Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Даосизм

Загрузка...

Конфуціанство

Основні філософські вчення Стародавнього Китаю

Вчитель Кун (Кун Фу-Цзи) народився у місті Цзоун царства Лу близько 551 р. до н. е. У 26 років він посів посаду дрібного чиновника, у 30 відкрив приватну школу. Разом з учнями багато мандрував. Останні роки життя присвятив збиранню та систематизації літературної спадщини. За деякими твердженнями, у його школі отримали знання понад 3000 учнів.

Конфуцій вперше переносить центр ваги роздумів мудреця з Космосу на соціум, звертаючись до совісті людини як головного чинника суспільного життя, він створює першу філософію моралі. В епоху Хань його вчення було канонізовано і довгий час (до 1949 року) було державною ідеологією Китаю.

Обираючи шлях гармонізації суспільства, Конфуцій звертається до недавнього минулого, висунувши ідею патріархальної державності. Тільки тоді держава стане ідеальною, коли кожний буде знати своє місце і виконувати свої обов'язки, як визначено небом. Досягти такого стану можна двома шляхами. По-перше, постійним "виправленням найменувань", що означає — необхідно узгоджувати нові явища суспільного життя з традицією. По-друге, шляхом повсякденного морального самовдосконалення, метою якого є шляхетність людини.

Вчення Конфуція вносить нову ієрархію в соціальну структуру, коли за визначальний принцип береться не походження, не влада, не багатство, а моральність. Основою поведінки є осягнення "жень" — людинолюбства, гуманності, взаємності. Тому "шляхетна людина" є ідеальним законослухняним громадянином, якого не треба примушувати підкорюватися силою, однвк у таких громадян мусить бути мудрий правитель, що керує народом так, щоб були вдосталь задоволені всі потреби людини, щоб вона могла довіряти правителеві. Розв'язуючи суперечності буття людини, Конфуцій ретельно дотримувався свого ж правила золотої середини, щоразу виходячи з початкової тотожності протилежностей. Тим самим сенс його діяльності як мудреця зводився до встановлення природної — божественної рівноваги, "шляхетності" — не чинити з іншими, як не хочеш, щоб вчинили з тобою".



Интернет реклама УБС

Даосизм оформився в II столітті але численні свідчення говорять, що даосизм виник істотно раніше, в V — III століттях до н.е. Засновником даосизму вважається мудрець Лао-цзи. Даоською традицією йому приписується авторство однієї з основних книг даосизму — «Дао Де Цзін» Існує кілька версій його біографії. Згідно з однією, найбільш розповсюдженою, Лао-цзи народився у царстві Чу і звали його Лі Ер Дань. Він займав посаду доглядача архіву Чжоузького правителя.

Іншим знаменитим текстом раннього даосизму є Чжуан-цзи, автором якого є Чжуан Чжоу (369—286 р. до н.е.), відомий під ім'ям Чжуан-цзи, на честь якого і названий його твір "Чжуан-цзи". Назва відповідає імені автора, дати життя якого відомі — бл. 369-286 до н.е.

Трактат "Ле-цзи" був втрачений у період Цзинь і відновлений Чжан Чжаном на основі уцілілих фрагментів. Велика кількість пізніших нашарувань змушує з обережністю підходити до цієї книги.

Якщо Конфуцій за місце гармонізації суперечностей буття людини обрав соціальний космос, то Лао-цзи звертається до природного Космосу, де "основа усього" — дао («шлях»)— також природне. Дао — сутність і основа всіх речей і в цьому розумінні не існує без них, але водночас не може бути в них і виявлене. Воно нескінченне і невидиме, невизначене, бо будь-який визначений вибір не дає гармонії, одна протилежність без другої не існує.

Досягти гармонії можна тільки шляхом серединного царства: на космічному рівні гармонія є сталість взаємодії інь та ян які змінюються природним шляхом — дао. Тому ідеал для людини — цзи жень (природність), а всі негаразди у світі — від її порушення. Через те що дао є фіксацією самовідтворюваних природних ритмів, яким властива повторюваність, час — циклічний.

"Де" є формою представлення "Дао". Людина також є втіленням де. Мудреці з вищим де знають таємницю дао і наслідують йому. Лжемудреці мають нижче де і використовують примус, порушуючи дао. Принцип недіяння спрямовує на шлях морального самовдосконалення, але не через мораль, як у Конфуція, а через довіру самому собі, усвідомлення свого єства, свого зв'язку з Космосом і всім світом, Дао, загальним Законом і Абсолютом. Дао багатозначне, цей нескінченний рух. Дао — свого роду закон буття, космосу, універсальна єдність світу. Дао панує скрізь і в усьому, завжди і безмежно. Його ніхто не створив, але все походить від нього, щоб потім, зробивши кругообіг, знову в нього повернутися. Невидиме і нечутне, недоступне органам чуття, постійне і невичерпне, безіменне і безформне, воно дає початок, ім'я і форму усьому на світі. Кожна людина, щоб стати щасливою, повинна стати на цей шлях, спробувати пізнати Дао і злитися з ним. Відповідно до даосизму, людина-мікрокосм вічна так само, як і универсум-макрокосм. Фізична смерть означає тільки те, що дух відокремлюється від людини і розчиняється в макрокосмі. Задача людини у своєму житті домогтися, щоб відбулося злиття її душі зі світовим порядком Дао. Це можливе за слідуванням “У-вей”, що означає «недіяння», — розуміння того, коли треба діяти, а коли не діяти, заперечення цілеспрямованої діяльності, якщо вона йде врозріз із природним порядком. У процесі життя необхідно дотримувати принципу недіяння — принципу У-вэй. Це не бездіяльність, а діяльність людини, що узгоджується з природним порядком. Усяка дія, що суперечить Дао означає порожню витрату сил і приведе до невдачі і загибелі.

Таким чином, даосизм учить споглядальному відношенню до життя. Блаженства досягає не той, хто прагне добрими справами завоювати прихильність Дао, а той, хто в процесі медитації, занурення у свій внутрішній світ прагне вслухатися в самого себе, а через себе вслухатися й осягти ритм світобудови, космосу, природи, вічності. Практика даосизму побудована на складній системі символіки взаємовідповідності і єднання світу загального, космічного, і внутрішнього, людського. Людина живе, лише продовжуючи насичувати організм енергією, як дитина космосу, за допомогою системи дихальних вправ і правильного харчування. Космічне постійно проектується на людське і проступає в особливому енергетизмі, енергетичній потенції як самого Дао, так і людей, що змогли повною мірою осягти його. Шлях Дао сприймається як Всесвіт, енергетичний початок і шлях космосу, що одухотворює людину.


Читайте також:

  1. Даосизм
  2. Даосизм.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Локаята-Чарвака | Передумови виникнення української філософії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.026 сек.