Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Список використаних джерел. 31

Загрузка...

Зміст

Вступ. 3

Загальний огляд джерел за темою курсової роботи. 6

Місце та види міністерств в структурі органів виконавчої влади. 8

Зміст діяльності центральних органів виконавчої влади. 14

Зміст діяльності центральних органів виконавчої влади. 14

Територіальні органи міністерств. Взаємодія міністерств з іншими. 20

Суб’єктами публічної адміністрації. 20

Висновки. 28

Список використаних джерел. 31


Вступ

 

Актуальність теми. Система органів виконавчої влади виступає провідним об’єктом трансформаційних перетворень в ході проведення в Україні адміністративної реформи. Запроваджені на цей час ідеї та положення Концепції адміністративної реформи в Україні стосуються насамперед «верхніх ешелонів» системи органів виконавчої влади.

Проте поки що зазначені кроки привели лише до формально-структурних зрушень, глибоко не зачепивши змісту діяльності органів виконавчої влади і не спричинивши інтегрального ефекту від здійснюваних заходів. Більше того, останнім часом спостерігаються певні відходи від окремих раніше здійснених перетворень. Відтак, усе більш відчутним стає розрив між очікуваними результатами адміністративної реформи і реальними наслідками не досить комплексних і послідовних реформаційних зусиль.

В українській науці адміністративного права і процесу та теорії управління певна увага традиційно приділяється організації і функціонуванню органів державного управління. Чимало цікавих і ґрунтовних досліджень функціонування зазначених органів вже було виконано відомими вченими-юристами нашої держави. Проте аналіз наукових напрацювань з цього питання свідчить про те, що існує гостра необхідність у нових, поглиблених дослідженнях діяльності центральних органів виконавчої влади, зокрема міністерств. Нині потрібно встановити правовий статус міністерства як центрального органу виконавчої влади, його місце в державно-правовому механізмі поділу влади, роль у вирішенні питань у різних сферах державного управління, визначити систему відносин міністерства з іншими органами державної влади. Слід зазначити, що однією з необхідних умов ефективного функціонування міністерств у режимі забезпечення чіткого правового регулювання діяльності цих органів є створення єдиного, внутрішньо узгодженого, стабільного законодавства, яке має базуватися, передусім, на нормах Конституції України.



Интернет реклама УБС

Як відомо, в Україні за роки її незалежності сформувалася певна система міністерств як органів центральної виконавчої влади, покликаних виконувати функції державного управління у відповідних галузях. Навіть її поверхневий аналіз свідчить, що вона є не досить стабільною. Неодноразові і не завжди виправдані об’єднання, роз’єднання, ліквідація, створення нових міністерств, перетворення їх на державні комітети і навпаки дають підстави зробити висновок, що у нашій державі, незважаючи на деякі кроки по здійсненню адміністративної реформи, поки що не має чіткої програми вдосконалення системи центральних органів виконавчої влади, зокрема міністерств. Належним чином не визначено їх правовий статус, оскільки той статус, який вони мають нині, не відповідає завданням, які покладені на них. Це пояснюється не лише суттєвими недоліками у здійсненні адміністративної реформи, а й тим, що вона не забезпечується законодавчо так, як потрібно. Зокрема однією з причин недосконалого правового регулювання діяльності зазначених органів є тривала відсутність закону про центральні органи виконавчої влади, як і закону про Кабінет Міністрів України, який сім років приймався Верховною Радою України і до якого стільки ж разів застосовувалося право вето глави держави.

Незважаючи на важливу роль, яку відіграють міністерства як органи виконавчої влади в організації та здійсненні державного управління в сучасних умовах, їх система, правовий статус та організаційно-правові форми діяльності в юридичній науці, зокрема адміністративно-правовій, практично не досліджувалися. Відсутність фундаментальних розробок і аналізу практичних питань функціонування міністерств і зумовила поряд з іншим вибір даної теми дослідження.

Дослідження проблем адміністративно-правової реформи, запровадження публічної адміністрації та удосконалення системи органів виконавчої влади нині активно здійснюються як у юридичній науці, так і в науці державного управління. Зокрема, серед правознавців слід відзначити наукові здобутки таких вчених, як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, І. Б. Коліушка, В. Ф. Погорілка, В. М. Шаповала і інших, а серед фахівців з державного управління - Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук, В. М. Олуйко, В. Д. Бакуменко і ін.

Основна мета роботи полягає у з’ясуванні місця та ролі міністерства у системі органів виконавчої влади України, а також у виробленні конкретних пропозицій щодо вдосконалення їх системи та правового статусу.

Об’єктом роботи є правовідносини, що виникають з приводу організаційно-правового забезпечення діяльності міністерств.

Предметом роботи є норми права, що визначають організаційно-правові засади діяльності міністерств, практика їх застосування, наукові праці, монографії.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів наукового пізнання: системний метод; історико-правовий метод; формально-юридичний метод; порівняльно-правовий метод; системно-функціональний метод; статистичний метод; метод спостереження; аналіз службової документації.

Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, у ньому використані положення та висновки, сформульовані вченими у галузі теорії управління та адміністративного права, а також у деяких інших галузях права. Зокрема, мова йде про праці В.Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, О. Ф. Андрійко, І.Л. Бачило, Ю. П. Битяка, А.С. Васильєва, В. Н.Денисова, Є. В. Додіна, С.В. Ківалова, М. І. Козюбри, В. В. Копєйчикова, Л. Т. Кривенко, Є. Б. Кубка, В.М. Марчука, А.В. Омельченка, В. Ф. Опришка, М. П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, В.М. Селіванова, В. Ф. Сіренка, О. Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка та ін.

Нормативною основою є положення Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, які стосуються системи та правового статусу державних органів, у тому числі міністерств.

 


Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.