Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Правові основи діяльності прокуратури.

Історично склалося так, що система права України належить до романо-германської правової системи (сім'ї), де головне місце посідають норми права, а не судовий прецедент. Тому в Україні історично постійно приділяється увага вивченню, удосконаленню та реформуванню правових норм, що регулюють суспільні відносини в державі, особливо це стосується кримінальної, кримінально-процесуальної сфери, де не останніми є займають організація та діяльність органів прокуратури.

Загальновідомо, що будь-яке правове регулювання визначається насамперед з допомогою норм права і зумовлено об'єктивними та суб'єктивними чинниками — рівнем економічного стану суспільства та його соціальної структури, зрілості та стабільності соціальних відносин, правової культури громадян і посадових осіб, а також рівнем наукової розробки предмета, способів і методів правового регулювання та його механізму в цілому.

За Законом України «Про прокуратуру» (ст. 3) правові основи діяльності прокуратури визначаються тим, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

На сучасному етапі розвитку державності організація і порядок діяльності органів прокуратури України за основними параметрами визначаються і регулюються понад 120 основними нормативними актами різного рівня, які розрізняються за юридичною силою, рівнем правового регулювання і призначенням. Їх можна поділити на певні рівні:

1. Нормативно-правові акти вищих органів влади України, котрі, у свою чергу, поділяються на ті, що визначають загальні положення, організаційно-правові основи діяльності прокуратури, матеріально-технічне, фінансове та соціально-правове забезпечення, статус прокурора в судочинстві, а саме в господарському, цивільному чи кримінальному процесі, в адміністративному провадженні; при здійсненні прокурорського нагляду, і ті, що визначають повноваження прокуратури.

На вищому рівні ці суспільні відносини в межах своєї компетенції регулюють Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України.

2. Відомчі нормативні акти, що регулюють організаційно-правові аспекти діяльності органів прокуратури, а саме: організацію і порядок діяльності, роботу з кадрами, з встановлення організації прокурорського нагляду і організації роботи з окремих напрямів діяльності. Прийняття таких актів належить в основному Генеральному прокуророві України.

3. Нормативні акти з міжнародного співробітництва, з поділом на міжвідомчі акти Генеральної прокуратури України і юридичних установ зарубіжних держав; відомчі акти Генеральної прокуратури України з питань міжнародного співробітництва з виділенням тих, що визначають загальні положення, питання виконання угод про міжнародне співробітництво та правову допомогу.

Усі понад 120 нормативних правових актів, які регулюють весь комплекс найважливіших соціальних відносин, що виникають у першу чергу при здійсненні конституційних покладених на прокуратуру функцій і виходячи з принципів її організації та діяльності, а також інших інститутів прокурорського нагляду за своєю суттю і спрямованістю, впливом на діяльність прокуратури можна теж поділити на чотири самостійних групи:

А. Закони в широкому їх розумінні (власне закони, нормативні постанови Верховної Ради України, делеговане і санкціоноване законодавство). Вони постійно перебувають в полі зору органів прокуратури з тим, щоб виконавці належним чином їх додержувались і правильно застосовували в конкретних життєвих ситуаціях.

Саме названі акти визначають суть, зміст, і предмет програм прокурорських перевірок з дотримання законності. Відсутність законів вказує на безпредметність прокурорського нагляду та іншої діяльності по здійсненню конституційних функцій прокуратури.

Б. Самостійну групу складають юридичні акти, що належать до об'єкта прокурорського нагляду і аналізуються, оцінюються прокурорами з точки зору того чи відповідають вони вимогам закону. Це насамперед акти з виконання законів, застосування їх норм при вирішенні конкретних життєвих ситуацій юридичного значення (постанови слідчого, судді, вироки, ухвали суду, накази, розпорядження керівників установ, підприємств, організацій тощо).

Не важко помітити, що акти перших двох груп перебувають поза межами власно прокурорської системи і створюють суттєві елементи середовища її «мешкання», функціонування як об'єкт і предмет прокурорського нагляду. Стосовно конкретної діяльності того чи іншого органу прокуратури середовище функціонування прокурорської системи завжди ситуативне, змінюване, оскільки прокурору доводиться мати справу з конкретною людською поведінкою, котра далеко не постійна. Удосконалюється, змінюється і відповідне законодавство.

В. Правові норми, котрі безпосередньо визначають прокурорську систему, встановлюють її структуру, порядок формування органів прокуратури, принципи діяльності, задачі, функції і обов'язки прокуратури в цілому й на самостійних напрямах її діяльності тощо. Тобто у даному випадку маються на увазі ті норми, що регулюють статичну сторону прокуратури.

Г. Через те, що прокурорська система функціонуюча й динамічна, вона має норми, що регулюють безпосередню практичну діяльність органів прокуратури, сам процес, порядок здійснення її конституційних функцій.

Враховуючи їх величезний масив, варто спинитися лише на найбільш важливих і актуальних питаннях нормативно-правового регулювання організації і діяльності органів прокуратури України.

Найвищою щаблиною серед нормативних актів, що регулюють організацію і діяльність органів прокуратури, є Конституція України, де окремий розділ VII присвячений прокуратурі. Цим Основний Закон на законодавчому рівні надав прокуратурі значення, як самостійного виду форми державної діяльності, поставив її за межі відомих гілок влади, наділивши такими специфічними функціями, як

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

- нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд) і функція попереднього (досудового) слідства Конституцією України були залишені за прокуратурою лише на п'ятирічний перехідний період. Але по закінченні його не вдалося створити альтернативних органів, які б повною мірою здійснювали загальний нагляд, проводили досудове слідство, тому ці конституційні функції продовжує виконувати прокуратура.

Конституцією України визначені також:

- порядок призначення на посаду Генерального прокурора України та звільнення, відставки його з посади, а також

- скликання Всеукраїнської конференції працівників прокуратури, на якій призначаються до складу Вищої ради юстиції два її члени (Генеральний прокурор України входить до її складу за посадою).

Основним правовим актом, котрий широкомасштабно регулює суспільні відносини, що виникають при організації і діяльності органів прокуратури, є Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року з подальшими змінами. Розділ перший Закону має назву «Загальні положення», другий — «Система, структура і організація діяльності органів прокуратури», розділ третій — «Прокурорський нагляд», розділ четвертий — «Кадри органів прокуратури», розділ п'ятий — «Інші питання організації і діяльності органів прокуратури».

Основні відносини, що регулює Закон, стосуються

- визначення об'єкта, завдань прокурорського нагляду щодо всіх його галузей і функцій;

- принципів, на яких організується і діє прокуратура;

- правового статусу Генерального прокурора України та підлеглих йому прокурорів.

Закон зазначає також повноваження прокурорів з усіх напрямів їх діяльності, матеріальне, фінансове, соціальне, пенсійне забезпечення, заходи правового захисту працівників органів прокуратури. Цим законом регулюються також інші суспільні відносини щодо організації і діяльності органів прокуратури.

Організаційно-правову основу діяльності прокуратури визначають ще Дисциплінарний статут прокуратури України і Положення про класні чини працівників органів прокуратури, затверджені Верховною Радою України.

У Дисциплінарному статуті зазначається, яким вимогам мають відповідати працівники прокуратури, а також в який спосіб слід вирішувати питання про заохочення й дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників. При цьому специфічними заохоченнями можуть бути: подяка; грошова премія; подарунок; цінний подарунок; дострокове присвоєння класного чину або підвищення у класному чині; нагородження нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».

До специфічних дисциплінарних стягнень віднесені: догана, пониження в класному чині, звільнення з позбавленням класного чину, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України», звільнення, звільнення з позбавленням класного чину.

У Положенні про класні чинивстановлено десять класних чинів, з яких чотири — класи державних радників юстиції (генерали), три — ступені радників юстиції (старші офіцери) і три — юристів (офіцери).

Зазначено порядок присвоєння класних чинів. Працівники органів прокуратури, які мають класні чини, під час виконання службових обов'язків повинні носити формений одяг.

Відповідні постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України регулюють питання фінансового й матеріального забезпечення працівників прокуратури. Участь прокурора в різних видах судочинства регулюються відповідними процесуальними кодексами та іншим законодавством. А предмет прокурорського нагляду в інших сферах діяльності складають також чинні закони, наприклад «Про міліцію», «Про Службу безпеки», «Про Збройні Сили», «Про звернення громадян» тощо.

Верховна Рада України практикує і прийняття делегованого законодавства. Так, своєю постановою від 17 листопада 1993 року «До ратифікації відповідних міжнародних угод» Верховна Рада уповноважила Генерального прокурора України підписувати від імені України договори (угоди) про прийом громадян України, засуджених судом іншої держави, для відбування покарання на території України і про передачу громадян іноземних держав, засуджених судами України, для відбування покарання на території цих держав.

Волею законодавця (ст. 15 Закону України «Про прокуратуру») письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і досудового слідства, тобто для тих органів, що не входять у систему органів прокуратури.

Прийняті також рішення і Конституційним Судом України, які на вищому рівні з окремих питань регулюють діяльність органів прокуратури, зокрема

- про те, що по суті немає обмежень про оскарження рішень прокурорів до суду,

- про те, що народні депутати України не мають права втручатися в конкретні справи прокуратури при здійсненні нею своїх конституційних функцій.

Законодавство, що регулює організацію і діяльність органів прокуратури України, уточнюється, доповнюється відповідними наказами, положеннями, інструкціями, розпорядженнями та іншими актами Генерального прокурора України. Лише чинних наказів нараховується понад 35. Усі вони в основному стосуються організації роботи органів прокуратури, а також прокурорського нагляду в певних напрямах діяльності (галузеві накази).

Це, наприклад, накази:

про організацію роботи з кадрами,

про основні принципи управління, організації роботи і постановки контролю виконання в органах прокуратури України;

про організацію підтримання державного обвинувачення в суді, підвищення якості й ефективності участі прокурорів у кримінальному судочинстві;

про діяльність прокурорів з представництва інтересів громадян і держави в судах;

про організацію роботи зі зверненнями громадян в органи прокуратури;

про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство;

про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів на транспорті тощо.

У наказах, як правило, конкретизуються завдання відповідних органів прокуратури та прокурорів, уточнюються їх повноваження в конкретних напрямах діяльності, звертається увага на найбільш актуальні, пріоритетні сфери прокурорського нагляду. У разі необхідності певною мірою в наказах роз'яснюються відповідні правові норми, встановлюється контроль за виконанням актів Генерального прокурора України.

В Україні діє понад 30 нормативних актів про міжнародне співробітництво Генеральної прокуратури (накази, інструкції, угоди, меморандуми, протоколи тощо). Це передусім угоди про правову допомогу і співробітництво Генеральної прокуратури України з прокуратурами інших держав, в основному з колишнього СРСР.

Відповідні меморандуми співробітництва з конкретних питань укладені з юридичними установами Австрії, Канади, США, Великої Британії та Уелса, Швейцарської Конфедерації; протоколи про наміри з співробітництва з прокуратурами країн Балтії. Діють також інші міжнародні акти, що мають відношення до організації і діяльності органів прокуратури України.

Враховуючи розширення міжнародних зв'язків з питань правової допомоги і їхній вплив на стан і ефективність слідчо-прокурорської діяльності, Генеральний прокурор України видав відповідний наказ, спрямований на забезпечення дотримання в діяльності підлеглих прокуратур і відповідних підрозділів вимог міжнародних договорів. Особлива увага звертається на інститут екстрадиції, так званого кримінального переслідування, недопущення порушення прав і свобод людини і громадянина тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.