Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Демографічні проблеми сучасного світу і завдання демографічної науки.

Демографічні проблеми сучасного світу стоять в ряду найголовніших п’яти глобальних проблем, що виділені сучасною суспільною думкою. До них відносять проблеми:

збереження миру; роззброєння; відвернення ядерної війни;

подолання вiдсталостi колишніх колоній i залежних країн;

збереження і захист природного середовища;

забезпечення людства достатньою кiлькiстю i безпечними джерелами енергії;

подолання суперечливого надшвидкого зростання населення 3емлi i диспропорцій його складу.

Від комплексного вирішення цих проблем багато в чому залежить вирішення світової продовольчої проблеми, проблеми зайнятості працездатного населення, культурного розвитку населення 3емної кулі. Нині лише 1/3 людства живе в країнах, де забезпеченість продовольством в середньому збалансована. Отже, бiльшiсть населення світу живе в країнах, де забезпеченість їжею на гpaні голоду i недоїдання. Це колишні колонії та напiвколонiї, пограбування яких тривало кілька віків. У цих же кpaїнax частка неграмотних серед населення у вiцi більше 15 pокiв ще й досі перевищує частку грамотних.

Демографічна ситуація в сучасному світі підтверджує положення теорії населення про залежність розвитку населення від соцiально-економiчних умов, розвитку продуктивних сил i виробничих відносин.

Природа людини, її бiологiя сформувалася протягом тисячоліть. Нині ж відтворення населення відбувається

в зовсім нових умовах, i закономiрностi цього відтворення зазнали разючих змін.

Наукова i публіцистична термiнологiя сучасності на початку другої половини ХХ ст. збагатилася такими поняттями, як «демографічний вибух», «демографічна революція», «демографічний перехід». Усі вони пов’язані з новими умовами динаміки населення світу.

3 усією повнотою проявились небачені темпи зростання населення світу. Воно й дістало назву демографічного вибуху. Порівняймо темпи приросту за доступний для огляду історичною наукою час. Середні з тих, що є в icторико-демографiчнiй лiтературi, ретроспективні, сучасні та перспективні дані про чисельність населення світу та середньодесятирiчнi темпи приросту наведено в табл. 1.



Интернет реклама УБС

Дуже повільне, майже непомітне зростання населення світу, яке вимірювалося до 1500 р. частками процента, помітно прискорилося у середні віки. Проте ще на початку нашого століття швидкість приросту була меншою ніж 1% за рік, а вже в перше десятиліття другої половини нашого століття вона зросла втричi. Знадобилося не менше мільйона років, щоб чисельнicть людства досягла 1 млрд чол. З порогу кiлькостi 2,5 млрд чол. почався «демографічний вибух», i вже в 1987 р. було зареєстроване народження п'ятимiльярдного жителя нашої планети. Населення подвоїлося всього за 37 років. Це четверте починаючи з 1000 р. подвоєння чисельності населення Землі. Перше відбулося за 700 років. Тоді воно становило близько 600 млн чол. На друге знадобилося вже 150 років (1850 р.- 1247 млн. чол.). На тpeтє подвоєння населення Землі витратило лише 100 років. У теперiшнiй час є країни й цiлi регіони, в яких населення подвоюється менш ніж за 20 років.

Динаміка темпів приросту населення світу має тенденцію повільного зниження. Проте абсолютний зміст 1% приросту з року в piк збільшується, i повільне зниження темпу приросту супроводиться поки що збільшенням середньорічного абсолютного приросту населення. Так, у середньому за рік населення Землі збільшувалося у 50-тi роки на 54 млн. чол.; у 60-тi - на 65,5; в 70-тi - на 72,5, а у 80-тi - на 81 млн. чол.

У 60- та 7O-тi роки регіони прискореного зростання населення визначилися. Тимчасове прискорення, що було викликане компенсаційними явищами повоєнного періоду, припинилось, надшвидкий темп i абсолютний приріст зростання населення тепер спостерігається у кpaїнax, що розвиваються. Дані про природний приріст населення світу в основних регіонах (за щорічними довідниками ООН) наведено в табл. 2.

Тенденція сповільнення приросту населення у розвинутих країнах зберігається.

Демографи ООН прогнозують, що у 80-тi роки ХХI СТ. зростання населення припиниться повсюдно. Нинi ж над зростання населення у найбільш відсталих регіонах і країнах посилює бідність i стримує розвиток цих країн.

До моменту припинення збільшення населення Землі воно може досягти 12 млрд. чол., причому суттєво зміняться співвідношення i частка чисельності населення різних регіонів. Отже, ще не можна вважати що явище

демографічного вибуху подолане (табл. 3).

Перед демографічною наукою i, зокрема, статистикою населення постає завдання пояснити явище демографічного вибуху, показати механiзм дії сил, що призвели до нього, виробити шляхи подолання труднощів, які виникають у зв’язку з швидким зростанням населення у найменш розвинутих країнах. Причому головна теоретична ппроблема полягає не в тому, чому прискорилося зростання населення в країнах, що розвиваються. Фактори, що його визначили, добре вiдомi. Важче пояснити сповiльнення у багатьох розвинутих кpaїнax зростання населення. У деяких кpaїнax цей прирiст уже припинився, а в деяких природний прирicт став вiд'ємним (Австрiя, Данія, Угорщина, Україна, Бiлорусь, Росiя) або наблизився до нульової позначки.

У колишньому СРСР склалася в цiлому така демографiчна ситуацiя, як i в бiльшостi розвинутих країн світу. 3 70-х років природний приріст став меншим ніж 1 % в середньому за piк. Ця середня узагальнює i прирicт, який наближає ться до 0 у країax Прибалтики, в Україні, Росії, а в країнах Середньої Азiї вiн поки що зберігається на рівні 2,5-3 %, хоч i значно знизився, порiнюючи з довоєнним часом.

Якi ж шляхи i причини змiни демографічних процесів? Вiдповiдь на це запитання дає теорія населення, спираючись на дані статистики населення. Перебудова демографічних процесiв яку переживає зараз людство - це i є демографічна революцiя, а в час, протягом якого вiдбувається ця революцiйна змiна, і є демографічний перехід.

15.4. Закони населення. Демографічний пepexiд та демографічна революцiя.

У процесi вiдтворення населення вiдбуваються дуже складнi процеси руху населення, який набуває трьох форм - природного, міграційного i соціального, пов’язаних мiж собою багатьма зв'язками i взаємовпливами.

Природний рух забезпечує оновлення, населення за рахунок смертностi та народжуваностi, завдяки ,безперервності яких відбувається зміна поколінь i досягається безсмертя населення як популяції.

Соціальний рух означає відтворення соціальних якостей населення через кожну людину як члена суспільства, а також зростання суспільної якості поколінь, відбиваючи соціальний прогрес суспільства.

3авдяки мiграцiйному руху, тобто руху, що пов'язаний iз зміною місце проживання, відбуваються колонізація, освоєння територій, виникають нові поселення, здійснюється процес урбанізації, розвиток індустрії, сільського господарства тощо. Всі ці форми руху населення неможливо відокремити одну від одної.

Складнicть взаємозв’язків трьох форм руху ускладнює їхнє відокремлення, проте це конче потрібно при вивченні власне демографічних явищ.

Розрізняють такі закони населення:

—закони відтворення населення;

—закони розміщення населення.

Основні закони відтворення населення — закон швидші зміни поколінь (відповідає традиційному типові відтворення) та за­кон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному тигюві відтворення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення.

Сучасний тип відтворення характеризується протилежним напрямом зазначених демографічних процесів, і в результаті — уповільненим зростанням чисельності населення з переходом до нулвового чи навіть від'ємного приросту.

Демографічний перехід у багатьох регіонах – у Європі, в тому числі у більшості країн колишнього СРСР, Канаді, США, Австралії майже завершений. У країнах Латинської Америки, Середньої і Південно-Східної Азії, країнах Близького Сходу, Африці у другій половині ХХ ст. він тільки розпочався. Досвід демографічного переходу в різних країнах дає можливість узагальнити i теоретично визначити основні закономірності демографічного переходу.

У країнах, що розвиваються (особливо в країнах Африки та Південно-Східної Азії), перехід почався лише у другій половині ХХ ст. У країнах колишнього СРСР демографічний перехід майже завершився.

Рівень природного приросту в Україні зараз такий, що, на перший погляд, дає підставу вважати демографічний перехід до сучасного типу відтворення населення близьким до завершення. Проте більш глибокий аналіз показує, що перехід ще не завершений, оскільки середня тривалість майбутнього життя новонароджених помітно коротша порівняно з розвинутими країнами (відставання на 5 - 7 років). Цей критерій має важливе значення для розуміння завдань, які стоять у демографічному плані перед нашою країною.

Перехід до сучасного типу відтворення населення є його корінною зміною. Отже, людство переживає епоху демографічної революції.

Процес переходу від одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом. Демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення в багатьох країнах набував спільних рис, тому розрізняють окремі види демографіч­ного переходу; англійський, японо-мексиканський3 французький.

В Україні демографічний перехід почався у 50-60 роках минулого століття і вважається завершеним. Але в останні роки внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типу відтворення, зокрема високий рівень загальної смертності населення, велика різниця між середньою очікуваною тривалістю життя чоловіків та жінок. Отже, соціально-экономична криза в Україні супроводжується демографічною кризою, яка стала причиною депопуляції населення - процеса систематичного скорочення абсолютної чисельності населення.

Так, якщо в 1991 р. в Україні кількість померлих перевищила кількість народжених на 39 тис. осіб, то в 2001 р. - вже на 369,5 тис. осіб (більш ніж у 9 разів). Небезпека цього процесу не тільки в тому, що населення України несе чисельні збитки, але й в тому, що від'ємний абсолютний природний приріст набуває систематичного характеру. Завдяки цьому вже в у 1994 р. відбувається скорочення наявного населення України (щорічно в середньому на 400 тис. осіб або на 0,8 %), яке за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 05.12.2001р. складало 48,4 млн. осіб. Це дає змогу характеризувати демографічну ситуацію в Україні як кризову з точки зору кількісних та якісних характеристик населення (деформація повікової структури, від'ємні тенденції в демографічних процесах, скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення здоров'я, особливо із-за наслідків Чорнобильської катастрофи і стрімкого розповсюдження туберкульозу та СПІДу). Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану країни є так званий індекс людського розвитку (ІЛР). Це узагальнююча характеристика, яка розраховується як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні, середнього освітнього рваня та середнього рівня доходів. В свою чергу, середній освітній рівень розраховується як середня арифметична зважена із середнього процента грамотності дорослого населення та сукупної долі тих, хто вчиться в навчальних закладах, середніх та вищих навчальних закладах у віці від 6 до 24 років. При цьому вага розподіляється у пропорції 2:1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

 

,де

середнє фактичне значення показника; хmin, хmax — відповідно мінімальна та максимальна межа нормування показника.

За міжнародною методикою використовують такі межі нормування показників:

— середня очікувана тривалість життя (25 и 85 років);

— рівень грамотності дорослого населення (0 и 100 %);

— сукупна доля ти, хто навчається у навчальних закладах (0 и 100%);

- середній розмір ВВП на душу населення с поправкою на паритет купівельної спроможності (100 и 40 000 дол. США).

ІЛР набуває значення в межах от 0 до 1. При визначенні рівня розвитку країни використовуються такі межи индекса:

— високий (0,8 и більш);

— середній (0,5-0,799);

- низький (0,499 и нижче).

На протязі останніх 10 років Україна зсунулась з високого рівня на середній.

 


Читайте також:

  1. V. Завдання.
  2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
  3. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
  4. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  5. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
  6. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  7. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
  8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  9. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
  10. Актуальні проблеми біоетики
  11. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
  12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Місце і роль статистики населення в системі статистичної й демографічної наук. | Склад населення за статтю і віком. Статево-вікова піраміда.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.