Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Ендоплазматична сітка

Загрузка...

Ендоплазматична сітка. Вакуолі рослинних клітин. Комплекс Гольджі. Лізосоми.

Ендоплазматична сітка (ретикулум) — органела еукаріотної клітини. Ця сітка добре розвинута в клітинах. Сітчасті структури мають складну систему дрібних вакуолей, канальців, з'єднаних одне з одним і обмежених одинарною мембраною завтовшки 5 - 7 нм. Ця сітка пронизує цитоплазму всієї клітини і в багатьох випад­ках безпосередньо переходить у зовнішню ядерну мембрану. Інколи вона буває пов'язана з цитоплазматичною мембраною. Мембрани сітки вкриті дрібненьки­ми часточками - рибосомами. Однак є ділянки ен­доплазматичної сітки, де рибосом немає. Отже, в клітинах розрізняють гранулярну (шорстку) ендо­плазматичну сітку, яка містить на собі рибосоми, і гладеньку (агранулярну) ендоплазматичну сітку, яка не містить рибосом (мал. 32). Ендоплазматична сітка має не трубчасту, а пластинчасту будову. Модель тривимірної структури ендоплазматичної сітки зображено на мал. 33.

Основна функція гранулярної ендоплазматичної сітки полягає в транспорті білків, що синтезуються рибосомами на її поверхні. Зазначимо, що білкова молекула, яка синтезується, тобто ланцюг з амінокислот (поліпептидний ланцюг), зали­шається приєднаним до рибосоми доти, доки її синтез не за­кінчиться. На початку синтезу білка першу частину поліпептидного ланцюга, що наростає, може складати «сигнальна» послідовність, яка своєю конфігурацією відповідає специфічному рецептору на мембрані ендоплазматичної сітки, зав­дяки чому забезпечується зв'язок рибосоми з сіткою. Рецеп­тор утворює канал, по якому білок переходить у цистерни ендоплазматичної сітки (мал. 34). Як тільки білок потрап­ляє всередину, сигнальна послідовність відщеплюється від поліпептидного ланцюга і білок набуває третинної структури. На рибосомах ендоплазматичної сітки синтезуються переважно білки, які виводяться з клітини назовні або транспортуються до комплексу Гольджі. Синтезовані білки надхо­дять у порожнини гранулярної ендоплазматичної сітки, де здійснюється АТФ-залежний транспорт білків і може відбу­ватися їх модифікація і концентрація.



Интернет реклама УБС

Елементи гладенької ендоплазматичної сітки так само, як і гранулярної, поділяють цитоплазму клітини на два безпосеред­ньо не зв'язаних один з одним відсіки (компартменти): внут­рішній, що включає вміст порожнин, і зовнішній, тобто цитозоль. Це дає змогу розмежувати роботу окремих ферментних систем у клітині й створити умови для їх координаційної взаємодії.

У різних типів клітин розміри, форма і ступінь розвитку гладенької ендоплазматичної сітки коливаються в широких межах. Вона може утворювати густу сітку, в якій канальці, трубочки і цистерни тісно прилягають одні до одних, переплі­таючись, а в інших випадках утворюють рідку сітку, розді­лену цитозолем. Це пов'язано з диференціацією і функціо­нальною активністю клітин.

Припускають, що агранулярна ендоплазматична сітка утво­рюється з гранулярної, і такий прямий перехід їх інколи можна спостерігати.

Мембрани ендоплазматичної сітки містять дві групи фер­ментів: Окисно-відновні ферменти беруть участь у перенесенні електронів і створюють незалежні від мітохондріальних чи пластидних системи перенесення електронів.

Крім окисно-відновних ферментів у мембранах гладенької ендоплазматичної сітки містяться неспецифічні естерази, що беруть участь у гідролізі жирних кислот, а також фосфорилази наприклад глюкозо-6-фосфатаза, що бере участь в обміні вуглеводів і перенесенні глюкози. До групи фосфорилаз належать також нуклеозидфосфатази, які гідролізують моно-, ді- і трифосфати нуклеозидів. Наявність таких ферментів свідчить про багато­гранність функцій мембран ендоплазматичної сітки.

З мембранами гладенької ендоплазматичної сітки пов'язані насамперед синтез і обмін ліпідів — тригліцеридів, жирних кислот, холестерину, фосфоліпідів. На мембра­нах гладенької ендоплазматичної сітки відбувається синтез і розщеплення глікогену, синтез аскорбінової кислоти. Гладенька ендоплазматична сітка накопичує і виводить з клітини отруйні речовини і лікарські препарати, що потрапляють у клітину ззовні. Крім того, гладенька ендоплазматична сітка здійснює синтез стероїдних гормонів, а в м'язових волокнах утворює саркоплазматичну сітку, яка, викидаючи і накопичуючи йони кальцію, спричинює скорочення та розслаблення волокон. Найрозвиненіша гладенька ендоплазматична сітка знахо­диться в клітинах, що виробляють небілкові продукти (кора надниркових залоз, статеві залози та ін.). У рослинних кліти­нах подібні функції виконують вакуолі.

 

Вакуолі рослинних клітин.Вакуоля рослинної клітини є мембранним мішком, оточеним одинарною мембраною — тонопластом.

У рослинних клітинах, особливо дозрілих, клітини мають одну велику центральну вакуолю. Вся система вакуолей рос­линної клітини у молодій клітині складається із системи канальців і пухирців. У міру росту і диференціації клітини вони збільшуються і зливаються в одну велику центральну вакуолю, яка може займати 70 —95 % об'є­му клітини. Рідина, що заповнює центральну вакуолю, називається клітинним соком.Це водяниста рідина з рН = 2...5, що містить розчинні у воді мінеральні й органічні солі, цук­ри, органічні кислоти, амінокислоти, білки, кисень, вуглекис­лий газ, деякі пігменти, токсичні та кінцеві продукти метаболізму.

Рослинні вакуолі виконують такі основні функції. У кон­центрований клітинний сік унаслідок осмосу вода надходить крізь тонопласт, після чого в клітині створюється відповід­ний тургорний тиск і цитоплазма притискається до клітинної стінки. Поглинання води в результаті відіграє важливу роль при розтягуванні клітин під час їх росту. Вакуоля регулює водно-сольовий обмін та підтримує тургорний тиск у клітині. Інколи у вакуолях містяться пігменти, які називають антоціа­нами, червоного, пурпурового або синього забарвлення. Саме ці пігменти визначають забарвлення квітів, плодів, бруньок і восени листків. Це має велике значення для приваблювання комах, птахів та інших тварин, які беруть участь у запиленні рослин і рознесенні насіння.

Вакуолі рослинних клітин відіграють роль лізосом, тобто вони мають гідролітичні ферменти, які розщеплюють певні речовини. Після загибелі клітини тонопласт, як і всі мембрани, втрачає свою вибіркову проникність.

Крім того, у вакуолях можуть накопичуватися відходи жит­тєдіяльності, токсичні речовини, латекс у вигляді молочно-білої емульсії, наприклад у кульбаби, бразильської гевеї, маку, та інші метаболіти.

Деякі складові частини клітинного соку є запасними пожив­ними речовинами, що можуть використовуватися цитоплаз­мою, наприклад цукри, мінеральні солі, інулін.

У клітинах тваринних організмів містяться по­рівняно невеликі вакуолі — фагоцитарні, травні, автофагуючі і скоротливі.

 

Рибосоми. Рибосоми — це органели клітини, на яких відбувається біосинтез білка. Кількість рибосом у живій клітині досить велика. У бактеріальній клітині міститься 104 -105 рибосом, а в еукаріотних клітинах число їх у кілька разів більше.

Рибосоми складаються з двох різних субодиниць — вели­кої і малої, на які вони можуть дисоціювати. Кожна субодиниця (субчастинка) є складним комплексом з білків і моле­кул рибосомних РНК.

В еукаріотній клітині рибосоми з'єднані з ендоплазма­тичною сіткою або вільно знаходяться в цитоплазмі. Будова їх ідентична. У прокаріотів вони вільно плавають у цито­плазмі.

Розрізняють рибосоми прокаріотного та еукаріотного типів. Рибосоми прокаріотів мають коефіцієнт седиментації 70S, еукаріотів — 80S.

70S-Рибосома складається з великої субодиниці, яка має коефіцієнт седиментації 50S, і малої — 30S.

80S-рибосома складається з великої субодиниці, яка має коефіцієнт седиментації 60S, і малої — 40S.

За певної хімічної обробки ці субодиниці можуть дисоці­ювати на складові частини — білок і рРНК. Співвідношення за масою білок : РНК для рибосом прокаріотів становить 2:1, еукаріотів —1:1 (мал. 35). Рибосоми прокаріотів складаються з трьох видів РНК — 16S-РНК - утворює малу субодиницю та 23S-РНК і 5S-РНК -утворюють велику субодиницю. Рибосоми клітин еукаріотів складаються з чотирьох видів РНК: 18S-РНК — утворює малу субодиницю та 28S-РНК, 5,8S-РНК і 5S-РНК - утво­рюють велику субодиницю.

Молекули РНК у рибосомах утворюють їх структурний каркас. На одну рибосому припадає 55 білків у прокаріотів і 75 білків у еукаріотів. Слід зазначити, що кожний білок рибосом містить одну молекулу.

Деякі з білків входять до складу рибосом лише під час біосинтезу білка.

Нині вдалося здійснити поза організмом (іn vitro) «само-збирання» цілої функціональної рибосоми з білків і рибосомної РНК. Це свідчить про те, що складна структура рибо­соми зумовлена виключно взаємодіями між молекулами, які входять до її складу.

Будову рибосом вивчають за допомогою електронного мікроскопа. На мал. 36 зображено дві взаємно перпендику­лярні проекції 70S-рибосоми з бактерії кишкової палички (Е. соlі). Розміри рибосом прокаріотів становлять приблизно 20 нм у найменшому вимірі і 30 нм — у найбільшому. 80S-Рибосоми подібні за формою до рибосом прокаріотів, однак приблизно в 1,15 раза більші в кожному вимірі.

Перед початком синтезу білка з малою субодиницею зв'я­зуються інформаційна РНК, формілметіоніл-тРНК і фактори ініціації. Цей комплекс об'єднується з великою субодиницею. Зв'язок дуже міцний. Рибосома має специфічні місця для приєднання аміноацил-тРНК, місця утворення пептидного зв'язку й гідролізу гуанозинтрифосфату, що забезпечує постійний рух рибосоми вздовж молекули іРНК під час син­тезу поліпептидного ланцюга. З однією молекулою іРНК може взаємодіяти не одна, а кілька рибосом, утворюючи комплекс -полірибосому (полісому).

Утворюються рибосомні РНК в ядерцях еукаріотів, де лока­лізовані гени, що кодують три з чотирьох видів РНК — 28S-РНК, 18S-РНК і 5,8S-РНК; 5S-РНК кодується поза ядер­цем. Попередники рибосом покриваються рибосомними білка­ми, що надходять з цитоплазми, і формують рибосомні суб-часточки, які потім спрямовуються до цитоплазми. Повністю сформованих рибосом в ядрі немає. Схеми будови рибосоми зображено на мал. 37.


Читайте також:

  1. Виробнича сітка
  2. ДЕМОГРАФІЧНА СІТКА
  3. Демографічна сітка, її елементи.
  4. Питання 4.3. Демографічна сітка, її елементи. Методи побудови демографічної сітки

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Перехресні запити | Комплекс Гольджі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.