Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Табличні коефіцієнти смертності та дожиття.

Таблиці дожиття, їх сутність та основні показники.

Література

Контрольні питання

1. Що таке смертність.

2. В чому полягає екстенсивний статистичний аналіз смертності.

3. Які розраховують показники передчасної смерті дорослих в аналізі смертності.

4. Що розуміють під факторами смертності.

5. Що таке причина смерті.

6. Які існують основні групи причин смерті.

7. Що таке таблиці смертності й середньої тривалості майбутнього життя.

8. Які показники належать до показників таблиць смертності.

9. Які існують напрямками статистичного аналізу показників середньої тривалості майбутнього життя.

10. Що являє собою демографічна сітка (сітка Лексика).

11. Що таке коефіцієнт дожиття.

12. Яких людей об’єднують числа тих, що живуть І роду.

13. Яких людей показують числа тих, що живуть ІІ роду.

 

1. Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. – К.: Вища шк.., 1993, с. 213-235.

2. Демографічні дослідження. – К.: НАН Ін-т економіки, 2000.- Вип..22.

3. Демографічна статистика: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 2003,с. 41-60.

4. Статистика: Підручник / С.С. Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.211-221.

5. В. М. Медков Демография/ Ученик – М. ИНФРА-М, 2004, с.183-185.

Смертність як статистичний процес підлягає не лише статистичному аналізу, а й моделюванню, Імовірнісними моделями смертності с таблиці дожиття та середньої очікуваної тривалості життя, які використовуються для перспективних розрахунків чисельності та складу населення. Побудова таблиць до­життя здійснюється за даними поточного обліку та переписів населення.

Таблиці дожиття складаються двома методами: реального та умовного покоління. Частіше використовується метод умовного покоління, що ґрунтується на імовірностях дожиття та вимирання одночасно існуючих різних поколінь. Будують таблиці для населення в цілому (в розрізі видів поселення) та окремо для кожної статі.



Интернет реклама УБС

Таблиця дожиття складається з восьми показників і має такий макет:

x         Lx Tx е0х
             
             
             
             

 

До показників таблиць дожиття й середньої очікуваної тривалості життя належать:

1) х - вік населення від 0 до 100 років;

2) — число осіб, які доживають до віку x (умовне число людей, які перебувають у вихідному демографічному стані);

3) — імовірність померти в інтервалі віку від х до х + і (характеризує теоретичну інтенсивність вимирання табличного населення й розраховується на основі фактичних вікових коефіцієнтів смертності);

4) — імовірність дожити від віку х до х + 1, розраховується на основі ^

. або

5) — число осіб, які помирають в інтервалі віку від х до х + 1. Для кожної вікової групи розраховується за формулами:

dx= qx× lx или dx=lx- lx +1

 

6) Lx — число осіб, які живуть в інтервалі віку від л до х + 1, Це середня чисельність теоретичного населення в кожній х -віковій групі і розраховується як середня арифметична проста;

 

Ця формула застосовується тільки за умов рівномірного розподілу числа тих, хто доживає до віку х + і. У вікових групах із нерівномірним розподілом здійснюється поправка на кривизну розподілу. Це стосується молодших груп, дітей віком до 5 років і старших, осіб віком від 70 років.

7) Tx— «життєвий потенціал покоління», тобто число людино-років життя, що їх може прожити покоління населення в інтерва­лі віку від х до х + і. Кожне наступне Тх буде менше від попереднього на число тих, хто живе в попередній віковій групі, тому Тх+1 дорівнює:

Тх+1 =Тх – Lх,,

і зокрема для однорічних дітей

Т1 =Т0 – L 0,

де

 

8) Підсумковий показник таблиці дожиття — середня очікувана тривалість життя е0х — характеризує середнє число років, що їх може прожити покоління людей довіку. Розраховується за формулою:

 

або за середньою арифметичною зваженою віку померлих із таблиці дожиття.

Найчастіше використовується початкове значення е" для групи новонароджених:

 

Тобто е0х —- середня очікувана тривалість життя при народженні і характеризує потенційне число років, що їх може прожити покоління народжених за умов збереження існуючої інтенсивності вимирання.

Середня очікувана тривалість життя розраховується і в інших .х-вікових групах. Зокрема, е0х використовується для визначення загальної тривалості життя , що складається з числа вже прожитих х- років та середньої тривалості життя, що її залишилося прожити особам .х- віку:

= x+е0х

Таблиці дожиття складаються двома методами: реального та умовного покоління. Частіше використовується метод умовного покоління, що ґрунтується на імовірностях дожиття та вимирання одночасно існуючих різних поколінь. Будують таблиці для населення в цілому (в розрізі видів поселення) та окремо для кожної статі.



Интернет реклама УБС

Загальну тривалість життя можна визначити для будь-якого віку, але здебільшого її розраховують для певних вікових меж, наприклад, для осіб, що вступають у репродуктивний вік (15 років) або у пенсійний вік (60 років).

За даними про е° здійснюється:

1) порівняльний аналіз у розрізі статі для визначення впливу відмінностей в умовах життя чоловіків та жінок:

2) структурний аналіз у розрізі вікових груп у межах кожної статі;
3) оцінка асиметрії та кривизни розподілу числа тих, хто доживає до .v віку;

4) порівняльний аналіз у розрізі регіонів для оцінки життєвого рівня населення країн, областей;

5) аналіз динаміки для визначення стадії демографічного переходу або характеру режиму відтворення.

Таблиця дожиття, так само як і таблиця фактичних даних про число померлих, використовується для обчислення показників інтенсивності, тобто табличних коефіцієнтів смертності.

Табличний коефіцієнт смертності розраховується за формулою:

 

Табличний коефіцієнт смертності за змістом є віковою інтенсивністю смертності покоління таблиці смертності. Оскільки значення наближено до реального населення, то саме табличний коефіцієнт смертності використовується для розрахунку імовірності вмерти qx..

Перехід від до qx здійснюється двома способами, залежно від характеру зменшення середньої очікуваної тривалості життя покоління, його просування від 0 до 100 років.

Перший спосіб, якщо е° зменшується в арифметичній прогресії:

 

Другий спосіб, якщо е° зменшується в геометричній прогресії:

 

де е = 2,71826.

За даними таблиці дожиття розраховується також табличний коефіцієнт дожиття за формулою:

 

що характеризує інтенсивність дожиття табличного населення и використовується для перспективних розрахунків чисельності й складу населення за статтю і віком.

Для побудови таблиць дожиття, зокрема для розрахунку визначального ЇЇ показника qx, потрібно знати lx або Lx, якщо імовірність умерти розраховується через табличний коефіцієнт дожиття .

Отримати дані про lx шляхом поточного обліку неможливо, оскільки для цього треба мати відомості про число демографічних подій (число смертей), що відбулись із поколінням людей в інтервалі певного x- віку протягом календарного року. Поєднання основних параметрів покоління: чисельності людей, їхнього віку і року народження, демографічних подій і календарного часу, протягом яких ці події відбувались та спостерігались, здійснюється графічним методом, а саме за допомогою демографічної сітки.

 

18.3. Розвиток методів побудови таблиць дожиття.

 

Побудова кожної конкретної таблиці смертноті для кожної країни чи регіону має свої особливості, але paзом з тим можна виділити і узагальнити деякі правила і методи розрахунку сучасних таблиць смертності.

Методи побудови таблиць дожиття (смертності) розвивалися і вдосконалювалися в останні три століття завдяки відкриттям таких вченх, як Д. Граунт (1620—1674), Л. Ейлер(1707—1783),П.С.Лаплас.

Сучасні методи, які отримали назву «демографічних», розвинулися в середині XIX ст. Ix розвиток пов'язаний з іменами великого статистика бельгійця А. Кетле (1796—1874) та англійського лікаря і демографа У. Фарpa (1807—1883). Ix метод отримав назву «метод Кетле-Фарра». Він ґрунтується на методі умовного покоління. Початковим кроком розрахунку є порівняння чис­ла смертей у кожному віці за певний інтервал часу з чисельністю відповідної вікової групи населення. Знач­ний внесок у розвиток методів побудови таблиць сметності внесли англійські вчені Б. Гомперц (1779—1865) та У. M. Мейкем (1823—1891). Багато зробили для вдосконалення методів розробки цих таблиць російські вчені C.А. Новосельський (1872—1953) і В. В. Паєвський (1893 - 1934). Вони розрахували таблиці смертності для європейських губерній Росії (за станом на 09.02.1897 p.).

Подальший розвиток демографічний метод отримав у працях українського демографа M. В. Птухи (1884— 1961), російського вченого А. Я. Боярського. У другій половині XX ст. багато працюють над розвитком методів розрахунку і аналізу таблиць смертності американські, французькі, англійські вчені, статистики OOH.

Як уже зазначалося, достатньо визначити один з рядів елементарних показників таблиці і потім за ним можна сконструювати інші показники. Показник, який дає початок розрахунку таблиці, називають вихідним. Тепер у більшості країн таким показником є віковий показник смертності тх. Через нього розраховують імовірності померти.

Іноді застосовують прийоми безпосереднього розрахунку імовірності померти. Тоді вихідним показником є qx. У таблицях Граунта, Ейлера, Буняковського вихіним показником були числа померлих Мх.

У російських і радянських таблицях вихіднимпоказником була вікова інтенсивність смертності тх. Майже для всіх вікових груп таблиці методи побудови вихідного показника однакові. Виняток складають модальні вікові та близькі до них групи. Це групи раннього дитячого віку (0—4), а також модальні групи смертності дорослих. У країнах, де встановився сучасний тип смертності,— це вікові групи 70—80 років. У старших вікових групах, де населення нечисленне, застосовують прийоми екстраполяції.

Джерелами відомостей для побудови таблицьдожиття є дані поточного обліку померлих і перепису населення (в міжпереписний період — оцінки) за статтю та віком. Найбільш достовірні таблиці, побудовані за даними переписів населення. Найкращі оцінки є наближеними, що породжує неточності розрахунків і висновків.

У аналізі відтворення населення, а отже, і смертності широко використовують графічний метод. При побудові і аналізі таблиць смертності велику допомогу дає демографічна сітка (сітка Лексика). На ній подані у взаємозв’язку чисельність населення, його вік, чисельність демографічних подій (смертей, народжень тощо), час спостереження і час тривалості процесу.

Для графіка використовують прямокутну систему координат. Вісь абсцис – це весь календарного часу . Вісь ординат – вісь віку . Точки і з’єднують діагоналями – ізохронами, які є лініями моменту спостереження.

Лінії проведені з цих точок паралельно осі абсцис – горизонталі, - це лінії віку. Перпендикуляри, встановлені з вісі абсцис, є лініями життя.

Перетин горизонталей, вертикалей і діагоналей утворює сітку, що складається з прямокутних рівнобедрених трикутників, котрі є елементами сукупності сітки з них будують фігури, що представляють різні сукупності демографічних подій.

Над горизонталями і діагоналями записують числа тих, що живуть. Числа записані на горизонталях - числа тих, що живуть І роду, на діагоналях – ІІ роду. Подані вони у вигляді незамкнутих ломаних з вертикальними стінками і горизонтальною або скошеною основою. Числа тих, що живуть І роду об’єднують людей одного віку – ровесників. . Числа тих, що живуть ІІ роду показують число людей, одночасно зареєстрованих або вирахованих на момент спостереження – сучасників.

Результати перепису населення можуть записані саме на діагоналях. Це означає, що переписи населення дають числа тих, що доживають ІІ роду.

 

 

Лекція №19 Демографічна сітка як основа побудови таблиць дожиття.

План

19.1. Демографічна сітка, її елементи.

19.2. Методи побудови демографічної сітки.

19.3. Поправка на міграцію.


Читайте також:

  1. А. Фінансові коефіцієнти
  2. А. Фінансові коефіцієнти
  3. Біноміальні коефіцієнти
  4. Вираження коефіцієнту масопередачі через коефіцієнти масовіддачі
  5. Індексний метод аналізу смертності
  6. Коефіцієнти активності речовин і іонів є функцією не лише концентрації розчину. Їхні значення також залежать від природи електроліту, температури та йонної сили розчину.
  7. Коефіцієнти апроксимації
  8. Коефіцієнти асиметрії та варіації асиметрії
  9. Коефіцієнти ефективності управління активами
  10. Коефіцієнти ліквідності
  11. Коефіцієнти місцевих опорів
  12. Коефіцієнти місцевих опорів елементів витяжної вентиляції




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стандартизація показників смертності як умова міжнародних порівнянь. | Демографічна сітка, її елементи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.