Розподіл праці. Види розподілу праці, границі розподілу праці.

План

Тема 5. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти

Проблеми девіантності поведінки на підприємстві

Відхилення від норм називається девіантною поведінкою. Це вчинки, діяльність людей, соціальних груп, які не відповідають встановленим у даному суспільстві нормам або визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Спрямованість порушень норм може бути різною: вони охоплюють як корисні відхилення від норми, так і дезорганізуючі вчинки, соціальну патологію, найнебезпечнішу для суспільства й особистості. Для того, щоб індивідуальні негативні відхилення від норм набули якості соціальних, потрібні певні умови: однакова спрямованість таких відхилень у подібних групах людей за однакових обставин; близькість, або навіть, єдність причин, з яких вони виникають; наявність певної повторюваності, стійкості вказаних явищ. Залежно від ступеня шкоди, що заподіяна інтересам особи, соціальній групі, суспільству загалом, і типу норм, що порушуються, розрізняють такі види девіантної поведінки:

- деструктивна поведінка (шкода заподіяна лише особі та не відповідає загальноприйнятим соціально-моральним нормам);

- асоціальна поведінка (шкода заподіяна особі та соціальним спільнотам – сім’ї, сусідам та ін.);

- протиправна поведінка (порушення як моральних, так і правових норм – грабіж, вбивство тощо).

Особливої уваги потребує групова активність, яка розуміється як колективна поведінка, що має справу із соціальними правилами. Цим найчастіше користуються соціальні рухи, які, на думку Г. Блумера, необхідно розглядати як колективні підприємства, націлені на встановлення нового ладу життя, тобто високорозвинутої соціальної системи.

1. Розподіл праці. Види розподілу праці, границі розподілу праці.

2. Кооперація праці. Види бригад.

3. Виробничий, технологічний і трудовий процеси.

4. Виробничі операції, трудові дії, трудовий рух.

Необхідність організації праці обумовлена такими об’єктивними категоріями як розподіл і кооперація праці. Розподіл праці – це відокремлення діяльності окремих працівників і їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.

Розрізняють види розподілу праці: загальний, приватний і одиничний. До загального розподілу праці відносять розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер – між промисловістю, сільським господарством, транспортом; зв’язком, торгівлею, тощо.

Приватний розподіл праці передбачає її розподіл у середині галузей загального розподілу праці. Наприклад, промисловість ділиться на галузі, підгалузі, об’єднання, окремі підприємства. Сільське господарство – на рослинництво і тваринництво, а в середині їх на спеціалізовані галузі.

Одиничний розподіл праці передбачає розподіл робіт окремого підприємства: за цехами, ланками, бригадами, окремими працівниками та їх професійно-кваліфікаційними групами. Цей вид розподілу праці найбільш складний і важливий, оскільки конкретні трудові процеси здійснюються в рамках одиничного розподілу праці.

Всередині підприємства виділяють такі види розподілу праці:

1) функціональний – розподіл працівників підприємства на категорії залежно від виконуваних ними функцій. Виділяють такі категорії працівників: робітники (основні, допоміжні), службовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), молодший обслуговуючий персонал, охорона (сторожова, пожежна);

2) технологічний – розподіл праці за технологічними операціями і процесами: За фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників відповідно до технологій виробництва;

3) професійно-кваліфікаційний – поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також залежно від складності цих робіт. Він передбачає поділ працівників підприємства за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

Ступінь складності робіт обумовлює кваліфікаційні відмінності між групами працівників, що їх виконують. Кваліфікація відбиває рівень знань, уміння працювати, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами – розрядами, категоріями, класами тощо.

Слід відзначити, що розподіл праці це тільки один бік трудової діяльності. Він викликає необхідність об’єднання праці окремих працівників у спільному трудовому процесі, у взаємопов’язаних трудових процесах на всіх рівнях від робочих місць окремих виконавців до підприємств, підгалузей і взаємопов’язаних галузей економіки господарства у групи.

Під час проектування варіантів розподілу праці на підприємстві необхідно усвідомлювати, що потрібно враховувати економічну доцільність, психофізіологічні та соціальні наслідки такого розподілу.

Економічна доцільність розподілу праці оцінюється підвищенням ефективності виробництва внаслідок зростання продуктивності праці, покращенням використання виробничого обладнання, матеріальних і трудових ресурсів підприємства.

Психофізіологічні наслідки не повинні бути негативними, а саме: викликати фізичного та нервового перевантаження, порушувати нормальне функціонування людського організму.

Соціальні наслідки розподілу праці передбачають забезпечення його змістовності, поєднання фізичного і розумового навантаження, привабливості трудової діяльності; потреби в ній і наявності умов для розвитку творчих
здібностей особистості.

На сучасному етапі господарювання основними напрямами вдосконалення розподілу і організації праці повинні бути:

§ формування окремих трудових процесів і складу виробничих операцій з урахуванням економічної доцільності, психофізіологічних та соціальних наслідків розподілу праці;

§ складання проектних балансів робочого часу для окремих працівників за професіями і робочими місцями, за бригадами, ділянками і цехами з ув’язуванням цих балансів між собою, з трудомісткістю виконуваних робіт і трудових функцій;

§ розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик для кожного виду робіт і чіткого переліку функціональних обов’язків працівників, що забезпечують, виконання окремих трудових процесів в умовах розподілу праці;

§ забезпечення рівної інтенсивності праці на всіх ділянках виробничого процесу і науково обгрунтованих режимів праці і відпочинку;

§ забезпечення ритмічності, безперебійності трудового і виробничого процесів за рахунок чіткої кооперації праці і підвищення продуктивності праці на організаційній основі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблема відчуження. Соціально-економічні аспекти справедливості	\|	Кооперація праці. Види бригад

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.