Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Фактори поширення бактерій в організмі.

Загрузка...

Патогенність мікрофлори – здатність певних видів мікроорганізмів викликати інфекційний процес. Патогенність є їх видовою ознакою. Патогенність мікроорганізмів визначається їх вірулентністю, інвазивністю та токсичністю.

Здатність мікробів викликати хірургічну (ранову) інфекцію зумовлюється їх кількісними і якісними особливостями, серед яких визначальне значення належить дозі і патогенності.

Фактори розвитку хірургічної інфекції.

Для розвитку хірургічної інфекції необхідні три елементи:

1. збудник інфекції (гноєтворний мікроорганізм);

2. вхідні ворота інфекції;

3. макроорганізм і його реакції – місцеві і загальні, захисні і патологічні.

Доза мікроорганізмів – її величина тісно пов’язана з індивідуальними особливостями макроорганізму і перебуває в обернено-пропорційних взаємовідносинах з вірулентністю: чим вища вірулентність мікробів, тим менша її кількість потрібна для розвитку вогнища хірургічної інфекції. Вважається, що наявність в рані до 1млн. мікробних тіл на один грам тканини, спричиняє розвиток місцевого нагнійного процесу.

Вірулентність – ступінь патогенності. Вірулентність – індивідуальний якісний показник патогенного мікроба, що змінюється під впливом зовнішніх умов. Про вірулентність судять за мінімальною дозою, здатною викликати інфекційний процес у експериментальних тварин.

Інвазивність (агресивність) – здатність бактерій до подолання захисних бар’єрів і поширення у тканинах та середовищах організму.

Токсичність – здатність мікроорганізму нагромаджувати та виділяти різноманітні токсини, ферменти, субстанції та продукти життєдіяльності, які шкідливі для організму людини.

Мікробні токсини в залежності від міцності зв’язку з цитоплазмою бактерій поділяються на екзо- і ендотоксини. До екзотоксинів відносять токсини, які продукуються збудниками правцю, газової анаеробної інфекції, стафілококами, стрептококами. Вони легко звільняються з клітин і дифундують у середовища організму людини, є високотоксичними. Більшість з них мають властивість ферментів, які гідролізують життєво важливі речовини клітин макроорганізму і мають схильність до вибіркового пошкодження окремих органів і тканин організму (тропність). Наявність ендотоксинів, як правило є притаманною ознакою грам-негативних бактерій. Ендотоксини міцніше зв’язані з тілом бактеріальної клітини, мають менший ступінь токсичності, викликають тотальні ураження систем та органів у великих дозах без будь-якої вибірковості. Загалом, токсини розглядаються як ферментні структури, що мають здатність припиняти процеси обміну речовин. Бактерійні токсини характеризуються моно- чи поліорганотропністю, внаслідок якої патогенні мікроорганізми викликають некроз тканини у вогнищі локалізації збудника. Некротизуюча дія має для мікробів адаптаційне значення – токсини перетворюють живу реактивну тканину у нешкідливий для бактерії субстрат, який відіграє функцію бар’єру і охороняє їх від впливу захисних сил макроорганізму.



Интернет реклама УБС

Бактерійні токсини різних мікроорганізмів мають специфічну ферментативну дію. Прикладом типового ферменту може слугувати лецитиназа С – екзотоксин СІ. Perfringens, здатний розщеплювати лецитин на фосфорилхолін та дігліцерид, внаслідок чого в клітинах утворюються вторинні „фактори токсичності”. Патогенні стафілококи продукують лейкоцидин (токсин, що викликає деструкцію поліморфноядерних лейкоцитів), їх окремі штами – коагулазу (токсин, який сприяє згортанню плазми крові людини). Серед інших токсинів-ферментів у формуванні патогенності бактерій найважливіше місце займають гемолізин (пневмококи, стрептококи та ін.), уреаза (пневмококи, протей та ін.), декарбоксилаза (збудники газової гангрени), тетаноспазмін і тетанолізин (правцева паличка), та ін. Ці ферменти-екзотоксини мають здатність викликати ефект потенціювання.

Речовини, які сприяють підвищенню проникності бактерій у тканини, отримали назву „фактори поширення”.

Головними представниками факторів поширення бактерій є гіалуронідаза (фермент, який розщеплює гіалуронову кислоту) та фібринолізин (синонім – стрептокіназа – фермент, який розщеплює фібриноген). Згадані фактори поширення посилюють місцеву первинну дію патогенних мікроорганізмів, сприяють розвитку загальної інфекції.

Капсула. Деякі патогенні мікроорганізми (пневмококи, клостридії) мають здатність утворювати в організмі людини захисну оболонку – капсулу. Капсулоутворення забезпечує бактеріям стійкість проти фагоцитозу, антитіл, а, отже, відповідно збільшує їх інвазивність. За хімічним складом капсульна речовина, в залежності від виду мікроорганізму, складається з полісахаридів або протеїнів, які підсилюють загальнотоксичний вплив бактерій на організм людини.

Агресини – речовини, які пригнічують захисні сили організму і посилюють патогенний вплив мікробів. Це речовини життєдіяльності бактерій: залишки зруйнованих клітинних мембран, продукти розщеплення ДНК і РНК та ін.

Згідно зі ступенем патогенності розрізняють патогенну, умовно-патогенну та сапрофітну мікрофлору.

Характеризуючи сучасні тенденції розвитку інфекції в хірургії, слід окреслити три головні тенденції нашого часу:

1. Спектри збудників хірургічної інфекції носять новий якісний характер: найчастіше етіологічними чинниками захворювань виступають стафілококи, представники грам-негативної (кишкова паличка, псевдомонади, клебсієлли та ін.) та неклостридіальної анаеробної флори (пептострептококи, бактероїди, фузобактерії та ін.).

2. Майже 80% гнійних ускладнень ран спричиняються не одним (монокультурою), а кількома бактерійними факторами (асоціаціями бактерій).

3. На провідні ролі у сучасній гнійній хірургії все частіше претендують ті мікроорганізми, які раніше вважалися умовно- або непатогенними – так звані «непатогени» (епідермальний стафілокок та ін.) [І.Р.Трутяк, 1999р.].


Читайте також:

  1. Абіотичні та біотичні фактори.
  2. Агрегування та факторизація
  3. Бактерій регулюють рН цитоплазми
  4. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
  5. Біологічні фактори
  6. Біотичні фактори
  7. Біотичні фактори та їх вплив на деревні рослини
  8. Варни і касти, їх роль у розвитку культури. Поширення буддизму та джайнізму.
  9. Види молочнокислих бактерій, які мають важливе значення для промисловості
  10. Види та типи факторингових послуг
  11. Види тероризму та його вражаючі фактори і збройні напади
  12. Види факторингу

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Формати відображення даних | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.