Поняття, джерела та система права зовнішніх зносин

План

Тема 9. Дипломатичне і консульске право.

Правосуб'єктність державоподібних утворень

У міжнародному праві, як і в будь-якому іншому .суспільному феномені, бувають певні аномалії, що визнаються іншими суб'єктами міжнародного права. Такі аномалії, на думку англійського юриста - міжнародника Я. Броунлі, не можна ігнорувати бо вони певним чином існують у міжнародному праві. Цими аномаліями є, як правило, політичне активні утворення, їх існування у міжнародному праві можливе лише завдяки мовчазній згоді, визнанню й наявності добровільних двосторонніх відносин "за тієї умови, що цим не порушуються норми gus cogens" [22].

До таких утворень, що належать до категорії похідних суб'єктів міжнародного права, ^:відносять особливі політико-релігійні або політико-територіальні одиниці, що на основі міжнародного акта або міжнародного визнання мають відносно самостійний міжнародно-правовий статус.

Мета заняття:ознайомити студентів з основами дипломатичного і консульського права, привілеями й імунітетами дипломатичних представництв і консульських установ, їх працівників.

§ 1. Поняття, джерела та система права зовнішніх зносин.

§ 2. Дипломатичне право.

Основні поняття: дипломатія, дипломатичне представництво, дипломатичний клас, агреман, вірчі грамоти, військовий аташе, штатний консул, почесний консул, консульський патент, імунітет, привілеї, персона нон грата, зовнішня політика.

Міжнародні відносини за всіх часів, починаючи з глибокої давнини, характеризувалися складністю і різноплановою системою зв'язків, притаманних кожному етапові суспільного розвитку. Саме тому в міжнародному праві з давніх-давен існували норми, покликані регулювати становище і діяльність представників держав або їх органів в офіційних відносинах між ними з метою представництва і захисту їх прав та законних інтересів у процесі міжнародного спілкування. У наші дні це одна з найбільш упорядкованих, у розумінні кодифікації, галузей міжнародного права. Але якщо приблизно до кінця 70-х pp. XX ст. говорили переважно про дипломатичне і консульське право як галузь міжнародного права, що регулює офіційні зв'язки і відносини між суб'єктами міжнародного права, то згодом ситуація істотно змінилася. Зросла роль і питома вага міжнародних організацій у системі міжнародних відносин, у зв'язку з чим з'явилася нова складова цієї галузі — дипломатичне право міжнародних організацій. Зросло значення права спеціальних державних місій, робота яких можлива і за відсутності дипломатичних відносин між державами.

Це зумовило необхідність розробки цілісної концепції права зовнішніх зносин як частини науки міжнародного права та однойменної навчальної дисципліни. Визнаним автором цієї концепції є професор К. К. Сандровський. За основу концепції права зовнішніх зносин взято ідею розгляду різних форм здійснення зовнішніх зносин як єдиної самостійної галузі міжнародного права, що складається із таких чотирьох частин: дипломатичне право; право спеціальних місій; дипломатичне право міжнародних організацій; консульське право. У кожній із цих складових права зовнішніх зносин є спільний предмет правового регулювання — офіційна діяльність держав у міжнародних відносинах за допомогою відповідних органів зовнішніх зносин [1]. Проте правовий статус, привілеї та імунітети органів зовнішніх зносин, які виступають у цих чотирьох сферах, не збігаються і тому регламентуються окремими конвенціями. Це Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 р. та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р.

Ці конвенції утворюють систему міжнародно-правових норм, комплекс внутрішньо погоджених, упорядкованих елементів, що регулюють цей вид суспільних відносин.

Зовнішні зносини — частина загальної системи міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює ляше офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів переважно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.

У широкому розумінні зовнішні зносини містять у собі й офіційні міждержавні зв'язки в галузі економіки, культури, науково-технічного співробітництва і т. п. Зовнішні зносини у зв'язку з цим виходять за межі класичних схем тільки дипломатичних і консульських зносин, а їх регулювання відповідно не вписується у схеми дипломатичного і консульського права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правосуб'єктність міжнародних організацій	\|	Дипломатичне право

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.