Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Податкове інвестиційне кредитування

Зміст і характеристика державного інвестицій­ного кредитування

Державне інвестиційне кредитування фізичних осіб

Характеристика споживчого інвестиційного кредитування

Податкове інвестиційне кредитування

Зміст і характеристика державного інвестицій­ного кредитування

Кредитування.

Тема 5: Державне та споживче інвестиційне

План:

Особливе місце серед форм інвестиційного кредиту посідає державний кредит. Ця форма кредиту безпосередньо об­слуговує економічні інтереси підприємств, опосередковуючи зв'яз­ки між державою та всіма суб'єктами економіки.

Споживчий кредит також відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення. Він впливає на розвиток еко­номіки держави, полегшує процес реалізації продукції, приско­рюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Ви­значення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.

 

Державний інвестиційний кредит— це сукуп­ність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником — підприємства, найчастіше ті, які належать до державної форми власності. Він надається на капітальні вкладен­ня виробничого призначення шляхом бюджетних позичок безпо­середньо міністерствам і відомствам, іншим державним органам виконавчої влади для фінансування підприємствами, організаці­ями та об'єднаннями через банківські установи об'єктів, будів­ництво яких тільки починається на конкурсній основі, а також для фінансування раніше початих перспективних будов, техніч­ного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, які належать до державної власності, за пріоритетними напрямами економіки України.

Сьогодні в Україні державне кредитування будівництва та об'єктів виробничого призначення здійснюється за рахунок кош­тів Інвестиційного фонду України, сформованого за рахунок дер­жавного бюджету.

Обсяг державного кредитування і його напрями визначаються державною політикою.



Интернет реклама УБС

Об'єкти будівництва, що споруджуються за рахунок держав­них централізованих, а також коштів місцевих бюджетів, фінан­суються виключно з рахунків фінансування капітальних вкла­день. Витрати коштів із цих рахунків мають цільовий характер.

Фінансування капітального будівництва здійснюється через установи банків. Перелік уповноважених банків, яким надається право на обслуговування державних бюджетних коштів, визнача­ється Кабінетом Міністрів України і Національним банком України.

Кредитування капітальних вкладень на поворотних засадах проводиться підприємствами, об'єднаннями та організаціями на основі довгострокових кредитних договорів між державою (в особі Міністерства фінансів) і міністерствами, іншими централь­ними і місцевими органами виконавчої влади — позичальниками.

Державне кредитування капітального будівництва здійсню­ється згідно з Положенням про державне кредитування будов і об'єктів виробничого призначення, затвердженим наказом Мініс­терства фінансів і Міністерства економіки з урахуванням змін і доповнень від 26 червня 1996 р. № 128/79.

Фінансування будов і об'єктів виробничого призначення (при­родоохоронних об'єктів) за рахунок державних централізованих капітальних вкладень здійснюється в обсягах, визначених відпо­відними Переліками важливих будов виробничого призначення і природоохоронних об'єктів у складі Державної програми.

Включення будов до Державної програми є державною гаран­тією безперервного їх фінансування протягом року.

Формування цих Переліків здійснюється в такому порядку:

а) Міністерство економіки визначає та, доводить до відома дер­жавних замовників попередні обсяги державних централізованих капітальних вкладень. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади — замовники на підставі попередніх обсягів державних централізованих капітальних вкладень визна­чають і подають Міністерству економіки Переліки будов і об'єк­тів, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Міністерство економіки уточнює обсяги капітальних вкладень з урахуванням прийнятого бюджету, розмір і джерела їх фінансу­вання по кожній будові та об'єкту і подає зазначені вище Перелі­ки на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Держав­ної програми;

б) Міністерство економіки у двотижневий термін після затвердження Державної програми повідомляє обсяги державних централізованих капітальних вкладень та Переліки будов і об'єктів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади — замовникам, центральним установам банків та у зведеному вигляді Міністерству фінансів, Головному управлінню державно­го казначейства та Державному комітету зі статистики;

в) Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади — замовники у двотижневий термін після затвердження Державної програми затверджують обсяги державних капіталь­них вкладень та Переліки будов і об'єктів, що не увійшли до
складу Державної програми і споруджуються із залученням коштів державного бюджету, визначають конкретних забудовників, які організують проведення конкурсів (тендерів) для будов, що розпочинаються, й укладають на їх підставі контракти (договори). Зазначені Переліки будов виробничого призначення (природоохоронних об'єктів) після затвердження погоджуються з Міністерством економіки.

У невиробничих галузях державні централізовані капітальні вкладення розподіляються міністерствами, іншими центральни­ми та місцевими органами виконавчої влади — замовниками, ви­ходячи із встановлених їх обсягів, для забезпечення виконання зав­дань щодо введення в експлуатацію об'єктів соціально-культур­ної сфери відповідно до показників Державної програми.

Фінансування витрат на придбання устаткування, яке не вхо­дить до кошторису будов та об'єктів, що споруджуються з вико­ристанням державних централізованих капітальних вкладень, здійснюється у межах річних обсягів, що виділяються міністерс­твам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади — замовникам за погодженням із Міністерством економіки.

Фінансування проектних робіт, що виконуються за рахунок державних бюджетних коштів, а також витрат на проведення кон­курсів (тендерів), консервацію (розконсервацію) об'єктів здійсню­ється в межах загальних обсягів капітальних вкладень замовника.

Порядок відкриття та оформлення кредитування держав­них капітальних вкладень.Кредитування державних централі­зованих капітальних вкладень за рахунок державного бюджету проводиться Міністерством фінансів, Головним управлінням дер­жавного казначейства шляхом перерахування міністерствам, ін­шим центральним та місцевим органам виконавчої влади — за­мовникам коштів згідно з планами фінансування.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої вла­ди — замовники при відкритті кредитування об'єктів будівництва за рахунок централізованих державних капітальних вкладень подають центральним установам фінансуючих банків такі документи:

• показники обсягів державних централізованих капітальних вкладень по замовниках у галузевому розрізі та введення в дію невиробничих потужностей згідно з Державною програмою;

• перелік важливих будов виробничого призначення (природоохоронних об'єктів), передбачених Державною програмою;

• показники обсягів капітальних вкладень та Перелік будов і об'єктів, що не ввійшли поіменно до Державної програми і споруджуються із залученням коштів державного бюджету;

• план фінансування;

• довідка про підсумки проведення конкурсу (тендеру) для будов, що розпочинаються;

• титул будови;

• титул перехідної будови.

Центральні установи фінансуючих банків доводять зазначені документи до місцевих установ банків, що здійснюють операції з кредитування капітального будівництва. Місцеві установи банків, що здійснюють операції з кредитування, перевіряють подану до­кументацію та, у разі її відповідності встановленим вимогам, від­кривають фінансування будівництва.

Титульні списки будов (виробничого призначення, природо­охоронних об'єктів, які розпочинаються, а також перехідних бу­дов), що фінансуються із залученням коштів державного бюдже­ту і бюджетних позичок, затверджуються міністерствами, інши­ми центральними та місцевими органами виконавчої влади — замовниками і погоджуються з Міністерством економіки. Титульні списки будов (виробничого призначення, природоохоронних об'єктів, які розпочинаються, а також перехідних будов), що фі­нансуються за рахунок місцевого бюджету, затверджуються від­повідним місцевим органом виконавчої влади — замовником.

Титульні списки будов, які споруджуються за рахунок коштів державних підприємств і організацій, та титульні списки об'єктів невиробничого призначення, будівництво яких здійснюється за рахунок державних капітальних вкладень, а також плани техніч­ного переозброєння діючих підприємств, роботи по яких здійснюються за рахунок державних капітальних вкладень, затвер­джуються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади — замовниками або у встановленому ними порядку.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади щоквартально подають до Міністерства фінансів інформа­цію про використання державних централізованих капітальних вкладень.

Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, ре­конструкції та технічного переоснащення об'єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційними банка­ми на рахунок Інвестиційного фонду України для повернення їх у державний бюджет.

Контроль за цільовим використанням бюджетних позичок на фінансування капітального будівництва здійснюють Міністерст­во фінансів, Головне управління державного казначейства, мініс­терства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади — за­мовники і фінансуючі установи банків.

Контроль за додержанням строків будівництва об'єктів, пе­редбачених Державною програмою, здійснює Міністерство еко­номіки та міністерства, інші центральні та місцеві органи вико­навчої влади — замовники.

 

Однією з форм державного інвестиційного кредиту є податковий інвестиційний кредит,який визначається як: від­строчка сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту під­приємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додатко­вих надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалі­зації інноваційних програм.

Практика кредитування у вигляді відстрочки платежів існує у таких формах кредиту, як комерційний та споживчий. Близькою аналогією інвестиційного податкового кредиту, який пропону­ється запровадити, можна вважати митний кредит, що є кредитом-відстрочкою сплати мита за наявності гарантій і сплати від­сотків за час відстрочки мита.

Економічну основу податкового інвестиційного кредиту становлять кошти, які підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток. Тому він багато в чому подібний до такої форми фінансо­вої підтримки підприємства, як пільгове оподаткування прибут­ку. Але пільги мають більш широку палітру застосування. Крім стимулювання інвестиційної діяльності (відшкодування витрат на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фон­дів), пільги на сплату податку можуть надаватися підприємствам, де використовується праця інвалідів, для санації національно важ­ливих підприємств і виробництв на час пристосування їх до ро­боти в умовах ринку, для тимчасового полегшення стану підпри­ємств, що зазнали ускладнень через незалежний від них збіг не­гативних процесів в економіці і господарській діяльності, через політичні події чи природні катастрофи і т. ін. Інвестиційний податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів, як:

• науково-технічне оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і забезпеченням конкурен­тоспроможності на світовому ринку;

• прискорення розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв, здатних кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал України;

• розширення виробництва в найбільш пріоритетних та ефек­тивних для національної економіки секторах ринку.

Уведення інвестиційного податкового кредиту має певні пере­ваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, при звичайному банківському кредитуванні використовуються вільні кредитні ре­сурси, яких, як відомо, хронічно не вистачає. Крім того, банківсь­кий кредит надається на умовах сплати досить значних відсотків, що робить інвестиції для підприємства економічно обтяжливими. З іншого боку, в разі зниження відсотків зникає зацікавленість банків у наданні кредитних ресурсів, тим паче що кредитування інвестиційних проектів передбачає досить тривалий термін повер­нення кредиту, тобто кредитування інвестиційних проектів зв'язує «швидкі гроші» банків.

Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме: тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у ви­гляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту заохочуватиме підприємства в підвищенні ефек­тивності своєї роботи та отриманні прибутку.

Держава, втрачаючи на деякий час певні суми дохідної части­ни бюджету, у подальшому може розраховувати на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку й об­сягів податку на нього.

При цьому слід мати на увазі й таке. При звичайному креди­туванні кредитор, крім сум кредиту, що повертаються, додатково отримує лише обумовлений відсоток. При використанні інвести­ційного податкового кредиту приріст податку, що буде отримано після реалізації проекту, може набагато перевищити відсотковий рівень і носитиме не разовий, а систематичний характер.

Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту є:

1) стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

2) переважно (не менше як 50 %) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження громадян, юридичних
осіб тощо);

3) наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

4) термін окупності запозичених через інвестиційний подат­ковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен пере­вищувати визначений строк, наприклад п'ять років після реалізації інноваційного проекту.

Дотримання цих умов знижує ризик кредитора, у даному ви­падку держави, щодо ефективності використання інвестиційних ресурсів.

Споживачами інвестиційного податкового кредиту можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності, а саме: підприємства всіх форм власності, яким для реалізації інноваційних програм не вистачає власних інвестиційних ресурсів.

Рішення про надання кредиту за галузевою підпорядкованістю підприємств приймають міністерства (відомства), які за дорученням Кабінету Міністрів України виступають розпорядниками інвестиційного податкового кредиту на галузевому рівні.

Отримання інвестиційного податкового кредиту здійснюється на підставі кредитного договору між галузевим міністерством (відомством) і підприємством-позичальником. Йому повинна передувати всебічна експертиза ефективності інноваційної про­грами (бізнес-плану) та наявності умов, які б підтверджували реальні можливості підприємства щодо успішної реалізації цієї програми.

Загальний обсяг ресурсів інвестиційного податкового кредиту на кожен рік визначається Кабінетом Міністрів України в розра­хунках до бюджету. Виходячи зі стану економіки, він може сягати 10 % надходжень до бюджету податку на прибуток з наступ­ним розподілом знижки податку по міністерствах (відомствах) відповідно до пріоритетності напрямів їх інноваційної діяльності.

Посилюючи вимоги до ефективності використання інвести­ційних ресурсів, інвестиційний податковий кредит може надава­тися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до п'яти років. Довший термін не відповідає сучасним ви­могам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових вироб­ництв), веде до розпорошення державних ресурсів, знижує ефек­тивність використання інвестицій.

Виходячи з економічної основи інвестиційного податкового кредиту, його загальний обсяг для конкретного підприємства визначається приростом податку на прибуток, який буде отри­мано після реалізації проекту з розрахунку на п'ять років за формулою:

К = П°-0,3 (-1)*5, (5.1)

де К — загальний обсяг кредиту; П — обсяг отриманого прибутку в базовому році, який передував початку робіт за проектом; 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 %); Jп — індекс зрос­тання; (Jп - 1) -— приріст загального обсягу прибутку по підпри­ємству після реалізації проекту порівняно з базовим роком; 5 (ко­ефіцієнт) — розрахунковий термін для визначення загальної суми кредиту, що надається (років).

Враховуючи, що джерелом інвестиційного податкового кре­диту є податок, то щорічна сума кредиту не може перевищувати загальної суми податку, який сплачує підприємство з прибутку за підсумками року. Тому щорічний обсяг кредиту може бути визначено двома показниками: в частках податку, що сплачує під­приємство за підсумками базового року, за формулою:

Кр=Jп-1, (5.2)

де Кр — частка податку на прибуток, яка залишається у під­приємства у вигляді інвестиційного податкового кредиту (кое­фіцієнт);

у частках прибутку:

Кр=0,3 (Jп -1), (5.3)

де 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 %).

Таким чином, у разі надання інвестиційного податкового кре­диту підприємство зменшує на цю частку норматив сплати подат­ку на прибуток протягом п'яти років. Ця частка може бути тим біль­шою, чим значніший приріст прибутку після реалізації іннова­ційного проекту (Jп - 1), тобто чим ефективніший проект. Такий принцип має стимулювати підприємства до відбору найефектив­ніших інноваційних проектів.

Контроль за дотриманням умов надання, використання і ком­пенсації інвестиційного податкового кредиту покладено на галу­зеві міністерства (відомства) та державні податкові інспекції за місцем знаходження підприємств-позичальників.

 

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. Банківське кредитування підприємств
  3. Банківське кредитування підприємства.
  4. Банківське кредитування.
  5. Будівлі органів керування, кредитування й громадських організацій
  6. Бюджетна класифікація видатків та кредитування бюджету
  7. Види небанківського кредитування підприємств
  8. Державне інвестиційне кредитування фізичних осіб
  9. Договір банківського кредитування
  10. Іпотечне кредитування
  11. Класифікація видатків та кредитування бюджету
  12. Класифікація видатків та кредитування бюджету.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Характеристика споживчого інвестиційного кредитування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.