Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Поняття та характерні риси конституційно-правових норм

Система та принципи конституційного права

Система конституційного права – єсистемою інститутів і норм конституційного права. Це складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування, У загальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з трьох відносно самостійних, але надзвичайно тісно взаємозв'язаних блоків (елементів): принципів конституційного права, його інститутів і норм.

Конституційне право України орієнтоване на демократичні пріоритети, тому розташування його інститутів має принципово новий вигляд в порівнянні з радянським періодом:

1) основи конституційного ладу України;

2) права, свободи й обов'язки людини і громадянина;

3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.;

4) законодавча влада;

5) Президент України;

6) виконавча влада;

7) судова влада;

8) територіальний устрій;

9) місцеве самоврядування.

Така й система Конституції України – основного джерела конституційного права України.

Принципи конституційного права – це фундаментальні засади, в яких втілюється сутність і політико-правове призначення галузі та її основного джерела – Конституції України. Це своєрідний каркас, який складає основу конституційного права, об'єднує його в єдине ціле, визначає його характер і динамічну спрямованість.

Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи – загальні і спеціальні.

У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них – державний суверенітет, розподіл влад, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо.

Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів. Це, наприклад, принципи діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування тощо.



Интернет реклама УБС

Конституційно-правова норма - це загальнообов'язкове пра­вило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.

Ці норми мають установчий характер. Вони встанов­люють форму правових актів (закони, укази, постанови) державних органів, порядок їх прийняття, компетенцію державних структур у сфе­рі правотворчості, порядок зміни і скасування нормативних актів. Для норм цієї галузі специфічним є механізм їх застосування. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права.

Конституційно-правові норми характеризуються загальними рисами, притаманними всім видам правових норм, зокрема:

а) вони встановлюються або санкціонуються державою та виступають регулятором суспільних відносин;

б) встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки;

в) мають формально визначений характер;

г) мають письмову, документальну форму, містяться в нормативно-правових актах;

ґ) їх виконання забезпечується заходами державного примусу.

Водночас, конституційно-правовим нормам властиві й деякі специфічні риси. Так, від інших правових норм вони відрізняються:

а) змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин, що становлять предмет галузі конституційного права України;

б) установчим характером приписів, що містяться в цих нормах - вони визначають систему органів державної влади, встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови, розпорядження), порядок їх прийняття і оприлюднення тощо;

в) джерелами, в яких вони виражені - найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу,

г) особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція і санкція). Так, деякі конституційно-правові норми взагалі мають лише диспозицію, наприклад, «Україна є республікою» (ст. 5 Конституції України), інші диспозицію і гіпотезу, наприклад, «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України» (ст. 32 Конститу­ції України), а санкція міститься лише в окремих конституційно-правових нормах, наприклад, «Президент України може бути усу­нений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину» (ст. 111 Конституції України);

ґ) особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють;

д) ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно-правових норм має загальнорегулятивний характер (норми-принципи, норми-декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-роз'яснення, норми-довідки тощо).


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові поняття
  12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Метод конституційно-правового регулювання | Джерела конституційного права: поняття, ознаки та види

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.