Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ЛК 5. Дитина

СКУ Стаття 6. Дитина

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

1. Закон визначає одне з основних понять сімейного права – термін «дитина». Згідно з ч. 1 коментованої статті дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Такий підхід відповідає загальним міжнародним нормам. Згідно із ст. 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Страсбург, 25.01.1996 р.) також застосовується до дітей, які не досягли 18 років.

В цивільному законодавстві особи до 18 років зазвичай не називаються дітьми (за виключенням небагатьох випадків, наприклад, ч.2 ст. 25, ст.ст. 3183, 1241, 1261 ЦК України). Це поняття використовує в основному СК України. У той же час до осіб віком до 18 років у цивільному законодавстві не застосовується традиційна узагальнююча назва «неповнолітні». Це надає певних складнощів у застосуванні цих термінів. Сімейно-правовому поняттю «діти» в цивільному законодавстві дорівнює ускладнене визначення – «особи, які не досягли 18 років», а терміну «дитина» – «особа віком до 18 років».

2. В новому цивільному та сімейному законодавстві особи віком до 18 років вперше термінологічно поділяються на дві категорії – малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років). Таким чином традиційний термін «неповнолітні» розповсюджується сьогодні лише на певну категорію осіб до 18 років, а саме – від 14 до 18 років. Таку заміну термінів важко визнати обґрунтованою. З одного боку вона порушує усталені традиції використання терміна «неповнолітні» як узагальнюючого, з іншого – не додає нічого нового за змістом до визначення осіб віком від 14 до 18 років.

З аналізу частини другої коментованої статті випливає, що цивільно-правове поняття «малолітня особа» цілком збігається з сімейно-правовим терміном «малолітня дитина», а «неповнолітня особа» – відповідно, з терміном «неповнолітня дитина».



Интернет реклама УБС

3. В ч. 1 коментованої статті вказано, що особа, яка не досягла 18 років, має відповідний статус, а саме – статус дитини. На жаль, в цій нормі немає визначення того, що саме слід розуміти під статусом дитини. В теоретичному плані статус дитини має означати усю сукупність прав та обов'язків, які має особа, яка не досягла 18 років. Тому сімейно-правовий статус дитини може визначатися шляхом розгляду усієї сукупності прав та обов'язків, які сімейним законом передбачені для осіб віком до 18 років. Це права та обов'язки, які дитина має після народження в сфері особистих та майнових прав, в сфері захисту її прав тощо.

Певні права та обов'язки осіб до 18 років закріплюються також цивільним законодавством. Так, статус малолітніх осіб визначається сукупністю прав та обов'язків, визначених ст.ст. 31, 58, 221, 269, 272, 292, 295, 313, 405, 1178, 1181, 1261, 1268 ЦК України та Іншими нормами цивільного законодавства. Цивільно-правовий статус неповнолітніх осіб закріплюється в ст.ст. 32, 33, 35, 59, 222, 269, 272, 292, 295,313,405, 1179, 1180, 1182, 1268 ЦК України та інших нормах законодавства.

 


Читайте також:

  1. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Будова типових кондуктометричних чарунок | Суд мас право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.