Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Нагляд високого ступеня.

Вступний контроль починається з чіткого і вичерпного визначення вимог, необхідних для отримання установами банків ліцензій на проведення банківських операцій, а також порядку та терміну цієї процедури. Здійснюється департаментом реєстрації та ліцензування банків.

Вимоги вступного контролю стосуються:

1. вступних умов щодо обсягу капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків та складу їх учасників;

2. кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої та середньої ланок управління банками;

3. оптимального бізнес-плану та напрямків діяльності банків на найближчі 2-3 роки;

4. мережі установ банків;

5. визначення політики та напрямків діяльності банків;

6. питання щодо іноземних акціонерів (учасників) і кандидатів на керівні посади;

7. відповідних технічних питань;

8. умов, за яких надання ліцензії НБУ комерційному банку відмовляється.

Попередній контроль, або дистанційний (безвиїзний) аналіз діяльності комерційних банків, здійснюється Департаментом безвиїзного нагляду НБУ. Департамент здійснює свої повноваження по нагляду за банківськими установами на підставі:

– зведеного економічного аналізу діяльності комерційних банків;

– контролю за дотриманням банками економічних нормативів та оціночних показників;

– механізмів управління банківськими ризиками на етапі раннього реагування;

– взаємодії з зовнішнім та внутрішнім аудитом, та інших інструментів документального нагляду за діяльністю КБ.

Діяльність Департаменту безвиїзного нагляду стосується впровадження інструментів документального нагляду та механізмів управління банківськими ризиками, економічний аналіз і регулювання роботи банків, який здійснюється завдяки контролю виконання ними нормативних показників та оцінок, виявлення можливої кризи банків на ранньому етапі (за результатами аналізу та прогнозів).

Поточний контроль за банками здійснюється шляхом застосування ліцензійних вимог банківським наглядом при здійсненні їх інспектування. Вказані функції виконує Департамент інспектування банків НБУ та відповідні відділи банківського нагляду регіональних управлінь НБУ.

Національним банком була розроблена Методологія для виїзного інспектування та для безвиїзного контролю, форми звітності, положення та процедури для проведення ефективних перевірок комерційних банків та аналізу інформації, що надходить від банків (Методичні вказівки щодо інспектування комерційних банків та банківських установ України для банківських інспекторів: Постанова Правління НБУ від 30.12.1996р. № 344).

Методології, що використовуються банківським наглядом, спрямовані головним чином на дотримання банками пруденційних нормативів при оцінці роботи банків через аналіз інформації, що надається.

Мета виїзного інспектування полягає перш за все в тому, щоб забезпечити безпеку та фінансову стабільність банківської системи, впевненість суспільства у її надійності, захист інтересів вкладників і кредиторів, приведення банківської діяльності у відповідність до встановлених законодавчих вимог та нормативів. Виїзне інспектування надає можливість зрозуміти характер, масштаби та причини проблем у банках.

Кожне виїзне інспектування банківської установи згідно з Методичними вказівками передбачає також проведення процедур, необхідних для визначення комплексної рейтингової оцінки банків за системою CAMEL, тобто визначення оцінки ризиків та визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють усі сторони діяльності банку.

Основою рейтингової системи є оцінка ризику за п’ятьма основними компонентами: достатність капіталу (С), якість активів (А), менеджмент (М), надходження (Е), ліквідність (L).

С - capital adeguacy (достатності капіталу). Система визначає, яким капіталом розташовує банк для захисту вкладників, а відповідно - достатності його величини;

A - asset guality (якість активів), визначає ступінь “зворотності активів” і позабалансових статей, а також фінансовий вплив проблемних кредитів;

M - managementguality (якість керування). Система оцінює якість банківського менеджменту на основі результатів роботи, що устоялася політики, глибини контролю, дотримання законів і інструкцій. Це самий головний елемент міжнародної системи оцінки CAMEL.

E - earnings (прибутковість), визначає достатність доходів для майбутнього росту банку;

L - liguidity position (ліквідність). Система визначає, чи досить ліквідний банк, щоб виконати звичайні і несподівані зобов'язання.

У США корпорацією FDIC передбачена також літера S (sensitivity), яка в абревіатурі CAMELS означає чутливість банку до ринкових ризиків (цей критерій не є узаконеним, однак використовується).

Відповідно до цієї рейтингової системи загальна оцінка стану банку (від 1-міцний стан – до 5-незадовільний стан) є середньої арифметичний з балів, обумовлених по 5 вищезгаданих критеріях. Попередня рейтингова оцінка дається в процесі документарного нагляду, а остаточна - лише після завершення інспекції на місці. Загальний рейтинг досить точно відображає положення банку і визначає необхідність прийняття наглядовим органам належних заходів для відношення до даного банку.

Банки, які мають рейтингову оцінку “3”, “4”, “5” перевіряються виїзним інспектуванням банків та банківських установ за окремим графіком.

Виїзне інспектування банківських установ, яке здійснюється інспекторами системи банківського нагляду НБУ, передбачає виконання ряду процедур, які відповідають обсягу обстеження, оцінку різних сторін банківської діяльності, висновки та визначення заходів контролю за виконанням рекомендацій інспекторів.

Процес виїзного інспектування має три фази:

– (І) планування виїзного інспектування;

– (ІІ) проведення інспектування;

– (ІІІ)повідомлення про результати інспектування керівництва комерційного банку та НБУ.

Завершує процес виїзного інспектування розробка та впровадження заходів впливу до комерційного банку за порушення банківського законодавства.

Інспектування може бути комплексним (загальним), або тематичним, мета якого – вивчення одного з аспектів діяльності банку, або виконання визначених нормативних чи законодавчих актів. За дорученням правоохоронних органів можуть проводитися спеціальні перевірки банків та банківських установ.

Наслідки виїзного інспектування банку або банківської установи оформляються в ході інспектування проміжними аналітичними письмовими довідками, які погоджуються з відповідними керівниками структурних підрозділів банку та у зведеному Звіті про інспектування (офіційний документ НБУ для документ внутрішнього використання в системі банківського нагляду НБУ, який включає в себе підсумковий виконавчий звіт стосовно всіх сфер інспектування).

Робота по проведенню банківського нагляду проводиться по трьом основним напрямкам:

1). Загальний нагляд;

2). Інтенсивний нагляд;

1). Загальний нагляд поширюється на фінансово стійкі банки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказівок Національного банку України, мають добру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Він полягає в контролі за дотриманням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню НБУ для прийняття відповідних рішень.

2). Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово-кредитні установи, які періодично порушують економічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень, і не відзначаються фінансовою стабільністю.

3). Нагляд високого ступеня застосовується стосовно тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які систематично (два і більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду, та нагляду високого ступеня Департамент банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків, їхніх відділень, філій та представництв, яке направлене на виявлення порушень і недоліків в роботі банку. Інспектори Департаменту перевіряють законність операцій, що виконуються, діяльність служби внутрішнього та зовнішнього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих та інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості та шляхи виходу з ситуації, що склалася. Вимоги НБУ обов’язкові для виконання.

В 2-тижневий строк КБ повинен проінформувати НБУ про вжиті заходи щодо реалізації отриманих приписів. У випадку, коли не вжито дієвих заходів, Департамент банківського нагляду направляє відповідну інформацію Голові Ради комерційного банку.

У разі невиконання у встановлений НБУ строк вимог щодо усунення порушень, НБУ має право застосовувати згідно зі ст. 62 ЗУ “Про НБУ” та Положенням про застосування НБУ заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженим Постановою Правління НБУ від 04.02.1998р. № 38 (із змінами та доповненнями).

Пруденційний нагляд –це система банківського нагляду, при якому загальна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог діючого законодавства, нормативних актів НБУ, економічних нормативів.

Обов’язкові пруденційні стандарти – правила, встановлені для банків з метою досягнення стійкого управління ризиками та запобігання надмірних ризиків чи необачної діяльності в розрахунку на інтервенцію НБУ як кредитора в останній інстанції.

Пруденційний нагляд і пруденційні регулювання передбачають вимоги щодо обов’язковості наявності мінімального капіталу, який би відповідав рівневі ризиків банку, ведення ним ефективної політики та оволодіння процедурами оцінки якості активів і забезпечення, а також резервів для відшкодування можливих витрат за кредитами, лімітів для обмеження розміру ризику на одного позичальника чи групу позичальників.

4. Організація внутрішнього банківського контролю:

– бухгалтерський (первинний та подальший) контроль;

– адміністративний (внутрішній) контроль.

Внутрішній банківський контроль, як система загального контролю, – це сукупність процедур, які забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повноту інформації.

Він поєднує в собі бухгалтерські та адміністративні (внутрішні) контролі. Система банківського контролю має бути чітко документована у доступній формі для користування працівниками банку.

Бухгалтерський (первинний та подальший) контроль – це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів банку та достовірність звітності, що складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів.

Він повинен надати можливість впевнитися в тому, що:

– операції проведені тільки із загального та/або спеціального дозволу керівництва банку;

– операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;

– система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;

– розпорядження активами здійснюється лише в межах встановлених повноважень;

– інвентаризація активів та зобов’язань (балансових та позабалансових) проводиться з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.

Перелік операцій, які вимагають додаткового контролю, обсяг та частота перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності встановлюються банком індивідуально.

Первинний контроль здійснює працівник банку, який, виходячи зі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після проведеної перевірки документ підписується працівником банку. Так, працівники банку, які підписали будь-який грошово-розрахунковий документ, не маючи на те права, несуть встановлену відповідальність. У такому ж самому порядку несуть відповідальність працівники банку, які мають право підпису, в разі перевищення ними повноважень.

У процесі подальшого контролю та перевірок з’ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень та їх недопущення у майбутньому.

Адміністративний (внутрішній) контроль – це сукупність процедур, згідно з якими керівництво банку делегує свої повноваження, зокрема такі, як:

– збереження цінностей та активів;

– безпека працівників банку;

– ефективність, продуктивність та безпека процедур обробки інформації;

– наявність процедур, які чітко розмежовують завдання та відповідальність служб і працівників банку.

Адміністративний контроль передбачає перевірку правильності фінансової операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам. Він дає змогу виявити ризики та вжити ефективних заходів щодо них.

Структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх прийнятих керівництвом принципів і процедур. Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник або обмежена група працівників банку не змогли зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).

Елементи системи адміністративного контролю:

– організаційна структура банку;

– методи закріплення повноважень та обов’язків;

– методи контролю, що застосовуються керівництвом для проведення моніторингу результатів роботи, включаючи внутрішній аудит

– принципи та практика у сфері трудових ресурсів;

– принципи та система бухгалтерського обліку, процедури контролю.

Операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

– дозвіл на операцію;

– облік;

– здійснення платежів;

– контроль / аудит операцій.

5. Внутрішній аудит банківських установ. Порядок проведення внутрішнього аудиту та оформлення результатів перевірки. Стандарти аудиторської перевірки: незалежність, професійна майстерність, компетентні докази,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.	\|	Висловлення думки. Зовнішній аудит.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.