Інвестиційні проекти

Всю різноманітність інвестиційних процесів можна розгалузити за напрямками: пряме інвестування і портфельне інвестування. В обох випадках об'єктом вкладання грошей є проект, який в свою чергу, обмежений часом і бюджетом, є планом довгострокового вкладення капіталу в будь-яке підприємство з метою одержання прибутку. Проекти розрізняються залежно від засобів (коштів) інвестування.

Фінансові проекти передбачають одержання прибутку від вкладень капіталу в інвестиційні (фондові) інструменти - акції, облігації, паї, внески тощо.

Реальні інвестиційні проекти передбачають одержання прибутку від вкладення капіталу в реальні активи в формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу тощо.

Інтелектуальні інвестиційні проекти приносять прибуток від реалізації нематеріальних активів.

З боку інвестора, як власника активів проекти можуть бути споживчі, паперові (фіктивні) та підприємницькі.

Споживчі - це плани вкладення заощаджень (нагромаджень) в предмети особового або сімейного довгострокового використання -житло, засоби транспорту, предмети тезаврування та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов'язані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватись для цих цілей або брати участь в інвестиційному процесі як гарантії, застави або засоби захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.

Паперові проекти - це плани придбання активів у вигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових (кредитних), які будуть не тільки приносити інвестору прибуток (доход), а й гарантувати йому певний рівень безпеки вкладених коштів.

Підприємницькі інвестиційні проекти - це план вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької (виробничої або комерційної) діяльності.

За напрямками інвестування розрізняють, в першу чергу: інвестиції прямі, тобто безпосередньо спрямовані на створення виробничих потужностей, і портфельні, тобто зумовлені сукупністю паперових представників (документів), що віддзеркалюють, як правило права власності на активі, або прибуток, що вони приносять.

Венчурне інвестування - це вкладення капіталів у наукомісткі, високотехнологічні виробництва, які одночасно є високоризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогою венчурного капіталу можуть створюватися мегаполіси, вільні економічні зони, де на пільгових умовах капітали спрямовуються в новітні високі технології, тобто інновації.

Галузеві і регіональні проекти мають місце лише в тих випадках, коли суб'єктом інвестування є керівний орган галузі (міністерство) або представники місцевих органів влади. Міжнародні проекти - здійснюються за міждержавними угодами, за участю, як правило, міжнародних фінансово - кредитних інституцій

За розміром інвестицій проекти можуть бути великі, середні або дрібні.

За мотивацією, тобто з точки зору прибутковості проектів їх можна ранжувати від таких, де інвестиції не дадуть прибутків (вимушені проекти), до таких, де очікуються надприбутки.

За рівнем ризику проекти також: можуть бути ранжовані від позаризикових (придбання державних цінних паперів) до авантюрних.

Нарешті проекти можна класифікувати за рівнем технологічної готовності і напрямками відтворення. Так, зародкові і попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень і не потребують глибоких обґрунтовань, інші потребують всебічних техніко-економічних обґрунтовань.

Інвестиційний проект – об’єкт реального інвестування, намічений до реалізації у формі придбання, нового будівництва, розширення, реконструкцій і т.ін., на основі розгляду та оцінки бізнес-плану.

Інвестиційні проекти розрізняються за стадіями здійснення таким чином:

– ідея – без конкретного існуючого підприємства і керівництва;

– нове підприємство (підприємство, що готове почати роботу так, орієнтує група менеджменту і вивчений ринок збуту);

– функціонуюче підприємство з відпрацьованою ідеєю, яка ще не забезпечує прибуток;

– розширення функціонуючого прибуткового підприємства;

– реорганізація підприємства без заміни менеджерів;

– реорганізація підприємства з повною, або частковою заміною менеджерів;

– інвестиції у підприємство з метою перетворення його із збиткового на прибуткове.

При реалізації кожного з перелічених видів проектів можна виділити такі стадії:

– визначення інвестиційних можливостей існування проекту (експрес-оцінка), вивчення можливостей інвестування на підставі доступних даних і факторів;

– попереднє техніко-економічне дослідження проекту (оцінка можливостей і доцільностей реалізації замислу проекту), виявлення додаткових фактичних даних;

– техніко-економічне обґрунтування здійснення проекту та ефективності із залученням всіх доступних даних і з урахуванням всіх факторів;

– висновки за оцінками проекту і прийняття рішень про інвестування.

У світовий практиці існують орієнтири, згідно з якими витрати на передінвестиційні дослідження проектів дорівнюють:

– на дослідження можливостей – від 0,2 до 1% загальної вартості проекту;

– на попереднє технічно-економічне дослідження – 0,25 – 1,5%;

– на технічно-економічне обґрунтування – від 0,2 до 3%.

В Україні у зв’язку з відсутністю нормативної бази за багатьма параметрами проектів ці затрати можуть бути вищими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КЛАСИФІКАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОБ’ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО управління	\|	СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.