише фізичні прояви. Найчастіше в нашому соціокультурному середовищі спостерігається психологічне (емоційне) насильство (80% випадків). Поняття „насильство” охоплює низку супонять, а саме:

§ фізичне насильство

§ сексуальне насильство

§ психологічне насильство (порушення емоційних стосунків)

§ фізична занедбаність

Насильство, здійснене над дитиною, за своїми наслідками належить до самих тяжких психоемоційних травм, які можуть спричинити посттравматичні стресові розлади (ПТСР). Достатньо нейтральні для дорослого події, в дитини можуть зумовити тяжкі наслідки та реакції.

В дитячому віці захисні механізми ще не повністю сформовані, тому етап психологічної обробки травмуючого чинника відсутній, а реакції відображують безпосередню відповідь на нього. Розуміння й усвідомлення загрози насилля формується тільки у процесі життєвого досвіду та міжособистісних взаємин, коли ситуації, які на перший погляд здаються незначними, поступово набувають характеру загрози.

Явище жорстокого ставлення до дітей почало привертати увагу психіатрів і психотерапевтів, психологів і соціальних педагогів, працівників закону та громадських організацій ще в 60-ті роки XX століття.

С. Н. Кеmpe (1962) та Тіzard (1997) описали „синдром відлупцьованої дитини”. Цей стан дитини може виявитись як неочікувана, випадкова, нова та тривала, неадекватна (невідповідна) реакція дитини на незначний подразник (наприклад: крик птаха, який пролітає поруч). „Синдром відлупцьованої дитини” є реакцією на систематичне травмування, що складається з різноманітних впливів: чергування сильних та повсякденних або дрібних, але постійно діючих (приниження, погрози, психологічна напруга, систематичне лупцювання...), спричинюючи в дитини гострі чи пролонговані в часі афективно-шокові реакції, які можна трактувати як ПТСР.

Вивчення ПТСР із позиції психіатрії (клініко-динамічного підходу) дало змогу з’ясувати, що „синдром відлупцьованої дитини” є захворюванням, що має два етапи:

§ етап (стадія) невротичних розладів;

§ етап (стадія) патохарактерологічних змін особистості.

Стадія невротичних розладів ПТСР — розвивається протягом 6 місяців після акту насилля та за несприятливих умов може продовжуватися до 2 років. Особливість і складність цієї стадії полягає в тому, що більшість хворих дітей у цей період перебуває поза полем зору психіатрів і психологів. Відповідно зменшуються можливості медичного і терапевтичного контролю за динамікою захворювання, що й створює умови для розвитку хронічної форми ПТСР.

Стадія патологічних характерологічних змін особистості настає через 2 роки після травматичної події за несприятливих умов або за відсутності лікування. Вона може виявлятись, як поступове ускладнення психопатологічної картини за рахунок приєднання додаткових, переважно емоційно-вольових та поведінкових розладів. Здебільшого спостерігаються агресивність, збудливість, депресія, гіперактивність, своєрідне „заплющення очей” на реальні проблеми життя, постійне „повернення” у вік, коли сталося (почалося) насилля.

Тож, очевидно, наскільки важливо вчасно помітити, зупинити та вилікувати це захворювання, стає зрозумілою значимість розробки комплексного підходу до проблеми дітей, які стали жертвами насилля.

Українським Інститутом соціальних досліджень за сприянням ЮНІСЕФ було проведено дослідження „Права дитини. років” Розподіл відповідей юнаків та дівчат віком 15-16 на запитання: «Як часто Вам доводиться переживати сильне нервове напруження, почуття нервового зриву під впливом учиненого насилля (психічного, фізичного)?» показав, що «це буває досить часто» у 17 % дітей цього віку; 15-ти річні підлітки

«іноді переживають подібний стан» майже вдвічі менш (29 %), ніж 16-ти річні (43 %), «дуже рідко, майже ніколи» тільки 40 % 15-ти річних, та 30 % 16-ти річних дітей, постійно перебувають у такому стані 12 % осіб 16-ти років, відповідно ніколи 13 % 15-ти річних юнаків та дівчат, хоча серед 16ти річних ця цифра доходить тільки до 9 відсотків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сексуальне насильство	\|	Сексуальні насильство та зловживання визначаються як дії або сексуальні домагання, сексуальна експлуатація неповнолітніх.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.

Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні трав­ми особистості.

Насильством називають будь-яку дію або бездіяльність, що спричиняє або може спричинити фізичні чи психічні травми особистості.