МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||
ЗАСОБІВОсновні засоби вибувають із експлуатації в результаті їх реалізації або внаслідок відсутності будь-якої економічної вигоди від їх подальшого використання. При вибутті основних засобів з експлуатації припиняється нарахування їх амортизації. Основні засоби списуються за їх первісною вартістю, яка розкладається на суму накопиченої амортизації та залишкову вартість. При цьому на суму накопиченої амортизації дається запис: Дебет рахунка «Накопичена амортизація» Кредит рахунка «Основні засоби» Залишок неамортизованої вартості (залишкова вартість об'єкта) списується записом: Дебет рахунка «Збитки від вибуття основних засобів» Кредит рахунка «Основні засоби» При реалізації основних засобів виручка від їх продажу, як правило, відрізняється від їхньої залишкової вартості. Реалізація основних засобів за ціною, що перевищує залишкову вартість об'єкта, відображається наступним чином: Дебет рахунка «Грошові кошти» або «Рахунки до отримання» Дебет рахунка «Накопичена амортизація» Кредит рахунка «Прибуток від реалізації основних засобів» Кредит рахунка «Основні засоби» Фінансовий результат від списання основних засобів розраховують як різницю між балансовою вартістю об'єкта та очікуваною чистою сумою надходження від його ліквідації або продажу. Витрати на демонтаж основних засобів розглядаються як зменшення надходжень і призводять до збільшення збитку. Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у Звіті про прибутки та збитки у складі відповідно інших доходів або витрат звичайної діяльності. У випадку, коли причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (пожежа, аварія), суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій. У разі, якщо об'єкт основних засобів вибуває з експлуатації та зберігається для продажу, його відображають за балансовою вартістю на дату вибуття з використання. При цьому, не рідше ніж на кінець кожного звітного року слід перевіряти такий об'єкт щодо можливого зменшення його корисності. 6.6. Облік природних ресурсів та їх виснаження Природні ресурси (вугілля, нафта, газ, мінеральні копалини, ліс) називають виснажуваними активами, оскільки вони виснажуються в процесі використання. У Балансі природні ресурси відображаються у розділі довгострокових активів окремими статтями: «Ділянки лісу», «Родовища вугілля та газу», «Кладовища корисних копалин» тощо. Характерною рисою природних ресурсів є те, що при видобутку вони перетворюються на запаси продукції, призначеної для реалізації. На момент купівлі чи виявлення природні ресурси відображають в обліку згідно з принципом собівартості, яка, крім вартості придбання, містить витрати, пов'язані з розробкою. Протягом експлуатації природного ресурсу його первісна вартість, згідно з принципом відповідності, має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Загальноприйнятим вважається метод списання вартості природного ресурсу пропорційно обсягу виробництва продукції. Такий метод сприяє найбільш точному зіставленню доходів і витрат, пов'язаних з природними ресурсами. В міру видобутку корисних копалин або вирубки лісу природні ресурси виснажуються. Термін «виснаження» використовується не тільки для опису використання природних ресурсів, а також для пропорційного розподілу вартості природного ресурсу на одиницю продукції, що була з нього отримана. Первісна вартість (за мінусом ліквідаційної, яка практично не встановлюється) розподіляється на частини, що визнаються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. В обліку це відображається наступним чином: Дебет рахунка «Витрати на виснаження» Кредит рахунка «Накопичене виснаження « При застосуванні методу списання вартості пропорційно обсягу виробництва продукції, сума витрат на виснаження визначається способом, подібним до виробничого методу нарахування амортизації. Для її підрахунку необхідно: 1) приблизно оцінити кількість одиниць обсягу природного ресурсу; 2) розрахувати вартість виснаження на одиницю продукції, що відповідає відношенню вартості природного ресурсу до кількості одиниць його обсягу. Витрати на виснаження, що мають бути нараховані за поточний період, визначаються наступним чином: Кількість одиниць Вартість виснаженн = обсягу природного • на одиницю ресурсу продукції Якщо природний ресурс видобувається в одному році, а продається у наступному, то в такому випадку витрати на виснаження будуть визнаватися тільки у тому році, в якому відбувається його продаж. Непродана частина природних ресурсів розглядається як запаси. Затрати на розвідку та розробку нафтових і газових сховищ можуть обліковуватися двома способами: 1) собівартості успішних робіт. При цьому способі капіталізуються затрати тільки на успішні геологорозвідувальні роботи, в результаті яких було знайдено промислові корисні копалини. Витрати ж, пов'язані з неуспішними геологорозвідувальними роботами, списуються як витрати поточного періоду. Даний підхід є найбільш поширеним і використовується більшістю нафтогазових компаній; 2) повної вартості — всі витрати, включаючи витрати на пусті свердловини, обліковуються як актив, тобто капіталізуються, а виснаження по ньому нараховується протягом очікуваного терміну використання продуктивних ресурсів. Застосування цього методу виправдовується тим, що витрати на буріння пустих свердловин є частиною загальних витрат на систематичну розробку нафтових шпар і тому їх можна вважати частиною вартості продуктивних свердловин. Остаточна позиція по цьому питанню не визначена ні Комітетом з МСБО ні Радою зі стандартів фінансового обліку США. Прийнятними вважаються обидва способи, а вибір одного з них залишається на розсуд компаній добувних галузей. 6.7. Облік нематеріальних активів та їх амортизації Відповідно до МСБО 38, нематеріальний актив— це немонетарний актив, який можна ідентифікувати без фізичної субстанції, що утримується для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим сторонам чи для адміністративних цілей. Цінність нематеріальних активів обумовлена довгостроковими правами або перевагами, що надаються даними активами власнику. Прикладами нематеріальних активів є патенти, авторські права, торгові знаки і торгові марки, франшизи, ліцензії, гудвіл. Кожний вид нематеріальних активів повинен відображатися на окремому рахунку. У МСБО 38 також попереджається, що внутрішньогенеро-ваний гудвіл, торгові марки, заголовки, назви видань, переліки клієнтів та інші подібні за суттю об'єкти не слід визнавати як активи. Нематеріальні активи обліковуються за вартістю придбання (собівартістю). Деякі нематеріальні активи, такі як гудвіл або торгові знаки, можуть придбаватися за незначну суму або безоплатно. Хоча вони можуть мати велику цінність і бути необхідними для прибуткової діяльності, вони не повинні відображатися у Балансі, якщо тільки не були придбані в іншої сторони за ціною, встановленою на ринку. Ведення обліку нематеріальних активів пов'язано з вирішенням тих самих питань, що й при обліку інших довгострокових активів: • визначення їх первісної вартості; • облік змін цієї вартості в нормальних умовах господарювання (амортизація); • ведення обліку в ситуації, коли первісно визнана вартість активу суттєво змінюється. Вирішення цих питань обтяжується характерними ознаками нематеріальних активів — відсутність у них фізичних якостей не завжди дозволяє їх ідентифікувати, встановити їх вартість та термін корисної експлуатації. Нематеріальні активи мають, як правило, обмежений строк корисної експлуатації, однак досить рідко — ліквідаційну вартість. Наявність ліквідаційної вартості нематеріального активу означає, що підприємство має обґрунтований намір реалізувати цей актив наприкінці терміну його корисного використання. Обмеженість строку корисного використання нематеріальних активів обумовлюється тим, що права і привілеї, які підвищують дохід їхнього власника, закінчуються або втрачаються. Тому, згідно з принципом відповідності, вартість нематеріального активу необхідно розподіляти між обліковими періодами впродовж усього строку корисної експлуатації, тобто амортизувати його. МСБО 38 містить загальне припущення, що строк корисного використання нематеріальних активів, як правило, не перевищує 20 років. Амортизація нематеріальних активів може нараховуватися будь-яким методом, який відображає дійсне зменшення їхньої економічної корисності. Однак найчастіше при нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовується рівномірний (прямолінійний) метод. Підприємство може використовувати інший спосіб, якщо вважає його доцільним. У будь-якому випадку метод та період амортизації мають бути розкриті у фінансовій звітності. Нематеріальні активи, по яких можливо встановити термін корисного використання, такі як патенти і авторські права, мають бути списані через нарахування амортизації протягом терміну їх корисного використання. Існує два варіанти відображення амортизації нематеріальних активів: 1) пряме списання з рахунка нематеріальних активів: Кредит рахунка «Нематеріальний актив» — (вказується конкретний вид нематеріального активу) 2) використання коригуючого рахунка «Накопичена аморти Дебет рахунка «Витрати на амортизацію» Кредит рахунка «Накопичена амортизація» У США, наприклад, перший варіант є найбільш поширеним. Деякі нематеріальні активи, такі як торгові знаки, не мають встановленого обмезкення терміну корисного використання. Тому вони не амортизуються, а щорічно тестуються на знецінення. Якщо внутрішні або зовнішні фактори вказують на те, що актив знецінився, тобто його відновлювальна вартість стала меншою за балансову, то різниця між балансовою і відновлюва-льною вартістю відноситься на витрати поточного періоду: Особливості обліку основних видів нематеріальних активів Патенти (Patents) Патент— це ексклюзивне право власника, підтверджене законодавством, на виробництво певного товару або використання специфічного процесу чи технології. Патент дає власнику виключне право використовувати, виготовляти або продавати продукт чи процес, що є предметом патенту. Патенти видаються на певний проміжок часу (у США це 17 років). Патент відображають в обліку за первісною вартістю (собівартістю), до складу якої, крім купівельної вартості, включають всі витрати, пов'язані з юридичним оформленням патенту, гонорари юристам, витрати на успішний захист патенту тощо. Придбання його відображається записом: Дебет рахунка «Патент» Кредит рахунка «Грошові кошти» Вартість патенту, що захищає винахід чи удосконалення, розроблені власними зусиллями компанії, визначається виключно витратами на реєстрацію винаходу і його патентний захист. Витрати, понесені компанією у зв'язку з розробкою ідеї, продукта чи процесу, які потім патентуються, відносяться на витрати того періоду, коли вони виникли, тобто є поточними витратами і не капіталізуються. Первісна вартість патенту амортизується або впродовж юридично закріпленого терміну його дії (відповідно до діючого у країні законодавства) або впродовж терміну його корисного використання, визначеного методом бухгалтерської оцінки, залежно від того, який із них є коротшим. У комерційній практиці поширені випадки, коли власник патенту передає право користування ним іншій особі на певний обумовлений у відповідному контракті період в обмін на виплату періодичних платежів — роялті (royalties). Роялті відображаються в обліку як доходи періоду, в якому вони надходять. Якщо патент втрачає свою корисність, а його вартість ще не амортизована повністю, його залишкова вартість списується на збиток: Дебет рахунка «Збиток від патенту» Кредит рахунка «Патент» Авторські права {Copyright) Авторське право —■ ексклюзивне право, дане урядом власнику (автору) на публікацію та продаж літературних, музичних та інших художніх творів, а також комп'ютерних програм. Термін дії авторських прав визначається законодавством кожної країни. Наприклад, у США вони дійсні впродовж життя автора плюс п'ятдесят років. Вони не відновлюються, але можуть бути передані або продані фізичній чи юридичній особі. Авторське право — вид нематеріального активу, який за своїм змістом та порядком обліку не відрізняється від патенту. Період амортизації авторських прав, як правило, є набагато коротшим за юридичний строк їх дії. Вартість авторських прав списується за період, впродовж якого вони приносять прибуток. Торгові марки і товарні знаки {Trade marks and trade {brand) names) Торгові марки (товарні знаки) — це зареєстровані символи або назви, які можуть бути використані тільки їх власником для ідентифікації товару чи послуг. Зареєстровані торгові марки і товарні знаки діють впродовж встановленого терміну (у США — 20 років) і мають необмежене право на відновлення. Вони захищаються законодавством від несанкціонованого використання іншими фірмами. Нерідко назви самих компаній (company names) відіграють роль торгової марки чи товарного знаку. Ринкова вартість торгових марок і товарних знаків може бути значною і досягати десятків мільйонів доларів. Однак у бухгалтерському обліку в їхню первісну вартість включаються лише купівельна вартість та інші необхідні для придбання витрати, а у разі самостійної розробки— витрати, пов'язані із забезпеченням існування і захисту торгової марки чи товарного знаку: гонорари юристам, реєстраційні збори, витрати на оформлення, консультаційні послуги тощо. Ця сума, як правило, є незначною і не відображає реальної вартості даного активу. У США навіть у випадку, якщо витрати на придбання й оформлення торгових марок і товарних знаків дійсно є незначними, вони списуються на витрати поточного періоду, а не капіталізуються. Торгові марки і товарні знаки амортизуються впродовж терміну їх корисного використання, якщо такий можливо встановити, або тестуються на знецінення. Франшизи та ліцензії {Franchises, licenses) Перелічені нематеріальні активи є правами на ексклюзивне використання території, формули, технології або дизайну. Франшиза — це привілей, який надається за певну плату власником — франчайзером іншій особі на основі контракту і дає останньому право продавати певні продукти або надавати послуги, використовувати торгові марки чи товарні знаки або здійснювати діяльність у визначеному географічному районі, користуючись ім'ям франчайзора. Франчайзер, розробивши оригінальну ідею або продукт, захищає їх патентом, авторським правом, тор- говою маркою чи товарним знаком, а потім продає право на використання своєї ідеї або продукта, отримуючи за це, крім продажної вартості, щорічні платежі. Ліцензія — це дозвіл, що видається державними органами на ведення деяких видів господарської діяльності за умови обов'язкового дотримання ліцензійних вимог. Ліцензіями також оформлюється надання іншій фізичній чи юридичній особі права використовувати захищені патентами винаходи, технологію тощо. Франшизи та ліцензії можуть бути отримані на визначений термін, на невизначений строк або у постійне користування. Первісна вартість таких нематеріальних активів визначається величиною витрат на придбання таких прав. Період амортизації франшиз і ліцензій з обмеженим строком дії дорівнює цьому строку, з необмеженим терміном та отриманих у постійне використання — встановлюється виходячи зі строку корисного використання, якщо такий можливо визначити (у протилежному випадку ці види нематеріальних активів тестуються на знецінення). Гудвіл (Goodwill) Гудвіл — це переваги, які отримує покупець, придба-ваючи вже існуючу і діючу компанію порівняно з організацією власної нової фірми. Ці переваги можуть бути пов'язані з довірою клієнтів, висококваліфікованим керівництвом, ефективним виробництвом, вигідним географічним розташуванням, налагодженою системою збуту, податковими пільгами тощо. Гудвіл — це репутація фірми, яка забезпечується якістю товарів та послуг, кваліфікацією робітників і службовців, рентабельністю та фінансовою стабільністю. Гудвіл виникає при придбанні, а також при злитті і поглинанні компаній. Він є перевищенням вартості придбаної компанії над сумою ринкових вартостей чистих активів підприємства, виділених у самостійні одиниці. Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності стверджує, що вигоди, пов'язані з придбанням гудвілу, з часом зникають. Компанії важко утримувати високий рівень показників і прибутку, якщо нові фактори гудвілу не замінять старі. У деяких національних системах обліку гудвіл вважається активом, що амортизується: у Греції і Бельгії— не більше п'ять років, в Італії та Іспанії — 5—10 років, у Великій Британії — відразу списується в резерв або амортизується протягом економічно 1743, обґрунтованого терміну життя активу. Однак у Міжнародних стандартах фінансової звітності гудвіл визнається нематеріальним активом з необмеженим терміном використання, тому на кожну звітну дату він тестується на знецінення. При цьому він може бути повністю списаний впродовж першого року після придбання компанії, а може переноситися на витрати впродовж декількох (чи багатьох) звітних періодів. Завдання для самостійної роботи Питання для контролю знань 1. Що включається до складу довгострокових активів? 2. За якими ознаками класифікуються довгострокові активи? 3. Якими Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку регламентується облік довгострокових активів? 4. Який порядок визнання та оцінки основних засобів? 5. За якими методами нараховується амортизація основних засобів? 6. Як ведеться облік надходження і вибуття основних засобів? 7. Який порядок переоцінки довгострокових активів? 8. Який порядок визнання та оцінки нематеріальних активів? 9. За якими методами нараховується амортизація нематеріальних активів? 10. Як ведеться облік нематеріальних активів? Теми рефератів 1. Оцінка довгострокових активів та облік їх придбання. 2. Методи нарахування амортизації основних засобів та їх вплив на фінансові результати діяльності фірми. 3. Зменшення корисності довгострокових активів та порядок відображення його в обліку. 4. Облік нематеріальних активів. 5. Порівняльна характеристика обліку довгострокових Господарські ситуації 1. Підрахуйте річні суми амортизації об'єкта основних засобів, якщо його первісна вартість — $200 000, ліквідаційна вартість дорівнює нулю, а термін корисного використання — 3 роки. Вирішуючи завдання, використайте чотири методи нарахування амортизації. Результати порівняйте. 2. Первісна вартість вантажівки — S30 000, її ліквідаційна вартість в кінці п'ятирічного терміну експлуатації — $3000. Визначте річну норму амортизації, її річну суму, накопичений знос та залишкову вартість вантажівки на кінець кожного року експлуатації, якщо відомо, що пробіг автомобіля становив: — за перший рік 60 000 км — за другий 90 000 км — за третій ЗО 000 км — за четвертий 60 000 км — за п'ятий 30 000 км Розрахунки виконайте, використовуючи чотири методи нарахування амортизації. Результати порівняйте. Тести поточного контролю знань 1. Компанія витратила $10 мільйонів на придбання офісу. Впродовж якого періоду витрати підлягають списанню? а) за період, протягом якого було витрачено S10 мільйонів; б) протягом першого року експлуатації будівлі; в) впродовж терміну корисного використання будівлі; г) після того, як будуть отримані доходи у розмірі $10 міль 2. Амортизація можу бути представлена як процес: а) оцінки активу за справедливою вартістю; б) збільшення вартості активу протягом терміну його корисної в) списання вартості активу на витрати впродовж строку його г) списання вартості активу протягом кожного звітного періоду. 3. З позицій бухгалтерського обліку придбання виробничих а) нарахування витрат; б) нарахування доходів; в) нарахування доходів, отриманих у рахунок майбутніх пері г) передоплата за послуги. 17* 4. Сальдо по рахунку «Накопичена амортизація» означає: а) грошові кошти, призначені для заміни основних засобів; б) суму, що підлягає вирахуванню із вартості основних засобів в) суму, віднесену на витрати за поточний період; г) суму, віднесену на витрати з дати придбання об'єкта основ 5. Залишкова вартість активу дорівнює: а) ринковій ціні за вирахуванням первісної вартості; б) ціні, на яку орієнтується ринок; в) відновлювальній вартості активу; г) собівартості активу за вирахуванням накопиченої амортизації. РОЗДІЛ 7 ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕНЬ ТА КОНСОЛІДОВАНА ЗВІТНІСТЬ 7.1. Види інвестицій і порядок їх оцінки. 7.2. Облік інвестицій в облігації і порядок амортизації премії та дисконту по придбаних облігаціях. 7.3. Облік інвестицій в акції та порядок їх переоцінки. 7.4. Облік інвестицій в асоційовані компанії. 7.5. Призначення, склад та порядок подання консолідованої фінансової звітності. 7.6. Принципи та процедури консолідації фінансових Метою опрацювання даного розділу є отримання глибоких теоретичних знань з питань економічної сутності, оцінки, обліку фінансових інвестицій, змісту та принципів і процедур консолідації фінансових звітів; вивчення нормативного забезпечення обліку інвестицій та подання консолідованих фінансових звітів на міжнародному рівні, а також набуття практичних навичок з організації обліку інвестицій у цінні папери та складання консолідованої фінансової звітності і використання її інформації в управлінні. ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ: • розкрити економічну сутність фінансових інвестицій, їх класифікацію та порядок оцінки; • виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку інвестицій у цінні папери і консолідованої фінансової звітності у порівнянні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності; • організувати облік інвестицій в облігації, акції із застосуванням передового світового досвіду; • визначити особливості об'єднання бізнесу за методами придбання і об'єднання інтересів; • порівняти зміст і структуру консолідованої фінансової звітності різних країн; • розкрити принципи і процедури консолідації фінансової звітності зарубіжних країн; • скласти консолідовану фінансову звітність та здійснити взаємозв'язок її показників; • використовувати облікову інформацію для прийняття управлінських рішень в області інвестиційної політики. 7.1. Види інвестицій і порядок їх оцінки Важливим атрибутом ринкової економіки в розвинутих зарубіжних країнах є економічна інтеграція, яка сприяє поглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжнародного економічного простору, розповсюдженню корпоративної форми бізнесу. Сучасному рівню інтеграційних процесів властива інтернаціоналізація економіки, стратегічним призначенням якої є сприяння підвищенню ефективності та конкурентоспроможності, а також привабливості для інвесторів. У процесі функціонування зарубіжні компанії, фірми здійснюють фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції— це вкладання коштів однієї компанії в цінні папери та капітал інших компаній з метою забезпечення приросту капіталу, отримання додаткових доходів, зміцнення партнерських взаємовідносин. Питання класифікації, визнання, оцінки інвестицій та розкриття інформації про них у фінансовій звітності до 01.01.2001 р. регламентувалися МСБО 25 «Облік інвестицій», а з 01.01.2001 р. — МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» і МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість». Згідно з цими нормативними документами інвестиції визначаються як актив, що утримується підприємством для приросту капіталу шляхом отримання доходу (наприклад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти), для збільшення вартості капіталу чи інших економічних вигод для підприємс-тва-інвестора. Залежно від терміну розміщення інвестиції поділяються на короткострокові (поточні) і довгострокові. До короткострокових (поточних) відносяться інвестиції, які легко реалізуються за своїм характером та призначаються для утримання протягом не більше одного року. Іншими словами, короткострокові інвестиції є вигідним розміщенням тимчасово вільних грошових коштів терміном менше одного року. Прикладом таких вкладень є інвестиції у легко реалізовані (ринкові) цінні папери, а саме: — короткострокові свідоцтва (депозитні сертифікати, угоди про купівлю короткострокових цінних паперів, акцептовані банком векселі та інші цінні папери, термін погашення яких менше року); — ринкові боргові зобов'язання (облігації держави, корпорацій, термін погашення яких менше року); — ринкові цінні папери, що дають право власності (привілейовані та звичайні акції компанії і деякі інші цінні папери, що
дають право власності та призначаються для утримання протягом не більше одного року). Більша частина інвестицій має форму фінансових прав, але деякі вкладення є матеріальними активами, наприклад, інвестиції у золото, діаманти або інші товари, які легко реалізуються. Короткострокові інвестиції відображаються в активі балансу у розділі «Поточні активи» за їхньою собівартістю, яка включає: —справедливу вартість поточних інвестицій, вкладених в обмін на відповідний фінансовий інструмент; —додаткові витрати, які безпосередньо пов'язані з розміщенням поточних інвестицій (комісійні винагороди, гонорари, податки, банківські збори та інші платежі). Крім того, у звітності підлягає розкриттю: —інформація про справедливу та ринкову вартість інвестицій у цінні папери; —інформація про фінансові ризики та політику управління ними; —інформація про доходи і витрати, що виникають в результаті операцій з цінними паперами; облікова політика щодо визначення і оцінки фінансових інвестицій. На відміну від короткострокових, довгострокові інвестиції є вкладенням коштів у діяльність юридично самостійних компаній, фірм на термін, що перевищує один рік, з метою впливу на них або отримання додаткового прибутку. До таких інвестицій належать: — інвестиції у ринкові цінні папери, що дають право власності (привілейовані та звичайні акції); — інвестиції у ринкові боргові зобов'язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі); — інвестиції у спеціальні фонди (пенсійний фонд, фонд для погашення облігацій та ін.); — інвестиції у матеріальні необоротні активи, які призначені для перепродажу. Довгострокові інвестиції відображаються в активі балансу у розділі «Непоточні активи» і оцінюються залежно від дольової участі інвестора в капіталі об'єкта інвестування (рис. 7.1). Крім того, в примітках до фінансових звітів необхідно обов'язково розкривати інформацію про: — обсяги нових довгострокових вкладень в інвестиційну дія - підприємства, які знаходяться під контролем або суттєвим впливом інвестора; — об'єднання підприємств; —спільні підприємства (з визначенням частки у капіталі, фінансових результатів діяльності за фінансовий рік). Рис. 7.1. Методи оцінки довгострокових інвестицій При переводі інвестицій з однієї категорії в іншу (з короткострокових в довгострокові, чи навпаки) вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: за собівартістю або ринковою вартістю. 7.2. Облік інвестицій в облігації! порядок амортизації премії та дисконту по придбаних облігаціях Інвестиції в облігації є одним із видів вкладень у ринкові боргові зобов'язання інших компаній. Компанія-інвестор здійснює облік інвестицій в облігації на реальному (балансовому), ак- 1 листопада 20ХХ p. — реалізація облігацій: Дебет рахунка «Грошові кошти» — 23 700 Дебет рахунка «Збитки від реалізації облігацій» — / 700 Кредит рахунка «Інвестиції в облігації» — 25 400 У процесі придбання облігацій, зазвичай, їх номінальна вартість не співпадає з ринковою. Якщо ринкова вартість облігації нижча за її номінальну вартість, то різниця в сумі, отримана в результаті придбання такої облігації, називається дисконтом. Наприклад, облігація номіналом S1000 придбана за $950; сума дисконту становить $50 (1000 - 950). Сума перевищення ринкової вартості облігації над її номінальною вартістю називається премією. Наприклад, облігація номіналом $1000 придбана за $1050; сума премії складає $50 (1050 -- 1000). За умови утримання компанією-інвестором довгострокових інвестицій в облігації різниця між вартістю придбаних облігацій і їх номінальною вартістю має бути амортизована. Амортизація премії чи дисконту по придбаних облігаціях нараховується протягом періоду, який триває з моменту придбання облігації до її погашення і здійснюється шляхом коригування (зменшення або збільшення) суми отриманого доходу у вигляді відсотків по облігаціях. У наведеному прикладі облігації корпорації «Оріон» були придбані з дисконтом у сумі $4600 (ЗО 000 - 25 400). З огляду на це, 31 липня 20ХХ р. в момент отримання доходу по облігаціях, на рахунках бухгалтерського обліку має бути відображено також нарахування амортизації дисконту в розмірі 1/20 суми дисконту, що амортизується, тобто $230 (--- ). На цю суму в обліку скла Дебет рахунка «Інвестиції в облігації»» — 230 Кредит рахунка «Дохід по облігаціях» — 230 На суму нарахованої амортизації премії складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Дохід по облігаціях» Кредит рахунка «Інвестиції в облігації» Приклад 3. 2 січня 20ХХ р. придбано 50 штук 10 %-них облігацій номінальною вартістю $1000 кожна, які були випущені терміном на 10 років. Облігації придбано за ціною $1025 кожна з виплатою комісійних брокерам в сумі $750. Сума премії по придбаних облігаціях складає $2000 (52 000- 50 000). 31 липня рахунок дивідендів 10 додаткових акцій. За результатами даної операції собівартість акції знизилася до S50 (--- ). При цьому в обліку здійснюється запис: отримано 10 додаткових звичайних акцій у виглядіі дивідендів. Надалі собівартість 60 акцій складає S3000, тобто $5>'0 за акцію. Реалізація ажцій відображається на рахунках бухгалтерського обліку записом:: Дебет рахунка «Грошові кошти» Кредит рахунка «Інвестиції в акції» У процесі утримання інвестицій в ринкові цінні папери, що надають право власності, справедлива вартість акцій може змінюватися. Зміна справедливої вартості призводить до виникнення прибутку або» збитків. Згідно з МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», визнамий прибуток або збиток, які виникають під впливом зміни справедливої вартості цінних паперів, що надають право власності, необхідно відображати у звітності таким чином: —прибуток а(бо збиток від зміни справедливої вартості акцій, утримуваних для операцій, слід включати до чистого прибутку або збитку за том період, в якому вони виникають; —прибуток або збиток від зміни справедливої вартості акцій, наявних для продажу, слід або включати до чистого прибутку чи збитку за період,, в якому вони виникають, або визнавати безпосередньо у склади капіталу в звіті про зміни в капіталі, доки акції не продано або нге буде визнано, що корисність фінансового активу зменшилась,, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше в капіталі, слід включати до чистого прибутку або збитку за період. Компанія передбачає порядок визнання прибутку або збитку від фінансового ажтиву, наявного для продажу, в обліковій політиці. Приклад 5. П ортфель інвестицій компанії «Рілко» у ринкові цінні папери, що надають право власності, має наступний вигляд (табл. 7.1). Інвестиційною політикою компанії «Рілко» передбачено, що звичайні акції придбано з метою продажу, а привілейовані — з метою довгостроюового інвестування, тому їх слід вважати доступними для продажу, на відміну від звичайних акцій, які призначені для продажу. На рахунках бухгалтерського обліку компанії «Рілко» операції з інвестування коштів у ринкові цінні папери, що надають право власності, будуть відображені записами: 1. Інвестування коштів у ринкові цінні папери, що надають Дебет рахунка «Інвестиції в акції, призначені для продажу»— 395 600 Кредит рахунка «Грошові кошти» — 395 600 2. Вкладення коштів у ринкові цінні папери, що надають пра Дебет рахунка «Інвестиції в акції, доступні для продажу» — 169 000 Кредит рахунка «Грошові кошти» — 169 000 3. Коригування вартості портфельних інвестицій з урахуван — по акціях, призначених для продажу Дебет рахунка «Інвестиції в акції, призначені для продажу»—25 600 Кредит рахунка «Нереалізований прибуток від утримання акцій «— 25 600 — по акціях, доступних для продажу Дебет рахунка «Нереалізований збиток від утримання акцій, доступних для продажу»(рахунок «Капітал») — 11 200 Кредит рахунка «Інвестиції в акції, доступні для продажу» — 11 200. Інформація з коригування вартості портфельних інвестицій у даному прикладі свідчить, що зміна вартості акцій, призначених для продажу, визначається як прибуток, а зміна вартості інвестицій в акції, доступні для продажу, у вигляді збитку відображається безпосередньо у складі капіталу в Звіті про зміни в капіталі. 7.4. Облік інвестицій в асоційовані компанії Порядок обліку інвестицій в асоційовані компанії та розкриття інформації про них у фінансовій звітності регламентується МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії». Згідно з цим стандартом асоційованою компанією вважається підприємство, в якому інвестор має суттєвий вплив і яке не є ні дочірнім, ні спільним підприємством інвестора. Під суттєвим впливом розуміють можливість брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операційної політики об'єкта інвестування, але при цьому інвестор не має права контролювати цю політику. Вважається, що інвестор має суттєвий вплив, якщо він володіє прямо або непрямо (через дочірні підприємства) не менше ніж 20 % акцій об'єкта інвестування, що мають право голосу. Ця умова зберігається, доки не буде чітко доведено протилежне. Як правило, свідченням суттєвого впливу інвестора є: а) представництво в раді директорів або еквівалентному орга б) участь у політиці прийняття рішень об'єктом інвестування; в) важливі операції між інвестором та об'єктом інвестування; г) взаємообмін управлінським персоналом або забезпечення Основним методом обліку інвестицій в асоційовані компанії є метод участі у капіталі. Згідно з цим методом інвестиція в асоційовану компанію первісно відображається за собівартістю. У подальшому вартість інвестиції коригується (збільшується або зменшується) на частку інвестора в прибутках (збитках) та інших змінах у капіталі асоційованої компанії. Компанія-інвестор здійснює облік інвестицій в асоційовані компанії на реальному, балансовому, активному рахунку «Інвестиції в асоційовані компанії». Вкладення інвестицій в асоційовані компанії відображається в обліку бухгалтерським записом: Дебет рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії»» Кредит рахунка «Грошові кошти» Вартість інвестицій в асоційовані компанії збільшується на частку інвестора в сумі чистого прибутку асоційованої компанії, яка становить дохід інвестора від участі в капіталі. На суму доходу від участі в капіталі асоційованої компанії в обліку складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії» Кредит рахунка «Дохід від участі в капітачі асоційованих компаній» За умови збиткової діяльності об'єкта інвестування вартість інвестицій в асоційовані компанії зменшується на частку інвестора в сумі чистого збитку, що відображений у Звіті про прибутки і збитки асоційованої компанії. При цьому складається бухгалтерський запис: Дебет рахунка «Втрати від участі в капіталі асоційованої компанії» Кредит рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії». Згідно з МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії», компа-нії-інвестори отримують від асоційованих компаній дивіденди, суми яких відносяться на зменшення балансової вартості інвестицій. При цьому в обліку відображаються бухгалтерські записи: Дебет рахунка «Грошові кошти» Кредит рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії» або а) на суму оголошених дивідендів, що підлягають отриманню: Дебет рахунка «Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами» Кредит рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії» б) на суму отриманих дивідендів: Дебет рахунка «Грошові кошти» Кредит рахунка (Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами» У випадку отримання свідчення про можливість зменшення корисності інвестиції в асоційовану компанію інвестор повинен визначити та відобразити в обліку збиток від зменшення корисності. Згідно з МСБО 36 «Зменшення корисності активів», сума збитку від зменшення корисності інвестиції свідчить про перевищення балансової вартості інвестиції над сумою її очікуваного відшкодування, якою вважається більша з двох оцінок: чиста ціна продажу інвестиції та вартість її використання. На рахунках бухгалтерського обліку сума від зменшення корисності інвестицій відображається записом: Дебет рахунка «Збиток від зменшення корисності інвестицій» Кредит рахунка «Інвестиції в асоційовані компанії». 7.5. Призначення, склад та порядок подання консолідованої фінансової звітності У міжнародній обліковій практиці необхідність консолідації фінансової звітності обумовлена процесами концентрації і централізації капіталу, появою дочірніх підприємств, філіалів у рамках концернів та груп компаній, створенням підприємств із залученням іноземного капіталу та іншими інтеграційними процесами в економічній сфері. Вперше консолідовану фінансову звітність почали складати підприємства США наприкінці XIX ст. Першою компанією, яка оприлюднила консолідовану звітність, стала United States Steel Company, зареєстрована в Нью-Джерсі у 1901 році. Більш швидке впровадження консолідації фінансової звітності в США у порівнянні з іншими країнами пояснюється поглибленням процесів концентрації і централізації капіталу, появою холдингових компаній, концернів, відсутністю правових та інших бар'єрів для застосування нової облікової методології. В Європі консолідована фінансова звітність стала складатися значно пізніше. Так, у законодавстві Великобританії перша згадка про консолідовану звітність датується 1947 році, Німеччини — 1965 році, Франції— 1986 році. Проте уже у 20-х роках XX ст. перші публікації з цього питання з'явилися у Великобританії, а Лондонська фондова біржа стала вимагати подання консолідованої фінансової звітності у 1939 р. У 1967 р. лише 22 французькі компанії оприлюднили консолідований баланс і тільки у 1986 р. вимоги до оприлюднення консолідованої фінансової звітності у Франції стали обов'язковими. У Данії, Нідерландах консолідація фінансової звітності набула поширення у 30-х роках XX ст. У Німеччині вона стала обов'язковою лише з 1990 р. У незначній мірі практика складання консолідованої фінансової звітності поширена в таких європейських країнах, як Греція, Іспанія, Італія. Теорія і практика складання консолідованої фінансової звітності у різних країнах має суттєві відмінності, основними параметрами яких є: —неоднаковий ступінь розповсюдження консолідованої фінансової звітності; —різні підходи до тлумачення категорії групи з точки зору консолідації; —неоднакові обсяги інформації, що оприлюднюється компаніями; —різні методи консолідації. Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Комісія Європейського Союзу намагаються подолати існуючі відмінності, але усунути їх повністю навряд чи пощастить. Цими міжнародними організаціями оприлюднені нормативні документи стосовно проблем консолідації фінансової звітності, серед яких найбільш важливими є Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»; 14 «Звітність за сегментами»; 21 «Вплив змін валютних курсів»; 28 «Інвестиції в асоційовані компанії»; 31 «Частки у спільних підприємствах»; 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»; 40 «Інвестиційна нерухомість»; Міжнародний стандарт фінансової звітності 3 «Об'єднання бізнесу»; Четверта Директива ЄС про річну фінансову звітність акціонерних компаній з обмеженою відповідальністю, прийнята 25 липня 1978 p.; Сьома Директива ЄС про консолідовану звітність, прийнята 13 червня 1983 р. Широко висвітлені питання складання консолідованої фінансової звітності в законодавчих актах та облікових стандартах Великобританії: в Законі про компанії 1985 p.; Положеннях по стандартній обліковій практиці: 1 «Облік в асоційованих компаніях»; 14 «Звітність групи»; 22 «Облік гудвілу»; 23 «Облік придбання і об'єднання» та ін. У Німеччині питання консолідації фінансової звітності викладені в Торговельному кодексі, виданому у 1990 р., та інших законодавчих актах. Слід зазначити, що нормативна база, присвячена проблемі консолідованої фінансової звітності, переглядається, уточнюється відповідно до вимог часу, накопиченої інформації, розвитку науки і техніки. У процесі консолідації фінансової звітності першочерговим завданням є вибір оптимального варіанту об'єднання підприємства, тобто створення корпоративної групи за допомогою спеціальних методів, що забезпечують здійснення контролю діяльності одного підприємства іншим. Згідно з МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», групою вважається об'єднання підприємств, до складу якого включаються материнська компанія та всі її дочірні підприємства. Група розглядається як окрема економічна одиниця і не є юридичною особою. Дочірнім підприємством є компанія, яка перебуває під контролем іншої (материнської) компанії. При використанні методу обліку інвестицій на консолідованій основі за умови, що компа-нії-інвестору належить понад 50 % акцій іншої компанії, в яку здійснюються інвестиції, дочірнє підприємство є об'єктом інвес-
тиції. Материнська компанія — це компанія, яка має одне або декілька дочірніх підприємств та здійснює контроль за їх діяльністю. Вона розглядається як компанія-інвестор. МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» визначає контроль як повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства з метою отримання вигод від його діяльності. Критерієм безумовного контролю дочірнього підприємства є володіння материнською компанією понад половиною його голосів. Проте слід зазначити, що контроль може здійснюватися і в тому випадку, коли материнська компанія володіє не більше 50 % голосів підприємства, за наявності: —угоди з іншими інвесторами, що передбачає за материнською компанією право ухвального голосу при прийнятті тактичних та стратегічних рішень стосовно діяльності підприємства; —права визначати структурний та персональний склад ради директорів (виконавчого органу) підприємства; —угоди з іншими інвесторами, що передбачає право визначати фінансову та операційну політику підприємства. В юридичному аспекті материнська компанія та її дочірні підприємства є окремими юридичними особами і складають окремі фінансові звіти. Зважаючи на те, що користувачів фінансової звітності материнської компанії цікавить фінансовий стан та результати діяльності дочірніх підприємств, які перебувають під її контролем, то в багатьох країнах світу поряд з фінансовими звітами окремих компаній складається звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових потоків групи. Така звітність називається консолідованою фінансової звітністю. Вона надає фінансову інформацію про групу як про єдине підприємство, незалежно від юридичних обмежень окремих юридичних осіб. Схематично взаємозв'язок материнської компанії та дочірніх підприємств у процесі консолідації можна подати у такому вигляді (рис. 7.2). Створення групи як економічної одиниці регламентується МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу». Цей стандарт визначає групу як об'єднання окремих підприємств в одну господарську одиницю в результаті приєднання одного підприємства до іншого або отримання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого. Згідно з МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу», об'єднання підприємств з огляду на організацію облікового процесу здійснюється за двома методами, а саме: придбання або об'єднання інтересів. Рис. 7.2. Схема взаємозв'язку материнської та дочірньої компаній Придбання— це таке об'єднання підприємств, при якому материнська компанія (покупець) отримує контроль над чистими активами та фінансовою і операційною діяльністю іншого підприємства в обмін на передачу активів, прийняття зобов'язань чи випуск акцій. Метод об'єднання інтересівпередбачає, що акціонери об'єднуваних компаній контролюють всі або фактично всі свої чисті активи та діяльність з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків і вигод від об'єднання. При цьому жодну зі сторін не можна визначити як покупця. Разом з тим у процесі об'єднання акціонери дочірньої компанії стають акціонерами материнської. У результаті злиття підприємств відбувається їх економічне об'єднання або юридичне злиття. Якщо після об'єднання підприємства залишаються самостійними юридичними особами, то відбулося економічне об'єднання. Наприклад, в результаті придбання одним підприємством контрольного пакету акцій іншого придбане підприємство стає дочірнім підприємством покупця. Юридичне злиття відбувається тоді, коли: а) активи та зобов'язання одного підприємства передаються б) активи та зобов'язання обох підприємств передаються но Зарубіжна практика свідчить, що у більшості випадків об'єднання підприємств здійснюється в результаті приєднання одного підприємства до іншого, тобто за методом придбання. Придбання контролю за чистими активами та діяльністю інших підприємств відображається в обліку покупця за вартістю придбання. Вона включає суму сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедливу вартість на дату обміну інших компенсацій за придбання, які надані покупцем в обмін на контроль 18* за чистими активами іншого підприємства, а також витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, до яких відносяться: витрати на реєстрацію послуг бухгалтерів, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших консультантів. Ця інформація надає покупцю можливість контролювати придбані ідентифіковані чисті активи, які складають різницю між ідентифікованими активами та ідентифікованими зобов'язаннями придбаного підприємства. Ідентифікованими називаються придбані активи та зобов'язання, які на дату придбання можуть бути відокремлені від підприємства та відповідають критеріям визнання статей балансу, а саме: — їх оцінка може бути достовірно визначена; — очікується отримання (або зменшення) у майбутньому економічних вигод внаслідок використання активу (погашення зобов'язання). Будь-яке перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих чистих активів, придбаних на дату обмінної операції, вважається гудвілом і визнається як актив. Гудвіл — це ділова репутація підприємства, яка становить сукупність факторів, що забезпечують можливість отримання надприбутку. До них належать: місцезнаходження підприємства, кваліфікація фахівців різних рівнів тощо. Як правило, ці фактори враховують при визначенні ринкової ціни підприємства. Гудвіл, що виникає при придбанні, є сумою, яка сплачена покупцем в надії отримати у майбутньому економічну вигоду. Майбутня економічна вигода може бути результатом синергії. Після придбання підприємства гудвіл визначається як різниця між вартістю його придбання та справедливою вартістю придбаних ідентифікованих чистих активів на дату придбання. Сума гудвілу підлягає капіталізації, тобто відображається у складі активів покупця за собівартістю. Протягом терміну корисного використання гудвіл амортизується. Період амортизації гудвілу визначається покупцем підприємства з урахуванням терміну, протягом якого очікується надходження майбутніх економічних вигод, але не повинен перевищувати двадцяти років з дати первісного визнання. Оцінка терміну корисного використання гудвілу повинна здійснюватися з урахуванням таких факторів: а) очікуваний термін функціонування підприємства; б) вплив змін у попиті, старіння продукту та інших економіч в) очікувана тривалість терміну трудової діяльності керівних г) очікувані дії конкурентів; д) правові норми та обумовлені контрактом умови, що впли Виходячи з того, що термін корисного використання гудвілу визначити складно, рекомендується нарахування амортизації здійснювати протягом п'яти років. При цьому слід застосовувати прямолінійний метод. Перевищення (на дату обмінної операції) частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань над вартістю придбання свідчить про наявність негативного гудвілу (бедвіл). За умови об'єднання інтересів облік об'єднаних підприємств ведеться так, ніби їх діяльність продовжується окремо, як і раніше, незважаючи на те, що вони перебувають у спільному володінні і під загальним керівництвом. Об'єднане підприємство розробляє єдину уніфіковану облікову політику. У зв'язку з цим активи, зобов'язання та власний капітал об'єднуваних підприємств відображаються в обліку та фінансовій звітності за їхньою балансовою вартістю. Коригування цієї вартості здійснюється лише з урахуванням відповідності обліковій політиці та її застосування до всіх періодів, включених до звітності. При цьому позитивного чи негативного гудвілу не виникає. Крім того, при складанні фінансової звітності об'єднаного підприємства не приймаються до уваги результати операцій між об'єднаними підприємствами. Витрати, пов'язані з об'єднанням інтересів (плата за реєстрацію, витрати на інформаційні та консультаційні послуги тощо) обліковуються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені. Таким чином, незалежно від методу об'єднання підприємств, створена група — це материнська компанія та всі її дочірні підприємства. Згідно з МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», фінансові звіти групи, подані як фінансові звіти єдиного підприємства, вважаються консолідованою фінансовою звітністю. Консолідовану фінансову звітність повинна подавати материнська компанія. У деяких випадках материнська компанія звільняється від подання консолідованих фінансових звітів, а саме: — якщо вона фактично перебуває у повній власності іншого підприємства; — за згодою меншості акціонерів, коли вона майже повністю (не менше ніж 90 % акцій з правом голосу) належить іншому підприємству. Материнська компанія, яка оприлюднює консолідовану фінансову звітність, повинна включати до її складу всі дочірні підприємства: як зарубіжні, так і національні. Винятком є дочірні підприємства, які були придбані та утримуються виключно для продажу найближчим часом, внаслідок чого контроль за ними має тимчасовий характер, або функціонування яких здійснюється в умовах жорстких довгострокових обмежень щодо їхньої здатності передавати кошти материнській компанії. Основними формами звітів, які входять до складу консолідованої фінансової звітності є: консолідований баланс, консолідований звіт про прибутки і збитки, консолідований звіт про рух грошових коштів, примітки до консолідованої звітності. Згідно з МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», консолідована фінансова звітність складається з консолідованого балансу, консолідованого звіту про прибутки і збитки та приміток до звітів. У різних країнах у структурі консолідованої фінансової звітності мають місце відмінності. Так, в США компанії оприлюднюють консолідований баланс, консолідований звіт про прибутки і збитки, консолідований звіт про рух грошових коштів та примітки до звітів. Склад консолідованої звітності компаній Великобританії такий же, як в американських, але, крім того, додатково подається баланс материнської компанії. У західноєвропейських країнах консолідована звітність, згідно з Четвертою і Сьомою Директивами ЄС, включає консолідовані: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух капіталу, рух грошових коштів, примітки до звітів, висновки аудитора. Разом з тим, слід зазначити, що в Німеччині та Франції відсутні уніфіковані вимоги щодо оприлюднення консолідованої фінансової звітності. 7.6. Принципи та процедури консолідації фінансових звітів Консолідована фінансова звітність надає об'єктивну інформацію про результати діяльності та фінансовий стан єдиної економічної одиниці, не змінюючи при цьому окремих фінансових звітів компаній групи, оскільки віддзеркалює її економічні взаємозв'язки. Така звітність може виконувати контрольні функ- ції для материнської компанії та впливати на її дивідендну політику. В деяких країнах, наприклад у США, консолідований прибуток є основою для оголошення дивідендів (материнська компанія приймає рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності дочірнього підприємства). Безумовно, консолідована звітність містить важливу інформацію для прийняття фінансових та управлінських рішень. Згідно з міжнародними стандартами, консолідована фінансова звітність повинна базуватися на певних принципах і методах, тобто відповідати певним вимогам. Основними принципами підготовки консолідованої звітності є: 1. Принцип повноти,який передбачає, що всі активи, зобов'язання, витрати майбутніх періодів, доходи майбутніх періодів консолідованої групи подаються у повному обсязі незалежно від частки материнської компанії. Частка меншості, тобто доля чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочірнього підприємства, яка не належить материнській компанії, відображається в балансі окремою статтею. 2. Принцип справедливої і достовірної оцінки,сутність якого полягає в тому, що консолідована звітність повинна бути зрозумілою, доступною для сприймання, надавати суттєву, об'єктивну та неупереджену інформацію про активи, зобов'язання, фінансовий стан результати діяльності підприємств, що входять до складу групи. 3. Принцип власного капіталу,який передбачає визначення власного капіталу групи, виходячи з балансової вартості акцій підприємств, що консолідуються, а також фінансових результатів їх діяльності та резервів. Це обумовлюється тим, що материнська компанія і дочірні підприємства розглядаються як одна економічна одиниця. 4. Принцип постійності застосування методів консолідації та принцип діючого підприємства,які передбачають використання обраних методів консолідації тривалий час за умови, що група є функціонуючою і не має наміру припиняти свою діяльність. Зміни в методах консолідації можливі тільки у виняткових випадках за умови розкриття їх у примітках до консолідованої звітності з відповідним обгрунтуванням. Ці принципи поширюються як на форми, так і методи складання консолідованої фінансової звітності. 5. Принцип суттєвості,який передбачає розкриття в консолідованих звітах інформації лише за умови, що вона важлива для користувачів. Це означає, що в консолідованій фінансовій звітно-
Переглядів: 741 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|