При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила.

1) Правило уникнення ризику. Якщо альтернативні портфелі з однаковою очікуваною доходністю мають різні ступені ризику, обирається портфель з меншим ризиком.

2) Правило максимізації доходності. Якщо алтернативні потрфелі з однаковим ступенем ризику мають різну очікувану доходність, обирається портфель з вищою очікуваною доходністю.

Оскільки фінансовий посередник розробляє інвестиційну політику для клієнтів, він повинен враховувати такі суттєві обмеження:

· очікувана доходність не повинна бути меншою від мінімального доходу, який хочуть отримувати клієнти або зобов’язаний сплатити фінансовий посередник;

· ризик портфелю не повинен перевищувати максимальний ризик, на який згодні клієнти.

Мінімальний рівень дохності при зростанні ризику інвестиційного портфелю для різних інвесторів є неоднаковим. Фінансові посередники, які орієнтуються на кошти схильних до ризику інвесторів можуть формувати інвестиційну політику, керуючись наведеними вище правилами уникнення ризику і максимізації доходності.

60. Теоретико-імовірнісна формалізація понять “доходність” та “ризик” для цілей вибору оптимального портфеля.

Основою для прийняття інвестиційних рішень є показники очікуваної доходності і стандартного відхилення портфелю. Очікувана доходність дає можливість виміряти потенційну винагороду, яку може отримати інвестор від володіння потрфелем, стандартне відхилення - це вимір ризику цього портфелю. Стандартне відхилення є виміром можливого відхилення фактичної доходності портфелю від очікуваної доходності. Чим більше значення цього показника, тим вищим є ризик інвестора, оскільки зростає невизначеність. При розробці інвестиційної політики порівнюються гіпотетичні портфелі з різними значеннями очікуваної доходності і стандартного відхилення. Для цього необхідно визначити очікувану доходність та стандартне відхилення для кожного альтернативного портфелю, нанести ці значення на графік (очікувана доходність (r) по осі х; стандартне відхилення (s )- по осі y):

При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила.

· ризик портфелю не повинен перевищувати максимальний ризик, на який згодні клієнти.

Для визначення очікуваної доходності портфеля необхідно визначити початкову суму інвестування та її розподіл між різними фінансовими активами (структуру портфеля). Очікувана доходність розраховується на певний період - як правило квартал або рік. Якщо для цінних паперів з фіксованим доходом розрахувати очікувану доходність досить просто, помноживши процентну ставку на суму інвестування, то для акцій цей досить складний процес, яким займаються професійні фінансові аналітики. Прогнозуючи курс акцій, аналітик враховує ймовірність того, що у майбутньому станеться та чи інша подія, яка вплине на зміну курсу до певного рівня. Ці події повинні бути взаємовиключними. На підставі власних оцінок аналітик розраховує середнє значення майбутнього курсу акцій, виходячи з прогнозованих курсів, зважених на ймовірності, яке називається математичним очікуванням.

Визначивши очікувану доходність потенційного інвестиційного портфелю, необхідно врахувати ймовірність того, що доходність буде меншою від очікувної і ймовірність можливих збитків. Виміром ймовірного відхилення фактичної доходності портфеля в цілому від очікуваного є стандартне відхилення. Воно розраховується за формулою

n n 1/2 s = [ S S Х_iX_j s _{i j}] i=1 j=1

де n - кількість цінних паперів у портфелі,

Х_{i -}-частка цінного паперу і в інвестиційному портфелі на початок періоду;

X_j-частка цінного паперу j в інвестиційному портфелі на початок періоду;

s _{i j}-коваріація доходностей цінних паперів i та j;

Для кращого розуміння формули необхідно представити подвійне сумування (SS) у розгорнутому вигляді:

s = [Х₁X₁ s ₁₁+ Х₁X₂ s ₁₂+ ...+ Х₁X_n s _1n+Х₂X₁ s ₂₁+ Х₂X₂ s ₂₂+ ...+ Х₂X_n s _2n+Х_nX₁ s _n1+ Х_nX₂ s _n2+ ...+Х_nX_n s _nn]^1/2

Стандартне відхилення інвестиційного порфелю дає нам кількісний вимір того, скільки процентів від кладених коштів інвестор втратить при продажу своєї частки за несприятливих обставин.

61. Показники “толерантність ризику” та “гарантована еквівалентна доходність”, їх вплив на формуванн

Толерантність ризику – найбільший ризик, на який погоджується інвестор (клієнт) для заданого рівня очікуваної доходності.

Для визначення толерантного ризику клієнту пропонується на вибір різні варіанти умовного портфелю, який складається лише з акцій і безризикових державних облігацій. Клієнту пропонується визначити, яке співвідношення доходності і ризику його влаштовує, на підставі чого ми можемо встановити толерантність ризику. Толерантність ризику розраховується за формулою:

t=2[(r_c-r_f)xs²]/ (r_s-r_f)²

де

t- толерантність ризику; r_c- очікувана доходність портфеля;

r_f-доходність безризикових цінних паперів;

s- стандартне відхилення доходності ризикових цінних паперів;

r_s- очікувана доходність ризикових цінних паперів.

Економічна сутність показника толерантності ризику: цей показник означає, на який додатковий ризик згоден клієнт при зростанні доходності на 1%.

Якщо ми знаємо толерантність ризику, тобто співідношення ризику і доходності для потенційного кола інвесторів, потрібно визначити гарантовану еквівалентну доходність.

u_i=r_p-s²(1/t)

де t- толерантність ризику;

u_i-гарантована еквівалентна доходність;

r_p-потенційна доходність портфелю;

s - стандартне відхилення доходності портфелю.

Цей показник дає можливість порівняння інвестиційної привабливості портфелей з різним ступенем ризику і різною очікуваною доходністю за умови, що нам відома толерантність ризику інвестора. Інвестиційна політика може вважатись успішною при зростанні гарантованої еквіалентної доходності портфеля. Вважається, що основним завданням інвестиційної політики є максимізація гарантованої еквівалентної доходності при заданій толерантності ризику.

r_p=u_i+s²(1/t)

Застосування показників толерантності та гарантованої еквівалентної доходності дає можливість визначити усі можливі комбінації ризику і доходності для клієнта за формулою:

де t- толерантність ризику; u_i-доходність портфелю з нульовим ризиком; r_p-потенційна доходність портфелю; s - стандартне відхилення доходності портфелю.

Формула наглядно демонструє, що потенційна доходність і потеційний ризик інвестиційного портфелю пов’язані між собою лінійною залежністю з коефіцієнтом 1/t.

Успіх роботи фінансового посередника багато в чому залежить від того, наскільки вищою буде гарантовану доходність ніж у конкурентів.

Таким чином, максимізація гарантованої еквівалентної доходності є основним завданням, яке необхідно вирішувати інвестиційним менеджерам в ході формування та управління портфелем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблема вибору інвестиційного портфеля: правила максимізації доходності та уникнення ризику.	\|	Пасивне управління інвестиційним портфелем. Теоретичні основи і поняття ефективного ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.