МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||
Собівартість проданих товарів Чистий прибутока) занижена занижений б) завищена завищений в) занижена завищений г) завищена занижений 11. Прибуток або збиток від вибуття основних засобів визна а) відновної вартості активу і його первісної вартості; б) залишкової вартості активу і його первісної вартості; в) первісної вартості активу і суми виручки від його продажу; г) залишкової вартості активу і суми виручки від його продажу. РОЗДІЛ 10 ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА РОЗПОДІЛ Ч ПРИБУТКУ В ТОВАРИСТВАХ І КОРПОРАЦІЯХ 10.1. Економічна сутність та класифікація власного 10.2. Облік капіталу одноосібного власника. 10.3. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах. 10.4. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в корпораціях. Метою опрацювання даного розділу є отримання теоретичних знань з питань економічної сутності, класифікації, формування та організації обліку власного капіталу, засвоєння методики розподілу прибутку в товариствах і корпораціях, а також набуття практичних навичок з відображення в бухгалтерському обліку формування власного капіталу та використання прибутку господарюючими суб'єктами з різними організаційно-правовими формами бізнесу. ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ: • розкрити економічну сутність власного капіталу; • ознайомитися з класифікацією власного капіталу; • виявити особливості у формуванні власного капіталу господарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу; • відобразити в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності зміни у власному капіталі господарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу; • ознайомитися з порядком розподілу прибутку в товариствах і корпораціях; • виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку власного капіталу і розподілу прибутку в товариствах та корпораціях порівняно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності. 10.1.Економічна сутність та класифікація власного капіталу В зарубіжних країнах основними організаційно-правовими формами бізнесу, метою якого є отримання прибутку, є підприємства на правах одноосібної власності, товариства і кор- порації. В умовах ринкової економіки обов'язковим чинником успішного функціонування господарюючих суб'єктів, незалежно від форми власності, є формування власного капіталу в момент їх створення і поповнення власних фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності. Бухгалтерське рівняння Активи = Капіталпредставляє в алгебраїчній формі економічний стан підприємства в будь-який час і відображає співвідношення між економічними ресурсами компанії та правами на них. Тобто активи, з одного боку характеризують економічні ресурси, а з іншого — права на них і на одержання майбутніх доходів. «Нічого не виникає з нічого», компанія має зобов'язання по своїх активах. Активи = Зобов'язання Це зобов'язання перед кредиторами (залучений капітал) і перед власниками (власний капітал). Тому фундаментальна облікова модель має вигляд: Активи = Зобов'язання + Капітал Оскільки зобов'язання перед кредиторами виконуються за законом в першу чергу, капітал власників (або права власників) — це залишкова частка прав на активи підприємства. Власний капітал є різницею між активами підприємства і його кредиторською заборгованістю і характеризує ту частину «чистих активів» компанії, яка складає його власність: Активи - Зобов'язання = Капітал Таким чином, хоча власники беруть на себе максимальний ризик, властивий підприємству, вони мають право на всю залишкову винагороду, пов'язану з ним. Отже, у відповідності з п. 49 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів власний капітал є часткою в активах підприємства, яка залишилась після вирахування всіх його зобов'язань. Цим документом (п. 65) передбачена можливість поділу власного капіталу на підкласи. Так, наприклад, в акціонерному товаристві пропонується виділити такі підкласи власного капіталу: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереження капіталу. Така класифікація необхідна користувачам фінансових звітів для прийняття управлінських рішень за умови визначення в ній правових та інших обмежень щодо здатності підприємства розподіляти та використовувати власний капітал, а також прав сторін з часткою власності у підприємстві на отримання дивідендів або на виплати капіталу. Як правило, сума власного капіталу, наведена в Балансі, не відображає ні поточну ринкову, ні іншу оцінку підприємства для його власників. Це лише різниця між активами і зобов'язаннями. Як наслідок, значення власного капіталу перебуває у безпосередній залежності від умовностей оцінки активів і зобов'язань. Власний капітал формується за рахунок: 1) внесення власникам підприємства грошових коштів та інших активів; 2) накопичення суми доходу, яка залишається на підприємстві. Тому, зазвичай, власний капітал поділяється на дві категорії — інвестований капітал (його ще називають вкладений або сплачений) і нерозподілений прибуток. Детальна класифікація капіталу і його облік залежать від форми організації бізнесу і розглядатимуться нами окремо. Власники підприємства мають різноманітні права, але з позицій бухгалтерського обліку інтерес представляють ті з них, які стосуються права власності на діюче підприємство (право продажу або передачі частки в капіталі), а також ті, що мають відношення до розподілу коштів підприємства (наприклад, у зв'язку з його ліквідацією). Визнання і розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Порядок подання інформації про зміни у власному капіталі в фінансовій звітності та визначення облікового підходу до власного капіталу регламентується МСБО 1 «Подання фінансових звь тів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». 10.2. Облік капіталу одноосібного власника Власна справа — найважливіша, найлегша і найдешевша форма організації бізнесу. Індивідуальна приватна фірма повністю належить одній особі, хоча в ній може бути багато найманих працівників. Зазвичай власник сам обіймає посаду менеджера. Юридично розподілу між власником та його справою не існує — вони єдине ціле. Проте, відповідно до загальноприйнятого принципу автономності (незалежності), справа розглядається як окреме підприємство, облік по якому ведеться окремо від інших справ власника. Власна справа— найбільш поширений тип бізнесу в США. Він переважає у сфері послуг, роздрібній торгівлі, фермерстві. Так, наприклад, наприкінці XX ст. понад 70 % американських підприємств було зареєстровано як індивідуальні фірми. В той же час понад 70 % прибутку в економіці країни вироблялось корпораціями. Майже 50 % валового внутрішнього продукту створювалося підприємствами малого і середнього бізнесу. Домінуванням малого та середнього бізнесу характеризується також і сучасна економіка Європейського співтовариства. Він складає 2/3 зайнятості в приватному підприємництві. Половина з них представлена малими підприємствами, в яких нараховується менше 10 працівників. Малі підприємства— це індивідуальні приватні фірми. їхні ресурси та можливості фінансувати свої операції обмежені і вони не можуть успішно конкурувати, щоб вижити в умовах ринку. Проте кожна форма організації бізнесу має свої переваги та недоліки і зайнятість в кожній з них зумовлює як свій ступінь ризику, так і свої привілеї. Переваги власної справи: 1) легкість заснування. В міжнародній практиці воно не потребує дозволу жодної державної установи (за винятком деяких професій, для яких необхідна ліцензія на право практикувати); 2) конфіденційність. Звіти приватної фірми не виносяться на розгляд громадськості, що є необхідним для корпорацій; 3) пряме оподаткування. Прибуток приватної фірми обкладається податком як дохід власника, який декларується. Ставка податку може бути меншою, ніж передбачено для корпорацій. Недоліки індивідуальних приватних фірм: 1) невеликий розмір цих фірм відбивається на обмежених фінансових можливостях. Одноосібний власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку: випускати акції та облігації для залучення капіталу. Обмеження капіталу призводить до обмеження можливостей диверсифікації бізнесу; 2) головна вада цієї форми організації бізнесу — необмежена відповідальність власника. За законом індивідуальна приватна фірма і її власник — одне й те саме, тому власник відповідає за борги фірми усім своїм майном; 3) власна справа може бути недовговічною через слабку конкурентоспроможності та залежність від кваліфікації, таланту та управлінських здібностей однієї особи. Капітал власника при заснуванні фірми формується за рахунок його вкладень. Власна справа, як і будь-який бізнес, розпочинається з метою отримання прибутку. Прибуток збільшує капі- тал власника. Він визначається як різниця між доходами та витратами, що виникають в процесі господарської діяльності. Власник також може вилучати капітал — це можна вважати отриманою заробітною платою або вилученням прибутку від підприємницької діяльності. Отже, на капітал власника, крім його вкладень, впливають три фактори: доходи, витрати та вилучення капіталу. Облік капіталу одноосібного власника може вестися з використанням: • одного рахунка «Капітал власника», на якому відображаються всі операції, що впливають на нього; • окремих рахунків для обліку складових капіталу власника (рис. 10.1). Капітал приватного власника Рис. 10.1. Схема обліку капіталу приватного власника 10.3. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах Головна відмінність товариства від індивідуальної приватної фірми — кількість власників. Товариство— це система взаємовідносин між двома або більше партнерами, в межах якої вони погодились поділяти ризик і винагороду від спільного ведення бізнесу. Відносини між партнерами регулюються згідно з договором товариства {partnership agreement), в якому відображається: назва товариства, мета його діяльності, місцезнаходження, відомості про партнерів, їх права та обов'язки, внески учасників, порядок розподілу доходів та покриття зобов'язань, здійснення додаткових інвестицій та вилучення капіталу кожним партнером, припинення діяльності. Характерними рисами товариства, які відрізняють його від інших форм організації бізнесу, є: • добровільне партнерство — об'єднання підприємців за власним волевиявленням; • спільне володіння майном — після того, як партнери внесли своє майно в товариство, вони втрачають право одноосібного розпорядження цим майном. Майно стає активами підприємства і всі партнери є його співвласниками; • взаємодія учасників — кожен із партнерів зобов'язаний діяти в інтересах всього товариства, а не переслідувати свої власні цілі при участі в його діяльності; • участь в прибутках товариства — на це має право кожний його учасник. У договорі товариства повинні передбачатися методи формування і розподілу прибутків та збитків між партнерами; • необмежена відповідальність — всі партнери несуть необмежену солідарну відповідальність за борги товариства. Це означає, що відповідальність учасників не обмежується розмірами їх внесків, а переходить також на власне майно партнерів. Винятком є товариство з обмеженою відповідальністю, в якому головний партнер, який веде справу, несе повну відповідальність, а інші — в межах своїх інвестицій. Переваги товариства: 1) як і індивідуальна приватна фірма, товариство може бути легко створене. Процес створення і ліквідації не потребує дотримання значної кількості законів і правил, необхідних для корпоративної форми бізнесу; 2) товариство не обкладається податком на прибуток, тому що він розподіляється між партнерами і податки стягуються з доходів кожного партнера; 3) більша кількість учасників відкриває можливості для диверсифікації діяльності, залучення висококваліфікованих працівників і збільшує шанси на успіх, розширює можливості фінансування і кредитування; 4) товариство має більше шансів на тривале існування. 1)необмежена відповідальність партнерів дає шанс підприємцям втратити все своє майно; 2) потенційні можливості конфліктів між партнерами; 3) відповідальність всіх партнерів за недоліки внаслідок дій одного з них; 4) труднощі, пов'язані з передачею права власності. Кожен із засновників має право виходу із товариства і отримання своєї частки, тому капітал кожного партнера обліковується і відображається в звітності окремо. Для обліку капіталу власників використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок «Капітал власника», по кредиту якого відображається збільшення власного капіталу кожного власника, а по дебету — зменшення. При створенні товариства початкові внески кожного із засновників реєструються окремо в Журналі. При цьому дебетуються відповідні рахунки активів, а кредитується рахунок капіталу певного власника. На рахунках бухгалтерського обліку можуть складатися наступні бухгалтерські проведення (табл. 10.1) Внески оцінюються за справедливою ринковою вартістю на дату передачі активів товариству і вказуються в договорі. Товариство також може приймати зобов'язання партнерів, пов'язані з інвестиціями. Таблиця 10.1 КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ВІДОБРАЖЕННЯ ВНЕСКІВ НА ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВА
В кінці кожного облікового періоду здійснюються коригуючі записи і всі рахунки витрат та доходів закриваються на зведений рахунок фінансових результатів, після чого визначається фінансовий результат діяльності. Слід зауважити, що заробітна плата партнерів та відсотки на вкладений ними капітал не розглядаються як витрати товариства до моменту визначення прибутку. Ці суми не обліковуються на рахунках витрат і не зіставляються з доходами для визначення фінансового результату. У складі витрат товариства по статті «Заробітна плата» відображається лише заборгованість з оплати праці службовцям, а по статті «Витрати по відсотках» — відповідна заборгованість кредиторам. Виплата винагороди партнерам за роботу та вкладені кошти розглядається в товаристві як вилучення капіталу. Тому на кожного із власників відкривається окремий рахунок «Вилучення капіталу». Фінансовий результат товариства розподіляється між його співвласниками. Прибуток оподатковується у складі доходів кожного із партнерів, як і дохід власника індивідуальної приватної фірми або будь-якого громадянина. Порядок розподілу прибутків та збитків потрібно чітко обумовлювати в договорі, щоб запобігти виникненню можливих конфліктів. Якщо всі партнери при формуванні власного капіталу товариства здійснюють однакові суми внесків, приділяють справам однакову кількість часу, мають рівні організаторські здібності і несуть однаковий ризик, пов'язаний з бізнесом, то в такому разі прибуток або збиток товариства може розподілятися порівну. Якщо один із партнерів бере на себе керівництво підприємством і приділяє цьому весь свій час — тоді йому із чистого прибутку призначається заробітна плата, яка не впливає на подальший розподіл фінансових результатів. Інший партнер може вкласти у підприємство більше коштів і сподіватись на компенсацію у вигляді більшої частки в прибутку товариства. В таких випадках із чистого прибутку спочатку виплачується заробітна плата та відсотки на вкладений капітал, а залишок прибутку (або його дефіцит) розподіляється відповідно до обраної методики: • порівну; • за встановленою пропорцією; • пропорційно вкладеному капіталу (за основу може бути взята сума капіталу на початок року або середня частка капіталу кожного партнера). За результатами розподілу прибутку здійснюється бухгалтерський запис: Дебет рахунка «Зведений рахунок фінансових результатів» Кредит рахунка «Капітал власника» Якщо протягом звітного періоду партнерами вилучалися кошти на власні потреби (на виплату заробітної плати та інші цілі), то наприкінці звітного періоду їх слід списати на зменшення капіталу партнерів. При цьому складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Капітал власника» Кредит рахунка «Вилучення капіталу» Особливості фінансової звітності товариства: Звіт про прибутки та збитки після традиційного переліку статей і відображення загальної суми чистого прибутку може містити дані про розподіл чистого прибутку між партнерами. Наприкінці фінансового року готується Звіт про капітал партнерів. У ньому відображається залишок капіталу кожного партнера на початок року, його зміни за рахунок додаткових вкладень, вилучень, одержання частки прибутку і залишок загального капіталу та окремих його власників на кінець звітного року. Баланс товариства в розділі «Власний капітал» відображає конкретні суми капіталу кожного партнера. Зміна складу партнерів товариства має обов'язково супроводжуватися його перереєстрацією і складанням нового договору, де доцільно вказувати умови виходу та прийняття нових партнерів. Вихід партнера із товариства може здійснюватися через: • вилучення активів товариства на еквівалентну суму; • продаж капіталу новому партнеру; Прийняття нового партнера може супроводжуватися: • вкладенням активів нового партнера у товариство; • купівлею у одного із партнерів частки капіталу в товаристві; • вкладенням активів з гудвілом попереднім партнером за умови стабільної рентабельної роботи товариства; • виплатою премії новому партнеру — якщо члени товариства зацікавлені в його прийнятті. Ліквідація товариства — це процес припинення господарської діяльності підприємства, під час якого частина активів, необхідна для погашення заборгованості, реалізується, а решта розподіляється поміж партнерами. Причинами ліквідації товариства можуть бути: • вичерпання завдань, для вирішення яких створювалося товариство, або терміну його дії; • зміни в законодавстві, що призвели до визнання діяльності товариства незаконною; • банкрутство одного із партнерів або всього товариства. Під час ліквідації господарська діяльність припиняється, завершується обліковий цикл, визначається фінансовий результат, який розподіляється між партнерами відповідно до встановленої договором методики. Кошти, отримані від реалізації активів, у першу чергу спрямовуються на погашення зобов'язань перед кредиторами, потім — на погашення боргів партнерів і лише їх залишок розподіляється між партнерами. Продаж активів може бути здійснено: 1. З прибутком — якщо активи реалізуються за ціною, що пе а) отримання грошових коштів і списання активів, що були б) погашення заборгованості товариства за рахунок отриманих в) розподіл прибутку від реалізації на збільшення капіталу г) розподіл залишку грошових коштів між партнерами. матимуть нульове сальдо, тобто будуть закриті. 2. Зі збитком — якщо активи реалізуються за ціною, нижчаю 2.1. збитки можуть бути перекриті капіталом партнерів. Послідовність операцій по відображенню ліквідації товариства зберігається. За змістом будуть відрізнятися лише операції з відображення збитків від реалізації та з розподілу збитків на зменшення капіталу співвласників. 2.2. залишок капіталу одного із партнерів не покриває його частки в збитках товариства. В такому випадку збиток від продажу активів розподіляється між співвласниками відповідно до встановленої раніше пропорції. Партнер, залишок капіталу якого не перекриває його частки в збитках товариства, повинен погасити відповідну суму за рахунок власних коштів. Тут вступає в силу правило необмеженої відповідальності. Внесені кошти ніби поповнюють недостатню частину капіталу. Після цього здійснюються виплати решті партнерів, і рахунки товариства закриваються. 10.4. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в корпораціях Корпорація— це зареєстроване певним чином підприємство, створене для здійснення комерційної або виробничої діяльності, яке має права юридичної особи та капітал, розділений на акції. Акціями засвідчується право власності в корпорації, ними можуть володіти як фізичні, так і юридичні особи — акціонери. Ак- 234;| ціонери обирають раду директорів, яка призначає вищих посадових осіб (адміністрацію) для втілення в життя політики корпорації. За обсягами діяльності корпорації домінують у діловому світі. Вони концентрують у собі незрівнянно більше ресурсів і людських здібностей, виробляють більше благ, ніж інші форми організації бізнесу. Корпорації відповідають сучасним тенденціям розвитку корпоративної форми бізнесу, сприяють поглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжнародного економічного простору. Переваги корпорацій: 1) мобілізація значних обсягів капіталу; 2) обмежена відповідальність акціонерів. На відміну від власної справи або товариства, у разі банкрутства акціонери відповідають за борги корпорації не всім своїм майном, а лише в межах частки капіталу, що їм належить; 3) проста система передачі права власності; 4) професійне управління; 5) тривалість існування. Вади корпоративної форми організації бізнесу: 1) вимога відкритості інформації, з одного боку, спонукає менеджерів прикрашати звітність, а з іншого — робить корпорацію вразливою для конкурентів; 2) застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю, ніж до інших видів підприємств; 3) подвійність оподаткування (оподаткуванню підлягають і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів). Капітал власників корпорації відображається в Балансі у розділі «Капітал і резерви». Для повного розкриття інформації окремо відображаються усі його головні складові, а також підрозділи, номінальна вартість, кількість випущених акцій, капітал, внесений понад номінальну вартість, який називають премією наакці-онерний капітал або надлишковий капітал. Акціонерний капітал формується за рахунок: • коштів інвесторів — шляхом реалізації їм акцій; • прибутку, отриманого від ведення комерційної діяльності та не розподіленого між акціонерами. Акція є одиницею власності в корпорації. Вона представляє собою цінний папір, який засвідчує пайову участь в корпорації і дає право власникові на: —участь в управлінні компанією; —отримання частки прибутку у вигляді дивідендів; —участь у розподілі майна при ліквідації компанії. Максимальна кількість акцій, яка може бути випущена корпорацією, вказується в її статуті як «оголошена кількість акцій». Володіння акцією дає право на отримання пропорційної частки прибутку компанії у вигляді дивідендів. При ліквідації корпорації акціонери мають право на отримання частки її активів пропорційно вартості акцій, якими вони володіють, але лише після задоволення претензій кредиторів. Розрізняють акції двох видів: —звичайні (прості) акції (Common Stock); —привілейовані акції (Preferred Stock). Якщо випускається тільки один вид акцій, то це мають бути звичайні (прості) акції. У такому випадку права всіх власників (акціонерів) однакові і задовольняються за залишковомим принципом, тобто в останню чергу. Прості акції можуть бути зі встановленим номіналом і без нього. Вони, на відміну від привілейованих, не мають фіксованої дивідендної ставки, тому по простих акціях можуть сплачуватися вищі дивіденди і їх ринкова вартість може значно змінюватись. Привілейовані акції не дають власнику права голосу, але вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. По-перше, це переваги в отриманні дивідендів. Якщо компанія має прибуток і рада директорів оголосила виплату дивідендів по привілейованих акціях, то визначена сума дивідендів має бути виплачена власникам привілейованих акцій до того, як отримають свою частку власники звичайних акцій. Дивіденди по привілейованих акціях встановлюються фіксованою сумою на одну акцію або у відсотках до її номінальної вартості і не залежать від розміру прибутку. Привілейовані акції можуть бути некумулятивними і кумулятивними. Кумулятивні привілейовані акції мають додаткову перевагу: вони дають право їх власникам на отримання в майбутньому дивідендів минулого періоду. Всі неоголошені дивіденди повинні накопичуватися із року в рік. Вони мають назву прострочених, не відображаються як зобов'язання, оскільки не були оголошені, але інформація про них має бути розкритою в примітках до фінансової звітності. Накопичена сума дивідендів по привілейованих кумулятивних акціях оголошується і виплачується до того, як будуть оголошені і виплачені дивіденди по звичайних акціях. Друга перевага привілейованих акцій — це право їх власників на активи компанії. Так, компанія-емітент може вимагати у власників відзивних акцій повернення їх за певну суму готівки (звичайно, вищу за їх номінальну вартість). А при ліквідації корпора- 23* ції привілейованим акціонерам виплачується встановлена максимальна сума до того, як будь-які активи будуть розподілені серед простих акціонерів. Третьою перевагою привілейованих акцій можна вважати можливість їх конвертації, яка іноді надається для залучення інвесторів. Конвертовані привілейовані акції дають право власнику за його бажанням обміняти свої акції на звичайні після обумовленої дати за встановленим коефіцієнтом. Отже, привілейовані акції мають менший ступінь ризику, переваги щодо прав на активи корпорації, конвертованість та дивіденди. Разом з тим, їх недоліками є встановлення верхньої межі дивідендів і відсутність права голосу. Таким чином, випуск привілейованих акцій є одним із способів залучення капіталу без ризику втратити контроль за діяльністю корпорації. Переглядів: 335 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|