Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Класифікація злочинів та її значення

Малозначність діяння.

Розвиваючи та закріплюючи соціальну властивість злочину, частина 2 ст. 11 КК вказує: “Не є злочином дія або бездіяль­ність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, перед­баченого цим Кодексом, але через малозначність не становить су­спільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі”.

Згідно з цим визначенням, можна виділити такі обов’язкові умови застосування ч. 2 ст. 11: 1) наявність у вчиненому діянні формально ознак діяння, передбаченого КК, тобто всіх тих юридичних об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті Особливої частини КК характеризують певний злочин. Тим самим у вчиненому діянні зна­ходить своє відображення кримінальна протиправність як формальна ознака злочину, передбаченого законом. Якщо хоча б одна ознака, передбачена в статті Особливої частини, відсутня у вчиненому діянні, то ч. 2 ст. 11 КК не може застосовуватися; 2) відсутність у скоєному такої ознаки злочину як його суспільна небезпечність. Відбувається розбіжність між законодавчою оцінкою типової суспільної небезпечності певно­го виду злочинної поведінки і небезпечністю конкретного випадку і такої поведінки. Діяння, передбачене ч. 2 ст. 11, не містить тієї суспільної небезпечності, яка є типовою для злочину, а тому визнається малозначним: не заподіює шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам або заподіює їм явно, очевидно незначну шкоду; 3) особа хотіла вчинити саме малозначне діяння, а не тому, що це не сталося з обставин, що не залежать від волі винного. Малозначним може бути тільки умисне діяння, причому, як правило, вчинене з прямим умислом. При розходженні фактично вчиненого та умислу особи відповідальність настає за замах на той злочин, який особа хотіла вчинити (наприклад, у випадку, коли особа хотіла вчинити крадіжку у великих розмірах з сейфу ощадної каси, а там виявилося лише 5 гривень, які така особа викрала, відповідальність настає за замах на крадіжку у великому розмірі. малозначність діяння відсутня також у випадку вчинення злочину з неконкретизованим умислом, тобто тоді, коли особа передбачала і бажала настання будь-якого з можливих варіантів заподіяння шкоди. Відповідальність настає тільки за фактично заподіяну шкоду. Типовий приклад – вчинення кишенькової крадіжки. Винна особа діє, як правило з неконкретизованим умислом.

Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залеж­но від того чи іншого критерію.

За родовим об’єктом посягань: є двадцять видів злочинів відповідно до назв розділів Особливої частини КК. За наявністю предмета злочину або потерпілого: 1) злочини, обов’язковою ознакою складу є предмет або потерпілий; 2) безпредметні злочин та злочини, в яких потерпілий не є обов’язковою ознакою складу. За характером суспільно небезпечних наслідків: 1) злочини з наслідками матеріального характеру; 2) злочини з наслідками нематеріального характеру. Залежно від форми вини зло­чини можна поділити на: 1) умисні злочини; 2) необережні злочини; 3) злочини, які можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність; 4) злочини зі змішаною формою вини. Залежно від ступеня завершеності злочинної діяльності: 1) закінчені злочини; 2) незакінчені злочини. Кожна з таких класифікацій може вирішувати конкретні зав­дання, а тому має і теоретичне, і практичне значення. За суб’єктом злочину: 1) злочини із загальним суб’єктом; 2) злочини із спеціальним суб’єктом.

Однак розвиток кримінального права останнім часом нерозривно пов’язаний із завданням індивідуалізації кримінальної відповідаль­ності і покарання залежно від тяжкості злочину. Кримінальні коде­кси багатьох держав, прийняті в останні роки, тією чи іншою мірою передбачають спеціальні норми щодо класифікації злочинів залеж­но від їх тяжкості (ступеня суспільної небезпечності). Це, наприклад, КК Росії, Латвії, Іспанії.

Саме така класифікація міститься в ч. 1 ст. 12 КК України, яка встановлює, що залежно від ступеня тяжкості злочи­ни поділяються на злочини невеликої тяж­кості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Поряд з матеріальним критерієм класифікації законодавець у ст. 12 передбачає й її формальний критерій – певний вид і розмір покарання, типовий, такий, що найбільш повно відображає тяжкість конкретної групи (категорії) злочинів.

Отже, злочини поділяються у КК на такі види:

1. Злочин невеликої тяжкості – злочин, за який пе­редбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.

2. Злочин середньої тяжкості – злочин, за який пе­редбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

3. Тяжкий злочин – злочин, за який передбачене по­карання у виді позбавлення волі на строк не більше де­сяти років.

4. Особливо тяжкий злочин – злочин, за який перед­бачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

У практиці застосування КК класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості має значення для: 1) визначення чинності закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених за межами України іноземцями та особами без громадянства, які не проживають постійно в Україні (ст. 8); 2) вирішення відповідно до міжнародних договорів України питання про видачу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та осо­би, яка засуджена за вчинення злочину (ст. 10); 3) визначення підстав кримінальної відповідальності за готування до злочину (ст.14); 4) ви­значення поняття злочинної організації (ст. 28); 5) визначення обставин, що виключають злочинність діяння, зо­крема такої, як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочин­ної організації, а також визначення міри покарання особі, яка ви­конувала спеціальне завдання, беручи участь .в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності, і вчинила певний особливо тяжкий або тяж­кий злочин (ст. 43); 6) визначення підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема: звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), примиренням винного з поте­рпілим (ст. 46), передачею особи на поруки (ст. 47), зміною обста­новки (ст. 48); визначення строків давності притягнення до кримі­нальної відповідальності, умов, за яких перебіг давності перерива­ється, а також питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі (ст. 49); строків давності при­тягнення до кримінальної відповідальності щодо неповнолітніх (ст. 106); 7) застосування покарання у виді позбавлення військового, спе­ціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіс­кації майна, а також довічного позбавлення волі (ст. ст. 54, 59 і 64); 8) застосування покарання щодо неповнолітніх у виді позбавлення во­лі на певний строк (ст. 102); 9) призначення покарання, зокрема: більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69); покарання за сукупністю злочи­нів і за сукупністю вироків (ст. ст. 70і 71); 10) визначення підстав і умов звільнення від покарання та. його відбування, зокрема: звільнення від покарання особи, яку з ураху­ванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпеч­ною (ст. 74); 11) звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79); 12) звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням стро­ків давності виконання обвинувального вироку, а також визначен­ня підстав, за яких перебіг давності переривається (ст. 80); 13) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81); 14) заміни невідбутої частини покарання на більш м’яке (ст. 82); 15) звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі жінок, які стали ва­гітними або народили дітей під час відбування покарання (ст. 83); 16) звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із за­стосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97); 17) зві­льнення неповнолітнього від покарання із застосуванням примусо­вих заходів виховного характеру (ст. 105); 18) строків давності вико­нання обвинувального вироку щодо неповнолітніх (ст. 106); 19) умов­но-дострокового звільнення неповнолітнього від відбування пока­рання (ст. 107); 20) встановлення строків погашення судимості (ст. 89), у т.ч. щодо неповнолітніх (ст. 108); 21) визначення підстав кримінальної відповідальності за створен­ня злочинної організації (ст. 255), притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372), завідомо неправдиве по­відомлення про вчинення злочину (ст. 383), завідомо неправдиве по­казання (ст. 384), приховування злочину (ст. 396) та деяких інших (наприклад, суб’єктом злочину, передбаченого ст. 395, може бути тільки особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд. Від­повідно ж до законодавства України такий нагляд встановлюється, зокрема, щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі зло­чини).

У практиці застосування законодавства України зазначена класифікація злочинів має також значення для вирішення питання про: 1) визначення виду кримінально-виконавчої установи, в якій особа має відбувати покарання; 2) провадження у кримінальних справах, зокрема, про: можливість закриття кримінальної справи у разі не встановлення особи, яка вчинила злочин; колегіальний чи одноосібний розгляд справи; підсудність справ; прийнятність від­мови від захисника; порядок провадження дізнання та його строки; застосування застави і взяття під варту тощо; 3) застосування ам­ністії; 4) розірвання шлюбу з особами, засудженими до позбавлен­ня волі; 5) визначення підстав застосування вогнепальної зброї пра­цівниками міліції та інших правоохоронних органів; 6) здійснення оперативно-розшукової діяльності, зокрема: про право оператив­них підрозділів негласно виявляти та фіксувати сліди злочину, до­кументи та інші предмети, що можуть бути доказами його підготов­ки, провадити візуальне спостереження; продовження строку ве­дення оперативно-розшукової справи тощо; 7) порядок розміщення осіб, взятих під варту; 8) наявність підстав для встановлення адмі­ністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; 9) дозвіл чи відмову у наданні допуску до державної таємниці; 10) прийняття до громадянства України, поновлення у громадянстві України і надання статусу біженця; 11) зняття з військового обліку; 12) особисту недоторканність і можливість затримання та арешту консульських посадових осіб у разі вчинення злочину тощо.


Читайте також:

  1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
  2. I визначення впливу окремих факторів
  3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  4. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  5. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  6. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
  7. Iсторичне значення революції.
  8. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
  9. Ocнoвнi визначення здоров'я
  10. V. Класифікація і внесення поправок
  11. V. Класифікація рахунків
  12. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.




Переглядів: 3926

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Причетність до злочину | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.