Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Собівартість проданих товарів Чистий прибуток

а) занижена занижений

б) завищена завищений

в) занижена завищений

г) завищена занижений

11. Прибуток або збиток від вибуття основних засобів визна­
чається при порівнянні:

а) відновної вартості активу і його первісної вартості;

б) залишкової вартості активу і його первісної вартості;

в) первісної вартості активу і суми виручки від його продажу;

г) залишкової вартості активу і суми виручки від його продажу.


РОЗДІЛ 10


ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА РОЗПОДІЛ Ч ПРИБУТКУ В ТОВАРИСТВАХ І КОРПОРАЦІЯХ

10.1. Економічна сутність та класифікація власного
капіталу.

10.2. Облік капіталу одноосібного власника.

10.3. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах.

10.4. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в ко­рпораціях.

Метою опрацювання даного розділу є отримання теорети­чних знань з питань економічної сутності, класифікації, формування та організації обліку власного капіталу, засвоєння методики розподі­лу прибутку в товариствах і корпораціях, а також набуття практичних навичок з відображення в бухгалтерському обліку формування влас­ного капіталу та використання прибутку господарюючими суб'єк­тами з різними організаційно-правовими формами бізнесу. ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкрити економічну сутність власного капіталу;

• ознайомитися з класифікацією власного капіталу;

• виявити особливості у формуванні власного капіталу госпо­дарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу;

• відобразити в бухгалтерському обліку та фінансовій звітнос­ті зміни у власному капіталі господарюючих суб'єктів з різними організаційно-правовими формами бізнесу;

• ознайомитися з порядком розподілу прибутку в товариствах і корпораціях;

• виявити відмінності національних Положень (стандартів) бух­галтерського обліку стосовно обліку власного капіталу і розподілу прибутку в товариствах та корпораціях порівняно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

10.1.Економічна сутність та класифікація власного капіталу

В зарубіжних країнах основними організаційно-право­вими формами бізнесу, метою якого є отримання прибутку, є підприємства на правах одноосібної власності, товариства і кор-


порації. В умовах ринкової економіки обов'язковим чинником успішного функціонування господарюючих суб'єктів, незалежно від форми власності, є формування власного капіталу в момент їх створення і поповнення власних фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності.

Бухгалтерське рівняння Активи = Капіталпредставляє в ал­гебраїчній формі економічний стан підприємства в будь-який час і відображає співвідношення між економічними ресурсами ком­панії та правами на них. Тобто активи, з одного боку характери­зують економічні ресурси, а з іншого — права на них і на одер­жання майбутніх доходів. «Нічого не виникає з нічого», компанія має зобов'язання по своїх активах.

Активи = Зобов'язання

Це зобов'язання перед кредиторами (залучений капітал) і пе­ред власниками (власний капітал). Тому фундаментальна обліко­ва модель має вигляд:

Активи = Зобов'язання + Капітал

Оскільки зобов'язання перед кредиторами виконуються за за­коном в першу чергу, капітал власників (або права власників) — це залишкова частка прав на активи підприємства. Власний капі­тал є різницею між активами підприємства і його кредиторською заборгованістю і характеризує ту частину «чистих активів» ком­панії, яка складає його власність:

Активи - Зобов'язання = Капітал

Таким чином, хоча власники беруть на себе максимальний ри­зик, властивий підприємству, вони мають право на всю залишко­ву винагороду, пов'язану з ним.

Отже, у відповідності з п. 49 Концептуальної основи складан­ня та подання фінансових звітів власний капітал є часткою в ак­тивах підприємства, яка залишилась після вирахування всіх його зобов'язань. Цим документом (п. 65) передбачена можливість поділу власного капіталу на підкласи. Так, наприклад, в акціоне­рному товаристві пропонується виділити такі підкласи власного капіталу: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибут­ку; резерви, які відображають коригування збереження капіталу. Така класифікація необхідна користувачам фінансових звітів для прийняття управлінських рішень за умови визначення в ній пра­вових та інших обмежень щодо здатності підприємства розподі­ляти та використовувати власний капітал, а також прав сторін з


часткою власності у підприємстві на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Як правило, сума власного капіталу, наведена в Балансі, не ві­дображає ні поточну ринкову, ні іншу оцінку підприємства для його власників. Це лише різниця між активами і зобов'язаннями. Як наслідок, значення власного капіталу перебуває у безпосеред­ній залежності від умовностей оцінки активів і зобов'язань.

Власний капітал формується за рахунок: 1) внесення власни­кам підприємства грошових коштів та інших активів; 2) накопичення суми доходу, яка залишається на підприємстві. Тому, зазвичай, власний капітал поділяється на дві категорії — інвестований капітал (його ще називають вкладений або сплаче­ний) і нерозподілений прибуток. Детальна класифікація капіталу і його облік залежать від форми організації бізнесу і розглядати­муться нами окремо.

Власники підприємства мають різноманітні права, але з пози­цій бухгалтерського обліку інтерес представляють ті з них, які стосуються права власності на діюче підприємство (право про­дажу або передачі частки в капіталі), а також ті, що мають від­ношення до розподілу коштів підприємства (наприклад, у зв'язку з його ліквідацією). Визнання і розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку і фінансової зві­тності.

Порядок подання інформації про зміни у власному капіталі в фінансовій звітності та визначення облікового підходу до власно­го капіталу регламентується МСБО 1 «Подання фінансових звь тів», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

10.2. Облік капіталу одноосібного власника

Власна справа — найважливіша, найлегша і найдеше­вша форма організації бізнесу. Індивідуальна приватна фірма по­вністю належить одній особі, хоча в ній може бути багато найма­них працівників. Зазвичай власник сам обіймає посаду менеджера. Юридично розподілу між власником та його справою не існує — вони єдине ціле. Проте, відповідно до загальноприй­нятого принципу автономності (незалежності), справа розгляда­ється як окреме підприємство, облік по якому ведеться окремо від інших справ власника.


Власна справа— найбільш поширений тип бізнесу в США. Він переважає у сфері послуг, роздрібній торгівлі, фермерстві. Так, наприклад, наприкінці XX ст. понад 70 % американських підприємств було зареєстровано як індивідуальні фірми. В той же час понад 70 % прибутку в економіці країни вироблялось корпо­раціями. Майже 50 % валового внутрішнього продукту створю­валося підприємствами малого і середнього бізнесу. Домінуван­ням малого та середнього бізнесу характеризується також і сучасна економіка Європейського співтовариства. Він складає 2/3 зайнятості в приватному підприємництві. Половина з них пред­ставлена малими підприємствами, в яких нараховується менше 10 працівників. Малі підприємства— це індивідуальні приватні фірми. їхні ресурси та можливості фінансувати свої операції об­межені і вони не можуть успішно конкурувати, щоб вижити в умовах ринку. Проте кожна форма організації бізнесу має свої переваги та недоліки і зайнятість в кожній з них зумовлює як свій ступінь ризику, так і свої привілеї.

Переваги власної справи:

1) легкість заснування. В міжнародній практиці воно не по­требує дозволу жодної державної установи (за винятком деяких професій, для яких необхідна ліцензія на право практикувати);

2) конфіденційність. Звіти приватної фірми не виносяться на розгляд громадськості, що є необхідним для корпорацій;

3) пряме оподаткування. Прибуток приватної фірми обклада­ється податком як дохід власника, який декларується. Ставка по­датку може бути меншою, ніж передбачено для корпорацій.

Недоліки індивідуальних приватних фірм:

1) невеликий розмір цих фірм відбивається на обмежених фі­нансових можливостях. Одноосібний власник не може користу­ватися послугами організованого фінансового ринку: випускати акції та облігації для залучення капіталу. Обмеження капіталу призводить до обмеження можливостей диверсифікації бізнесу;

2) головна вада цієї форми організації бізнесу — необмежена відповідальність власника. За законом індивідуальна приватна фірма і її власник — одне й те саме, тому власник відповідає за борги фірми усім своїм майном;

3) власна справа може бути недовговічною через слабку кон­курентоспроможності та залежність від кваліфікації, таланту та управлінських здібностей однієї особи.

Капітал власника при заснуванні фірми формується за раху­нок його вкладень. Власна справа, як і будь-який бізнес, розпо­чинається з метою отримання прибутку. Прибуток збільшує капі-


тал власника. Він визначається як різниця між доходами та ви­тратами, що виникають в процесі господарської діяльності. Вла­сник також може вилучати капітал — це можна вважати отрима­ною заробітною платою або вилученням прибутку від підприємницької діяльності. Отже, на капітал власника, крім його вкладень, впливають три фактори: доходи, витрати та вилучення капіталу.

Облік капіталу одноосібного власника може вестися з викори­станням:

• одного рахунка «Капітал власника», на якому відобража­ються всі операції, що впливають на нього;

• окремих рахунків для обліку складових капіталу власника (рис. 10.1).

Капітал приватного власника

Рис. 10.1. Схема обліку капіталу приватного власника

10.3. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах

Головна відмінність товариства від індивідуальної приватної фірми — кількість власників. Товариство— це сис­тема взаємовідносин між двома або більше партнерами, в межах якої вони погодились поділяти ризик і винагороду від спільного ведення бізнесу. Відносини між партнерами регулюються згідно з договором товариства {partnership agreement), в якому відобра­жається: назва товариства, мета його діяльності, місцезнахо­дження, відомості про партнерів, їх права та обов'язки, внески учасників, порядок розподілу доходів та покриття зобов'язань, здійснення додаткових інвестицій та вилучення капіталу кожним партнером, припинення діяльності.


Характерними рисами товариства, які відрізняють його від інших форм організації бізнесу, є:

• добровільне партнерство — об'єднання підприємців за вла­сним волевиявленням;

• спільне володіння майном — після того, як партнери внесли своє майно в товариство, вони втрачають право одноосібного розпорядження цим майном. Майно стає активами підприємства і всі партнери є його співвласниками;

• взаємодія учасників — кожен із партнерів зобов'язаний дія­ти в інтересах всього товариства, а не переслідувати свої власні цілі при участі в його діяльності;

• участь в прибутках товариства — на це має право кожний його учасник. У договорі товариства повинні передбачатися методи формування і розподілу прибутків та збитків між парт­нерами;

• необмежена відповідальність — всі партнери несуть необ­межену солідарну відповідальність за борги товариства. Це озна­чає, що відповідальність учасників не обмежується розмірами їх внесків, а переходить також на власне майно партнерів. Винят­ком є товариство з обмеженою відповідальністю, в якому голо­вний партнер, який веде справу, несе повну відповідальність, а інші — в межах своїх інвестицій.

Переваги товариства:

1) як і індивідуальна приватна фірма, товариство може бути легко створене. Процес створення і ліквідації не потребує дотри­мання значної кількості законів і правил, необхідних для корпо­ративної форми бізнесу;

2) товариство не обкладається податком на прибуток, тому що він розподіляється між партнерами і податки стягуються з дохо­дів кожного партнера;

3) більша кількість учасників відкриває можливості для диве­рсифікації діяльності, залучення висококваліфікованих працівни­ків і збільшує шанси на успіх, розширює можливості фінансу­вання і кредитування;

4) товариство має більше шансів на тривале існування.
Недоліки товариства:

1)необмежена відповідальність партнерів дає шанс підприєм­цям втратити все своє майно;

2) потенційні можливості конфліктів між партнерами;

3) відповідальність всіх партнерів за недоліки внаслідок дій одного з них;

4) труднощі, пов'язані з передачею права власності.


Кожен із засновників має право виходу із товариства і отри­мання своєї частки, тому капітал кожного партнера обліковується і відображається в звітності окремо. Для обліку капіталу власни­ків використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок «Капітал власника», по кредиту якого відображається збільшення власного капіталу кожного власника, а по дебету — зменшення.

При створенні товариства початкові внески кожного із засно­вників реєструються окремо в Журналі. При цьому дебетуються відповідні рахунки активів, а кредитується рахунок капіталу пев­ного власника. На рахунках бухгалтерського обліку можуть складатися наступні бухгалтерські проведення (табл. 10.1) Внес­ки оцінюються за справедливою ринковою вартістю на дату пе­редачі активів товариству і вказуються в договорі. Товариство також може приймати зобов'язання партнерів, пов'язані з інвес­тиціями.

Таблиця 10.1

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ВІДОБРАЖЕННЯ ВНЕСКІВ НА ФОРМУ­ВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВА

 

 

Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
Дебет Кредит
Здійснено внески засновни­ками товариства у вигляді наступних активів:    
— земля Земля Капітал власника
— основні засоби Основні засоби Капітал власника
— нематеріальні активи Нематеріальні ак­тиви Капітал власника
— виробничі запаси, товари Запаси Капітал власника
— грошові кошти та їх екві­валенти Грошові кошти Капітал власника

В кінці кожного облікового періоду здійснюються коригуючі записи і всі рахунки витрат та доходів закриваються на зведений рахунок фінансових результатів, після чого визначається фінан­совий результат діяльності. Слід зауважити, що заробітна плата партнерів та відсотки на вкладений ними капітал не розглядають­ся як витрати товариства до моменту визначення прибутку. Ці суми не обліковуються на рахунках витрат і не зіставляються з


доходами для визначення фінансового результату. У складі ви­трат товариства по статті «Заробітна плата» відображається лише заборгованість з оплати праці службовцям, а по статті «Витрати по відсотках» — відповідна заборгованість кредиторам. Виплата винагороди партнерам за роботу та вкладені кошти розглядається в товаристві як вилучення капіталу. Тому на кожного із власників відкривається окремий рахунок «Вилучення капіталу».

Фінансовий результат товариства розподіляється між його співвласниками. Прибуток оподатковується у складі доходів ко­жного із партнерів, як і дохід власника індивідуальної приватної фірми або будь-якого громадянина.

Порядок розподілу прибутків та збитків потрібно чітко обу­мовлювати в договорі, щоб запобігти виникненню можливих конфліктів. Якщо всі партнери при формуванні власного капіталу товариства здійснюють однакові суми внесків, приділяють спра­вам однакову кількість часу, мають рівні організаторські здібнос­ті і несуть однаковий ризик, пов'язаний з бізнесом, то в такому разі прибуток або збиток товариства може розподілятися порівну.

Якщо один із партнерів бере на себе керівництво підприємст­вом і приділяє цьому весь свій час — тоді йому із чистого прибу­тку призначається заробітна плата, яка не впливає на подальший розподіл фінансових результатів. Інший партнер може вкласти у підприємство більше коштів і сподіватись на компенсацію у ви­гляді більшої частки в прибутку товариства. В таких випадках із чистого прибутку спочатку виплачується заробітна плата та від­сотки на вкладений капітал, а залишок прибутку (або його дефі­цит) розподіляється відповідно до обраної методики:

• порівну;

• за встановленою пропорцією;

• пропорційно вкладеному капіталу (за основу може бути взя­та сума капіталу на початок року або середня частка капіталу ко­жного партнера).

За результатами розподілу прибутку здійснюється бухгалтер­ський запис:

Дебет рахунка «Зведений рахунок фінансових результатів»

Кредит рахунка «Капітал власника»

Якщо протягом звітного періоду партнерами вилучалися кош­ти на власні потреби (на виплату заробітної плати та інші цілі), то наприкінці звітного періоду їх слід списати на зменшення капіта­лу партнерів. При цьому складається бухгалтерське проведення:

Дебет рахунка «Капітал власника»

Кредит рахунка «Вилучення капіталу»


Особливості фінансової звітності товариства: Звіт про прибут­ки та збитки після традиційного переліку статей і відображення загальної суми чистого прибутку може містити дані про розподіл чистого прибутку між партнерами.

Наприкінці фінансового року готується Звіт про капі­тал партнерів. У ньому відображається залишок капіталу ко­жного партнера на початок року, його зміни за рахунок дода­ткових вкладень, вилучень, одержання частки прибутку і залишок загального капіталу та окремих його власників на кінець звітного року. Баланс товариства в розділі «Власний капітал» відображає конкретні суми капіталу кожного парт­нера.

Зміна складу партнерів товариства має обов'язково супрово­джуватися його перереєстрацією і складанням нового договору, де доцільно вказувати умови виходу та прийняття нових парт­нерів.

Вихід партнера із товариства може здійснюватися через:

• вилучення активів товариства на еквівалентну суму;

• продаж капіталу новому партнеру;

Прийняття нового партнера може супроводжуватися:

• вкладенням активів нового партнера у товариство;

• купівлею у одного із партнерів частки капіталу в това­ристві;

• вкладенням активів з гудвілом попереднім партнером за умови стабільної рентабельної роботи товариства;

• виплатою премії новому партнеру — якщо члени товариства зацікавлені в його прийнятті.

Ліквідація товариства — це процес припинення господарської діяльності підприємства, під час якого частина активів, необхідна для погашення заборгованості, реалізується, а решта розподіля­ється поміж партнерами.

Причинами ліквідації товариства можуть бути:

• вичерпання завдань, для вирішення яких створювалося то­вариство, або терміну його дії;

• зміни в законодавстві, що призвели до визнання діяльності товариства незаконною;

• банкрутство одного із партнерів або всього товариства.

Під час ліквідації господарська діяльність припиняється, заве­ршується обліковий цикл, визначається фінансовий результат, який розподіляється між партнерами відповідно до встановленої договором методики. Кошти, отримані від реалізації активів, у першу чергу спрямовуються на погашення зобов'язань перед


кредиторами, потім — на погашення боргів партнерів і лише їх залишок розподіляється між партнерами. Продаж активів може бути здійснено:

1. З прибутком — якщо активи реалізуються за ціною, що пе­
ревищує балансову вартість, і тоді в обліку відображається така
послідовність операцій з ліквідації:

а) отримання грошових коштів і списання активів, що були
реалізовані з одночасним відображенням прибутку від реалізації;

б) погашення заборгованості товариства за рахунок отриманих
від реалізації активів коштів;

в) розподіл прибутку від реалізації на збільшення капіталу
партнерів;

г) розподіл залишку грошових коштів між партнерами.
Після виконання останньої операції всі рахунки товариства

матимуть нульове сальдо, тобто будуть закриті.

2. Зі збитком — якщо активи реалізуються за ціною, нижчаю
за балансову вартість. У цьому випадку можливі варіанти:

2.1. збитки можуть бути перекриті капіталом партнерів. По­слідовність операцій по відображенню ліквідації товариства збе­рігається. За змістом будуть відрізнятися лише операції з відо­браження збитків від реалізації та з розподілу збитків на зменшення капіталу співвласників.

2.2. залишок капіталу одного із партнерів не покриває його частки в збитках товариства. В такому випадку збиток від прода­жу активів розподіляється між співвласниками відповідно до встановленої раніше пропорції. Партнер, залишок капіталу якого не перекриває його частки в збитках товариства, повинен погаси­ти відповідну суму за рахунок власних коштів. Тут вступає в си­лу правило необмеженої відповідальності. Внесені кошти ніби поповнюють недостатню частину капіталу. Після цього здійсню­ються виплати решті партнерів, і рахунки товариства закрива­ються.

10.4. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в корпораціях

Корпорація— це зареєстроване певним чином підпри­ємство, створене для здійснення комерційної або виробничої діяль­ності, яке має права юридичної особи та капітал, розділений на ак­ції. Акціями засвідчується право власності в корпорації, ними можуть володіти як фізичні, так і юридичні особи — акціонери. Ак-

234;|


ціонери обирають раду директорів, яка призначає вищих посадових осіб (адміністрацію) для втілення в життя політики корпорації.

За обсягами діяльності корпорації домінують у діловому світі. Вони концентрують у собі незрівнянно більше ресурсів і людсь­ких здібностей, виробляють більше благ, ніж інші форми органі­зації бізнесу. Корпорації відповідають сучасним тенденціям роз­витку корпоративної форми бізнесу, сприяють поглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжна­родного економічного простору.

Переваги корпорацій:

1) мобілізація значних обсягів капіталу;

2) обмежена відповідальність акціонерів. На відміну від влас­ної справи або товариства, у разі банкрутства акціонери відпові­дають за борги корпорації не всім своїм майном, а лише в межах частки капіталу, що їм належить;

3) проста система передачі права власності;

4) професійне управління;

5) тривалість існування.

Вади корпоративної форми організації бізнесу:

1) вимога відкритості інформації, з одного боку, спонукає ме­неджерів прикрашати звітність, а з іншого — робить корпорацію вразливою для конкурентів;

2) застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю, ніж до інших видів підприємств;

3) подвійність оподаткування (оподаткуванню підлягають і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів).

Капітал власників корпорації відображається в Балансі у роз­ділі «Капітал і резерви». Для повного розкриття інформації окре­мо відображаються усі його головні складові, а також підрозділи, номінальна вартість, кількість випущених акцій, капітал, внесе­ний понад номінальну вартість, який називають премією наакці-онерний капітал або надлишковий капітал.

Акціонерний капітал формується за рахунок:

• коштів інвесторів — шляхом реалізації їм акцій;

• прибутку, отриманого від ведення комерційної діяльності та не розподіленого між акціонерами.

Акція є одиницею власності в корпорації. Вона представляє собою цінний папір, який засвідчує пайову участь в корпорації і дає право власникові на:

—участь в управлінні компанією;

—отримання частки прибутку у вигляді дивідендів;

—участь у розподілі майна при ліквідації компанії.


Максимальна кількість акцій, яка може бути випущена корпо­рацією, вказується в її статуті як «оголошена кількість акцій». Володіння акцією дає право на отримання пропорційної частки прибутку компанії у вигляді дивідендів. При ліквідації корпорації акціонери мають право на отримання частки її активів пропор­ційно вартості акцій, якими вони володіють, але лише після задо­волення претензій кредиторів.

Розрізняють акції двох видів:

—звичайні (прості) акції (Common Stock);

—привілейовані акції (Preferred Stock).

Якщо випускається тільки один вид акцій, то це мають бути звичайні (прості) акції. У такому випадку права всіх власників (акціонерів) однакові і задовольняються за залишковомим прин­ципом, тобто в останню чергу. Прості акції можуть бути зі вста­новленим номіналом і без нього. Вони, на відміну від привілейо­ваних, не мають фіксованої дивідендної ставки, тому по простих акціях можуть сплачуватися вищі дивіденди і їх ринкова вартість може значно змінюватись.

Привілейовані акції не дають власнику права голосу, але вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. По-перше, це переваги в отриманні дивідендів. Якщо компанія має прибуток і рада директорів оголосила виплату дивідендів по привілейованих акціях, то визначена сума дивідендів має бути виплачена власни­кам привілейованих акцій до того, як отримають свою частку власники звичайних акцій. Дивіденди по привілейованих акціях встановлюються фіксованою сумою на одну акцію або у відсот­ках до її номінальної вартості і не залежать від розміру прибутку.

Привілейовані акції можуть бути некумулятивними і кумуля­тивними. Кумулятивні привілейовані акції мають додаткову пе­ревагу: вони дають право їх власникам на отримання в майбут­ньому дивідендів минулого періоду. Всі неоголошені дивіденди повинні накопичуватися із року в рік. Вони мають назву про­строчених, не відображаються як зобов'язання, оскільки не були оголошені, але інформація про них має бути розкритою в приміт­ках до фінансової звітності. Накопичена сума дивідендів по при­вілейованих кумулятивних акціях оголошується і виплачується до того, як будуть оголошені і виплачені дивіденди по звичайних акціях.

Друга перевага привілейованих акцій — це право їх власників на активи компанії. Так, компанія-емітент може вимагати у влас­ників відзивних акцій повернення їх за певну суму готівки (зви­чайно, вищу за їх номінальну вартість). А при ліквідації корпора-


23*



ції привілейованим акціонерам виплачується встановлена макси­мальна сума до того, як будь-які активи будуть розподілені серед простих акціонерів.

Третьою перевагою привілейованих акцій можна вважати мо­жливість їх конвертації, яка іноді надається для залучення інвес­торів. Конвертовані привілейовані акції дають право власнику за його бажанням обміняти свої акції на звичайні після обумовленої дати за встановленим коефіцієнтом.

Отже, привілейовані акції мають менший ступінь ризику, пе­реваги щодо прав на активи корпорації, конвертованість та диві­денди. Разом з тим, їх недоліками є встановлення верхньої межі дивідендів і відсутність права голосу. Таким чином, випуск при­вілейованих акцій є одним із способів залучення капіталу без ри­зику втратити контроль за діяльністю корпорації.




Переглядів: 335

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.