Ефективність у споживанні та обміні

Припустимо, що ринкова економіка представлена лише споживачами, які мають певні початкові запаси благ і максимізують корисність від їх споживання в межах наявного бюджету. Ми розглядаємо так звану економіку обміну, абстрагуючись поки що від процесу виробництва. Кожен споживач вступає в обмін з метою покращення свого стану.

Нагадаємо, що пропорції обміну визначаються граничною нормою заміни благ:

(9.1)

Гранична норма заміни показує, скільки додаткових одиниць товару Υ хоче одержати споживач за відмову від одиниці товару X, або скількома одиницями товару Υ він згоден пожертвувати, щоб отримати додаткову одиницю товару X . Величина MRS залежить від оцінки споживачем граничної корисності кожного з благ [3].

Коли граничні норми заміни благ для споживачів нерівні, можна поліпшити становище кожного споживача шляхом обміну товарів. Споживачі обмінюються товарами не безпосередньо, а через ринок. Згідно з кардиналістською версією поведінки споживача, на досконало конкурентному ринку кожен споживач одержить максимум корисності, якщо остання грошова одиниця, витрачена на будь-який товар, принесе йому однакову граничну корисність (еквімаржинальний принцип):

або (9.2)

(9.3)

Зважаючи на те, що на конкурентному ринку всі споживачі купують товари за одними й тими ж рівноважними цінами, гранична норма заміни благ для всіх споживачів в економіці буде однаковою :

. (9.4)

Там, де MRS будь-якої пари благ рівна для всіх споживачів, вигідних обмінів не існує. Не існує жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів в цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого. Отже, за умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето.

Запропонована у 1881 році англійським економістом Ф. Еджвортом діаграма, відома під назвою «скриньки Еджеворта», є графічною моделлю, яка дозволяє проілюструвати оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ в процесі обміну на досконало конкурентному ринку (рис. 9.1).

Рисунок 9.1 – Ефективність обміну в діаграмі Еджворта [3]

Модель Еджворта представляє всі можливі варіанти розподілу двох благ (Χ, Υ) між двома споживачами (Μ, Ν) . На діаграмі суміщені дві системи координат – одна для учасника Μ, друга – для учасника N. Горизонтальним осям відповідає кількість блага X, а вертикальним – кількість блага Υ. Довжина і висота «скриньки Еджворта» визначаються сукупними запасами благ.

Нанесені у «скриньці Еджворта» криві байдужості обох споживачів будуть опуклими до початку координат кожного зі споживачів. У точці початкового розподілу благ С граничні норми заміни благ споживачів Μ і N неоднакові. Отже, неоднаковими є кути нахилу кривих байдужості споживача Μ і споживача N, які перетинаються в точці С. Нерівність граничних норм заміни свідчить про те, що розподіл благ неефективний і подальший обмін може бути взаємовигідним. Заштрихована ділянка між кривими байдужості показує всі можливі варіанти розподілу благ X і Υ, які покращують становище обох споживачів порівняно з їх станом у точці С.

Переміщення споживачів з точки С в точку G взаємовигідне, але неефективне, оскільки криві байдужості тут також перетинаються, а це означає, що граничні норми заміни благ для споживачів неоднакові.

У точці Η криві байдужості обох учасників мають однакову граничну норму заміни, оскільки вони дотичні. Тому точка Η відповідає ефективному розподілу. Ефективний розподіл може забезпечуватись і в інших точках, де криві байдужості обох споживачів дотичні. Так, взаємовигідний обмін може перемістити обох його учасників у точку Ε, в якій розподіл ефективний. Так само ефективним він є в точці D.

Умови обміну між споживачами на конкурентному ринку визначаються цінами товарів, які є однаковими для всіх споживачів. Співвідношення цін товарів X і Υ показує лінія ціни РР (бюджетна лінія), кут нахилу якої становить P_x/Р_у Отже, в точці Η граничні норми заміни кожного учасника ринку дорівнюють співвідношенням цін товарів, що підтверджує умову Парето-оптимуму в обміні, отриману за кардиналістською версією [3].

З’єднавши всі точки ефективного розподілу благ у «скриньці Еджворта» одержимо криву, яка називається кривою контрактів, яка представляє собою безліч можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами, для яких гранична норма заміщення товару «Х» товаром «Y» дорівнює відношенню ціни товару «Х» до ціни товару «Y» [4]. Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки в цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого.

Якщо ми побудуємо графік, на осях якого відкладемо рівні корисності споживачів Μ і Ν , а кожній точці в цій системі координат відповідатиме один з ефективних варіантів розподілу благ, що належать кривій контрактів, то контрактна крива трансформується у криву можливих корисностей (utility possibility curve), яка показує, якого максимального рівня корисності може досягти суб’єкт Μ за кожного з рівнів корисності суб’єкта N (рис. 9.2).

Рисунок 9.2 – Крива можливих корисностей [3]

Ця крива має від’ємний нахил, оскільки, згідно Парето-оптимуму, покращення стану одного індивіда обов’язково призведе до зменшення ресурсів споживання в іншого, тобто до погіршення його становища. Всі точки UPC відповідають Парето-ефективним розподілам.

Точка F поза межами UPC є недосяжною для обох індивідів внаслідок обмеженості ресурсів споживання. У точці А всі блага суспільства зосереджені у суб’єкта Μ , корисність якого досягає максимуму за даних наявних ресурсів, а учасник N не має жодного блага, його корисність є нульовою. У точці В ситуація протилежна – суб’єкт N володіє всіма ресурсами споживання, а ресурси споживання і корисність суб’єкта Μ дорівнюють нулю. Обидві точки А і В є ефективними за Парето.

Точка С не належить UPC і не є Парето-оптимальною, тому що, рухаючись до точки D, розташованої на межі можливих корисностей, можна значно поліпшити стан Μ без змін стану N, а рухаючись до точки Ε можна поліпшити стан N без змін для стану Μ [3].

Таким чином, що рух в напрямку кривої контрактів, безсумнівно, підвищує загальний добробут, в той час як рух уздовж кривої контрактів лише перерозподіляє загальний добробут між учасниками угоди [5].У цьому – основне обмеження концепції оптимальності за Парето. Вона спирається на судження, що розтрата ресурсів у суспільстві є причиною економічної неефективності, але залишає без уваги питання соціальної справедливості. Оптимальний за Парето розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Для суспільства може бути прийнятний не досить ефективний, але більш справедливий розподіл.

Західні економісти розрізняють поняття рівноправного, ефективного і справедливого розподілу. Рівноправним вважається розподіл, за якого жоден з індивідів не буде віддавати перевагу набору товарів іншого індивіда. Якщо розподіл є одночасно рівноправним і Парето-ефективним, він вважається справедливим [3].

В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний [3].

Отже, конкурентна рівновага призводить до результату, ефективного за Парето, але він може не бути справедливим. Тому сучасне суспільство покладає на державу перерозподіл доходів за допомогою, наприклад, прогресивних подоходних податків для одних і надання безкоштовних соціальних послуг для інших. Практично проблема розв’язується державою за рахунок компромісу між критеріями справедливості і ефективності.

Існує також інший критерій оптимальності – критерій Калдора-Хікса, відповідно до якого добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище збитків потерпілих. Однак застосування даного критерію не дає однозначного результату, якщо криві споживчих можливостей перетинаються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність ринкової рівноваги	\|	Ефективність у сфері виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.