• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Організація рекламної діяльності підприємства.

Організація роботи відділів по зв’язкам з населенням.

Лекція Т. 7. Організація масових комунікацій

ПЛАН

1. Організація роботи відділів по зв’язкам з населенням.

2. Організація рекламної діяльності підприємства.

3. Оцінка ефективності інформаційно-рекламних заходів

Комунікативні функції організації можуть виконуватись двому шляхами:

- створення власних відділів по зв’язкам з населенням;

- аутсорсинг.

Аутсорсинг- передача окремих комунікативних функцій сторонній організаці) - можливий у кількох варіантах:

– розробка рекомендацій, проектів, програм на певний період,

– спільна розробка та проведення заходів,

– розробка та реалізація інформаційних заходів і взяття на себе відповідальності за результативність іх реалізації.

До основних функцій реклами можна віднести такі:

Інформаційна ф. – проявляється в тому, що реклама подає відомості про товар/послугу/фірму/ідею, створює проінформованість щодо них, а також інформацію про різні сфери життждільності суспільства: економічну, соціальну, політичну, культурну і т. д.

Комерційна ф. – випливає з домінуючого єства реклами, що є кінцевою метою більшості її типів просувати/продавати товар/послугу, в результаті чого отримувати доход/прибуток.

Економічна ф. – сприяє орієнтуванню виробництва на задоволення певною продукцією потреб людей, стимулювання розв’язаню суспільних завдань, тобто реалізаціїї товарів, наданні побутових послуг тощо.

Просвітницька ф. – втілюєсться у збільшенні обсягів інформації про навколишній світ (людей/сфери/товари/послуги/організації) і водночас опосередковано підвищує рівень освіченості через поширння відомостей збагатьох і різних галузей людської життєдіяльності, що завжди є складовою рекламного послання. Саме так реклама сприяє пізнанню навколишньої дійсності і підвищенню загального та спеціального освітнього рівнів.

Політична ф. – полягає у пропагуванні ідей, партій, блоків, лідерів, програм, реформ тощо, формуючи певні політичні настрої, ставлення, думку, а також сприяючи обранню кандидатів на певні посади і т. д.

Комунікативна ф. – сприяє спілкуваьності людей/комунікативності щодо об’ектів просування; викликає ті чи інші судження про них, налаштовує на певне сприйняття, як стосовно об’єктів, мак і самої реклами.

Естетична ф. – полягає у формуванні красивих відносин, розумінню "прекрасного", хорошим смакам. У рекламі зажди гарні діти, жінки і чоловіки, добре вдягнуті, їх оточують красиві меблі та багато інших речей.

Етична ф. – полягає в репрезентації моральних правил поведінки, поваги, традицій, донесенні ментальних факторів.

Управлінська ф. – проявляється в тому, що реклама може бути основою для прийняття певних рішень, інструментарієм менеджменту і маркетингу.

В той же час, для реклами характерною є інтеграційна функція(об’єднана) – інформаційно-комерційна, культурно-просвітницька, морально-етична та інші, оскільки будь-яке рекламне послання є синтезованим за своєю суттю і несе кілька інформаційних масивів. Тому на практиці необхідно робити ту чи іншу функціональну акцентуацію (ставка на інформування, комунікативність тощо).

Можна класифікувати функції реклами, базуючись на її типах – іміджева, товарна, корпоративна і т. д

Спільним джерелом поняття "реклама" вважається латинське дієслово reclamo, що означає "вигукую, кличу". Через французький вплив (фр. re΄clame) ця лексема прийшла в українську мову і зараз ми маємо термін реклама, що означає поширення відомостей про кого-небудь, про щось з метою популяризації. В інших країнах були знайдені свої відповідники цього поняття. У Німеччині використовують "Die Werbung", що підкреслює вплив реклами (для аналогії спільний корінь в українській мові у слові вербувати). В англомовних країнах з початку ХІХ ст. широко використовується іменник "The Advertising", який ще у XV-XVI ст. означав просто повідомлення про щось.

Романські мови виділили масовість рекламного адресату: Франція - "re΄clame", "publicite"; Італія - "la publicita΄"; Іспанія - "la publicidad".

У англійській мові теж є слово "public", яке вживається в багатьох значеннях, зокрема," громадський, публічний, відкритий", але воно не стало терміном "реклама". До речі, в українській мові також. Таким чином, кожна мова зафіксувала різні аспекти рекламної діяльності, що були обумовлені ментальними особливостями кожного народу: хто що побачив.

За своєю природою і сутністю, реклама є синтезованим явищем. Тобто, у суспільстві існують такі самодостатні сфери як економіка, політика, культура; а з іншого боку – ринок, бізнес; державні інститути – три гілки влади; а також громадський сектор. Реклама як фактор ринкової інфраструктури перебуває на межі цих сфер, обслуговуючи водночас кожну з них.

Крім того, сама реклама (рекламний продукт) поєднує в собі дифузійно компоненти багатьох фундаментально-теоретичних і прикладних наук: філософії (ідея), філології (слово), фотомистецтва/кінематографу/телевізії - зображальність, динамічна візульна-аудіальність; радіо (звук); психології (механізми сприйняття і впливу); соціології (дослідження); маркетингу (ситуаційна аналітика), дизайну (оформлення) і т. д. Саме цим і обумовлюється її синтезована природа та сутність.

Звідси і велике розмаїття рекламних дефініцій, яких налічується кілька тисяч. Тому є смисл виробити до них певні підходи. Отже, визначення реклами можна розподілити на:

• законодавчі;

• наукові;

• прикладні(практичні);

• галузеві;

• за рекламними видами (газетно-журнальна, телевізійна, радійна, назовна, і т. д.);

• авторські та інш.

Законодавче і наукове, як найбільш офіційно-точні уявлення про рекламу і паблік рилейшнз, не можуть бути описані так, щоб вони повністю були адекватні цим поняттям (явищам). Практично, кожна із суспільних наук, а також відомства та автори, у тій чи іншій мірі, аналізують рекламу і паблік рилейшнз, ПР-рекламну діяльність, бачачи в ній, з одного боку, певний проблемний простір для своїх інтелектуальних пошуків, з другого - середовище, де можна використати свої наукові, галузеві, творчі досягнення, професійний капітал, випробувати в конкурентній боротьбі з іншими науками, зробивши свої висновки, резюме, і рекомендації.

Найбільшою популярністю не лише у зарубіжних, але й українських спеціалістів користується визначення, прийняте Американською асоціацією маркетингу (The American Marketing Association, AMA): "реклама - це будь-яка форма неособового представлення і просування ідей, товарів чи послуг, оплачувана точно встановленим замовником".

Нині напрацьовано більше двох тисяч визначень реклами, деякі з них, прийняті 20-30 років тому, безнадійно застаріли, інші - безмежно широкі чи вузькі, або відомчі.

Не вирішувало цю проблему і визначення реклами в першому Законі України "Про рекламу" (1996 р.): "реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку".Тут, взагалі допущено неточності рекламно-типологічного, інформаційного та економічного характеру. Адже соціальна, іміджева і політична реклама, як відомо, не мають комерційного характеру. У новій редакції Закону України "Про рекламу" (2003 р.) зазначено таке: "реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. А прихована реклама, яку інколи плутають з паблік рилейшнз, визначено як " інформація про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій."

Основні типи реклами та використання їх у рекламуванні інформаційної продукції:

Некомерційну рекламу можна класифікувати на :

- соціальну, призначену просувати/пропагувати високу мораль, добрі традиції і цінності (здоровий спосіб життя, екологічну безпеку тощо), боротися з антисуспільними явищами – алкоголізмом, наркоманією, палінням, а також утверджувати гармонію людського співжиття, бережливе ставлення до природи і т. п. ( демонстрація зразка);
- політичну, що має за мету просування партії/блоку/лідера/ з метою бути обраними до органів влади чи ідеї, соціальні інтереси, формування іміджу тощо (демонстрація зразка);
- соціально-політичу рекламу як інтегрований тип, яка поєднує просування політичних цілей з соціальними інтересами. Яскравим прикладом такого типу була реклама Народного Руху України: "Бандидам – в’язні... Народний Рух України В’ячеслав Чорновіл"
- інституціональну, що просуває громадські організації, асоціації, фонди, соціально-культурологічні, громадянські та інші проекти тощо (демонстрація зразка).

Комерційну рекламу також можна розподілити на:

товарну, що присвячена просуванню продукції, виробів, послуг (демонстрація зразка);

корпоративну, яка просуває фірму/підприємство/організацію (демострація зразка);

іміджеву, що формує, розвиває, підносить образ об’єкта просування (демонстрація зразка). У той же час, іміджеву - можна віднести до міжстикової, оскільки вона є характерною для будь якого типу і виду реклами ( демонстрація кількох зразків).

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПОШИРЕННЯ РЕКЛАМИ

З-поміж некомерційної реклами виокремлюють такі підтипи, класифікуючи її за видами організацій, що нею користуються:
- реклама некомерційних інститутів (реклама, яка використовується церквами, школами, лікарнями, благодійними організаціями);
- реклама, яка розміщується некомерційними асоціаціями (трудовими союзами, професійними організаціями торговими і громадянськими асоціаціями);
- реклама, яка розміщується державними органами (повідомляє споживача про послуги, що надаються урядовими службами, такі як надання допомоги безробітнім тощо).

Друкована реклама "

Концепт / Коnсерt

Воблер /Vobler

Прайс-лист / Ргісе list

Суперобкладинка/Суперобложка/Рарегbасk

Листівка /Листовка/

Вкладка /Вкладьш / Staffer

Буклет /Вuklete; Ліфлет /Лифлет

Фольдер / Folder

Афіша /Афиша /

Плакат / Poster

Проспект/Prospekte

Каталог/ Саtaloge

Бродсайт / Вгоаdsite

Увраж / Оurаgе

ТРАНСФОРМОВАНІ ЖАНРИ/ФОРМИ

Візитка / Визитка /Card

Купон / Соироn

Бінго-картка / Бинго-картачка / Віngo-card

Запрошення / Приглашение / Іnvation

Закладка / Вооkmarkt

Біжучий рядок / Бегущая строка / Runing Lіnе

Картка /Карточка /Сагd

Прес-реклама (газетно-журнальна)"

Прес-реклама - це спеціальна інформація про товар (послугу, фірму, особу), розміщена в певній формі у газеті чи журналі з комерційною або некомерційною метою.

До послуг рекламодавців в Україні мається близько 6000 видань. Спираючись на певні критерії, можна визначити їх основні типи:

І. За охопленням аудиторії і території - місцеві, регіональні загальноукраїнські (всеукраїнські), міжнародні - (Загальноукраїнська газета “День”, міжнародний журнал “CoIIeqium” та інші.)

ІІ. За тематикою – загальнополітичні, художні, наукові, літературні, громадські, фахові та комбіновані. Наприклад, “Международный общественно-политический еженедельник «Зеркало недели»; громадсько-політичний і художній журнал “Україна”.

ІІІ. За змістовно-інформаційним інтересом – масові (газета “Факты и комментарии”), диференційовані (за віком: “Україна молода”; інтересом: “Дім. Сад. Город”, журнал “Сигнал” (для автомобілістів), хобі: музичні, філателічні і т. п.; прошарком соціуму: “Сільські вісті” – газета захисту інтересів селян України; “Робітнича газета”- cама за себе назвою зазначає; “Бизнес” - газета украинской буржуазии; а також відомчі, спеціалізовані, партійні, фірмові і т.п.

IV. За засновництвом, власністю, фінансуванням:

1. Державні, які повністю утримуються з держбюджету, місцевих коштів чи за рахунок міністерств, відомств, підприємств (державних, ясна річ). З найбільш відомих газет такими є “Голос України” – орган Верховної Ради, та "Урядовий кур’єр" – орган Кабінету Міністрів України.

2. Колективні, у різних формах заснування, власності тощо: газета “День” – засновник і видавець закрите акціонерне товариство “Українська прес-група”, журнал “Бізнес-клуб” – засновник трудовий колектив АТ видавництва “Криниця” та виробничо-комерційна асоціація “Полтавщина”.

3. Приватні, засновані та утримувані відповідною юридичною чи фізичною особами. З останніх, що набувають популярності – газета “2000” – засновник ПП Газетний комплекс “Інтернет-Медіа”, журнал “Бізнес-лайн” – засновник приватне підприємство “Тейлер” та інші.

4. Змішані – Міжнародний літературно-мистецький та науково-технічний журнал “Ярославна”, засновник – Сумська міськрада народних депутатів, ТОВ газети-журналу “Ярославна”, ВАТ “Інтернафтогазбуд”.

V. За соціально-політичним статусом – громадські, державні, релігійні, партійні і так звані “незалежні”.

Цікаву класифікацію останнім дає Комітет “Рівність можливостей”:

1. “Формально незалежні”, які отримують допомогу з держбюджету через Фонд незалежної преси. З центральних видань такими є “Независимость”, “Правда України” ” тощо;

2. Незалежні видання, які самі заробляють кошти на своє утримання через пряму журналістську діяльність чи додатковий супутній бізнес. Найвідоміші з них … “Киевские ведомости”;

3. Формально залежні видання, організацій та профспілок.

VI. За періодичністю виходу – щоденні, кількаденні, щотижневі (щосуботні), щомісячні, щоквартальні тощо. Газета “Факты и комментарии” – шестиденна, газета “Бізнес-Ріо” – тижневик і т. п. У практиці бувають навіть газети – одноденки.

VII. За інформаційно-комерційним статусом:

1. Інформаційно-рекламні чи рекламно-інформаційні видання (ранкова міська газета “Метро” м. Київ – інформаційно-рекламна; газета “РІО" – рекламно-інформаційна і т.п.

2. Рекламні видання – газети “Express – об’ява”, “Аviso - Київ” – одні з перших в Україні; “Київ на долонях” (одна з останніх) і т.п.. Якщо у перших – інформація поєднується з рекламними оголошеннями, то у других – наявна лише одна реклама: рубрикована, модульна, іміджева тощо. Рекламні газети є безплатними.

3. Комерційна преса, яка містить, в основному, інформацію про різні ринки, проблеми бізнесу, котування курсу валют, прайс-листи; біржова аналітика тощо. Найбільш потужними представниками цього типу в Україні є тижневики “Бізнес”, “Галицькі контракти”.

VIII. За часом виходу “в світ”:

А) Ранкові газети. Як правило, їх більшість. Власне ранкова - “Метро”.(м. Київ)

Б) Вечірні видання: “Вечірній Київ”, “Вечерняя Одесса” та ін.

В) Довипускові газети, тобто ті, що доповнюються і довипускаються на певний регіон або часовий пояс. За яскравий приклад тут можуть служити відомі газети “Известия”, “Известия-Украина”.

ІХ. За обсягами тиражу, тобто, кількістю примірників (накладом), яким виходить видання. У періодиці розрізняють тираж - загальний (кількість примірників упродовж року) і разовий (видрукуваний тільки під окремим номером або датою). Наклади газет і журналів установлюються залежно від результатів передплатної кампанії та фінансових можливостей юридичної чи приватної особи.

Пропорційне співвідношення за тиражем та охопленням території між державними і недержавними складає відповідно 60 і 40 відсотків.

Дослідження показують ,що більшість читачів знайомляться з газетою досить-таки капітально, а це забезпечує оголошенню високу вірогідність бути поміченим. Але є й інші дані, згідно з якими щоденні газети читають наспіх і в середньому впродовж 20-30 хвилин. Отже, не зважаючи на високу ймовірність рекламного контакту, при розробці рекламних матеріалів треба враховувати короткочасність читання.

Як відомо, найбільше газета служить місцевим і загальнонаціональним рекламодавцям. Але найбільше місце у ній займають місцеві роздрібні торговці, на долю яких випадає значна частина рекламних затрат. Близько 60-80 % витрат на рекламу в газетах випадає на роздрібних торговців, приватних підприємців.

Газета, фактично, для більшості з них є ідеальним рекламоносієм. Щоденні видання добре відповідають вимогам оперативності, що дуже важливо для регулювання збуту товару. Рекламне друковане звернення ефективно доносить зображення товару, відомості про його особливості і ціну. У споживачів є звичка звертатися до газет у пошуках торгівельної інформації. Великий вибір рекламних модулів і рубрик публікацій дає можливість оптимально розміщувати свою рекламу як дрібним торговцям та фірмам, так і середнім чи великим.

Маючи на увазі кілька прагматичних міркувань, використовують газети загальнонаціональні рекламодавці:

1. Для максимального охоплення ринку;

2. Для необхідного врахування регіональних відмінностей у своїй рекламі.

З. Для отримання вигоди із "подієвості", властивій новим товарам і послугам.

4.Для проведення спеціальних акцій зі стимулювання збуту.

часі тому, що газета, як правило, прочитується в той же день.

7. Газети являють собою постійний носій інформації, яким активно користується суспільство. Реклама в газеті не зникає, так що її можна перечитати, осмислити заново, передати іншій особі.

Володіючи такими великими перевагами, газети, подібно до інших ЗМІ, мають свої недоліки:

А. Газети не виділяють і не охоплюють специфічні соціально-економічні групи споживачів. Більшість газет охоплює широкі багатопрофільні групи, інтереси і потреби яких не завжди збігаються з цілями рекламодавців. Наприклад, розділ культурних новин найбільше підходить для реклами акцій шоу-бізнесу. Але чи будуть ці оголошення цікаві для іншої значної частини аудиторії?

Б. Газетна реклама має відносно коротке життя. І якщо читач не зробить її вирізку, то вона може бути втрачена назавжди.

В. У кризові періоди, в якому знаходиться нині Україна, падають тиражі газет і не кожна родина в змозі передплачувати яке-небудь видання. Звідси — невелике охоплення населення і мінімальна ефективність.

Г. На комерційній полосі кожне рекламне оголошення конкурує з сусіднім щодо привертання уваги. Крім того, великий масив оголошень в одному випуску газети настільки знижує потенціал пошуку, що знайти їх буває дуже важко. Супутня проблема полягає ще й в тому, що рекламодавець не здобуває для своєї реклами найпрестижніше місце і він фактично не може вплинути на розміщення свого оголошення.

Д. У деяких регіонах поширюються газети, що перекривають одна одну за охопленням. Їхні мешканці можуть читати не одну ,а дві й більше газет. Тому рекламодавець оплачує площу в одній газеті, в тої час як інша вже охопила намічену аудиторію.

Е. Газетна реклама програє також щодо якості зображення товару/послуги. Більшість газет є чорно-білими, без застосування високоякісних технологій відбитку, не мають можливості використовувати сповна колористику, порівняно з журналом чи телебаченням.

• Газети поєднують в собі широке охоплення з високою вибірковістю уваги для того кола людей ,які щодня переглядають пресу на предмет того, що прагне запропонувати їм рекламодавець.

• Газети надають рекламодавцю і креаторам значущу творчу гнучкість. Формат видання і форма реклами можуть бути вибрані і змінені в залежності від поставленої мети, необхідного рівня досягнення уваги Рекламодавець може користуватися різними жанрами. чорно-білим виконанням, кольором, додатками чи вставками, місцем розміщення. 0тже,сама по собі газета вже є комбінуванням рекламних засобів.

• За допомогою газет рекламодавець може проникнути в середовище споживачів (цільових груп). Тобто, рекламна кампанія може бути сконцентрована на місцевому ринку чи на національному, з розміщенням у відповідній пресі. Це може означати розміщення реклами в одному з розділів, у кількох її рубриках, або в певних соціально-демократичних групах, чиї інтереси найбільше виражає дана газета. Рекламодавець може також робити всілякі маневри: розміщати рекламу від центральної до районної преси, в державній чи комерційній; заявивши про себе короткочасно в одній з газет, дублювати ці оголошення чи розсилати їх дистрибьюторам, торговим агентам; поєднувати рекламну кампанію в пресі з іншими ЗМІ.

Вибираючи газету для публікації рекламного матеріалу, замовник починає із запитання: а чи потрібен йому район ,що обслуговує дане видання. Якщо не потрібний, то питання вирішено.

Коли йдеться про журнали, то найважливішою проблемою стає така: чи охоплює він групи читачів, котрі є найбільш перспективними споживачами рекламованого товару. Якщо відповідь негативна, то не має сенсу дізнаватися про якість друку, тарифи тощо.

Журнал (часопис) - періодичне видання журнального типу, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, інтерв’ю, фото- та інші матеріали з різних соціально-економічних, громадсько-політичних, наукових, виробничих сфер. Журнал може мати додаток у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, а також платівок, дискет, компакт-дисків, та інших носіїв візуально-аудіальної інформації.

Останнім часом рекламний інтерес до часописів можна пояснити не лише зростаючою вартістю телеефірного часу, а, насамперед, появою нових видань сучасного змістового і поліграфічного рівня. Зростає кількість журналів, особливо з специфічних інтересів, які відгукуються фактично на будь-яку потребу, розраховані на будь-який смак, охоплюючи все — від колекціонування наклейок - до автомобілів.

Для редакції і замовника реклами дуже важливо уявляти „портрет” читача. У зв’язку в цим наводимо дані одного дослідження, що було присвячено питанням інтенсивності і частотності "споживання” журналів, а також контактним обсягам реклами:

1. Дев’ять з десяти дорослих читають журнали впродовж місяця і по сім різних часописів у середньому.

2. Загальний час читання середнього номеру журналу складає 6 годин 3 хвилини, а кількість дорослих читачів на номер —3,9 людини (тобто, по 93 хв. на людину). Кожний читач вступає в контакт з 89 % рекламних полос.

3. Середній читач журналу молодий /34,9 рок./, перебуває в шлюбі, живе у власному домі примісті, має як мінімум середню освіту, працює за наймом і має доход, що на 24 % перевищує середній доход на сім’ю.

4. Читачі журналів активні і займаються як політикою, так і життям общини. Як правило, прагнуть продовжити освіту і активно висловлюють свої ставлення і думки.

5. Рекламодавець, який розміщує своє оголошення в І—ти номерах середнього журналу, досягне більшого охоплення нетто, в 2,87 рази вищого, аніж чисельність аудиторії одного номера. Одночасно середня частота контактів з його оголошенням зросте в 4,18 рази.

6. Сезонні коливання інтенсивності читання журналів вкрай незначні — від 2% нижче середнього показника в липні-вересні до 2% вище середнього в жовтні-листопаді.

7. Читач журналу вступає в контакт з кожною рекламною полосою в середньому два рази. А це означає, що середня рекламна полоса забезпечує контакт у цілому з 7,8 дорослого читача.

Цит. за: Magazine Newsletter of Research. – NY. Magazine Publishers Association – 1977, November, 23. - August

Для процесу придбання журналів властива непропорційність: 21% дорослого населення купляє 50 % усіх видань, що продаються. Чим дохідніша людина і чим швидше вона читає, тим, напевне, більше журналів купить. У порівнянні з покупцями окремих номерів, передплатними, як правило, мають більший доход, краще освічені і старші за віком. Найчастіше "дорогими" є ділові, жіночі і громадсько-політичні журнали. Рідше за все в якості дорогих сприймаються журнали для чоловіків чи жінок, за інтересами і фахові.

Арсенал творчо-технічних можливостей журналів дає їм змогу робити рекламодавцям цікаві, а то й інтригуючі пропозиції. За останні роки у видавничій практиці напрацьовані нові технологічні вирішення презентацій товарів та ідей. Серед таких новацій, зокрема:

· ароматизовані кольорові смужки. З часу появи (1981 р. США), ароматизовані смужки стали дуже популярні в рекламі парфумів. Не зважаючи на небажання декотрих читачів пахнути після прочитання журналу, як парфумерна лавка, так смужки викликали у них великий інтерес, тому що дають змогу безпосередньо ознайомитися з товаром. Журнал „Натали" використовує парфумовані смужки, часопис "Крестьянка" смужки кремів і шампуней. Реклама "Роллс Ройс" у журналі "Аркітекчурал Дайджест" мала смужку із запахом натуральної шкіри. Нині виробники косметики можуть вставити у видання смужки із зразками тіней для очей, рум'ян, кремів, помади, шампуней тощо, які читач зможе зразу спробувати. Виробництво кольорових смужок недешеве, але рекламодавці вважають, що воно окуплюється і йдуть на це.

· розкладні об’ємні моделі, Розкладками називаються сторінки, які мають великий розмір і складаються під формат часопису. Їх ще називають "голландськими воротами" і зручні вони при розміщенні красивої і вражаючої реклами, типу бродсайта чи фолдера. Але не всі журнали мають можливість робити розкладки, та й ціна їх буде вищою. Ще одною новацією є тримірна реклама (подається разом зі спеціальними окулярами), розгляд якої — ціла інтригуюча процедура. Існують й інші форми зразків товару (освіжаючі серветки і паперові полотенця), а також зовсім нестандартні форми. Реклама зубної пасти "Глім" має вид дзеркальця на пів-сторінки із фольги з написом "Не забудь", запрошуючи читачів перевірити білизну своїх зубів.

· голограми,

· звучання - реклами, які говорять і співають (джингли).

"Перша обкладинка" журналу, як правило, не продається для реклами. Але внутрішні частини обкладинки – друга, третя і четверта є зоною підвищеної уваги і продаються за високою ціною.

Ексклюзивними пропозиціями є також творчі підходи до розміщення матеріалів на сторінках журналу, зокрема, у несподіваних і незвичних місцях, у формі „острівків”, поширення газетою чи журналом друкованої реклами (листівок, буклетів тощо).

БІЖУЧИЙ РЯДОК – інформаційно-комерційна смужка, що включає в себе назву фірми, салоган, або дуже коротку інформацію (і реквізити), телефон чи телефон/факс. Маже розміщуватися внизу або вгорі сторінки, між полосами, в телевізійній програмі тощо. Один з небагатьох жанрів, що перекочував з телебачення у пресу, тоді, як правило, останнє взяло на своє оснащення всі газетно-журнальні форми. У зв’язку з цим газетний рядок можна же називати „живим” рядком. Постійно цей жанр використовує відома газета „Факты и комментарии”.

ПРАЙС-ЛИСТ – подає назву товару, ціну і реквізити (телефони, назву, адресу газету чи журналу) та фірму код її, за якими у певному місці можна знайти організацію-реалізатора. У виданнях прайс-листи займають від кількох до десятків сторінок, особливо у ділових газетах. А відоме видання „Бизнес” навіть відокремило прайс-листи в окремий журнальчик-додаток. Прайс-листи є великою підмогою для малого і середнього бізнесу, в цілому для комерційної діяльності.

ПРАПОРЕЦЬ (КУТНИЧОК) - уперше у вітчизняній практиці з’явилися в газеті „Деловые новости”* і являють собою навскісні смужки сторінки, що вміщують товарний знак (логотип), слоган або коротку інформацію та реквізити. Можуть бути у фірмово-стильовому обрамленні (колір тощо). Є жанром підвищеної уваги, оскільки незвично розміщені, нетрадиційною формою.

МАНЖЕТ – являє собою „блочок” (квадратик) з назвою фірми або товару чи дуже короткою інформацією (слоганом) і реквізитом. Інколи з кольором чи іншими елементами фірмового стилю. Першими їх освоїла газета “Aviso” (розміром 40ммх50мм), потім „День” (90ммх53мм) та інші. Розміщується збоку від назви видання, обабіч чи зверху.

* Припинила своє існування у 1995 році.

КАУК – рекламна стрічка зі салоганом, товарним знаком (логотипом), короткою інформацією та реквізитами з елементами фірмового стилю, розміщена над назвою газети чи журналу. Має також підвищене привертання уваги. Активно практикує кауки газета „Бизнес”.

ОГОЛОШЕННЯ – представляє предмет рекламування вербально (текстом) з елементами фірмового стилю. До рекламного оголошення обов’язково входять: слоган, товарний знак, опис товару/послуги/фірми, реквізити тощо. Є одним з найважливіших і найпоширеніших жанрів прес-реклами. Важко знайти видання, яке б не використовувало рекламне оголошення.

ПОВІДОМЛЕННЯ – подає рекламований предмет візуально (зображально) з елементами оголошення. Головне в цьому жанрі – розкриття суті пропонованого товару чи послуги за допомогою зображення. Візуально-ілюстративне наповнення є одним з найефективніших жанрів реклами, особливо у журналах.

ШОТ, "ОСТРІВ”, "СТРІЧКА" – це різновид або рекламного оголошення, або повідомлення .

Шот – коротка форма, найчастіше рекламного оголошення, рідше повідомлення. Інакше кажучи, маленькі рекламні форми. Іноді їх називають блочною рекламою. Шотами рясніють масові рекламні безплатні видання „Київ на долонях”, „РІО” тощо. Часом навіть вкладки можуть бути у вигляді шотів-повідомлень чи шотів-оголошень.

„Острів” – також може бути оголошенням, повідомленням і навіть імідж-модулем, оскільки це є форма розміщення рекламного матеріалу посередині інформаційного або редакційного. Також практикується реклама у вигляді „півострова”, „заплатки”, які відповідно займають частини сторінки (заплатка найменшу), нагадуючи географічні поняття (звідки й назва). Коштують вони дорожче, ніж звичайна реклама, тому що привертають більшу увагу.

"Стрічка" – оголошення чи повідомлення в газеті або журналі, розміщене на увесь „підвал” (на всю ширину). Одна з найсильніших позицій шпальти, своєрідний „якір уваги”.

ІМІДЖ-РЕКЛАМА (ІМІДЖ-МОДУЛЬ) – представляє фірму чи товар цікавим і потужним образом у фірмово-стильовому обрамленні. Для неї характерними є наявність образу, слогана, товарного знаку (бренда) і колористики.

ПОСТЕР – це, інакше кажучи, плакат, але, як правило, у журналі. У газетах фактично не застосовується. Це теж той рідкісний випадок, коли жанр друкованої реклами перекочував до періодичної. Постери, як правило, мають іміджевий характер. Інколи вони доповнюються календарем, гороскопом тощо. Мають, звісно, підвищений інтерес. Часом їх виймають і розміщують на стіні і т. д. Вже згадувана вкладка також може бути постером. Величина плакату збігається з форматом видання, наприклад, у журналі „Браво” – це розворот. Але може й не збігатися, як у часописі „Постер”, де подається три типорозміри: мегапостер – 560 мм Х 820 мм; суперпостер - 420 мм Х 560 мм; постер - 280 мм Х 420 мм.

"Телевізійна реклама"

Основні жанри і форми телереклами:

Логотип - поєднання товарного знаку з фірмовою назвою чи найменуванням, що представлений зображально, графічно, словесно, звуком або комбіновано. На початку рекламної кампанії логотип використовується з метою заінтригувати, викликати інтерес; на другому етапі - для запам’ятовування; на наступному етапі - для впізнавання всієї кампанії (фірми) за логотипом.

Телезаставка. Відео-, фото- чи мальована заставка, яка подає зображення логотипу фірми-рекламодавця, певний символ (зображення), Інтернет-сайту чи іншої атрибутики у статиці. Телезаставка в деяких випадках супроводжується музикою чи текстом. Телезаставка, як правило, з’являється перед початком чи після закінчення програми.

Біжучий рядок - короткий текст, що містить назву фірму чи товару, певну пропозицію та реквізити і який рухається внизу екрана.

Особлива його перевага в тому, що рядок може з’являтися не в рекламному блоці, а під час показу фільму або передачі, охоплюючи таким чином їхню аудиторію. Деякі дослідники вважають біжучий рядок незручним для сприйняття, оскільки глядачу потрібно "розриватися" між передачами/фільмом та рекламою. Як результат, він не сприймає рекламну інформацію якісно. Інші вважають біжучий рядок малоефективними і невиправданим, оскільки на біжучий рядок мало хто дивиться і мало хто встигає записати адреси і телефони, як результат – глядач перемикає канал або виходить до телефону чи на кухню. Проте слід зазначити, глядач перемикає канал і йде в іншу кімнату і під час трансляції рекламних роликів. А біжучий рядок, хоч і є роздратівним фактором, але не перериває кіно показ чи програму, на відміну від телевізійних роликів.

Напрямок руху біжучого рядка - справа наліво внизу екрана.

Біжучий рядок не може бути занадто довгим, складатися з багатьох речень. Зазвичай він має фіксований розмір у знаках чи словах.

Джингл - (в перекладі з англ. "рекламний куплет") ролик, у якому звучить пісня про фірму, послугу, товар тощо. Ця пісня має унікальні слова, спеціальну музику, з врахуванням специфіки товару, і часто використовується не лише як окремий жанр, але й як музичних супровід матеріалів рекламної кампанії в інших жанрах, зокрема, таких як відео ролик чи кліп.

Ремейк - ролик, у якому на відому (популярну) мелодію накладено вірші про товар, послугу, фірму.

Ремікс – ролик, який оранжируються під телерекламний матеріал, зберігаючи оригінал.

Відеоролик - це зображально-звукова комерційна інформація (у запису) про товар, послугу, яка створюється з використанням відео- та аудіоресурсів.

Розрізняють бліц-ролик (до 15 секунд) і розгорнутий ролик (від 15 секунд і більше)

Кліп- це інформаційно-рекламний відеоматеріал, який побудовано за принципом калейдоскопічного чи мозаїчного (поліасоціативного) відображення об’єкту просування.

Рекламні серіали. Серія пов’язаних між собою відеороликів становить рекламний серіал. Ролики можуть бути пов’язані як просто ідеєю, так і сюжетною лінією чи певними образами. Рекламний серіал

Анімаційний ролик - це мальований, ляльковий чи з використанням комп’ютерної графіки відеоматеріал. Анімація використовується тоді, коли не бажано демонструвати реальний товар з етичних чи інших міркувань, а також тоді, коли товар треба персоніфікувати.

Телесюжет - рекламно-драматичний твір, що має пролог, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію та епілог. Можуть бути також сюжети з частковим використанням драматургічних елементів для висвітлення презентацій, виставок тощо.

Телеоголошення- лаконічна усна інформація (від 10-ти до 30-ти секунд) про фірму, товар, послугу. Ведуча лаконічно виголошує суть звернення, подаються реквізити, слоган тощо. Телеоголошення практикується на невеликих регіональних телеканалах з невеликим технічним і творчим потенціалом.

Телеповідомлення- інформація про фірму, товар, послугу, яка має відеоряд і звуковий супровід.

Спот- цей термін використовують для позначення комерційного телематеріалу, в якому використовується фрагмент художнього твору, найчастіше епізод з фільму. У західній і почасти вітчизняній телевізійній практиці спот вживають як загальну назву усіх телерекламних матеріалів.

Пілот- цей жанр використовується для рекламованої продукції, яка ще у процесі створення. Тобто, продукту ще фактично не має, але вже робиться на нього реклама; або передача ще знімається, а вже зроблений (і можливо виданий в ефір) на нього пілот.

" Радіореклама "

Основні форми і жанри радіореклами: аудіоролик, аудіоспот, аудіоджингл, блек-аут та інші.

"Реклама в мережі Інтернет"

На сьогодні сектор Інтернет-реклами в Україні розвинутий слабко. На початку 2000 року обсяг ринку української Інтернет-реклами не перевищував 500 тис. доларів США на рік, хоча певна перспектива росту спостерігалася. У 2003 році він стновив 1 млн. дол., хоча на 2004 – росту не передбачається. Головна причина відсутності оптимізму рекламістів проста – нині на українському ринку Інтернет-реклами обмаль грошей. За оцінкою експертів, у 1999 році було запроваджено 40-50 серйозних проектів Інтернет-реклами на загальну суму близько півмільйона доларів США. Обслуговувати рекламний проект з річним бюджетом 10-20 тис. доларів США (у кращому випадку) збитково для великої багатопрофільної рекламної компанії.

Якщо Україна буде повторювати шлях Заходу у цій галузі, то саме спеціалізовані Інтернет-агентства, а не відділення багатопрофільних рекламних фірм складуть у майбутньому базу ринку онлайнової реклами. Словом – простіше фахівцям Інтернету навчитися рекламної справи, ніж рекламістам осягнути світ онлайнової реклами.

Інтернет-аудиторія на сьогодні, за різними оцінками, сягає позначки від 1,5 до 2 млн. користувачів. Здавалося б при такому накладі жодне із друкованих видань не опинилося б поза рекламним ринком. Особливо, якщо це видання читали молоді і економічно активні люди, а саме молодь від 16 до 24 років (дослідження Socis Gallup) є основною аудиторією сучасного українського Інету. Що ж заважає?

Як це не парадоксально, але іноді саме досконалість, насиченість можливостей стають на заваді. Якщо, наприклад, вмістити в Мережі рекламу, де будуть вказуватися телефони, за якими треба телефонувати. Можна бути певним, що дуже малий відсоток людей, які побачили рекламу зателефонує – така психологія поведінки людини в Інтернеті, - вона очікує “клікабельності”, хоче використати переваги, які їй надає мережа. У нас поки що такий спосіб неможливий, адже там вміщено телефон реального магазину, до якого треба йти. Вітчизняна електронна комерція поки що перебуває у зародковому стані – в Україні мало електронних магазинів, у яких можна придбати річ, а через 10 хвилин одержати її вдома.

На думку Інтернет-провайдерів, вітчизняна аудиторія нині – це переважно економічно тінейджери, інша категорія користувачів залишилася незмінною – службові компанії, які працюють у Мережі з метою покращення оперативності своєї діяльності (банки, ЗМІ і т.ін.), і те, що вони перетнули тисячодоларову межу зарплати не є фактом, хоча звісно мають переваги у технічній досконалості бази і робочого місця.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
6. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
7. V. Питання туристично-спортивної діяльності
8. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
9. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
10. Автоматизація банківської діяльності в Україні
11. Автоматизація метрологічної діяльності
12. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Переглядів: 2239