Державні органи зовнішніх зносин.

ЗАПОРІЖЖЯ

ЗІНУХОВА В. М.

ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН

КАФЕДРА ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАПОРІЗЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОЛЕДЖ

Лекція з курсу “Міжнародне право”

Укладач:

Кафедри юридичних дисциплін

План лекції:

1. Державні органи зовнішніх зносин.

2. Поняття дипломатичного та консульського права та їх джерела.

3. Дипломатичні представництва: поняття, функції, глава та персонал.

4. Консульські представництва: поняття, функції, глава та персонал.

Для здійснення зовнішніх зв’язків з іншими державами й іншими суб’єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин.

Під державним органом зовнішніх зносин (далі – ДОЗЗ) розуміють посадову особу, організацію, установу, на яку покладено відправлення зовнішніх справ суб’єкта міжнародного права у межах встановленої компетенції і яка визнана у цій якості міжнародним правом.

ДОЗЗ поділяють на (за класифікацією В.О. Зоріна):

1) центральні ДОЗЗ;

2) закордонні ДОЗЗ.

Такий поділ є універсальним, оскільки його можна застосувати до будь-якої країни світу незалежно від її особливостей.

Група центральних ДОЗЗ містить:

1) органи загальнополітичного керівництва (їх статус визначається, як правило, конституціями держав);

2) органи спеціальних (відомчіх) зносин держави з іншими країнами.

До державних конституційних органів зовнішніх зносин та посадових осіб зовнішніх зносин належать:

- глава держави;

- вищий орган законодавчої влади, що обирається громадянами даної країни;

- уряд та прєм’єр-міністр;

- міністр закордонних справ.

До центральних ОЗЗ належать також інші міністерства і відомства, які за родом своєї діяльності безпосередньо причетні до міждержавних зносин. Наприклад, в Україні – це Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі.

Закордонні ДОЗЗ.

Постійні закордонні ДОЗЗ ведуть повсякденну роботу за кордоном, представляючі інтереси країни, її фізичних та юридичних осіб. Ними є посольства, місії, представництва у міжнародних організаціях.

Тимчасові ДОЗЗ – найрізноманітніші делегації, окремі представники за кордоном, спостерегачі на міжнародних конференціях, з’їздах, а також окремі представники держави на коронаціях, державних ювілеях, траурних церемоніях тощо.

Постійні закордонні ДОЗЗ можуть бути дипломатичними органами (посольства або представництва ООН). Вони мають представницький характер і виконують посольські функції.

Консульства не є дипломатичними представництвами.

Представництва на міжнародних виставках, конгресах не мають дипломатичного характеру.

Консульство – це установа, що входить до системи ДОЗЗ і виконує свої функції на певній території, визначеній у відповідній угоді з країною перебування (консульський округ).

Консульства виконують свої функції у сферах, які не є суто політичними аспектами державних зносин. Вони не є універсальними представництвами держави за кордоном.

Спеціальні місії. Конвенція про спеціальні місії 1969 р. визначає їх як тимчасові представництва держави, які направляються одними державами до інших за узгодженням з останніми для вирішення особливо важливих питань або для виконання спеціальних завдань.

Діяльність таких місій називають дипломатією ad hoc.

До структури внутрішньодержавних ОЗЗ України входять:

- парламент – Верховна Рада України;

- глава держави – Президент України;

- уряд – Кабінет Міністрів України;

- відомство закордонних справ – МЗС України;

- міністерства і відомства України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.