Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ВАТ «ШАНС» ЗА 20ХХ Р.

 

 

 

Показники Оптимальне значення На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Відхилення (+, -) у порівнянні
з оптимальним значенням зі значенням показника на початок звітного пе­ріоду
1. Коефіцієнт абсолютної лікві­дності >1        
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності >1        
3. Коефіцієнт поточної ліквід­ності        
4. Коефіцієнт ліквідності мате­ріальних оборотних активів (за­пасів) >1        
5. Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках          
6. Коефіціснт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості          
7. Коефіцієнт співвідношення товарної кредиторської та това­рної дебіторської заборгованості          
8. Коефіціснт відновлення пла­тоспроможності        
9. Коефіцієнт втрати плато­спроможності        

РОЗДІЛ З



ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

 


3.1. Склад грошових коштів, порядок відображення їх у фінансовій звітності, організація внутрішнього конт­ролю.

3.2. Документальне оформлення та облік грошових коштів на банківських рахунках.

3.3. Облік грошових коштів у касі.

Метою вивчення даного розділу є формування знань щодо складу грошових коштів та їх еквівалентів, порядку ві­дображення їх у фінансовій звітності та ведення синтетичного і аналітичного обліку касових операцій, грошових коштів на банківських рахунках, а також набуття практичних навичок документального оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів та їх еквівалентів, використання облікової інформації в управлінні грошовими потоками.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкрити склад грошових коштів та їх еквівалентів;

• розкривати інформацію про грошові кошти та їх еквівалег нти у фінансовій звітності з урахуванням особливостей різних країн;

• організувати документальне оформлення та синтетичний і аналітичний облік касових операцій і операцій з руху грошових коштів на банківських рахунках із застосуванням передового за­рубіжного досвіду;

• організувати облік короткострокових фінансових інвестицій та відображати їх у фінансовій звітності;

• створити систему внутрішнього контролю за збереженням грошових коштів, їх обліком та відображенням у звітності;

• виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку грошових коштів та їх еквівалентів у порівнянні з Міжнародними стандартами бухгал­терського обліку і фінансової звітності.



 


тівки в касі і депозитів до запитання. Еквіваленти грошових коштів— це короткострокові високоліквідні інвестиції які віль­но конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким власти­вий незначний ризик зміни вартості.

У Балансі грошові кошти відображаються у розділі «Поточні активи» («Current assets»). Баланси компаній США, як і опера­ційний цикл діяльності підприємства, починаються з грошових коштів. Ця стаття має назву «Cash» (готівка). Компанії Франції, Великої Британії, Австралії відображають грошові кошти у статті «Cash in bank and in hand» (готівка у банку і в касі). Зміна стану грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності відображається у Звіті про рух грошових коштів (Cash Flow Statement).

Готівка надзвичайно вразлива до шахрайства і крадіжок, тому система внутрішнього контролю повинна забезпечити її збере­ження, ретельний облік і звітність. Уникненню як навмисних, так і ненавмисних викривлень в обліку запобігає такий розподіл обов'язків, який забезпечує виконання трьох правил:

1. Розподіл матеріальної відповідальності і бухгалтерсько­го обліку.Якщо одна особа є матеріально відповідальною за ак­тиви і здійснює їх бухгалтерський облік, то існує ризик того, що вона використає ці активи для власної вигоди і відкоригує бухга­лтерські записи, щоб уникнути відповідальності.

2. Розподіл санкціонування операцій і матеріальної відпо­відальності за пов'язані з цими операціями активи.Порушен­ня цього правила підвищує ймовірність зловживань.

3. Розподіл відповідальності за здійснення господарських операцій і за відображення їх в обліку.Щоб забезпечити одер­жання неупередженої інформації, ведення обліку доручають окремому структурному підрозділу, яке очолює головний бухгал­тер.

Ефективне управління грошовими коштами також передбачає:

• впевненість у тому, що готівки вистачить для поточних опе­раційних потреб і для своєчасних розрахунків за зобов'язаннями компанії;

• розміщення зайвої, тимчасово вільної готівки з метою отримання доходу. Такі грошові кошти можуть інвестуватися у цінні папери і зберігатися у такій формі до виникнення потре­би в них.

Загальна сума надходжень, видатків та залишків готівки ві­дображається на синтетичному рахунку «Грошові кошти» (рис. 3.2).



 


Рис. 3.2. Схема рахунка «Грошові кошти»

Конкретні операції з руху грошових коштів групуються в спе­ціальних журналах грошових надходжень та грошових виплат.

3.2. Документальне оформлення та облік грошових коштів на рахунках у банках

Підприємство відкриває в банку два види рахунків: поточні і депозитні. Поточні рахунки використовують для по­всякденних банківських операцій і зняття готівки. Банк може ви­магати від компанії зберігати на рахунку мінімальну суму грошо­вих коштів (компенсаційний залишок). Це фактично накладає обмеження на наявну суму готівки, якою може скористатися компанія, і зменшує її ліквідність. Тому Комісією з цінних папе­рів і біржових операцій США ставиться вимога розкривати у Примітках до фінансового звіту суму компенсаційного залишку.

Депозитні рахунки використовуються для розміщення на ви­значений строк тимчасово вільних коштів з метою одержання процентів. Таким чином підприємство надає позику банку і не має права знімати гроші до закінчення встановленого терміну. Тому ці кошти є менш ліквідними, ніж розміщені на поточних рахунках.

При відкритті рахункадо банку подається картка із зраз­ками підписів осіб, які мають право підпису платіжних докумен­тів. Власнику рахунка виписується чекова книжкадля здійснен­ня розрахунків.

Грошові видатки оплачуються, як правило, безготівковим шля­хом за допомогою чеків. Чек є письмовим наказом банку сплатити


 



визначену суму коштів отримувачу з рахунка платника. Чеки ма­ють серійні номери і доступ до них має бути сбмеженим. Бажано, щоб кожний чек підписувався двома особамі. Необхідною умо­вою є наявність первинних документів, що виїравдовують видачу чеків. При сплаті зобов'язань на первинних документах простав­ляються дата, номер чеку і штамп «оплачено». Бажано, щоб наявні кошти на рахунку перевищували розмір платежу. У разі необхід­ності сплатити суму, більшу, ніж залишок на рахунку, банк може погодитися на овердрафт — особливий вид надання короткостро­кового кредиту на суму, що перевищує залишос коштів на рахун­ку. Право користування овердрафтом надається найбільш надій­ним клієнтам за договором, у якому встановлкється максимальна сума овердрафту. Банківські овердрафти повиїні виключатися зі складу грошових коштів і відображатися як юроткострокові зо­бов'язання. Особливістю овердрафтів є те, ще на їх погашення спрямовуються всі суми, що надходять на поточити рахунок клієнта.

Щомісячно банк надсилає власнику рахунка банківський звіт (виписку з банківського рахунка), в якому відозражені всі опера­ції з надходження і вибуття коштів за звітний геріод і залишок їх на кінець місяця. Коли компанія одержує виписку з банківського рахунка, вона повинна перевірити правильнісіь банківських за­писів і порівняти кінцеве сальдо.

Як правило, кінцевий залишок банківського івіту не збігається із залишком по рахунку «Грошові кошти» у Головній книзі. При­чинами можуть бути:

1. Гроші в дорозі— гроші, відіслані власнигом до банку, але ще не оприбутковані банком і не відображені у його звіті. Як правило, такі ситуації виникають у кінці звітног) періоду.

2. Непогашені чеки — чеки, виписані власшком рахунка і ві­дображені ним за кредитом рахунка «Грошові юшти», але ще не пред'явлені банку і не погашені ним.

3. Чеки, не забезпечені коштами — чеки, передані до банку для отримання коштів, але відображені у банквському звіті як зменшення коштів на рахунку, тому що на той час на рахунках дебіторів не було достатньо коштів для оплати щх чеків.

4. Витрати на банківське обслуговування — плата за банків­ські послуги. Ці витрати, як правило, стають віджими тільки пі­сля отримання банківського звіту.

5. Помилки {як банківські, так і власника рисунка).

Банківська звірка є важливим елементом внутрішнього конт­ролю і повинна здійснюватися відразу ж після отримання банків­ського звіту.


Для зручності здійснення банківської звірки банки забезпечу­ють власника рахунка спеціальною формою на звороті банківсь­кого звіту (табл. 3.1).

(суми мають бути тотожні)

В сучасних умовах компанії здійснюють електронні перекази грошових коштів через засоби електронного зв'язку без застосу­вання чеків. Для обслуговування клієнтів банки пропонують бан­ківські автомати і картки, надають можливість сплачувати рахун­ки по телефону або за допомогою кредитних карток.

Найбільш розповсюдженими є кредитні картки «American Express», «Diners Club», «MasterCard», «Visa».

Покупець укладає кредитну угоду з кредитором (компанією, що випускає кредитні картки) і отримує пластикову картку. Якщо продавець приймає замість грошей картку, то у момент продажу виписується рахунок-фактура, яка підписується покупцем. У по­купця, що придбаває товари у роздріб з використанням кредитної картки, сума придбання знімається банком з рахунка. Продавець висилає рахунок-фактуру кредитору і отримує від нього грошові кошти.

Розрахунки із застосуванням кредитних карток дають певні переваги торговельним підприємствам, у яких не виникає необ­хідності надавати покупцям кредит, отримувати від них гроші або відволікати кошти у дебіторську заборгованість, нести ризик виникнення безнадійних боргів. Тому торговельні компанії спла-

12* 179


чують кредитору (банку) комісійні (надають знижку) у розмірі від 2 до 6 % від суми рахунку-фактури на продаж за кредитними картками.

Облік короткострокових фінансових інвестицій

Підприємство звичайно має у своєму розпорядженні грошових коштів більше, ніж необхідно для сплати поточних зо­бов'язань. Воно може спрямувати їх для отримання доходу, зро­бивши інвестиції в цінні папери. Під інвестиціями розуміють придбання активів(сьогоднішні витрати) з метою отримання вигоди у майбутньому.Інвестиції в цінні папери можуть бути як довго-, так і короткостроковими. Вони по-різному відображають­ся в обліку і фінансовій звітності, тому чітке їх розмежування є дуже важливим.

Цінні папери відносять до короткострокових фінансових вкладень,якщо вони:

1. Вільно обертаються наринку — тобто легко можуть бути перетворені на гроші. Перелік таких цінних паперів є, як прави­ло, на кожній фондовій біржі;

2. Призначені для утримання терміном не більше одного року.

До таких цінних паперів належать:

• депозитні сертифікати;

• облігації та інші боргові зобов'язання;

• акції інших підприємств.

Депозитний сертифікат — це свідоцтво про надання позики банку у вигляді грошових коштів. Цим свідоцтвом (контрактом) зумовлюється: 1) термін контракту, наприклад, 90 днів, 6 місяців, один рік 2) процентна ставка по контракту. Як правило, процент­на ставка зростає пропорційно сумі та терміну вкладення. Депо­зитні сертифікати гарантують відносно високий доход і є досить ліквідними активами. Але підприємство сплачує штраф у разі до­строкового зняття коштів. Тому ці вкладення є менш ліквідними, ніж грошові кошти на поточному рахунку.

Облік депозитних сертифікатів здійснюється за вартістю їх придбання. Наприкінці облікового періоду відображається нара­хування процентного доходу.

Оцінка та облік короткострокових фінансових інвестицій здійснюється за типами інвестицій (портфелями), а не за окреми­ми об'єктами інвестування. Згідно з принципом собівартості ко­роткострокові фінансові вкладення відображаються в обліку спо-


чатку за первісною вартістю. Вона містить у собі купівельну вар­тість плюс додаткові витрати, понесені при купівлі цінних папе­рів. Поточна ринкова вартість короткострокових інвестицій відо­бражається у звітності довідково:

Дебет рахунку «Короткострокові фінансові вкладення» 5000

(1000 акцій по $5 кожна)
Кредит рахунку «Грошові кошти» 5000

Тимчасові вкладення в цінні папери здійснюються з метою
створення резерву грошових коштів та отримання доходу від них.
Прибуток у вигляді дивідендів та процентів по цінних паперах є
другорядним по відношенню до основної діяльності фірми. Він
звичайно визначається з моменту, коли дивіденди об'явлені:
Дебет рахунку «Дивіденди до отримання» 1250

Кредит рахунку «Доходи від дивідендів» 1250

Одержані дивіденди будуть записані в обліку:
Дебет рахунку «Грошові кошти» 1250

Кредит рахунку (Дивіденди до отримання» 1250

При реалізації цінних паперів різниця між продажною та купі­вельною їх вартістю відображається як прибуток чи збиток. На­приклад, реалізовано 200 акцій по $7 кожна:

Дебет рахунку «Грошові кошти» 1400

(200 акцій по $7)
Кредит рахунку «Фінансові вкладення» 1000

(200 акцій по $5)
Кредит рахунку «Дохід від продажу акцій» 400

Інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів оцінюється спочатку за вартістю придбання. У фінансовій звітно­сті інвестиції, що класифікуються як поточні активи, відповідно до МСБО № 25 «Облік інвестицій» можуть відображатися:

1) за нижчою з двох оцінок: собівартістю або ринковою вар­тістю;

2) за ринковою вартістю.

Якщо поточна ринкова вартість акцій стає нижчою, ніж вар­тість їх придбання, портфель акцій втрачає частину своєї факти­чної вартості. При цьому в бухгалтерському обліку відобража­ється коригування вартості придбання акцій до їх ринкової вартості. Наприклад, ціна акцій зменшилась з $5 до $4. Наприкі­нці звітного періоду складається бухгалтерська проводка:

Дебет рахунку «Нереалізовані збитки по
короткострокових цінних паперах» 1000

Кредит рахунку «Зменшення ринкової вартості
короткострокових цінних паперів» 1000


Падіння вартості акцій розглядається як позареалізаційні зби­тки, які повинні бути визнані у періоді, коли сталося падіння вар­тості акцій. Тому у фінансовій звітності буде відображено:

У Звіті про прибутки та збитки:

Витрати:

нереалізований збиток по короткострокових цінних паперах 1000

У Балансі:

Поточні активи: Короткострокові цінні папери за нижчою вартістю 4000

(вартість придбання 1000 акцій по $5 = S5000)

Правило нижчої вартості є винятком із принципу оцінки за собівартістю, але воно відповідає принципу обачності (консерва­тизму) і не призводить до визнання нереалізованого прибутку у статтях доходів.

При подальшому підвищенні ринкової вартості портфеля ак­цій буде дана зворотна проводка — на збільшення ринкової вар­тості акцій, але лише в межах минулої собівартості.

Як бачимо, правило нижчої вартості призводить до недооцін­ки акцій у Балансі. Воно забороняє підвищення їхньої вартості до ринкової, незалежно від того, наскільки обгрунтована така вар­тість. Разом з тим, ринкова вартість має декілька переваг порів­няно із собівартістю:

1) ринкова вартість забезпечує інвесторів більш корисною ін­формацією, ніж собівартість;

2) інформація про ринкову вартість цінних паперів сприяє ви­значенню ефекту від їх володіння, що не менш важливо, ніж ви­явлення прибутку чи збитку від їх продажу;

3) інформація про ринкову вартість дозволяє будувати більш реалістичні прогнози руху грошових коштів.

3.3. Облік грошових коштіву касі

Для здійснення дрібних платежів готівкою, визначена адміністрацією сума постійно тримається в касі як фонд дрібної готівки. Розміри цього фонду (малої каси) не обмежуються, вони


залежать від розмірів і поточних потреб компанії і можуть стано­вити від S50 до $10 000 і більше. Такий фонд призначено для оплати поштових витрат і витрат на проїзд працівників, придбан­ня канцелярських товарів, видачі авансів торговим представни­кам тощо.

Компанія може створювати малі каси у всіх її офісах і підроз­ділах. При створенні фонду призначається матеріально-від­повідальна особа і встановлюється його фіксований розмір, який періодично (раз на тиждень або раз на місяць) поповнюється до визначеної суми. Щоб створити фонд дрібної готівки, необхідно отримати по чеку в банку суму готівки, яка вважається необхід­ною для існування такого фонду:

Дебет рахунку «Фонд дрібної готівки {Petty Cash Fund)» 100
Кредит рахунку «Грошові кошти (Cash)» 100

Дрібні платежі готівкою здійснюються з цього фонду тільки на передбачені цілі. Виплати підтверджуються витратними доку­ментами, які підписує одержувач коштів. Особливістю є те, що на такі платежі не дається жодних облікових записів. Коли фонд дрібної готівки вичерпався, виписується чек на загальну витраче­ну суму, підзвітна особа складає звіт про витрати, подає його до бухгалтерії і на підставі цього звіту даються бухгалтерські за­писи за дебетом рахунків витрат і кредитом рахунка «Грошові кошти»:

Канцелярські витрати 14

Поштові витрати 10

Телефонні витрати 11

Витрати на доставку 25

Витрати на таксі 10

Витрати на ремонт офісного обладнання 22

Витрати на каву 5

Грошові кошти 97

Оскільки фонд касової готівки створюється на постійній осно­ві, він повинен бути поповнений сумою, необхідною для його відновлення (у нашому прикладі $97). При цьому за американсь­кою практикою, на рахунку Головної книги «Фонд дрібної готів­ки» не робиться жодних облікових записів. Залишки на цьому рахунку змінюються лише при створенні фонду та у випадках збільшення чи зменшення його розміру. У Великій Британії за­стосовується інша методика обліку операцій з малою касою: на момент видачі готівки із малої каси дебетуються рахунки відпо­відних витрат і кредитується рахунок «Фонд дрібної готівки», а


при поповненні малої каси на суму здійснених і підтверджених витрат дається запис:

Дебет рахунку «Фонд дрібної готівки»

Кредит рахунку «Грошові кошти «

Готівковий фонд потребує дотримання жорстких контро­льних процедур для запобігання його витрачання на неналеж­ні цілі. Квитанції на видачу грошових коштів із фонду необ­хідно погашати після отримання за ними готівки з метою запобігання їх наступного використання і зловживань випла­тами із фонду.

Сума дрібної готівки відображається у Балансі в складі інших залишків грошових коштів. Тому зручною формою ведення ана­літичного обліку грошових коштів є використання касової книги з двома колонками: «Каса» і «Банк». Таким чином, синтетичний рахунок «Грошові кошти» (Cash) деталізується двома аналітич­ними рахунками, представленими в одному реєстрі. Такий підхід властивий компаніям Великої Британії, які відображають у Бала­нсі грошові кошти як «Cash in bank and in hand».




Переглядів: 550

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.