Етапи роботи психокорекційної групи

Принципи роботи психокорекційної групи

Особливості групової форми психокорекції

Специфіка групової форми роботи полягає у цілеспрямованому використанні групової динаміки, тобто всієї сукупності стосунків і взаємодій у корекційних цілях. У груповій роботі ключовим є не психолог, а сама група.

Психокорекцій на група – штучна сукупність людей, об’єднаних цілями міжособистісного дослідження, особистісного навчання, саморозкриття. У ситуації тут-і-тепер вони вивчають себе та одне одного. Цілі та задачі групи мають свою специфіку в залежності від теоретичних положень, які кладуться в її основу.

Склад групи визначається її типом, задачами. Протипоказанням для групи є особи з низьким рівнем розвитку інтелекту, антисоціальні особи.

Задачі групової психокорекції фокусуються довкола трьох складових компонентів самосвідомості:

1) саморозуміння (когнітивний аспект);

2) ставлення до себе (емоційний аспект);

3) саморегуляція (поведінковий аспект).

Виділяють багато різних принципів в залежності від теорії психокорекції, яка закладається в основу психологічних змін. Зупинимось на найбільш універсальних.

1. Принцип добровільності: самостійність рішення, не примушувати.

2. Принцип інформативності: клієнт має право знати, що відбуватиметься у групі, з ними проводиться попередня бесіда, мета роботи і які результати можуть бути отримані.

Важливо враховувати склад групи: гомогенний чи гетерогенний за ознаками віку, статі, професії, життєвого досвіду. Розмір і частота зустрічей може бути різною.

Клієнт повинен суворо виконувати: 1) розпорядок роботи групи, 2) намагатися бути відкритим і чесним, 3) не виносити за межі групи те, що там відбувається, 4) допомагати іншим включатися у роботу групи, 5) пізнавати і змінювати спосіб реагування, 6) не витрачати час на обговорення загальних тем, 7) вислуховувати думку, поради інших.

1. Орієнтація і залежність. Високий рівень напруги, що виникає в результаті незбігу очікувань, стосунків та установок клієнтів з реальною груповою ситуацією. Виникає псевдозгуртованість, аби зняти напругу. Орієнтуються на те, про що йде мова і як це може їм допомогти. Група стривожена, невпевнена і залежна. Звертаються до психолога за інструкціями, залежні від нього. Вважають, що успіх залежить від порад, які надають одне одному.

2. Конфлікт і протест. Психолог провокує групу на відкриту конфронтацію шляхом розколювання єдності,згуртованості групи. Психолога починають звинувачувати в усіх проблемах. Виникають конфлікти між учасниками і учасниками і керівником групи. Боротьба за владу, кристалізація ролей на активні та пасивні. Якщо психолог починає грати більш активну роль, на нього спрямовується агресія через спробу домінування.

3. Розвиток зв’язків і співробітництво. Група структурується, розвивається її культура, виробляються норми та цінності, формується справжня згуртованість, взаємна підтримка. Група вже не залежить від психолога і може працювати самостійно. Знижується напруга, кількість конфліктів. З’являється почуття «ми». Головним інтересом стає взаємна згода та гармонія. Це активно працююча психокорекцій на група.

4. Цілеспрямована діяльність. Робоча фаза активної групи. Згуртованість, щирість, спонтанність, зацікавленість, почуття безпеки створюють необхідні умови для власне психокрекційного процесу в групі. Шрупа вже не придушує негативні почуття, а допускає їх, конструктивно перетворює.

Дитячі групи проходять такі фази: орієнтація групи, диференціація групи, інтеграція групи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види групових форм психокорекції	\|	Механізми психокорекційного впливу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.