Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Очікувана доходність боргових інструментів. Характеристики боргових інструментів, які складають структуру їх доходності.

Отже, рейтинг представляє із себе поточну оцінку кредитоспроможності боржника по відношенню до конкретного боргового зобов'язання, здійснену на основі поточної інформації, отриманої від емітента, або з інших джерел, які вважаються надійними.

Аналіз ринку цінних паперів є другим етапом інвестиційного процесу та включає вивчення окремих видів цінних паперів (або їх груп) з метою виявлення серед них тих, які представляються невірно оціненими на даний момент.

Аналіз ринку цінних паперів як етап інвестиційного процесу.

Однак оскільки здійснення такого аналізу нас цікавить перш за все в контексті фінансового посередництва, то виглядає логічним спочатку відповісти на такі питання: (1) які саме цінні папери традиційно використовуються для формування інвестиційного портфеля фінансового посередника, а, отже, мають бути піддані аналізу; (2) які загальні та особливі характеристики притаманні вищевказаним цінним паперам; (3) в чому полягає оцінка цінних паперів з позиції потенційного інвестора; та (4) з якими ризиками пов'язане інвестування в цінні папери?

Відповіді на ці питання дадуть змогу (перш ніж перейти до власне аналізу цінних паперів) обмежити коло потенційних об'єктів дослідження, уяснити зміст та цілі аналізу, виявити найбільш важливі з точки зору здійснення інвестицій характеристики, які мають вирішальний вплив на потенційну доходність та ризик, що притаманні цінним паперам.

69. Традиційні об’єкти інвестування фінансовими посередниками та характеристики їх інвестиційних яко Традиційні об’єкти інвестування фінансовими посередниками та характеристики їх інвестиційних якостей. Як правило, законодавчі акти більшості країн містять норми, які приписують фінансовим посередникам здійснювати формування інвестиційних портфелів шляхом вкладання коштів у цінні папери та, в окремих випадках, у ті види матеріальних активів, що традиційно використовуються у якості об'єктів інвестування (на кшталт нерухомості чи дорогоцінних металів). Тобто, вищевказані норми встановлюють лише загальні обмеження у виборі потенційних об'єктів, у які фінансові посередники мають право інвестувати кошти, визначаючи що такими об'єктами можуть бути лише фінансові та окремі види матеріальних активів. В той же час, на практиці для формування інвестиційних портфелів фінансові посередники зазвичай використовують лише певні види фінансових інструментів, найпопулярнішими з яких є окремі види боргових цінних паперів (в першу чергу – облігації) та акції, які в цілому мають надзвичайно широкий спектр інвестиційних якостей, здатних задовольнити запити будь-яких груп інвесторів з різними інвестиційними уподобаннями. З цієї позиції виглядає логічним більш детально зупинитись на інвестиційних характеристиках саме цих видів цінних паперів, які (характеристики), в першу чергу, визначаються притаманними цінним паперам рівнем ризику, що очікується, і величиною їх доходності.



Интернет реклама УБС

Боргові цінні папери або цінні папери з фіксованим доходом (ЦПФД) – це зобов'язання про виплату інвестору у встановлені строки визначених платежів. Якщо виплата визначених платежів передбачається одноразово, то ЦПФД прийнято називати безкупонними, або дисконтними. Якщо по ЦПФД здійснюються виплати однакової величини регулярно протягом певного періоду, то такі ЦП називають купонними ЦП.

До скдаду ЦПФД (за класифікацією Шарпа) відносяться (1) ощадні рахунки (депозити до запитання (поточні рахунки), термінові депозити (в т. ч. у формі депозитних сертифікатів) в банках, позиково-ощадних компаніях, взаємоощадних банках та інших аналогічних організаціях, чекові пайові рахунки в кредитних союзах), (2) інструменти грошового ринку – високоліквідні короткострокові папери (комерційні векселя компаній, депозитні сертифікати банків та інших кредитних установ, банківські акцепти, євродоларові депозитні сертифікати, викупні угоди ("репо")), (3) ЦП уряду США (векселя, білети, облігації та безкупонні розписки Казначейства США, а також ощадні облігації), (4) ЦП федеральних агентств (облігації федеральних агентств та установ, що фінансуються із федерального бюджета, а також сертифікати на долю портфеля, сформованого із кредитів під іпотеку), (5) ЦП, що випускаються урядами штатів і місцевими органами управління (муніципальні облігації), (6) облігації корпорацій (іпотечні, з заставою фондових паперів, з заставою обладнання, незабезпечені, субординовані незабезпечені, доходні, гарантовані, конвертовані тощо), (7) іноземні облігації та єврооблігації (облігації, що розміщуються за межами як країни позикоотримувача, так і країни, в валюті якої вказано номінал). Вітчизняне законодавство визначає, що держава в особі уповноважених нею органів, може випускати два види цінних паперів – облігації та казначейські зобов’язання, основною відмінністю між якими є те, що перші можуть бути розміщені серед будь-яких груп інвесторів, а другі – лише серед населення. Тобто, основна відмінність між цими видами цінних паперів полягає у визначенні категорій осіб, серед яких вони можуть бути розміщені.

 

70. Облігації, їх класифікації за видами та характеристиками. Вплив окремих характеристик облігацій на інвестиційні якості.

Отже, під терміном “облігація”, який є широко використовуваним у різноманітній економічній літературі, слід скоріше розуміти борговий цінний папір із фіксованим розміром доходу та “звичайними” для таких інструментів характеристиками.

Облігації характеризуються значним числом нормативно-правових та інших ознак, які мають різне значення в процесі вибору облігації як об’єкту інвестування.

Найбільш значимим для інвестора перш за все з позиції рівнів ризику інвестування є, звичайно, поділ облігацій по видах емітентів на (1) облігації державних позик, (2) облігації місцевих позик та (3) облігації підприємств. Найменш ризиковими вважаються вкладення в державні облігації, які в ряді країн із розвиненою ринковою економікою приймаються у якості своєрідного еталону інвестування без ризику. Найбільший же рівень ризику притаманний вкладенням в корпоративні облігації. Відповідно рівню ризику диференціюються і доходи по різним видам облігацій: найменший доход звичайно пропонується по державним облігаціям, найбільший – по корпоративним облігаціям.

Значний вплив на рівні ризику та очікуваного доходу інвестора також має строк погашення облігацій: за цією ознакою облігації прийнято класифікувати на коротко-, середньо- та довгострокові.

Інші ознаки хоч і мають менший вплив на інвестиційні якості облігацій, але їх знання необхідне власнику для розуміння особливостей їх випуску та обігу. Зокрема, виходячи із нормативно-класифікаційних ознак облігації поділяють на іменні та на пред’явника (за особливостями реєстрації та випуску), на документарні та бездокументарні (за формами носія), процентні та цільові (безпроцентні) (за формою виплати винагороди) тощо. Виходячи із умов випуску облігації класифікують на гарантовані та незабезпечені (виходячи із рівня безпеки), серійні та ординарні(виходячи із принципів викупу), з правом дострокового погашення та без такого(виходячи можливостей дострокового викупу), конвертовані та неконвертовані (виходячи із можливості обміну на інші цінні папери даного емітента) тощо.

71. Рейтинги цінних паперів та їх значення для інвесторів.

На практиці у якості індикаторів вірогідності невиконання емітентами своїх боргових зобов'язань часто використовуються рейтингові оцінки їх кредитоспроможності. Здійсненням рейтингування займаються ряд спеціалізованих агентств, найбільш крупними та відомими серед яких у світі є американські корпорації Стендарт енд Пуерс та Мудіс Інвесторс Сервіс.

Для розуміння загальних підходів до здійснення рейтингування досить цікавою є відповідна інформація, оприлюднена корпорацією Стендарт енд Пуерс. Основними характеристиками, які приймаються до уваги при рейтингуванні цією корпорацією, є:

І. Вірогідність неплатежу і готовність боржника як до виплат поточних процентів у строк, так і до повернення основної суми у відповідності з умовами облігації.

ІІ. Природа та забезпечення зобов'язання.

ІІІ. Гарантія виконання зобов'язання і стан власника облігації серед інших кредиторів у випадку банкрутства, реорганізації або інших трансформацій, що регулюються законами про банкрутство та іншими законами, що захищають права кредиторів.

Традиційно рейтингування боргових зобов'язань здійснюється рейтинговими агентствами із застосуванням літерної символіки. Так, агентство Стендарт енд Пуерс тим борговим зобов'язанням, які мають найвищі потенційні можливості по виплаті процентів та поверненню внеску, присвоює розряд ААА, що має найвищий рейтинг. У міру погіршення характеристик боргових зобов'язань та зниження їх рейтингу, відповідне позначення розряду зобов'язань здійснюється із використанням наступної символіки: АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С, СІ, D. Агентство Мудіс борговим зобов'язанням найвищого рейтингу присвоює розряд Ааа, а в міру зниження рейтингу – Аа, А, Ваа, Ва, В, Саа, Са, С.

Часто для спрощення класифікації боргових зобов'язань використовуються більш загальні категорії: боргові зобов'язання інвестиційного рівня та боргові зобов'язання спекулятивного рівня. До перших звичайно відносять цінні папери чотирьох вищих розрядів рейтингу агентств Стендарт енд Пуерс та Мудіс Інвесторс Сервіс, до других – ті папери, що віднесені до одного із нижчих розрядів (ВВ і нижче у Стендарт енд Пуерс та Ва і нижче у Мудіс Інвесторс Сервіс).

 

72. Визначення інвестиційної привабливості боргових інструментів із застосуванням методу оцінки шляхом капіталізації доходу.

Будь-який борговий цінний папір, очевидно, буде представляти інтерес для потенційного інвестора, якщо буде виявлено, що цей папір є невірно оцінений ринком.

Для виявлення невірно оцінених ринком боргових цінних паперів використовується метод, який в економічній літературі отримав назву методу оцінки шляхом капіталізації доходу. Цей метод передбачає, що внутрішня вартість боргового паперу визначається як дисконтована величина платежів, які інвестор очікує отримати в майбутньому за рахунок володіння цим папером.

Здійснення оцінки боргового паперу в рамках вищевказаного методу можливе із застосуванням двох підходів. Така оцінка може базуватися:

або на порівнянні доходності до погашення цінного паперу з тим значенням, яке, на думку інвестора, є "правильним",

або на порівнянні поточного ринкового курсу цього паперу та його внутрішньої, або істинної, вартості.

При використанні першого підходу інвестор вважатиме недооціненим той цінний папір, у якого доходність до погашення буде вищою, ніж "правильна", при використанні другого підходу інтерес інвестора буде проявлений до тих цінних паперів, поточний ринковий курс яких є нижчим від їх внутрішньої вартості.

При першому підході для визначення доходності боргового цінного паперу використовується рівняння

P = å Ct /(1+у) t

де Р – поточний ринковий курс цінного паперу, Сt – очікувані грошові виплати інвестору в t-період, у – доходність до погашення у відповідний t-період.

Якщо наступний аналіз показує, що процентна ставка для цінного паперу із данним ступенем ризику (у*) є вищою, ніж розрахована виходячи із приведеної формули, тобто у* > y, то приходимо до висновку, що цінний папір є переоціненим ринком, і навпаки, якщо процентна ставка для цінного паперу із даним ступенем ризику є нижчою, ніж розрахована із використанням формули, тобто у* < y, то слід вважати, що цінний папір є недооціненим ринком.

При другому підході визначається внутрішня вартість цінного паперу, для чого використовується рівняння:

V =å Ct /(1+у*) t

Тобто підставивши у попереднє рівняння замість фактичної ставки доходності те значення, яке на думку аналітика є “правильним” для цінного паперу із даним ступенем ризику (у*), ми можемо розрахувати його внутрішню (істинну) вартість (V).

Оскільки ціна придбання (розміщення) облігації визначається її ринковим курсом, то для інвестора чиста приведена вартість (net present value, NPV) дорівнює різниці між внутрішньою вартістю облігації (V) та ціною її придбання (розміщення) (P): NPV = V – P.

Як видно із приведеного, для застосування будь-якого із двох вищевказаних підходів необхідне знання або можливість визначення обмеженої кількості величин: поточного ринкового курсу цінного паперу (Р), очікуваних грошових потоків (С) та “правильного” значення ставки доходності для цінного паперу із даним ступенем ризику (у*). Але якщо визначити значення перших двох величин досить просто (звичайно, за умови, що цінний папір є ліквідним та активно продається і купується на ринках), то розрахунок показника (у*) здійснити непросто, оскільки його значення залежить від суб’єктивної оцінки аналітика (інвестора) як окремих характеристик боргового інструмента, так і поточних умов на ринку. З урахуванням сказаного, основною задачею аналітика слід вважати визначення нормального для інвестора значення (у*).

Важливим є також розуміння ефективної процентної ставки, приведення ставки під простий або складний процент, банківського та математичного дисконту до значення ефективної процентної ставки.

 

При будь-якому із вибраних підходів для оцінки боргових паперів найбільш складним питанням є визначення "правильного" значення ступеня доходності, до якого в ідеалі на момент оцінки має прямувати доходність цінного паперу. "Правильне" значення доходності залежить від суб'єктивних оцінок інвестором як поточної ринкової ситуації, так і окремих характеристик боргових паперів.

Найважливішими характеристиками будь-якого боргового цінного паперу, що складають структуру його доходності, є наступні:

1. термін до погашення, який визначає часові характеристики очікуваного грошового потоку, що обіцяний утримувачу цінного паперу,

2. процентна (купонна) ставка, яка визначає розміри очікуваного грошового потоку,

3. застереження про відкликання, яке дає можливість емітенту зворотно викупити цінні папери до настання строку їх погашення, якщо після їх первинного розміщення поточні ринкові доходності на аналогічні цінні папери значно знижуються,

4. податковий статус, який в окремих випадках може бути пільговим для державних та муніципальних цінних паперів, що в свою чергу, впливає на їх доходність,

5. ліквідність, тобто можливість для інвестора продати без суттєвих фінансових втрат належні йому цінні папери: цінним паперам, які активно продаються та купуються, притаманний менший ризик фінансових втрат при змінні ставки процента, а, отже, вони мають більш високу внутрішню вартість та меншу доходність до погашення у порівнянні з низьколіквідними паперами,

6. вірогідність неплатежу, яка, в свою чергу, визначається очікуваним рівнем кредитоспроможності емітента.

Остання характеристика боргових цінних паперів є вкрай важливою для інвестора, оскільки вона має не тільки вирішальний вплив на структуру доходності цінного паперу, але й є визначальною для оцінки ризику інвестування у цінні папери, до яких інвестором проявлено інтерес.

В структурі ризику інвестування в боргові цінні папери основну питому вагу складає ризик неплатежу, який виникає із-за можливості невиконання емітентом своїх боргових зобов'язань.

 


Читайте також:

  1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
  3. Акустичні характеристики порід
  4. Будова, принцип роботи та характеристики МДН – транзисторів
  5. Будова, принцип роботи та характеристики тиристорів
  6. Будова, характеристики і параметри біполярного транзистора
  7. Варіаційні ряди та їх характеристики
  8. Векторні характеристикимеханічного руху– переміщення, шлях, швидкіст та прискорення
  9. Вивчення загальної характеристики господарства, окремих галузей господарства та міжгалузевих комплексів.
  10. Види мереж. Основні характеристики мереж.
  11. Види та характеристики зношування
  12. Види та характеристики інструментів власності.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Свопи та їх застосування при здійсненні перегляду інвестиційного портфеля. | Ризик фінансового інвестування, основні типи ризиків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.