МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Розряди прикметників за значенням та мовними ознаками.Поняття про прикметник як самостійну частину мови: семантика, граматичні категорії, синтаксична роль. Логіка викладу Тема 5. Функціонування прикметника у фактурі медіаматеріалу. 1. Поняття про прикметник як самостійну частину мови: семантика, граматичні категорії, синтаксична роль. 2. Розряди прикметників за значенням та мовними ознаками. 3. Повні (стягнені та нестягнені) й короткі форми прикметників. 4. Ступені порівняння як засоби вираження міри якості в мові мас-медіа. 5. Особливості відмінювання прикметників. Рекомендована література 1. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. – 3-тє вид., допов. – К.: Вища шк., 2002. – 493 с. 2. Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007. – 823 с. 3. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – 640 с. Прикметник – це не просто частина мови, це рецензія світу... Немає такого іменника, якого б не міг зіпсувати прикметник... Серед самостійних частин мови особливе місце посідає прикметник, оскільки він, поєднуючись з іменниками, уточнює поняття, увиразнює їхній зміст, конкретизує семантику висловлювання. У зв’язку з такою особливою роллю, посилюється відповідальність журналіста за добір семантично доцільного, етично допустимого прикметника. Прикметник– це самостійна частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на запитання який? чий? Прикметник змінюється за родами, числами та відмінками (пор. з іменником, що має самостійні категорії), тобто завжди узгоджується з іменником. Значеннєві групи: ü колір: брунатний, смарагдовий, антрацитовий; ü розмір: великий, замалий; ü смак: солоний, кислий; ü якість: досвідчений, кмітливий; ü вдача людини: хитрий, спритний; ü відношення до матеріалу: золотий, металевий; ü відношення до часу й місця: сучасний, наддніпрянський; ü належність особі чи тварині: мамин, батьків, соколиний, курячий. Синтаксичний характер граматичних категорій роду, числа та відмінка прикметника зумовлює і його синтаксичні функції. Прикметник найчастіше є словом залежним, рідше пояснюваним: пор. давня казка – вічно мила. У реченні прикметник найчастіше виконує роль означення, а також іменної частини складеного іменного присудка.
За характером ознаки, морфологічними і словотворчими особливостями прикметники поділяють на: 1) якісні; 2) відносні; 3) присвійні. Якісні прикметники – виражають безпосередню ознаку предмета, а також ті ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою: широкий степ, струнка береза, босий хлопець, кмітливий юнак – кмітливіший – найкмітливіший. Таким чином, якісні прикметники виражають: ü колір (рожевий); ü кольорова подібність до інших предметів (шоколадна, волошковий); ü смакові та дотикові відчуття (смачний, гладенький); ü форму предмета (круглий, горбистий); ü розмір чи обсяг (опасистий, огрядний); ü зовнішні й внутрішні властивості (блідий, щирий, щасливий); ü ознаку матеріальної забезпеченості (багатий, убогий); ü фізичний чи психічний стан (глухий, запаморочливий); ü загальну оцінку предмета (гарна погода). У цілому якісні прикметники можна поділити на дві групи: - описові прикметники – називають ознаки, які об’єктивно властиві предметам і сприймаються органами чуття: синій, холодний, солодкий, високий, порожній; - оцінні прикметники – називають ознаки, приписувані предметам за наслідком сприймання їх: гарний, добрий, дорогий, важливий, корисний, розумний, щедрий. Відносні прикметники – виражають ознаку предмета опосередковано через відношення до предмета, явища, дії, числа: бурштинове намисто, осінній день, перелітні птахи. За відношенням, зокрема, до: ü матеріалу (глиняний, вишневий); ü предмета, явища (екзаменаційний); ü людини, істоти взагалі (людське, пташине молоко); ü місця розташування (сільські, прибережні); ü часу (торішній, вечірнє); ü числа (подвійний, багатотисячний); ü дії (дії, заробітна); ü призначення предмета (вантажна машина); ü спеціалізацією предмета (хірургічний, машинобудівний). Читайте також:
|
||||||||
|