Методи місцевих руйнувань

Стандартні механічні методи

Механічні методи визначення поверхневої твердості.

Неруйнівні методи випробування матеріалів.

План лекції:

1. Класифікація методів, стандартні механічні методи.

2. Ультразвуковий імпульсний метод, радіометричний метод, резонансний метод

Класифікація методів

Застосовувані в даний час методи визначення механічних характеристик матеріалів у конструкціях підрозділяються на механічні, фізичні і комплексні методи.

Механічні методи засновані на вимірі якої-небудь непрямої механічної характеристики, наприклад, поверхневої жорсткості, від якої переходять до міцності матеріалу.

Фізичні методи засновані на вимірі:- швидкості поширення ультразвукових коливань у матеріалі, - ступені ослаблення гама променів, - швидкості згасання власних коливань, що характеризує жорсткість, - механічні характеристики матеріалу.

У комплексних методах сполучаються різні механічні і фізичні методи. Цим досягається велика точність результатів, тому що механічні характеристики визначають за двома чи декількома різними вимірами, виконуваними одночасно на тих самих зразках.

Діляться на :

- методи місцевих руйнувань;

- метод пластичних деформацій заснований на вимірі відбитка на поверхні після вдавлювання твердого штампу-прилад Польди, молоток Кашкарова;

- метод пружнього відскоку, заснований на вимірі величини пружного відскоку ударника від її поверхні після нанесення удару з визначеною силою -молоток Шмидта;

Методи місцевих руйнувань- засновані на висмикуванні встановлених у тілі бетону анкерних пристроїв (відрив зі сколюванням), відриві приклеєного до поверхні бетону сталевого диска чи сколюванні ділянки ребра конструкції.

До методів місцевих руйнувань можна віднести і добір проб з конструкції для виготовлення стандартних зразків.

При визначенні міцності бетону випробуванням на відрив зі сколюванням (рис.2.3, а) ) з тіла бетону висмикують попередньо встановлений анкерний пристрій. Анкерний пристрій можна встановлювати підчас бетонування чи в готову конструкцію. Висмикують анкерний пристрій гідравлічним прес-насосом із гвинтовим приводом.

Метод відрізняється досить високою точністю і не вимагає побудови тарувальної залежності.

Менш трудомісткім є спосіб, який базується на визначенні міцності бетону методом відриву. На зачищену поверхню бетону епоксидним клеєм кріпиться сталевий диск діаметром 60 чи 80 мм, товщиною 10 мм зі стержнем, який має гвинтову нарізку (рис.1, б). Відрив здійснюють прес-насосом.

Для визначення класу бетону будується градуювальна залежність умовної напруги Р від міцності бетону при стиску бетонних кубів з розмірами сторін 150мм, на гранях яких проводиться відрив.

При визначенні міцності бетону методом сколюванням ребра конструкції (рис.1, в)) здійснюють місцеве руйнування на ділянці довжиною 60-100 мм за допомогою пристрою УРС. Зусилля створюється прес-насосом. Для побудови градуювальної залежності "Р-R" випробують бетонні куби зі стороною 150 мм.

Метод пластичних деформацій.

Метод пластичних деформацій,які основано на вдавлювання штампу у поверхню бетонучи металу, по діляється на два типи:

1) Штамп вдавлюється під дією статичного чи дінамічного навантаження.

В свою чергу від поділяється на :

-метод вдавлювання штампу в поверхність розчину( бетону)-молоток Фізделя;

-метод вдавлювання штампу в поверхність розчину( бетону) та еталону-Япольді та Кашкаров;

2) Місцеве руйнування бетона досягається шляхом вибуху чи стрелянини

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Освідчення об'єкту	\|	Загальні дані

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.