Банк приймає до оплати вимога-доручення від платника протягом 20 календарних днів із дати оформлення його одержувачем.

Платіжне доручення – документ, що є письмовим дорученням (розпорядженням ) клієнта обслуговуючому його банку на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка. Доручення приймається банком до виконання протягом 10 днів із дня виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Доручення використовується в розрахунках по товарних і нетоварних платежах:

- за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, подані послуги;

- для попередньої оплати за продукцію, роботи, послуги

- для завершення розрахунків по актах звірення взаємної заборгованості між підприємствами;

- перерахування податків, обов'язкових платежів у бюджет і різні централізовані бюджетні й позабюджетні фонди й ін.

Фізичні особи використовують платіжні доручення у випадку перерахування коштів із своїх поточних рахунків і вкладних (депозитних) рахунків без яких-небудь підтверджуючих документів.

Платіжне вимога-доручення - це комбінований документ: верхня частина – вимога постачальника (одержувача коштів) до одержувача (платнику) оплатити вартість відвантаженої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня частина - доручення платника своєму банкові перерахувати зі свого рахунка зазначену суму. Платіжна вимога-доручення разом з відвантаженою продукцією чи після надання послуг, виконання робіт відсилається постачальником покупцю, що у порядку акцепту ( згоди на оплату) заповнює нижню частину документа власними реквізитами і здає у свій банк для оплати, тобто доручає банку списати визначену суму зі свого рахунка для оплати і перерахувати її постачальникові.

Сума, що платник згоден сплатити одержувачеві, вказується в нижній частині вимоги - доручення. Вона не може перевищувати суму, що вимагає до оплати одержувач і яка вказується у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжне вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Розрахунки з використанням чеків застосовуються в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб із метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (роботи, послуги).

Рахунковий чек– це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), що веде його рахунок, сплатити чекоутримувачеві зазначену в чеку суму.

При розрахунках за допомогою рахункових чеків використовуються наступні поняття:

- чекодавець – юридична чи фізична особа, що здійснює платіж за допомогою чека і підписує його;

- чекоутримувач – юридична особа, що є одержувачем коштів по чеку;

- банк-емітент – банк, що видає чекову книжку юридичній чи фізичній особі.

Фізичним особам для здійснення одноразових розрахунків видається рахунковий чек (як окремий бланк), термін дії якого 3 місяці з дати його видачі. Фізичним особам можуть видаватися і чекові книжки на суму, що не перевищує залишок засобів на рахунку чекодавця, або на суму, внесену їм готівкою.

Рахункові чеки, що видаються юридичним особам, брошуруються у лімітовані чекові книжки по 10, 20 чи 25 аркушів. Це бланки строгої звітності. Термін дії лімітованої чекової книжки –1 рік. День оформлення чекової книжки чи окремого чека не враховується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види і форми безготівкових розрахунків	\|	Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів платника на окремому рахунку в банку-емітенті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.